Рішення

від 30.09.2020 по справі 924/631/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2020 р. Справа № 924/631/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення заборгованості за договором в розмірі 19 417 060,22 грн. у тому числі: основний борг у розмірі 15 195 525,16 грн., пеня у розмірі 1 372 257,04 грн., три проценти річних у розмірі 1 029 621,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 819 656,77 грн.

представники сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Григорук С.В. - згідно ордеру серія ХМ №029556 від 18.06.2020р.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ : 25.05.2020 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області про стягнення заборгованості за договором в розмірі 19 417 060,22 грн. у тому числі: основний борг у розмірі 15 195 525,16 грн., пеня у розмірі 1 372 257,04 грн., три проценти річних у розмірі 1 029 621,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 819 656,77 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 29.05.2020р. позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів Хмельницької області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/631/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання .

Ухвалою суду від 27.07.2020р. справу призначено до судового розгляду по суті на 26 серпня 2020 р.

Згідно довідки від 26.08.2020р. судове засідання по справі №924/631/20 призначене на 26.08.2020р. не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 17.08.2020р. по 07.09.2020р. перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 10.09.2020р. справу призначено до судового розгляду по суті на 30 вересня 2020 р.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50% у зв`язку із складним фінансовим становищем.

У відзиві на позов від 19.06.2020 року відповідач просить суд відмовити АТ НАК «Нафтогаз України» в повному обсязі, а також застосувати строки нарахування пені, 3% річних та інфляції. Заперечення мотивує тим, що зобов`язання за договором №10104/1718-ТЕ-34 від 30.08.2017 року в частині оплати вартості поставленого газу здійснювалось шляхом перерахунку сум коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до Постанови КМУ від 18.06.2014 року №217 , за умовами якої усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача, надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком згідно з визначеними нормативами. Вказане, на переконання відповідача, усуває останнього від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком із спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача, та свідчить про відсутність порушення у розрахунках власними коштами.

Відповідач робить висновок, що оскільки КП «Тепловик» був позбавлений можливості впливати на строки, порядок та розмір розрахунків за поставлений позивачем природний газ, то нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції є безпідставним.

Зауважує на нарахуванні позивачем пені, яка перевищує шестимісячний термін та просить застосувати строки стягнення пені у зв`язку з складним фінансовим становищем відповідача. Звертає увагу на нарахуванні інфляційних втрат з порушенням вказівок, викладених в Постанові Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року та листі ВСУ від 03.04.1997 року.

Позивач у відповіді на відзив від 30.06.2020 року вважає заперечення відповідача необґрунтованими з посиланням на пункти укладеного між сторонами договору та положення Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на які покладені спеціальні обов`язки, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2516. Акцентує увагу на позиціях Верховного суду з даного приводу, викладених у постановах від 21.11.2019 року у справі №902/517/18, від 21.02.2018 року у справі №910/16072/16, від 17.04.2018 року у справі №918/1395/15, від 12.06.2018 року у справі №922/1010/16, від 31.07.2019 року у справі №921/739/17-г/5, від 08.08.2019 року у справі №905/1449/19, від 20.08.2019 року у справі №921/574/17-г/5, від 15.10.2019 року у справі №910/16181/18, від 11.12.2019 року у справі №916/1109/18.

Дослідивши наявні в справі матеріали, надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 6 березня 2019 р. Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно п.1 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 1044 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 226) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 р. № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України". Тип Компанії - приватне акціонерне товариство. Найменування Компанії: повне українською мовою - акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

30.08.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нове найменування АТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (Споживач) укладено договір №1014/1718-ТЕ-34 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ , що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії (п.1.2 Договору ).

Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8000 тис. куб метрів .

Відповідно до п. 3.7 Договору, приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу покупця.

Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання Договору становить 4942грн. 00коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 5930,40 грн. (п.5.2. Договору).

Пунктом 5.4 Договору, сторони встановили, що загальна вартість природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3 Договору Споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача станом на 30 вересня 2015р. поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" (п.1).; в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу (п.2).

У пункті 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 (п`ять) років.

Згідно з п. 12.1 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. по 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін .

До договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод № 1 до договору постачання природного газу від 12.01.2018р. (якою передбачено що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення), №2 від 02.04.2018 року (якою передбачено орієнтовний обсяг газу до 680 тис.куб.м. - з 01.04.2018р. по 31.05.2018р.; змінено строк дії договору по 31.05.2018р.), №3 від 07.06.2018 року (якою передбачено орієнтовний обсяг газу до 360 тис.куб.м. - з 01.06.2018р. по 31.07.2018р. , №4 від 08.08.2018 року, №5 від 07.09.2018р.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження припинення або визнання недійсним Договору та Додаткових угод до нього.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно Актів приймання - передачі від 31.10.2017р. на суму 3 422 860,82грн., від 30.11.2017р. на суму 5 608 278,47грн., від 31.12.2017р. на суму 6 725 346,40 грн., від 31.01.2018р. на суму 7 864 386,47грн., від 28.02.2018р. на суму 7 399 964,98грн., від 31.03.2018р. на суму 7 360 996,32грн. 80коп. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 38 381 833,46 грн.

Акти приймання-передачі підписані представником відповідача без поправок та зауважень, а також скріплені відтиском печатки.

Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі не виконав, оплативши його лише частково у сумі 23 186 308,30грн.

