Постанова
від 07.10.2020 по справі 752/26621/17
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 752/26621/17

провадження № 61-11538св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ОКСАМІР ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ОКСАМІР про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОКСАМІР на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 31 жовтня 2017 року № 6 про її звільнення з посади бухгалтера-касира Товариства з обмеженою відповідальністю ОКСАМІР (далі - ТОВ ОКСАМІР ), поновити її на посаді з моменту звільнення, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки та 30 000,00 грн моральної шкоди.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 01 березня 2001 року її прийнято на посаду бухгалтера-касира в ТОВ ОКСАМІР . Наказом ТОВ ОКСАМІР від 31 жовтня 2017 року її звільнено з посади за прогул, з наказом її не ознайомлено, трудову книжку не видано, про своє звільнення дізналася 23 листопада 2017 року від працівника Пенсійного фонду України,

У зв`язку з незаконним звільненням вона зазнала душевних страждань, були порушені її життєві плани, витрачено багато часу для відновлення трудових прав, що призвело до завдання їй моральної шкоди.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 21 жовтня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ від 31 жовтня 2017 року № 6 про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера-касира ТОВ ОКСАМІР . Поновив ОСОБА_1 на посаді бухгалтера-касира ТОВ ОКСАМІР . Стягнув з ТОВ ОКСАМІР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 77 641, 83 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача проведено без дотримання вимог трудового законодавства. У зв`язку з наявністю правових підстав для поновлення позивача на роботі підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. Інші вимоги позову є необґрунтованими.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 02 липня 2020 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 31 липня 2020 року до Верховного Суду, ТОВ ОКСАМІР просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Позивач звільнена у зв`язку з прогулом, що мав місце 04 жовтня 2017 року, який зафіксовано актом про відсутність працівника на робочому місці від 04 жовтня 2017 року за підписом директора ТОВ Оксамір та бухгалтера ТОВ Кринички Сім .

Суд першої інстанції не досліджував питання, чи знаходилася ОСОБА_1 04 жовтня 2017 року на своєму робочому місці в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області, тому відповідач в апеляційному суді заявив клопотання про виклики свідків ОСОБА_2 (батько позивача) та ОСОБА_3 (донька позивача), які могли б підтвердити факт її відсутності на робочому місці в с. Гатне 04 жовтня 2017 року, однак у задоволенні клопотання безпідставно відмовлено.

Суди застосували норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

14 вересня до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи і встановленими судами фактичними обставинами справи. Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.

31 серпня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 прийнята на роботу в ТОВ ОКСАМІР за переведенням з ТОВ Техніка в побуті на посаду бухгалтер-касира з 01 березня 2001 року.

Згідно з наказом ТОВ ОКСАМІР від 31 жовтня 2017 року № 6 ОСОБА_1 звільнено з посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин. Підставою для звільнення став акт № 3 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 04 жовтня 2017 року протягом 3 годин, який складений директором ТОВ ОКСАМІР ОСОБА_4 та бухгалтером ТОВ КРИНИЧКИ СІМ ОСОБА_5 .

З індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Форма ОК-5 щодо ОСОБА_1 відомо, що позивачу заробітну плату за жовтень 2017 року нараховано.

Допитана під час судового розгляду свідок ОСОБА_5 зазначила, що акт про відсутність ОСОБА_1 протягом робочого дня 04 жовтня 2017 року підписала на прохання директора ТОВ ОКСАМІР і вона може підтвердити лише те, що ОСОБА_1 не з`явилася в офіс, який орендує у ТОВ ОКСАМІР ТОВ КРИНИЧКИ СІМ , що знаходиться на проспекті Голосіївському, 128 у м. Києві, та не зняла показники лічильника. ОСОБА_1 не має свого робочого місця за цією адресою, оскільки все приміщення займає ТОВ КРИНИЧКИ СІМ , а офіс ТОВ ОКСАМІР знаходиться в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області, і їй достеменно не відомо, чи знаходилась ОСОБА_1 в той день на робочому місці, а про відсутність позивача на роботі їй повідомила директор ТОВ ОКСАМІР ОСОБА_4 і попросила підписати акт.

Зазначені показання в частині відсутності в ОСОБА_1 робочого місця на проспекті Голосіївському, 128 у м. Києві підтвердила і позивач, вказавши, що оскільки ТОВ ОКСАМІР зареєстроване за місцем проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області, то саме за цією адресою знаходиться її робоче місце.

ОСОБА_1 не була ознайомлена з трудовим розпорядком, затвердженим на підприємстві, щодо встановленого робочого часу, крім того, між директором та бухгалтером, які є матір`ю та дочкою, існує особистий конфлікт.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів ).

Прогул передбачає винну поведінку працівника, яка відповідачем не була доведена в суді, тому висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є правильними.

Аргументи касаційної скарги про не з`ясування судами факту перебування позивача на робочому місці у с. Гатне Верховний Суд не бере до уваги, оскільки акт, на підставі якого ОСОБА_4 звільнено з роботи, складено про її відсутність на роботі на проспекті Голосіївському, 128 у м. Києві. Відсутність позивача на робочому місці у с. Гатне Києво-Святошинського району Київської області не є підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів щодо наявності підстав для поновлення позивача на посаді не спростовують, зводяться до незгоди з ними і необхідності переоцінки фактичних обставин справи, що знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки підстав для звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України не встановлено і відповідачем не доведено, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, відповідно до статті 235 КЗпП України, для її поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2020 року у справі № 214/6671/18 (провадження № 61-22436св19).

Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з судовими рішеннями у цій частині.

Підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі, а саме те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі суди встановили недотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОКСАМІР залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення07.10.2020
Оприлюднено12.10.2020
Номер документу92120362
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —752/26621/17

Постанова від 07.10.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Ухвала від 25.08.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Зайцев Андрій Юрійович

Постанова від 02.07.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мельник Ярослав Сергійович

Ухвала від 24.02.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мельник Ярослав Сергійович

Ухвала від 07.02.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мельник Ярослав Сергійович

Ухвала від 15.01.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мельник Ярослав Сергійович

Рішення від 21.10.2019

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Колдіна О. О.

Рішення від 21.10.2019

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Колдіна О. О.

Ухвала від 13.03.2019

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Колдіна О. О.

Ухвала від 23.10.2018

Цивільне

Голосіївський районний суд міста Києва

Колдіна О. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні