ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
07.10.2020 Справа №914/1245/17
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши
скаргу (вх.№1909/20 від 13.08.2020р.) : Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина
на бездіяльність державного виконавця: старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяна Дмитра Валерійовича
у справі №914/1245/17
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина
до відповідача: Приватного підприємства Аквасервіс Україна
про: видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі №09-01/0217,
Представники
заявника (скаржника): не з`явився;
відповідача: не з`явився;
органу ДВС: не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
13.08.2020р. до Господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина на бездіяльність державного виконавця (надалі по тексту - скарга на бездіяльність органу ДВС ) у справі №914/1245/17.
Вказана скарга зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№1909/20 від 13.08.2020р.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із відпусткою судді Запотічняк О.Д. в період з 03.08.2020р. по 28.08.2020р., вищевказану скаргу передано для розгляду судді Король М.Р.
Розглянувши матеріали скарги, судом встановлено, що такі є достатніми для прийняття скарги до розгляду.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
17.08.2020р. Господарський суд Львівської області постаноив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина на бездіяльність державного виконавця (вх.№1909/19 від 13.08.2020р.); розгляд скарги в судовому засіданні призначити на 25.08.2020р.; другому Суворовському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в строк до 24.08.2020р. надати суду документально та нормативно обґрунтовані письмові пояснення на скаргу на бездіяльність органу ДВС і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків та докази надіслання (надання) іншим учасникам справи копій таких письмових пояснень з долученими до них документами; надати суду матеріали виконавчого провадження ВП №60395566 (належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи). При цьому, оригінали матеріалів вищевказаного виконавчого провадження надати для огляду в судовому засіданні; надати суду документально обґрунтовані письмові пояснення щодо того, чи Добріяна Дмитра Валерійовича не звільнено з посади старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (здійснює чи Добріян Дмитро Валерійович відповідну діяльність). Якщо звільнено (не здійснює відповідну діяльність), то надати документально обґрунтовані письмові пояснення щодо посадової особи, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника; викликати в судове засідання повноважних представників учасників справи та Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для надання пояснень по суті скарги на бездіяльність органу ДВС.
25.08.2020р. на електронну адресу суду від скаржника надійшла заява щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№24996/20.
При цьому, у судовому засіданні 25.08.2020р. учасники справи та Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) участь повноважних представників для надання пояснень по суті скарги на бездіяльність органу ДВС не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу, що ні витребуваних матеріалів виконавчого провадження, ні письмових пояснень від Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на адресу суду, станом на 25.08.2020р. не надходило.
Враховуючи викладене, протокольною ухвалою від 25.08.2020р. розгляд скарги відкладено на 10.09.2020р.
Крім того, ухвалами від 23.09.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав учасників справи та Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці, відкладене на 10.09.2020р. судове засідання не відбулося.
Беручи до уваги зазначене, 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, відповідно до якої, ухвалив призначити судове засідання на 07.10.2020р.
Незважаючи на те, що учасники справи та Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, у судовому засіданні 07.10.2020р. такі особи участь повноважних представників не забезпечили.
Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, 07.10.2020р. фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши скаргу на бездіяльність органу ДВС, суд зазначає наступне:
04.07.2017р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив: заяву ТзОВ Молочна компанія Галичина про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217 - задоволити; видати наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217 про стягнення з Приватного підприємства «Аквасервіс Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина - 4381,30 грн. заборгованості, 352,94грн. 15% річних, 658,19 грн. пені, 346,12 грн. інфляційних, 1314,39 грн. штрафу та 750,00грн. на відшкодування сплаченого третейського збору. Всього 7802,94 грн.; стягнути з Приватного підприємства «Аквасервіс Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина - 800,00 грн. судового збору.
20.07.2017р., на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217 та ухвали Господарського суду Львівської області від 04.07.2017 року, Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання рішення.
Згідно з ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.2 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Приписами ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .
23.10.2019р. старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Філімоновою Кариною Владиславівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадженні ВП №60395566. про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.07.2017р. у справі №914/1245/17, сума грошових коштів, яка підлягає стягненню - 7802,94грн.
Так, в межах вищевказаного виконавчого провадження, 23.10.2019р. винесено постанову про стягнення виконавчого збору, 13.11.2019р. - постанову про арешт коштів боржника, 26.12.2019р. - постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження, 14.01.2020р. - постанову про прийняття до виконавчого провадження, 25.02.2020р. - постанову про арешт коштів боржника.
