Постанова

від 07.10.2020 по справі 905/502/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р. Справа №905/502/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Радіонова О. О. Телеснюк І.В. Калетнік М.Ю. заступник директора з правових питань з правом само представництва (Наказ №3-К від 09.04.2020), Рішення №07/04-20/2 Учасника ТОВ Форментера від 07.04.2020 Дмитрашко О.О. (адвокат), довіреність №379 від 13.12.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3587 виданого 25.01.2018

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1953Д/3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 23.07.2020 року) у справі за позовом до про№905/502/20 (суддя - К. І. Аксьонова) Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» , м. Маріуполь, Донецька область стягнення 241 590,77 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м. Київ 11.03.2020 року звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою №10/03-20 від 10.03.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 року у сумі 202 319,22 грн, пені у сумі 17 237,60 грн., 3% річних у сумі 3 541,97 грн. та інфляційних втрат у сумі 18 491,98 грн., всього 241 590,77 грн. (з урахуванням поданих заяв №25/05-20 від 25.05.2020, №12/06-20 від 12.06.2020 про збільшення/зменшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №1743/18 від 09.07.2018 (на придбання технологічного обладнання) в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року (повний текст рішення складено та підписано 23.07.2020 року) у справі №905/502/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» , м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 року у сумі 202 319,22 грн, пені у сумі 17 237,60 грн., 3% річних у сумі 3 541,97 грн. та інфляційних втрат у сумі 18 491,98 грн., всього 241 590,77 грн., - відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м. Київ 03.08.2020 року звернулось до суду з апеляційною скаргою №03/08-20 від 03.08.2020 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера» грошові кошти в сумі 241 590,77 грн., які складаються з: 202 319,22 грн. основної заборгованості; 17 237,60 грн. пені; 18 491,98 грн. інфляційних втрат та 3 541,97 грн. 3% річних. Також просить суд здійснити розподіл судового збору в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Окрім того, заявником в апеляційній скарзі викладено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (запит на інформацію вих. №05/06-20 від 05.06.2020 та лист №1853-Т-2020061010039-В від 23.07.2020).

Апелянт вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року по справі №905/502/20 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права адже не було розглянуто всебічно, повно і об`єктивно всі обставини справи в їх сукупності. Такі порушення на думку, позивача (скаржника) призвели до прийняття неправильного рішення.

На думку скаржника, суд однобоко дослідив всі обставини справи що стосуються повідомлення Позивача про застосування до нього утримання суми коштів в розмірі 202 319,22 грн., у зв`язку з чим було винесене помилкове твердження про застосування Відповідачем оперативно-господарської санкції.

Позивач вважає, що у даному випадку, суд знехтував Положеннями правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 та нормами ГПК України, та прийняв опис вкладення до цінного листа як належний доказ відправлення саме претензії №89002-11.20 від 27.09.2018 за накладнною №4950108738912.

Акцентує увагу суду на те, що отриманий від позивача товар не був оплачений відповідачем у повному обсязі безпідставно, через що утворилась заборгованість у розмірі 202 319,22 грн., на яку позивач нарахував пеню у сумі 17 237,60 грн., 3% річних у сумі 3 541,97 грн. та інфляційні витрати у сумі 18 491,98 грн. За розрахунком апелянта, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 241 590,77 грн.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.08.2020 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20; встановлено учасникам справи строк до 01.09.2020 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі та запропоновано відповідачу в строк до 01.09.2020 року включно надати письмові пояснення (заперечення) стосовно заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Форментера» клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. Крім того, надійшло клопотання про зупинення провадження усправі.

02.09.2020 року до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» , м. Маріуполь, Донецька область надійшов відзив б/н від 31.08.2020 року на апеляційну скаргу, направлений засобами поштового зв`язку 01.09.2020 року, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Форментера без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20 залишити без змін.

Крім того, надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести відповідач у звізку із розглядом справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м. Київ на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20 призначено на "07" жовтня 2020 р. о 15:00 год.

08.09.2020 року до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Інжиніринг» , м. Маріуполь, Донецька область надійшло клопотання б/н від 07.09.2020 року про участь у судовому засіданні з розгляду справи №905/502/20 в режимі відеокнференції.

Колегією суддів з`ясовано можливість проведення судового засідання 07.10.2020 року о 15:00 год. з розгляду справи №905/502/20 в режимі відеоконференції у Центральному апеляційному господарському суді міста Дніпро, у зв`зку із цим 11.09.2020 постановлено відповідну ухвалу.

Крім того, з метою дотримання принципу змагальності, з метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність з`ясування позиції відповідача стосовно даного клопотання про зупинення провадження у справі №905/502/20, Східним апеляційним господарським судом постановлено ухвалу від 11.09.2020 року.

Представник позивача (апелянта), в судовому засіданні 07.10.2020 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Крім того, просив задовольнити раніше подане клопотання про зупинення провадженняу справі.

Представник відповідача підтримав вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі, просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Форментера без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20 залишити без змін.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

Із матеріалів справиви вбачається, що 09.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Форментера (постачальник) укладений договір №1743/18 (на придбання технічного обладнання), відповідно до п.1.1 постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання системи кондиціювання на умовах, передбачених договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Поставка обладнання здійснюється видами транспорту, які вказані в специфікації (п.3.1 договору).

Строки поставки обладнання вказуються в специфікації (п.3.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору поставка обладнання здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказані в специфікаціях та включають в себе податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника пов`язані з поставкою обладнання.

Загальна сума договору визначається як загальна вартість обладнання, поставка якого здійснюється відповідно до специфікацій (п.4.3 договору).

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата за поставлене обладнання здійснюється протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору.

Відповідно до п.5.6 договору неустойка, яка належить оплаті постачальником, а також понесені покупцем витрати та збитки, які підлягають відшкодуванню постачальником, розраховані в порядку, визначеним договором та чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення строку дії договору) із суми, яка підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат та збитків. Утримання неустойки, витрат та збитків не тягне за собою змінення ціни обладнання. В результаті перерахування покупцем грошових коштів у сумі, яка підлягає оплаті постачальнику після утримання неустойки, витрат та збитків, вказаних у повідомленні, вважаються виконаними у повному об`ємі зобов`язання покупця з перерахування грошових коштів в сумі, яка підлягає оплаті постачальнику до утримання неустойки, витрат та збитків, а також зобов`язання постачальника з оплати покупцю неустойки, витрат та збитків, вказаних у повідомленні.

У випадку порушення строків чи об`ємів поставок обладнання більш ніж на 10 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого в строк обладнання за кожен календарний день прострочки, згідно умов п.7.3 договору.

У випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, відповідно п.7.2 договору.

Договір діє до 31.12.2019. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за договором (п.10.5 договору).

Крім того, сторонами підписано специфікацію №1 від 09.07.2018, якою погоджено поставку обладнання - кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1шт., сума без ПДВ 212503,33 грн; кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1шт, сума без ПДВ 212503,33 грн.; кондиціонер VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1шт, сума без ПДВ 393279,33грн; кондиціонер VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) у кількості 1шт., сума без ПДВ 389336,32грн, всього на загальну суму 1449146,77 грн. з ПДВ. (том 1, а.с.24).

Сторони в п.1 специфікації №1 від 09.07.2018 визначили строк поставки обладнання, а саме: кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) та VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) - протягом 42 календарних днів з дати підписання специфікації; кондиціонерів VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) та VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) - протягом 49 календарних днів з дати підписання специфікації.

Умови поставки: обладнання поставляється транспортом постачальника на умовах DDP склад покупця, розміщений за адресою: ПАТ ММК ім. Ілліча , Україна, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Левченко, 1, 87500, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс (редакція 2010) (п.2 специфікації).

Відповідно до п.5 специфікації №1 від 09.07.2018 умови оплати: з відстроченням на 15 календарних днів з дати поставки.

Датою поставки вважається дата підписання акту прийому-передачі обладнання від постачальника до покупця, згідно п.9 специфікації.

На виконання умов договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації №1 від 09.07.2018 позивач поставив відповідачу обладнання за видатковими накладними №0913-1 від 13.09.2018 на суму 510 007,99 грн. з ПДВ (том 1, а.с. 32) та №1010-1 від 10.10.2018 на суму 939 138,78 грн. з ПДВ (том 1, а.с. 34), всього на загальну суму 1 449 146,77 грн. з ПДВ.

Обладнання прийнято відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості про що свідчать підписи представників відповідача на видаткових накладних №0913-1 від 13.09.2018 та №1010-1 від 10.10.2018 та актах приймання-передачі обладнання від 31.08.2018 та від 29.09.2018 (том 1, а.с. 31,33), які були підписані за наслідком прийняття обладнання представниками відповідача 13.09.2018 та 10.10.2018.

У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вищевказані документи підтверджують виконання позивачем умов договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації №1 від 09.07.2018 до договору в частині поставки обладнання та прийняття його відповідачем на суму 1 449146,77 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на виконання умов договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації №1 від 09.07.2018 шляхом безготівкового переказу перерахував грошові кошти в якості оплати вартості поставленого позивачем обладнання на загальну суму 1 246 827,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №54484 від 08.10.2018, №58746 від 24.10.2018, №58741 від 24.10.2018 (том 1, а.с. 102-104).

Відповідач стверджує, що повна вартість поставленого обладнання у розмірі 1449146,77 грн. (різниця 202 319,22 грн.) покупцем сплачено не було з причини застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій у вигляді нарахування неустойки за порушення строків поставки обладнання у сумі 202 319,22 грн. та утримання вказаної суми санкцій з вартості обладнання, що підлягала сплаті, на підставі п.5.6, п.7.2 договору №1743/18 від 09.07.2018.

Позивача було повідомлено про застосування оперативно-господарських санкцій у сумі 202 319,22 грн. та утримання цієї суми при оплаті обладнання шляхом направлення претензії №8902-11.20 від 27.09.2018.

Претензію спрямовано на адресу позивача: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 2/1Б, оф.1 (том 1, а.с. 224-225). Отримання вказаної претензії позивачем заперечується.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 у сумі 202 319,22 грн., пені у сумі 17 237,60 грн., 3% річних у сумі 3 541,97 грн. та інфляційних втрат у сумі 18 491,98 грн .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу Україниврегульовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В даному випадку, правовідносини, що склалися між сторонами витікають з договору поставки, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

В силу ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Враховуючи погоджені сторонами та встановлені в п.1 специфікації №1 від 09.07.2018 строки поставки обладнання, кінцевими датами поставки кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ),VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) є 20.08.2018; кондиціонерів VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ), VRS-300-234-00 00(код В3 1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) є 27.08.2018.

Виходячи зі змісту договору №1743/18 від 09.07.2018 та специфікації до нього сторони погодили поставку товару на базисній умові DDP (склад покупця, розміщений за адресою: ПАТ ММК ім. Ілліча , Україна, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Левченко, 1, 87500) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакції 2010 року з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі.

До групи D входить термін DDP (Delivered Duty Paid - постачання з оплатою мита), який означає, що продавець вважається тим, хто виконав свої обов`язки з моменту надання товару в узгодженому пункті в країні ввезення. Продавець несе всі ризики і витрати, пов`язані з ввезенням товару, включаючи оплату податків, мита та інших зборів, які справляються при ввезенні товарів. Термін Поставка з оплатою мита припускає максимальні обов`язки продавця.

Враховуючи вищевикладене, зобов`язання з поставки обладнання є виконаним з боку позивача з моменту доставки товару на склад покупця за адресою: ПАТ ММК ім. Ілліча , Україна, м.Маріуполь.

Позивач виконав прийняті на себе зобов`язання за договором №1743/18 від 09.07.2018 з поставки обладнання на суму 1449146,77 грн., що відповідачем не заперечується.

