Ухвала

від 19.10.2020 по справі 640/12281/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 640/12281/19 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11сс/818/1900/20 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : продовження строків тримання під вартою

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВССУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12017220000000890 від 07.07.2017, за ознаками злочинів, передбачених ч.4ст.190 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року задоволено клопотання слідчого в ОВССУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 .

Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, на 35 днів, тобто до 29.10.2020 включно, з встановлення застави в сумі 630 600 грн, при внесенні якої вирішено, ОСОБА_8 з-під варти звільнити та покласти на неї наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свого паспорту (паспортів) для виїзду за кордон, інших документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На зазначену слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_8 -адвокат ОСОБА_11 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині визначеного розміру застави та постановити нову, якою визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 168160 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 посилається на те, що під час перебування у СІЗО у ОСОБА_8 загострились хронічні хвороби та на теперішній час вона потребує лікування.

Зазначає, що у ОСОБА_8 є доходи, які вона отримує від здачі для відпочиваючих в оренду нерухомості в м.Херсон та вона разом з адвокатом має наміри довести свою непричетність до інкримінованих правопорушень а для цього особисто зацікавлена з`являтись на всі процесуальні дії.

Посилається на те, що слідчий суддя усупереч вимог ч.5 ст. 182 КПК України визначив максимальний розмір застави саме в розмірі 630 600 грн. при цьому не надавши оцінки тому факту, що підозрювана ОСОБА_8 не працює, має на утриманні неповнолітнього сина, також доглядає хвору матір, що в свою чергу свідчить про незадовільний матеріальний стан підозрюваної, та вказує на неможливість внесення нею застави у визначеному слідчим суддею розміру. Також, з матеріалів справи вбачається, що загальна сума збитків потерпілих у даному кримінальному провадженні складає 252 457,00 грн., що є значно меншою аніж встановлений розмір застави для підозрюваної.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно практикиЄвропейського судуз правлюдини,суд своїмрішенням повинензабезпечити нетільки правапідозрюваного,а йвисокі стандартиохорони загальносуспільнихправ таінтересів.Забезпечення такихстандартів,як підкреслюєЄвропейський судз правлюдини,вимагає відсуду більшоїсуворості воцінці порушеньцінностей суспільства. Згідноп.48рішення "Чеботарьпроти Молдови"№ 3561/06від 13.11.2007р.Європейський Судз правлюдини зазначив"Судповторює,що длятого,щоб арештпо обґрунтованійпідозрі буввиправданий увідповідності ст.5,1(с),поліція незобов`язанамати докази,достатні дляпред`явленняобвинувачення нів моментарешту,ні підчас перебуваннязаявника відвартою.Також необов`язково,щоб затриманійособі були,в кінцевомурахунку,пред`явленніобвинувачення,або щобця особабула підданасуду.Метою попередньоготримання підвартою єподальше розслідуваннякримінальної справи,яке повиннопідтвердити аборозвіяти підозру,яка єпідставою длязатримання".(рішення усправі "Фокс,Кемпбелл іГартлі протиСполученого Королівства"від 30серпня 1990року,п.32,SeriesA,№ 182та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст.404КПКУкраїни суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі не оспорює висновків слідчого судді щодо необхідності обрання підозрюваній ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте вважає, що слідчим суддею безпідставно застосовано максимальний розмір застави визначений п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів,за якіпередбачено покаранняу виглядіпозбавлення волістроком до12років,з конфіскацієюмайна, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні. Враховуючи тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винною, ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на потерпілих та свідків; також існує ризик того, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, яке інкримінується підозрюваній ОСОБА_8 , а саме того, що вона підозрюється у шахрайстві заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненим організованою групою, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_8 раніше не судима, має сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України запобігти яким, в даному випадку, може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_8 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з обставин кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 має ряд хронічних захворювань,тому неможе триматисяв умовахізоляції колегіясуддів відхиляє,оскільки відповіднодо ст.11Закону України«Про попереднєув`язнення» медичне обслуговування,а такожлікувально-профілактичнаі протиепідемічнаробота вмісцях попередньогоув`язнення організуютьсяі проводятьсявідповідно дозаконодавства проохорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.

Крім того, ухвалою слідчого судді від 25.09.2020 року доручено прокурору здійснити перевірку заяви підозрюваної про порушення її прав щодо неналежних умов утримання в слідчому ізоляторі та ненадання медичної допомоги за її зверненням до медичної частини.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваної перешкоджає її перебуванню в умовах СІЗО стороною захисту не надано.

Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, дані про особу та наявні докази, про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків (ч.5 ст.183 КПК України).

Розмір заставиповинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Твердження апелянта про те, що обраний судом розмір застави для підозрюваної не відповідає її майновому стану і є завідомо непомірним для неї, є безпідставним, оскільки він обраний судом у межах встановлених відповідно до положень ч.5 ст.182 КПК України, а доводи апелянта з цього приводу мають суто суб`єктивний характер.

Підстав для зменшення розміру застави, визначеної судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу, про що ставить питання захисник, колегія суддів не вбачає, оскільки матеріали кримінального провадження підтверджують наявність обставин, які дають підстави вважати, що саме обраний судом розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо надмірного розміру застави, визначеного судом в порядку ч.3 ст.183 КПК України, є необґрунтованими, оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваною особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, і застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваною її процесуальних прав та обов`язків.

З урахуваннямзазначеного,колегія суддівдійшла висновкупро законністьта обґрунтованістьухвали судупершої інстанціїпро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюстосовно підозрюваноїта відсутностіна цейчас жоднихпідстав длязміни чискасування рішенняза доводамиапеляційної скаргизахисника.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 -адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді