Рішення

від 28.09.2020 по справі 918/132/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р. м. Рівне

Справа № 918/132/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С. ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп"

до Громадської організації "ЕКОКЛУБ" ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК" ,

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації ,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Костюченко С.А., ордер серія РН-712 № 1702/20-1 від 17.02.2020 р.;

від відповідача - Мартинюк А.М., голова ради,

Мар`юк О.В., трудовий договір від 02.01.2019 р.,

Кітовський В.Л., ордер серія ВК № 1005322 від 13.04.2020 р.;

від третьої особи - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер МАР6В2WK0114182748.

У судовому засіданні 28 вересня 2020 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Громадської організації "ЕКОКЛУБ" (далі - Організація, відповідач) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 січня 2020 року відповідач на своєму Інтернет сайті поширив публікацію, яка безпосередньо стосується планової діяльності Товариства під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Дана стаття містить відомості щодо звіту Товариства про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" (далі - Звіт (ОВД)). 5 лютого 2020 року на сайті відповідача з`явилася публікація під назвою "Зауваги Екоклубу до Звіту з ОВД деревообробного заводу у с. Городок", в якій йдеться нібито про критичні недоліки Звіту (ОВД) розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "АБМК" на замовлення Товариства. Вказана інформація, поширена відповідачем, є недостовірною, перекрученою, не дослідженою та такою, що шкодить діловій репутації Товариства.

Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року позовну заяву Товариства від 17 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 березня 2020 року. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМК" (далі - третя особа).

10 березня 2020 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (т. 1 а.с. 57-135), в якому останній не визнає позовні вимоги та заперечує проти позову в повному обсязі. Зокрема відповідач зазначив, що інформація, яку просить спростувати позивач є оціночними судженнями Організації та не підлягає спростуванню згідно чинного законодавства, а також судової практики України та Європейського суду з прав людини. Також відповідача зазначив, що Організація у встановленому чинним законодавством порядку брала участь у громадському обговоренні звіту про оцінку впливу на довкілля Товариства, подаючи відповідні зауваження до Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації. Крім того відповідач зазначив, що всі оціночні судження Організації щодо очікуваних негативних впливів планової діяльності ґрунтуються на порівнянні даних щодо поточних та очікуваних концентрацій забруднюючих речовин, наведених у звіті з ОВД, з чинними нормативними показниками безпечних концентрацій забруднюючих речовин. Як зазначив відповідач, єдиним джерелом даних про поточні чи очікувані концентрації забруднювачів, які використовувала Організація, є звід з ОВД Товариства.

17 березня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, а також на виконання рекомендацій та застережень МОЗ України для громадян щодо запобігання для поширення коронавірусної інфекції COVID-2019 (т. 1 а.с. 136).

23 березня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК" на адресу суду надійшло клопотання від 19 березня 2020 року про розгляд справи за відсутності представника останнього (т. 1 а.с. 137).

Також, 23 березня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК" на адресу суду надійшли пояснення щодо позовної заяви (т. 1 а.с. 138-140). В даних поясненнях зазначено, що на замовлення позивача було виконано звіт про оцінку впливу на довкілля об`єкту "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вулиця Штейнгеля барона, 4а", з приводу якого відповідачем було поширено інформацію, яка не відповідає дійсності. Також зазначено, що розрахунки відповідача щодо перевищених показників концентрації забруднюючих речовин, в тому числі формальдегіду, не відповідають фактичним обставинам та є недостовірною інформацією. Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "АБМК" вважає позов Товариства обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 березня 2020 року підготовче засідання відкладено на 13 квітня 2020 року.

2 квітня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину, а також на виконання рекомендацій та застережень МОЗ України для громадян щодо запобігання для поширення коронавірусної інфекції COVID-2019 (т. 1 а.с. 155).

7 квітня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив з додатками (т. 1 а.с. 156-199), в якій останній зазначив, що заявлений відзив є недоведений та безпідставний, а відтак просить позовні вимоги Товариства задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 13 квітня 2020 року строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів до 21 травня 2020 року включно та відкладено підготовче засідання на 18 травня 2020 року.