При цьому, як вбачається з видаткових накладних №0913-1 від 13.09.2018, №1010-1 від 10.10.2018 та актів приймання-передачі обладнання від 31.08.2018 (кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ), VRS-300-407-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.04.02.02.01.ЄНГ.В.ОВ) прийнято 13.09.2018), від 29.09.2018 (кондиціонери VRS-300-117-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ), VRS-300-234-00-0-0 (код В3-1.Р05.F4.02.01.04.01.ЄНГ.В.ОВ) прийнято 10.10.2018), датами виконання позивачем прийнятих на себе зобов`язань за договором з поставки обладнання є 13.09.2018 та 29.09.2018.

Отже матеріалами справи встановлюється, що позивач свої зобов`язання з поставки обладнання виконав з порушенням строків, встановлених п.1 специфікації №1 від 09.07.2018, має місце прострочення понад 10 календарних днів, що й стало підставою для нарахування відповідачем неустойки на загальну суму 202319,22грн відповідно до п.7.3 договору, за умовами якого у випадку порушення строків чи об`ємів поставок обладнання більш ніж на 10 календарних днів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого в строк обладнання за кожен календарний день прострочки.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 217 вищевказаного Кодексу у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ч.ч.1, 2 ст.235 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

З огляду на викладене, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання. При цьому до суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором.

Відповідно до п.5.6 договору№1743/18 від 09.07.2018 неустойка, яка належить оплаті постачальником та розраховані в порядку, визначеним договором та чинним законодавством, можуть бути утримані покупцем в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення строку дії договору) із суми, яка підлягає оплаті постачальнику, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, розрахунку витрат та збитків.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач звернувся до позивача з претензією №8902-11.20 від 27.09.2018, якою повідомив позивача про утримання у відповідності до п.5.6 договору суми неустойки у розмірі 202319,22 грн. із суми платежів, які підлягають оплаті позивачу за поставлене обладнання, у зв`язку з порушенням строків поставки.

Вказану претензію разом з розрахунком суми неустойки до претензії направлено на юридичну адресу позивача 06.11.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладною №4950108738912 та описом вкладення у цінний лист.

Доводи позивача щодо неналежності доказів направлення відповідачем претензії №8902-11.20 від 27.09.2018 з розрахунком про застосування оперативно-господарської санкції, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно з абз.27 п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до п.п.59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

Таким чином належним доказом направлення поштової кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек, поштова квитанція, накладна), який підтверджує факт прийняття для пересилання поштового відправлення відділенням зв`язку разом з описом вкладення кореспонденції у цінний лист, який підтверджує зміст поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В якості доказу направлення претензії №8902-11.20 від 27.09.2018 (том 1, а.с. 49-53, 224-226) відповідачем надано опис вкладення до цінного листа, що підтверджує зміст поштового відправлення, який містить відбиток календарного штемпеля з датою відправлення 06.11.2018, що співпадає з датою відправлення на накладній (том 1, а.с. 53, 228).

Відправлення з описом вкладення подаються представнику пошти відкритими, і сама суть такого виду відправлення передбачає обов`язкову процедуру перевірки відповідності вкладення.

У даному випадку, позивач не навів обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів належність та допустимість доказів направлення претензії відповідачем та не надав будь-яких доказів, які б спростовувати достовірність та вірогідність доказів відправлення претензії, оскільки стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач (учасники судового процесу). Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

При цьому судом обґрунтовано враховано те, що з боку позивача не надано доказів отримання іншої поштової кореспонденції за накладною 4950108738912, ніж зазначену в описі вкладення в цінний лист, а саме: претензії №8902-11.20 від 27.09.2018 про застосування оперативно-господарських санкцій, на чому наполягає відповідач.

За приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на час розгляду справи позивачем не надано доказів скасування оперативно-господарських санкцій, застосованої відповідачем, яка надавала останньому право утримати суму нарахованої неустойки із суми, яка підлягала оплаті позивачеві за поставлене обладнання. Умовами договору передбачено правомірну відмову від виконання зобов`язання з оплати в односторонньому порядку в разі порушення позивачем строків виконання зобов`язань, та можливість утримати нараховану неустойку із сум, які підлягають виплаті позивачеві.

Таким чином, санкції застосовані відповідно до визначеного умовами договору №1743/18 від 09.07.2018 порядку; розрахунок санкцій, здійснений відповідачем за обраний період прострочення поставки обладнання з 21.08.2018 по 30.08.2018 (кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 на суму 255004,00 грн.); з 21.08.2018 по 30.08.2018 (кондиціонер VRS-300-407-00-0-0 на суму 255004,00 грн.); з 28.08.2018 по 26.09.2018 (кондиціонер VRS-300-117-00-0-0 на суму 471935,20 грн.); з 28.08.2018 по 26.09.2018 (кондиціонер VRS-300-234-00-0-0 на суму 467203,58 грн.) є методологічно та арифметично правильними. Протилежного позивачем не доведено.

Заперечення позивача щодо відсутності права у відповідача на притримання коштів, які підлягали оплаті за поставлений товар, є необґрунтованими з огляду на те, що застосування оперативно-господарських санкцій не є притриманням (як заходом забезпечення виконання зобов`язання) в розумінні ст. 594 Цивільного кодексу України.

За таких обставин висновок позивача щодо порушення відповідачем умов договору №1743/18 від 09.07.2018 в частині неправомірного ухилення від виконання обов`язку зі сплати вартості отриманого обладнання у сумі 202 319,22 грн. у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України є необгрунтованим.

З огляду на безпідставність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором №1743/18 від 09.07.2018 у сумі 202 319,22 грн., позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 17 237,60 грн., 3% річних у сумі 3 541,97 грн. та інфляційних втрат у сумі 18 491,98 грн., які є похідними від позовних вимог про стягнення основного боргу, також задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальніст.ю Форментера про зупинення провадження у справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які перешкоджають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиціальне значення для даної справи, в іншій справі, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2739/19.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього. Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14, від 06.07.2020 у справі № 902/537/18.

За даною справою, у зв`язку з тим, що постачальником було порушено строк поставки більше ніж на 10 календарних днів, до постачальника було застосовано штрафні санкції з боку покупця та застосовано оперативно-господарську санкцію в порядку, передбаченому Договором.

Відповідно до п. 9 Специфікації №1 до Договору №1743/18 від 09.07.2018 року датою поставки вважається дата підписання Сторонами Акту приймання передачі обладнання.

У даному випадку, поставку товару було здійснено в наступні строки:

13 вересня 2018 року було поставлено 2 шт. кондиціонерів VRS-300-407-00-0-0 (докази: прибутковий ордер на товари № 1233 від 13.09.2018 року та акт приймання- передачі обладнання від 31.08.2018 року, підписаний з боку ТОВ МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ 13.09.2018 року)

10 жовтня 2018 року було поставлено 1 (один) кондиціонер VRS-300-117-00-0-0 та 1 (один) кондиціонер VRS-300-234-00-0-0 (докази: прибутковий ордер на товари № 1407 від 10.10.2018 року, акт приймання-передачі обладнання від 29.09.2018 року, підписаний з боку ТОВ МЕТІНВЕСТ ІНЖИНІРИНГ 10.10.2018 року, видаткова накладна № 1010-1 від 10.10.2018 року)

Враховуючи умови Специфікації до Договору №1743/18 від 09.07.2018 року, поставка 2 шт. кондиціонерів УВ8-300-407-00-0-0 мала бути здійснена протягом 42 календарних днів з даті підписання Специфікації (відповідно до п.1, п.3 Специфікації), тобто до 20.08.2018 року.

поставка 1 (одного) кондиціонеру ХЖБ-ЗОО-І17-00-0-0 та 1 (одного) кондиціонеру УР5-300-234-00-0-0 мала бути здійснена протягом 49 календарних днів з даті підписання Специфікації (відповідно до п.1, п. 3 Специфікації), тобто до 27.08.2018 року.

Як вбачається з документів, що містяться в матеріалах справи, строк поставки обладнання було порушено більше ніж на 10 календарних днів, у зв`язку з чим у покупця виникле право застосувати до постачальника штрафну санкцію за порушення строку поставки, передбачену п. 7.3. Договору.