Також позивачем долученої до матеріалів справи виписки про рух коштів між контрагентами за період з 01.08.2017р. по 29.02.2020р.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у встановлені Договором терміни не здійснив оплату заборгованості, позивач пред`явив позов про примусове стягнення 15 195 525,16 грн. боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеня у розмірі 1 372 257,04 грн., три проценти річних у розмірі 1 029 621,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 819 656,77 грн. за несвоєчасну оплату відпущеного природного газу . Вказані нарахування позивачем проведено із врахуванням здійснених відповідачем платежів у відповідні періоди .

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (нове найменування АТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (Споживач) укладено договір №1014/1718-ТЕ-34 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

За приписами частин 1, 2 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст.692 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу природний газ згідно Актів приймання - передачі від 31.10.2017р. на суму 3 422 860,82грн., від 30.11.2017р. на суму 5 608 278,47грн., від 31.12.2017р. на суму 6 725 346,40 грн., від 31.01.2018р. на суму 7 864 386,47грн., від 28.02.2018р. на суму 7 399 964,98грн., від 31.03.2018р. на суму 7 360 996,32грн. 80коп. Загалом позивачем поставлено відповідачу природного газу на суму 38 381 833,46 грн.

Як передбачено п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий природний газ своєчасно та у повному обсязі не виконав, оплативши його лише частково у сумі 23 186 308,30грн. Оскільки доказів сплати вказаної суми учасниками справи не надано, вимога про стягнення 15 195 525,16 грн. боргу. підлягає задоволенню.

НАК «Нафтогаз України» також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 372 257,04 грн., три проценти річних у розмірі 1 029 621,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 819 656,77 грн. згідно поданих розрахунків.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд зауважує, що Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №918/1395/18, від 21 лютого 2018 року у справі №910/16072/16, від 27.02.2020 року у справі №921/12/19, а також в ухвалі від 04.09.2020 року у справі №903/918/19 зауважив, що порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затверджений постановою КМУ від 18 червня 2014 року №217 визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку з спеціальним режимом використання, і жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них. Відтак, положення Порядку №217 не виключають можливість теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, тому є можливим застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Судом критично оцінюються доводи відповідача щодо безпідставності нарахування пені, втрат від інфляції та 3% річних у зв`язку з неможливість останнього впливати на розрахунки по причині проведення розрахунку згідно порядку, визначеного Постановою КМУ №217.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 (на застосуванні якого наголосив ВС у постановах від 25.08.2020 року у справі №924/534/19, від 25.08.2020 року у справі №920/710/19, від 20.08.2020 року у справі №904/3546/19, від 13.08.2020 року у справі №905/1302/18). Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, враховуючи заявлений позивачем період нарахування, суми боргу, проведені оплати та зважаючи на те, що позивачем дотримано порядку нарахування інфляційних втрат, суд визнав його правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 029 621,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 819 656,77 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 372 257,04 грн. пені судом враховується таке.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 12.01.2018р. сторонами погоджено та змінено розмір пені, який становить 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 1 372 257,04грн. пені, суд встановив, що остання нарахована в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність її нарахування.

При цьому суд зазначає, згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

У відзиві на позов та клопотанні про зменшення розміру пені (заявленому у судовому засіданні) відповідач зазначав, що КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради використовує природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Підприємство працює за тарифами для населення, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства, які не покривають витрати виробництва. Порушення порядку та строків розрахунків відбулося не з вини відповідача, оскільки зумовлене збитковістю господарської діяльності підприємства у зв`язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги. На підтвердження вказаного відповідачем долучено розрахунок заборгованості з різниці в тарифах, баланс підприємства та звіт про фінансові результати, які свідчать про збитковість підприємства.

Судом враховується, що основним різновидом господарської діяльності відповідача є постачання теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та госпрозрахунковим підприємствам, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль. Невиконання зобов`язань було зумовлено тим, що єдиним джерелом для оплати за послуги розподілу природного газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств. Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади та місцевого самоврядування, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства є об`єктивними обставинами, що і викликають недостатність у відповідача коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.

При цьому нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору.

Позивач не подав суду будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Зважаючи на наведене, суд приходить висновку, що стягнення з КП по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а також з урахуванням того, що позивачем не було надано доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, статус відповідача, який має стратегічне значення для регіону, проплати заборгованості, беручи до уваги, що окрім пені позивач нараховує 3% річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем, а також те, що сплата пені у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 ЦК України і ч.1 ст.233 ГК України та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 686 128,52грн. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі основного боргу - 15 195 525,16 грн., пені - 686 128,52грн., три проценти річних - 1 029 621,25 грн., інфляційних втрат - 1 819 656,77 грн. У решті суми позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із обґрунтовано заявленим позовом, витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради ( 31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, буд. 2, блок 4, код 14151464) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 15 195 525,16 грн. (п`ятнадцять мільйонів сто дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 16 коп.) основного боргу, 686 128,52грн. (шістсот вісімдесят шість тисяч сто двадцять вісім гривень 52 коп.) пені, 1 029 621,25 грн. (один мільйон двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять одну гривню 52 коп.) три проценти річних, 1 819 656,77 грн. (один мільйон вісімсот дев`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 77 коп.) інфляційних втрат , 291 255,90 грн. (двісті дев`яносто одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять гривень 90 коп. ) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.10.2020 року

Суддя І.В. Заярнюк

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) - рек. з пов. про вручення;

3 - відповідачу (31101, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ессенська, буд. 2, блок 4) - рек. з пов. про вручення