14 травня 2020 року від відповідача на електронну адресу суду надійшли заперечення (т. 1 а.с. 215-217), в яких останній просить відмовити у задоволенні позову Товариства.

15 травня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (т. 1 а.с. 218), яка прийнята судом до розгляду. Згідно даної заяви позивач просить зменшити обсяг позовних вимог в частині стягнення немайнової шкоди у розмірі 150 000 грн 00 коп. до 1 грн 00 коп.

18 травня 2020 року від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про огляд електронних доказів (т. 1 а.с. 220-221).

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 1 червня 2020 року.

28 травня 2020 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою (т. 1 а.с. 236).

Крім того, 28 травня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину (т. 1 а.с. 237).

Ухвалою суду від 1 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 25 червня 2020 року.

18 червня 2020 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи паперових копій електронних доказів та відеозапис на CD-диску (т. 2 а.с. 1-20).

23 червня 2020 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 21). В даній заяві позивач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та не проводити судових засідань у даній справі до закінчення дії карантину на території України.

Ухвалою суду від 25 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 5 серпня 2020 року.

5 серпня 2020 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання з додатками (т. 2 а.с. 35-41).

Ухвалою суду від 5 серпня 2020 року розгляд справи відкладено на 14 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 28 вересня 2020 року.

У судовому засіданні 28 вересня 2020 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники Організації у судовому засідання 28 вересня 2020 року позов заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання 28 вересня 2020 року не з`явилася, однак 23.03.2020 р. від останньої на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АБМК".

З урахуванням заяви третьої особи суд здійснює розгляд справи без участі представника останньої.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства та Організації, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2020 року Громадська організація "ЕКОКЛУБ" на своєму Інтернет сайті https://ecoclubrivne.org/kronospan ovd/ поширила публікацію під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Дана стаття містить відомості щодо звіту Товариства про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" та несе в собі наступний зміст:

"Висновок про безпечність концентрацій викидів забруднювальних речовин та відповідність санітарно-гігієнічним нормативам, зроблений у звіті з оцінки впливу на довкілля ТзОВ "Технопривід Інвест Груп", є неправдивим. За розрахунками Екоклубу, концентрація формальдегіду у повітрі у 9 (дев`ять) разів перевищуватиме гранично допустимі концентрації (ГДК).".

5 лютого 2020 року, на сайті Організації з`явилася публікація під назвою: "Зауваги Екоклубу до Звіту з ОВД деревообробного заводу у с. Городок", в якій зазначено:

"Попри численні заяви про безпечність деревообробного заводу Кроноспан, який хочуть збудувати поблизу Рівного, дані зі Звіту з оцінки впливу на довкілля свідчать про зворотнє.

1. Повітря у с. Городок уже зараз дуже забруднене формальдегідом та бензолом - речовинами, які планує викидати у повітря завод. Так, фонова концентрація формальдегіду у Городку сьогодні перевищує безпечну концентрацію у 4,6 бензолу рази; бензолу - у 10 разів. Формальдегід та бензол є канцерогенами, тобто сприяють виникненню раку.

2. У Звіті прямо повідомляється про те, що внаслідок діяльності заводу буде перевищено концентрації забруднюючих речовин відносно безпечного рівня...

3. У результаті діяльності заводу будуть утворюватися відходи, що включатимуть зіпсовані клеї та відпрацьовані мастила.

4. Звіт з ОВД не включає технологічних альтернатив виробничих процесів (розглянуто лише одну з очисних споруд), які б не призводили до таких понаднормових викидів. Так само не розглянуто інші місця для розміщення заводу. Хоча розгляд таких альтернатив прямо вимагається Законом про оцінку впливу на довкілля.

У разі видачі дозволу на будівництво Кроноспану жителі с. Городок та сусідніх населених пунктів зазнаватимуть впливу забруднюючих речовин, що призведе до погіршення їхнього здоров`я. Довкіллю теж буде завдано збитків.".

Також 5 лютого 2020 року аналогічна стаття була поширена також і на офіційній сторінці відповідача https://www.facebook.com/Ecoclubrivne.org/.

Позивач вважає, що вищезазначена інформація, поширена Організацією є недостовірною, перекрученою, не дослідженою та такою, що шкодить діловій репутації Товариства.

Як зазначає позивач, відповідач своїми неправдивими відомостями вводить в оману та формує хибну суспільну думку про плановану діяльність Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом від 21.01.2020 р. № 12/01/20 стосовно заявлених зауважень і роз`яснив, що ці зауваження не є коректними, однак, як зазначає позивач, дане звернення ніяким чином не вплинуло на дії та позицію відповідача, після чого в мережі Інтернет і далі продовжували з`являтися і наступні інформативні статті, які містять недостовірну інформацію про Товариство.

Предметом спору у цій справі є вимога Товариства про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, а саме визнання недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію позивача, інформації, зміст якої наведено у позовній заяві, яку поширив відповідач 16.01.2020 р. та 05.02.2020 р. в мережі Інтернет на сторінці Громадського об`єднання "Екоклуб" https://ecoclubrivne.org/kronospan ovd/ та на сторінці Громадського об`єднання "Екоклуб" у соціальній мережі Fасеbоок https://www.facebook.com/Ecoclubrivne.org/ під назвами " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та "Зауваги Екоклубу до Звіту з ОВД деревообробного заводу у с. Городок" і зобов`язання відповідача вилучити дану інформацію.

Факт поширення даної інформації фактично відповідачем не оспорюється.

Згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів.

Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2, свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

У пункті 1 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02. 2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 ЦК України визначено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно із ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

У відповідності до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Згідно із ч.2 ст. 7 Закону України "Про інформацію", суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно ст. 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтю 30 вказаного Закону встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (частина 1). Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина 2). Суб`єкти інформаційних відносин звільняються від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною (частина 3). Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів встановлюються законами України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та іншими (частина 4).

Згідно із статтею 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Якщо в телерадіоорганізації відсутні достатні докази того, що поширені нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана терміново їх спростувати. Спростування повинно бути поширено тією ж телерадіоорганізацією і в такій же програмі чи передачі, що й відомості, які не відповідають дійсності, або в інший час за домовленістю з особою, права якої були порушені. У спростуванні має бути зазначено, які відомості не відповідають дійсності, коли і в якій програмі чи передачі вони були поширені телерадіоорганізацією.

Статтею 59 названого Закону передбачено, що телерадіоорганізація зобов`язана, зокрема,: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутись до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливим у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Отже, за змістом статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З огляду на наведене, позивач має право на недоторканість ділової репутації, а також право на відповідь та на спростування недостовірної інформації.

В аспекті визначеного, суд засвідчує, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Частиною другою ст. 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

В даному випадку, інформація, поширена відповідачем про позивача не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночним судженням.

Зокрема, Організацією зазначено, що "Висновок про безпечність концентрацій викидів забруднювальних речовин та відповідність санітарно-гігієнічним нормативам, зроблений у Звіті про оцінку впливу на довкілля (ОВД) "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд піл підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" є неправдивим.

Концентрація формальдегіду у повітрі у 9 (дев`ять) разів перевищуватиме гранично допустимі концентрації (ГДК)."

У Звіті Товариства про оцінку впливу на довкілля "Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд піл підприємство деревообробної промисловості за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 4а" при розрахунках викидів забруднюючих речовин використовувалися дані максимального навантаження підприємства, а саме: максимально можливу концентрацію забруднюючої речовини; максимально можливий час роботи обладнання; максимальне навантаження на виробничі потужності; максимальний вміст вільного формальдегіду в смолі.