Розмір неустойки за порушення строку поставки склав 202 319,22 грн. Відповідно до п.5.6. Договору вказану неустойку у розмірі 202 319,22 грн. було утримано покупцем в односторонньому безумовному порядку з суми, що підлягала оплаті постачальнику, шляхом відправлення постачальнику відповідного повідомлення з вказанням суми неустойки (копія претензії (повідомлення) та доказів її направлення містяться в матеріалах справи) - тобто, до постачальника було застосовано оперативно-господарську санкцію, передбачену п. 5.6 Договору (про те, що відповідне утримання є оперативно - господарською санкцією окремо зазначено в останньому абзаці п.5. 6 .Договору).

Оплату Обладнання було здійснено:

08.10.2018 - здійснено платіж у розмірі 307 688,77 грн. (платіжне доручення №54484 від 08.10.2018 року)

24.10.2018 - здійснено платіж у розмірі 202 319,22 грн. (платіжне доручення №58746 від 24.10.2018 року)

24.10.2018 - здійснено платіж у розмірі 736 819,56 грн. (платіжне доручення №58741 від 24.10.2018 року)

Враховуючи, що загальна вартість обладнання складала 1 449 146,77 грн., ТОВ METIHBECT ІНЖИНІРИНГ було сплачено обладнання на суму: 1 246 827,55 грн.

307 688,77 + 202 319,22 + 736 819,56 = 1 246 827,55 (грн.)

Решта вартості обладнання у розмірі 202 319,22 грн.

1 449 146,77 - 1 246 827,55 = 202 319,22 (грн.) було утримано ним шляхом застосування оперативно-господарської санкції з суми, що підлягала оплаті постачальнику, для погашення неустойки за порушення строку поставки обладнання.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною.

Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що є пряма вказівка в Договорі (п.5.6.).

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характер правопорушення. Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач скористався наданим йому процесуальним законом правом щодо поставлення позивачу запитань в порядку ст. 90 ГПК України, про обставини, що мають значення для справи, а саме:

1.Чи оскаржувалося позивачем застосування до нього відповідачем оперативно- господарської санкції в порядку п.5.6. Договору у судовому порядку?

2.Якщо позивачем здійснювалося оскарження застосування до нього відповідачем оперативно-господарської санкції в порядку п.5.6. Договору у судовому порядку, то коли саме?

3.Якщо позивачем здійснювалося оскарження застосування до нього відповідачем оперативно-господарської санкції в порядку п.5.6. Договору у судовому порядку, то вкажіть реквізити судового провадження та надайте інформацію щодо вирішення такої справи по суті?

Позивач надав відповіді, які містяться в матеріалах справи, що ним не оскаржувалися у судовому порядку оперативно-господарської санкції, застосовані до нього відповідачем в порядку п.5.6. Договору.

У зв`язку із наведеним, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, оскільки в силу вимог ст. 237 Господарського кодексу України доки оперативно-господарські санкції не скасовано у судовому порядку, презюмується правомірність їх застосування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2020 року у справі №910/16505/19.

Крім того, ПАТ Укрпошта здійснює доставку (вручення) поштових відправлень у відповідності до нормативних строків, визначених Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів від 05.03.09 № 270 (далі - Правила).

У відповідності до Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. Водночас, саме юридична особа має обрати за договором з оператором поштового зв`язку за місцем свого обслуговування такий спосіб (порядок), за яким їй буде зручно отримувати кореспонденцію. І як наслідок, нести негативні ризики в разі її неотримання (зокрема, через нез`явлення чи несвоєчасне з`явлення свого представника до відділення зв`язку в розумні строки).

Не вживши заходів для своєчасного отримання поштової кореспонденції, позивач повинен передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).

У даному випадку, п.5.6. Договору Сторони погодили порядок застосування оперативно-господарських санкцій за Договором саме шляхом відправлення позивачу відповідного повідомлення з зазначенням суми неустойки, що й було здійснено відповідачем.

Тож, матеріали справи місять усі необхідні достовірні, допустимі та належні докази, що підтверджують факт відправлення повідомлення про застосування відповідачем оперативно- господарських санкцій.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги - без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20- без змін.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «Форментера» , м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2020 року у справі №905/502/20 залишити без змін

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України .

У судовому засіданні 07.10.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2020 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова