Ухвала

від 13.04.2021 по справі 914/1245/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.04.2021, Справа № 914/1245/17

Господарський суд в складі судді О.Д. Запотічняк

за участю секретаря судових засідань: А.П. Полянського

розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» , м.Львів,

на бездіяльність державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дойчевої Вікторії Юріївни, під час виконання наказу Господарського суду Львівської області

у справі № 914/1245/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» , м.Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Аквасервіс Україна» , м.Одеса,

про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі №09-01/0217.

За участю представників сторін:

від заявника : Галас Ж.Т.;

від відповідача: не з`явився,

від відділу ДВС: не з`явився,

Встановив:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.07.2017р. задоволено заяву ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217.

На виконання даної ухвали, 20.07.2017 судом видано наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217 про стягнення з Приватного підприємства «Аквасервіс Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Галичина» - 4381,30 грн. заборгованості, 352,94грн. 15% річних, 658,19 грн. пені, 346,12 грн. інфляційних, 1314,39 грн. штрафу та 750,00грн. на відшкодування сплаченого третейського збору. Наказ було направлено стягувачу ТзОВ «Молочна компанія «Галичина» для пред`явлення його до виконання.

02 квітня 2021 року на розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю Молочна компанія «Галичина» подано скаргу на бездіяльність державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дойчевої Вікторії Юріївни, під час виконання згаданого наказу Господарського суду Львівської області.

Скарга обґрунтована тим, що ТзОВ Молочна компанія Галичина звернулось до державного виконавця з клопотанням від 26.02.2021р. №26/02-01, у якому просило: звернутися із запитами про рух коштів та операції за рахунками боржника за період з моменту відкриття виконавчого провадження по даний час та надати стягувачу ТОВ Молочна компанія Галичина відповідь на клопотання та інформацію про результати проведення такої перевірки із долученням відповідних доказів (копій запитів, відповідей на запити) протягом 15 днів, як такої, що не потребує додаткового вивчення.

Клопотання було надіслане на адресу Другого Суворовського ВДВС 26.02.2021р. та отримано ним 02.03.2021р.. що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною з номером відправлення - 7902401612628. Відповідь про результати розгляду такого клопотання мала надійти на адресу стягувача, як вважає заявник не пізніше 22.03.2021р.

Відтак, на думку скаржника бездіяльність державного виконавця Другого Суворовського ВДВС у місті Одесі ПМУМЮ Дойчевої Вікторії Юріївни, полягає у нерозгляді клопотання про перевірку руху коштів та операцій за рахунками, наявними у боржника. Просило зобов`язати державного виконавця розглянути клопотання про рух коштів та операції за рахунками боржника.

Ухвалою від 05.04.2021 суд прийняв скаргу до провадження та призначив до розгляду в засіданні на 13.04.2021.

В судове засідання 13.04.2021 з`явився представник заявника, надав пояснення щодо скарги, просила таку задоволити. Представник боржника та відділу ДВС не з`явилися, причин не явки не вказали, пояснень по скарзі не надали.

Відповідно до частини першої та другої статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи наведені законодавчі норми, беручи до уваги, що суд зобов`язаний розглянути подану скаргу у строки, передбачені законом, суд вважає за необхідне розглядати подану скаргу без участі боржника та виконавця за наявними у матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне :

04.07.2017р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив: заяву ТзОВ Молочна компанія Галичина про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217 - задоволити; видати наказ на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217 про стягнення з Приватного підприємства «Аквасервіс Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина - 4381,30 грн. заборгованості, 352,94грн. 15% річних, 658,19 грн. пені, 346,12 грн. інфляційних, 1314,39 грн. штрафу та 750,00грн. на відшкодування сплаченого третейського збору. Всього 7802,94 грн.; стягнути з Приватного підприємства «Аквасервіс Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина - 800,00 грн. судового збору.

20.07.2017р., на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Західній універсальній товарній біржі від 21.03.2017р. у справі № 09-01/0217 та ухвали Господарського суду Львівської області від 04.07.2017 року, Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання рішення.

Згідно з ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.2 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Приписами ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження № 60395566, судом встановлено наступне.

23.10.2019р. старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Філімоновою Кариною Владиславівною, винесено постанову про відкриття виконавчого провадженні ВП №60395566. про примусове виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.07.2017р. у справі №914/1245/17, сума грошових коштів, яка підлягає стягненню - 7802,94грн.

Так, в межах вищевказаного виконавчого провадження, 25.02.2020р., 18.11.2020р., 24.03.2021р. та 12.04.2021 - накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника ПП Аквасервіс Україна .

26.02.2021р. скаржником сформовано клопотання вих. №26/02-01, у якому просило: звернутися із запитами про рух коштів та операції за рахунками боржника за період з моменту відкриття виконавчого провадження по даний час.

Проте, станом на момент звернення до суду із скаргою на бездіяльність органу ДВС, заявнику результати розгляду клопотання скаржнику невідомі.

Враховуючи наведене, скаржник просить суд:

1) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дойчевої Вікторії Юріївни, у виконавчому провадженні № 60395566 яка полягає у нерозгляді клопотання про перевірку руху коштів та операцій за рахунками, наявними у боржника.

2) зобов`язати державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дойчеву Вікторію Юріївну у виконавчому провадженні № 60395566 відносно боржника - ПП Аквасервіс Україна (ЄДРПОУ: 35929103) розглянути клопотання про рух коштів та операції за рахунками боржника.

Відповідно до ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.

Спірну заяву, як зазначено вище, надіслано скаржником на адресу органу ДВС 26.02.2021, та отримано ним 02.03.2021р.. що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною з номером відправлення

Твердження заявника на те, що станом на день подання скарги, стягувачу невідомо про вжиті державним виконавцем заходи з перевірки руху коштів та операцій за рахунками, наявними у боржника не відповідає дійсності, оскільки скарга датована 29.03.2021р. (надійшла до суду 02.04.2021р. Вх.№ 1400/21). А державний виконавець провів запит ДФС про наявні рахунки у боржника та запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів - 23.03.2021р.

Разом з тим, визначений скаржником 15-ти денний термін щодо надання відповіді на клопотання, жодним чином в скарзі не обґрунтовується, суд не вбачає з якого моменту починається строк обчислення такого, також не зрозуміло вказаний термін наданий як календарних чи робочих днів, оскільки державним виконавцем вжиті заходи 23.03.2021, а саме зроблені запити в ДФС про наявні рахунки у боржника та МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів .

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем не вчинено всіх виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні, передбачених Законом України Про виконавче провадження , зокрема тих, про надання інформації щодо яких звернувся заявник. Зокрема після поданого клопотання, державним виконавцем надіслано запит ДФС про наявні рахунки у боржника та запит МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, накладено арешт на рахунки боржника.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено, що у органу ДВС проігнорована його заява та допущена бездіяльність.

З врахуванням наведеного, суд визнає необґрунтованими зазначені у скарзі доводи щодо бездіяльності органу ДВС.

Згідно ч.ч.2,3 ст.343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином у задоволенні скарги на бездіяльність органу ДВС слід відмовити.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів скарги на бездіяльність органу ДВС доказів та доводів скаржника була ретельно досліджена судом і наведені вище висновки підтверджують безпідставність скарги .

Керуючись статтями 4, 18, 129, 232, 234, 339, 340, 341, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Молочна компанія Галичина на бездіяльність державного виконавця (вх.№1400/21 від 02.04.2021р.) відмовити повністю.

Ухвала набирає сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя О.Д. Запотічняк