Для оцінки впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря здійснено розрахунок розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері, зроблений з використанням автоматизованої системи розрахунку забруднення атмосфери "ЭОЛ Плюс (версія 5.23)", що реалізує "Методику розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що утримуються у викидах підприємств" - ОНД-86.

Методика ОНД-86 розраховує саме максимально разову концентрацію забруднюючої речовини в атмосферному повітрі та відповідно порівнюється з максимально разовою гранично допустимою концентрацією речовини в повітрі населених місць.

Тобто, тільки в разі відсутності для певної забруднюючої речовини максимально разової концентрації її порівняння проводиться з середньодобовою концентрацією, але виключно з помноженою на коефіцієнт "0,1".

Таким чином, концентрації забруднюючих речовин (зокрема і формальдегіду), що продемонстровані в таблиці зауважень Організації завищені в 10 разів.

Відповідач у своїх зауваженнях порівнює максимально разову концентрацію з середньодобовою, тим самим свідомо подає недостовірну інформацію.

Також Організацією зазначено, що "повітря у с. Городок уже зараз дуже забруднене формальдегідом та бензолом - речовинами, які планує викидати у повітря завод. Так, фонова концентрація формальдегіду у Городку сьогодні перевищує безпечну концентрацію у 4,6 рази; бензолу - у 10 разів.".

Відповідно до Протоколу дослідження ДУ "Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзєєва НАМНУ" № 117/2 від 29.01.2020 р. проведеного на території вул. Барона Штейнгеля 4а, с. Городок, Рівненської обл., встановлено, що середні концентрації шкідливих речовин (аміаку, діоксиду азоту, фенолу, формальдегіду, ангідриду, сірчистого, вуглецю оксиду, пилу) в атмосфері повітря у точках відбору проб № 1-5 не перевищують ГДК.

З огляду на зміст поширеної відповідачем інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, позивачем доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його ділову репутацію, і викладене не є оціночним судженням.

У відповідності до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р., під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як встановлено судом, 16.01.2020 р. та 05.02.2020 р. відповідачем поширено неправдиву інформацію, яка принижує ділову репутацію позивача.

Таким чином, є встановленим факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, та те, що поширена інформація стосується саме позивача в даній справі.

В ході судового розгляду наведені обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях та доводах сторін, а, відтак, не потребують додаткового доказування в силу приписів ст. 75 ГПК України, як обставини, які визнаються сторонами з огляду на те, що суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Згідно роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р., недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Аналізуючи наведене твердження у комплексі з конституційним принципом презумпції невинуватості, очевидним є те, що відсутні жодні правові підстави стверджувати, про те що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому процесуальному статусі, має відношення до вчинення правопорушення (злочину), який розслідується. Очевидно, що права та законні інтереси такої особи не можуть піддаватися будь-яким обмеженням у зв`язку з кримінальним провадженням, до якого вона не має відношення.

Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу презумпції невинуватості до суб`єктів, які його порушують, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа "Аллене Де Рібемон проти Франції" (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).

Проте, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування у кримінальній справі, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа "Аллене Де Рібемон проти Франції" (Allenet de Ribemont, v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).

Тому при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (справа "Дактарас проти Литви" (Dactaras v. Lithuania) від 24 листопада 2000 року, п. п. 41, 43).

В даному випадку, у позивача немає будь-якого процесуального статусу, передбаченого чинним законодавством України, яке б дозволяло розглядати його як сторону кримінального провадження чи іншого учасника кримінального провадження.

Таким чином, оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких не існує, які не були перевірені відповідачем та які не можуть бути підтверджені, оспорювана позивачем інформація підлягає спростуванню.

При цьому, суд засвідчує, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Таким чином позовні вимоги про спростування інформації підлягають до задоволення, оскільки в матеріалах відсутні будь-які докази в підтвердження достовірності поширеної в публікації інформації.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 р., якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції. В даному випадку, це є Громадська організація "Екоклуб".

Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права відповідач перед поширенням інформації повинен її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак і в суді надати докази належного виконання своїх обов`язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації.

Таким чином обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

При цьому, доводи відповідача стосовно їх неналежності, на переконання суду, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

У своєму відзиві, відповідач не заперечує факт поширення про позивача зазначеної у позові інформації, однак, заперечує проти спростування згаданої інформації про Товариство та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої заперечення тим, що "поширена інформація містить оціночні судження та не підлягає спростування".

Інформація, яка поширена відповідачем щодо позивача - Товариства є фактичним (не оціночним) твердженням.

Оскільки відповідачем не зазначено і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження достовірності поширеної щодо позивача інформації, то така інформація є недостовірною, що об`єктивно, принижує ділову репутацію позивача, впливає на формування негативного відношення населення с. Городок та всієї Рівненської області до Товариства, а відтак підлягає спростуванню відповідачем.

Щодо вимоги про стягнення з Громадської організації "ЕКОКЛУБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" немайнової шкоди у розмірі 1 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 4 ч. 2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про (відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Поширенням відповідачем неправдивої інформації про позивача завдано моральної шкоди позивачу внаслідок приниження ділової репутації через підрив довіри до діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення немайнової шкоди у розмірі 1 грн 00 коп. підлягає до задоволення.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 4 204 грн 01 коп.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем було зменшено позовні вимоги, то судовий збір з урахуванням зменшення розміру позовних вимог в розмірі 2 249 грн 99 коп. підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі інтернет на сторінці Громадського об`єднання "Екоклуб" https://ecoclubrivne.org/kronospan ovd/ та на сторінці Громадського об`єднання "Екоклуб" у соціальній мережі Fасеbоок https://www.facebook.com/Ecoclubrivne.org/ під назвами " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та "Зауваги Екоклубу до Звіту з ОВД деревообробного заводу у с. Городок" про те, що:

- "Висновок про безпечність концентрацій викидів забруднювальних речовин та відповідність санітарно-гігієнічним нормативам, зроблений у звіті з оцінки впливу на довкілля ТОВ "Технопривід Інвест Груп", є неправдивим.";

- "Концентрація формальдегіду у повітрі у 9 (дев`ять) разів перевищуватиме гранично допустимі концентрації (ГДК)";

- "Фонова концентрація формальдегіду у Городку сьогодні перевищує безпечну концентрацію у 4,6 рази; бензолу - у 10 разів";

- "Внаслідок діяльності заводу буде перевищено концентрації забруднюючих речовин відносно безпечного рівня";

- "Уразі видачі дозволу на будівництво Кроноспану жителі с. Городок та сусідніх населених пунктів зазнаватимуть впливу забруднюючих речовин, що призведе до погіршення їхнього здоров`я. Довкіллю теж буде завдано збитків"

в той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме в мережі інтернет на сторінці Громадського об`єднання "Екоклуб" https://ecoclubrivne.org/kronospan ovd/ та на сторінці Громадського об`єднання "Екоклуб" у соціальній мережі Facebook https://www.facebook.com/Ecoclubrivne.org/ шляхом оприлюднення резолютивної частини ухваленого у справі судового рішення під заголовком "Спростування".

Громадському об`єднанню "ЕКОКЛУБ" вилучити недостовірну інформацію, визначену в пункті 1, з мережі інтернет на сторінці ГО "Екоклуб" https://ecoclubrivne.org/kronospan ovd/ та на сторінці ГО "Екоклуб" у соціальній мережі Facebook https://www.facebook.com/Ecoclubrivne.org/.

Стягнути з Громадського об`єднання "ЕКОКЛУБ" (33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, буд. 259, кв. 84, код ЄДРПОУ 25319429) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопривід Інвест груп" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 40144003) шкоду в розмірі 1 (одна) грн 00 коп. та 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 01 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 9 жовтня 2020 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, буд. 4 А);

3-4 - відповідачу рекомендованим (33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, буд. 259, кв. 84;

33014, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 41. оф. 92);

5 - третій особі рекомендованим (79026, м. Львів, вул. А. Сахарова, 43, оф. 210).