Ухвала

від 07.10.2020 по справі 640/12281/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/12281/19 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1849/20 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: продовження строків тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВССУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12017220000000890 від 07.07.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВССУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12017220000000890 від 07.07.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4ст.190 КК України.

Згідно ухвали продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, на 36 днів, тобто до 29.10.2020 включно, з встановлення застави в сумі 168160грн, при внесенні якої, ОСОБА_8 з-під варти звільнити та покласти на неї наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На зазначену слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати до підозрюваної біль м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 посилається на те, що доказів на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КК України стороною обвинувачення не надано, а також прокурором не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений в клопотанні. Крім того, судом при прийнятті рішення не враховано відомості про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, була працевлаштована на посаді офіс-менеджера ФОП « ОСОБА_10 », що свідчить про міцність її соціальних зв`язків. Також зазначає, що з характеристики з місця мешкання вбачається, що ОСОБА_8 характеризується як відповідальна особа, пунктуальна, врівноважена та розсудлива.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів,за якіпередбачено покаранняу виглядіпозбавлення волістроком до12років,з конфіскацієюмайна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні. Враховуючи тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винною, ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілого та свідків; також існує ризик того, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, яке інкримінується підозрюваному ОСОБА_8 , а саме того, що вона підозрюється у шахрайстві заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненим організованою групою, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з обставин кримінального провадження.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваної стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого, спростовуються матеріалам кримінального провадження, що свідчить про прийняття слідчим суддею обґрунтованого рішення.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_8 раніше не судима, має постійне місце проживання, була працевлаштована на посаді офіс-менеджера ФОП « ОСОБА_10 », згідно характеристики з місця мешкання характеризується як відповідальна особа, пунктуальна, врівноважена та розсудлива, не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1ст. 177 КПК України запобігти яким, в даному випадку, може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується зі слушністю висновків суду першої інстанції щодо продовження існування раніше встановлених ризиків, а саме того, що ОСОБА_8 може переховуватисьвід органівдосудового розслідуванняабо суду,впливати напотерпілого абосвідків,або вчинитиінше кримінальнеправопорушення, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження спростовують апеляційні доводи про недоведеність вищезазначених ризиків.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов`язків.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності на цей час жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ч.2 ст. 376,ст.ст. 392, 404, 405, 407 п.1 ч.3, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24вересня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -