Постанова

від 07.10.2020 по справі 922/2153/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. Справа № 922/2153/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: суддів: За участю секретаря судового засідання: за участю представників сторін від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Гребенюк Н.В., Радіонова О.О. Телеснюк І.В. не з`явились не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№2132Х/3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області постановлену 05.08.2020 року (повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2020 року) у м. Харкові у справі за позовом до про №922/2153/20 (суддя - С. Ч. Жельне) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) усунення перешкод у здійснення права власності шляхом зняття арешту з нерухомого майна В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою б/н від 03.07.2020 року до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просило суд зняти арешти, накладені Відділом державної виконавчої служби Московського району м. Харкова, правонаступником якого є Московський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код 34952461, місцезнаходження: 61005, м. Харків, майдан Захисників України 7/8) з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» (код 24279231, місцезнаходження: 61068, м. Харків, набережна Сабурівська, 7), а саме: нежитлових приміщень (частина приміщення №1, частина приміщення №19, нежилі приміщення №2-6, 20-26, які розташовані в літ. А-1, а також приміщення №1,2 в літ.В-1) за адресою: Харківська область, м. Харків, набережна Крупської (зараз - Сабурівська), 7, відомості про які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційними номерами обтяжень: 2670647, 2670683, 267745, 2670782.

Обґрунтовуючи належність справи до господарського судочинства, позивач посилався на наступні обставини:

- як у позивача так і відповідача відсутні документи, які б свідчили, що позивач, на майно якого було накладено арешт - був боржником у виконавчому провадженні;

- позивач позбавлений можливості захищати свої права у адміністративному судочинстві - оскільки право на оскарження дій органів ДВС згідно ч.1 ст.287 КАС України належить виключно учасникам виконавчого провадження та особам, які залучалися до проведення виконавчих дій;

- позивачем та відповідачем є юридичні особи. Спір виник між юридичними особами. - відповідно до приписів наведених норм процесуального права за суб`єктним складом спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, і не може розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року закрито провадження у справі №922/2153/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції керувався тим, що у матеріалах цієї справи відсутнє судове рішення або рішення іншого органу (посадових осіб), на виконання якого видано виконавчий документ і державним виконавцем відкрито виконавче провадження та накладено арешт.

Не погодившись із постановленою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків 17.08.2020 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 13.08.2020 року, в якій просить суд:

- скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року у справі №922/2153/20;

- направити справу №922/2153/20 для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач був боржником саме у тому виконавчому провадженні, в якому було накладено арешт. На переконання позивача, не поодинокими є випадки на практиці, коли арешт помилково накладався на майно іншої особи, ніж боржник, або за неправильно вказаною адресою. Дізнатися підстави відкриття виконавчого провадження, хто в ньому був сторонами - не вбачається за можливе, у зв`язку зі знищенням таких доказів органом ДВС.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позивач був боржником у виконавчому провадженні.

Також, відзначає, що посилання суду на постанову Верховного суду від 02.10.2019 року по справі №904/51/19 є недоречним.

На думку апелянта, постановляючи ухвалу, суд не правильно визначив підсудність, передбачену нормами процесуального права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року у справі №922/2153/20 залишено без руху та зобов`язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом оплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн. за звернення з апеляційною скаргою.

04.09.2020 року на адресу Східного апеляційного господарського суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що апелянтом отримано ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги без руху 03.09.2020 року, що свідчить про обізнаність останнього стосовно недоліків поданої ним апеляційної скарги.

На виконання ухвали суду, 08.09.2020 року на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків надійшла заява б/н від 04.09.2020 року щодо усунення недоліків апеляційної скарги з доданим оригіналом квитанції №0.0.1824274112.1 від 04.09.2020 року про сплату судового збору на суму 2 102,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 року, керуючись ст.ст. 234, 235, 262, 263, 268, 271 Господарського процесуального кодексу України, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року у справі №922/2153/20. Встановлено учасникам справи строк до 01.10.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 року у справі №922/2153/20 призначено на "07" жовтня 2020 р. о 14:15 год.

Представник скаржника в судове засідання 07.10.2020 року не з`явився, про час та місце засідання був повідомлений належним чином.

05.10.2020 року на поштову адресу суду нвдіслав клопотання, в якому просив розгляд справи №922/2153/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Дільниця малої механізації" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 р. про закриття провадження - здійснювати за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник також в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи наведені процесуальні норми, а також виходячи з приписів ч.2 ст. 273 ГПК України, що передбачає строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, а також те, що явка учасників справи в судове засідання з розгляду апеляційної скарги обов`язковою не визнавалася, матеріали справи містять обсяг відомостей, достатніх для розгляду апеляційної скарги за відсутністю представників сторін.

Відповідно до статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю Дільниця малої механізації , м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Московського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арештів, які накладені Відділом державної виконавчої служби Московського району м. Харкова, правонаступником якого є Московський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код 34952461, місцезнаходження: 61005, м. Харків, майдан Захисників України 7/8) з майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» (код 24279231, місцезнаходження: 61068, м. Харків, набережна Сабурівська, 7), а саме: нежитлових приміщень (частина приміщення №1, частина приміщення №19, нежилі приміщення №2-6, 20-26, які розташовані в літ. А-1, а також приміщення №1,2 в літ.В-1) за адресою: Харківська область, м. Харків, набережна Крупської (зараз - Сабурівська), 7, відомості про які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за реєстраційними номерами обтяжень: 2670647, 2670683, 267745, 2670782.

Позивач наголошує, що підстави накладення арешту у 2005 році органом ДВС йому не відомі, а єдине виконавче провадження ВП №9773434, у якому позивач був боржником на даний час закрито, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.02.2009 (ВП №9773434-а.с.21). Вказує, що з метою отримання інформації стосовно причин накладення арешту на майно, яке належить ТОВ Дільниця малої механізації звертався до відповідача, проте останній надати таку інформацію не має можливості з підстав знищення архівних матеріалів виконавчого провадження, відповідно до Інструкції затвердженою Наказом Мінюсту №470/7 від 05.07.1999 р. у редакції від 15.08.2005р.

Наведені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з цим позовом в порядку статті 391 Цивільного кодексу України, як власника майна, який має підстави передбачати можливість порушення свого права.

Предметом спору у даній справі є звільнення з-під арешту майна, яке перебуває у власності позивача, накладеного за повідомленням відповідача, тобто вимога позивача про захист майнового (речового) права.

Як на правові підстави для звернення з позовом товариством здійснені посилання на положення ст.ст.2,4,5,20,27,162-164 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Приписами статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 20 вищевказаного Кодексу, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 55 Кодексу встановлено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Правовою основою діяльності державної виконавчої служби є Конституція України, закони України "Про державну виконавчу службу" і "Про виконавче провадження", інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне та неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (ст.1 Закону Про державну виконавчу службу ).

Крім того, згідно зі статтями 3, 4 Закону України Про державну виконавчу службу виконання рішень, перелік котрих встановлено законом, покладається на державних виконавців. Державні виконавці є представниками влади і здійснюють примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом.

У даному випадку, виходячи зі змісту позовних вимог справа належить до категорії спорів, передбачених п. 6 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому аналізуючи положення вказаної норми можливо зробити висновок, що обов`язковою ознакою юрисдикційної належності справ є склад її учасників, тобто спір повинен бути виключно між суб`єктами господарювання.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців був врегульований розділом Цивільного процесуального кодексу України (у редакції до 15.12.2017 року), а зараз регулюється тим же самим розділом тільки іншими статтями - 447-453 Цивільного процесуального кодексу України і він передбачає інший порядок оскарження порушених виконавцем прав.

Так, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Захист права власності фізичних та юридичних осіб гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України.

Статті 15 та 16 ЦК України вказують, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статті 316, 317, 319, 321 ЦК України вказують, що право власності є непорушним, власник речі має право користуватися, володіти та розпоряджатися своїми речовими правами на славний розсуд в незалежності від волі інших осіб. Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Більше того, положення статті 60 Закону України Про виконавче провадження передбачають, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в даному випадку має місце відсутність спору про право, оскільки з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на спірне майно у іншої, крім ТОВ Дільниця малої механізації особи (не визначено особи, яка порушує це право апелянта).

У матеріалах справи відсутнє судове рішення або рішення іншого органу (посадових осіб), на виконання якого видано виконавчий документ та накладено арешт.

Таким чином, вимоги ТОВ Дільниця малої механізації до Московського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом зняття арешту з нерухомого майна, заявлені позивачем у цій справі в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви, не підлягають вирішенню у господарському суді. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року по справі №904/51/19.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на викладене, ухвала місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

Доводи скаржника колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами в розумінні ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України та ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним норм права .

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дільниця малої механізації» , м. Харків на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2020 р. у справі №922/2153/20 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.08.2020 р. у справі №922/2153/20 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 ГПК України.

У судовому засіданні 07.10.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.О. Радіонова