При цьому, згідно інформаційної довідки про виконавче провадження від 10.08.2020р., примірник якої долучено до скарги на бездіяльність органу ДВС, Добріян Дмитро Валерійович є державним виконавцем, який веде виконавче провадження №60395566.
16.07.2020р. скаржником сформовано заяву вих.№16/07-02 про перевірку руху коштів та операцій за рахунками боржника (надалі по тексту - Заява ), яку, як зазначає скаржник, 16.07.2020р. надіслано на електронну адресу Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Проте, станом на момент звернення до суду із скаргою на бездіяльність органу ДВС, результати розгляду такої скаржнику невідомі.
Враховуючи наведене, скаржник просить суд:
1) визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяна Дмитра Валерійовича, яка полягає у нерозгляді у виконавчому провадженні №60395566 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина від 16.07.2020р. №16/07-02 про перевірку руху коштів та операцій за рахунками боржника;
2) зобов`язати старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Добріяна Дмитра Валерійовича у п`ятнадцятиденний строк з моменту набрання ухвалою суду законної сили розглянути у виконавчому провадженні №60395566 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина від 16.07.2020р. №16/07-02 про перевірку руху коштів та операцій за рахунками боржника та у цей же строк надати стягувачу відповідь про результати розгляду заяви.
Відповідно до ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Подану скаргу скаржник обґрунтовує порушенням державним виконавцем вимог Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про звернення громадян , що полягають у нерозгляді Заяви та ненаданні відповіді на таку
Так, згідно з ч.1 розділу ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (надалі по тексту - Правил ), затверджених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017р., документи, що надходять до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця каналами електрозв`язку, поштою (телеграми, телефонограми, факсограми, факсимільні повідомлення, електронні документи), надаються особисто (у тому числі під час особистого прийому) або доставляються кур`єром, приймаються відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем або відповідальною особою приватного виконавця.
Спірну заяву, як зазначено вище, надіслано скаржником на електронну адресу органу ДВС, а отже, враховуючи вищевказані Правила, у випадку отримання адресатом такої, Заява підлягала прийняттю та реєстрації відповідальною особою органу державної виконавчої служби в установленому цими Правилами порядку.
Скаржник зазначає, що Заява не була повернута засобами електронного зв`язку на його електронну поштову скриньку з повідомленням про причини ненадіслання, що, на думку, скаржника, свідчить про те, що така була отримана органом ДВС 16.07.2020р.
Проте, такі доводи скаржника є безпідставними, оскільки згідно з ч.ч.1-3 ст.11 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що скаржником не надано доказів, підтверджуючих надходження до нього підтвердження про факт одержання органом ДВС спірної заяви, при цьому, враховуючи, що матеріали виконавчого провадження, станом на момент постановлення цієї ухвали, не надано суду органом ДВС, що унеможливлює встановлення наявності чи відсутності факту обізнаності органу ДВС із змістом такої заяви, а також факту надходження на електронну адресу органу ДВС примірника Заяви, то, враховуючи положення Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , спірна заява вважається неодержаною органом ДВС. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем не вчинено всіх виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні, передбачених Законом України Про виконавче провадження , зокрема тих, про надання інформації щодо яких звернувся заявник.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено, що у органу ДВС виникли підстави для надання відповіді на спірну заяву, а отже, не доведено, що органом ДВС допущено бездіяльність.
З врахуванням наведеного, суд визнає необґрунтованими зазначені у скарзі доводи щодо бездіяльності органу ДВС.
Згідно ч.ч.2,3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином у задоволенні скарги на бездіяльність органу ДВС слід відмовити.
Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів скарги на бездіяльність органу ДВС доказів та доводів скаржника була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення скарги не спростовує.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що враховуючи відсутність підстав для задоволення скарги на бездіяльність органу ДВС, судові витрати скаржника слід залишити за ним.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина на бездіяльність державного виконавця (вх.№1909/19 від 13.08.2020р.) відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .
Повний текст ухвали складено 09.10.2020 р.
Суддя М.Р. Король
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2020 |
Оприлюднено | 12.10.2020 |
Номер документу | 92095959 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Король М.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні