Постанова

від 01.10.2020 по справі 522/16583/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/698/20

Номер справи місцевого суду: 522/16583/18

Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року м. Одеса

Колегія Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участі секретаря - Чепрас А.І.,

з участю: представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року (одноособово суддя Єршова Л.С.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Люстдорф про захист прав споживача,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

18.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал (далі-Товариство), третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Люстдорф (далі-ОСББ) про припинення зловживання Товариством, яке займає монопольне становище на ринку комунальних послуг із водопостачання та водовідведення і визнання з часу прийняття рішення укладеним договір між ОСОБА_1 та Товариством про водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1 , відповідно до чинної редакції Типового договору, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі-Постанова №630).

Позов обґрунтовано наступним.

06.06.2018 року позивач звернувся до відповідача і надав йому два примірника підписаного ним договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення у квартиру АДРЕСА_1 , Типова форма якого затверджена Постановою №630. Згідно листа відповідача від 07.07.2018 року №Б-280, позивачу відмовлено у підписанні вказаного договору на підставі того, що договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового будинку по АДРЕСА_2 , укладений між Товариством і ОСББ та був чинним до введення у дію п. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги , а тому є чинним і на теперішній час.

Позивач бажає укласти з відповідачем індивідуальний договір, у зв`язку з чим звернувся до суду із позовом про визнання укладеним договору між ним та Товариством.

Відповідач позов не визнав і в особі представника подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити.

Сторони і представник третьої особи ОСББ не приймали участі у судовому засіданні 18.11.2019 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2019 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду від 18.11.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення суду, зазначити про укладення договору із посиланням на поданий позивачем проект Типового договору, затвердженого Постановою №630, постановити окрему ухвалу стосовно судді ОСОБА_3 , посилаючись на незаконність рішення суду.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:

Предметом спору щодо захисту прав споживача є відмова місцевого монополіста у виконанні комунальної послуги Товариством в укладені договору водопостачання та водовідведення у квартирі позивача. Ухилення від відносин за Типовим договором відповідач обґрунтовує не новим договором (01.11.2000 р.) з іншим підприємством «Одесводоканал» та ОСББ на постачання та відведення води. На підставі цього договору відповідач вважає виконавцем послуги водопостачання не себе, а ОСББ, а також, що реалізації особистих прав споживача на договір повинно передувати згода/рішення громадян/співвласників будинку, що вбачається з листа від 06.07.2018 р. №Б-280.

Позивач не вважає зазначений договір ОСББ із «Одесводоканалом» чинним, так як таке підприємство давно не є існуючим постачальником води, крім того, про його не чинність прямо йдеться у Розділі VIII «Прикінцеві положення Закону Про житлово-комунальні послуги в редакції 2004 р., тобто, договори, що не приведені у довідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Суд відмовив у позові за недоведеності статуса власника у споживача, що раніш не було потрібно, а виникло із вступом у дію із 1.05.2019 р. профильного закону, так само і вищенаведений договір раніш був чинним, але перестав таким бути із вступом у дію Розділу VIII «Прикінцеві положення такого ж Закону у редакції 2004 р.

Іншій аргумент відповідача входить у протиріччя із приписами ст. ст. 6 і 627 ЦК за якими громадяни є вільними у виборі контрагента договорів, отже будь-яка згода ОСББ чи обумовленість його санкції на реалізацію споживачем свого права є незаконними. Згідно ст. 19 Конституції «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а закона, який би обмежував громадян у правах, попередньою згодою/рішенням на їх реалізацію від сусідів чи ОСББ не існує.

Інших протиріч в правових позиціях сторін (тобто предмету спору), зокрема відносно правосуб`єктності сторін на укладення договору не існувало, що наявне із змісту перших 2-х листів судового рішення, яке оскаржується та заперечень відповідача. Останній не заявляв клопотань щодо витребування від позивача доказів його легітимності додатковими статусами, у т.ч. власника нерухомості мабуть і тому, що за визначенням у профільному законі 24.06.2004 року N1875-ІУ термін споживач - це фізична чи юридична особа, яка вирішує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а докази реалізації відповідних намірів є у додатках до позову

Необхідності прояву якоїсь особливої старанності на випадок багаторічного судового провадження (що закидає позивачу суд із посиланням на практику Європейського Суду Тейшлер проти Германії), не було. Бангалорські принципи поведінки суддів, їх присяга та приписи ст. 13 ЦПК обумовлювали розгляд спору у встановлені ст.210 ЦПК строки, тобто 30 днів на розгляд справи по суті через 60 днів з дня відкриття провадження у справі. У даному випадку це 90 днів із постановления 24.09.2018 р. суддею ухвали про відкриття провадження у справі. Отже законних підстав для надання у вересневому (2018 р.) позову доказів тих обставин, які могли виникнути через 245 днів (із 1 травня 2019 р.) у позивача не було і не могло бути. Позовна заява відповідала всім процесуальним вимогам, у т.ч. і відносно доказів.

Суд відмовив у позові за відсутності доказів того статусу позивача, по якому спору у сторін не виникало. Обтяження додатковими статусами споживача комунальних послуг у багатоквартирному будинку знаходились за межами визначеного ст. 210 ЦПК терміну розгляду справи. Суддя зловжив іншими процесуальними можливостями, а саме ухвалу від 11.04.2019 р. про закриття підготовчого засідання направив до ЄДРСР через 7 місяців (18.11.2019 р.), а для додаткових труднощів ідентифікації цього протиправного у ЄДРСР, закрив підготовче засідання по адміністративній справі, хоча за цим номером відкрив провадження у цивільній справі, що позбавило позивача можливості відповідного реагування на неадекватні закону дії суду через інформаційні ресурси ЄДРСР.

Застосована судом підстава відмови у позові - не надання позивачем до суду доказів його права власності на квартиру, знаходилась поза волі позивача і була штучно інсперована судом. Крім того, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності або відсутності можливого рішення співвласників ОСББ, яким було би обрано одну з моделей організації договірних відносин з виконавцем відповідної комунальної послуги. Такий довід декларував відповідач, а тому нема підстав закидати відсутність таких доказів позивачу. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). Таким чином сама можливість обрання чи не обрання іншими співвласниками тієї чи іншої моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги не може за законом впливати на висновок суду про задоволення позову чи про відмову.

Товариство та ОСББ досі керуються договором від 01.11.2000 р. з неіснуючим «Одесводоканалом» і мають намір робити таке до 31.12.2020 р., незважаючи що до вказаного терміну такий правочин 2000 року буде двічі нечинним, як за розділом VIII "Прикінцеві положення» Закону Про житлово-комунальні послуги редакції 2004 р., так і за розділом VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції 2017 р.

Виходячи із принципу верховенства права позивачу не треба підкорятися і брати до уваги протиправні уявлення сусідів, які мабуть є фахівцями у галузях своєї діяльності і не є правниками. Саме цим і обумовлено його звернення до суду, бо ніякого чинного договору на постачання та відведення води із виконавцем цієї послуги давно нема, як на будинок, так і на квартиру, в якому вона розташована. Нема і сенсу у переконанні юридично неосвічених сусідів та правління ОСББ керуватись приписами законів «Про житлово-комунальні послуги» щодо не чинності раніше укладених договорів, замість хибних уявлень про пріоритет над законом рішень будинкових зборів.

Суд, ухвалою від 31.10.2018 р., залучив до участі у справі третю особу ОСББ, і всупереч ч.2 ст. 53 ЦПК, не довів наявність тих підстав, за якими ЦПК це дозволяє, не вказав на боці якої сторін спору така третя особа залучається, про що йдеться у ч.5 ст.53 ЦПК. Яким чином укладення договору на водопостачання квартири між споживачем та виконавцем слуги може вплинути на права та обов`язки ОСББ суд вказати не змозі, не знає цього і голова ОСББ, який у розпачі від непорозуміння такого судового залучення написав заяву про подальше судочинство без його участі.

Суд в рішенні не навів жодної підстави, за якої він не задовольнив позовні вимоги у заявленому спрощеному письмовому проваджені та у встановлені ст. 210 ЦПК.

Нові обставини, які підлягають встановленню: - чи є Товариство тією юрособою, з якою ОСББ уклало 1.11.2000 р. договір №4351/1 на послуги водопостачання та водовідведення; -чи є Товариство юрособою легітимною по правосуб»єктості в укладанні додаткової угоди до договору 1.11.2000 р. №4351/1 на послуги водопостачання та водовідведення між КП «Одесводоканал» та ОСББ; -чи є договір від 01.11.2000 р. №4351/1 на послуги водопостачання та водовідведення чинним з огляду на приписи Розділу VIII «Прикінцеві положення Закону Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року N 1875-ІУ; -чи є ОСББ «абонент» за договором від 1.11. 2000 №4351/1, у розумінні Закону "Про житлово-комунальні послуги» та п.28 ст.7 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» , легітимним виконавцем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у будинку АДРЕСА_3 ; - чи є ОСББ за договором від 11.2000 р. №4351/1, у розумінні Закону «Про житлово-комунальні , обслуговуючою організацією у будинку АДРЕСА_3 ; -чи є у інших осіб (юридичних чи фізичних) права на обмеження чи скасування права позивача, як споживача на укладання договору, зокрема за статтями 6 та 627 ЦПК;

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

У відзиві на скаргу представник Товариства зазначає:

У будинку, в якому мешкає позивач ( АДРЕСА_3 )

послуги водопостачання та водовідведення надаються на підставі договору №4356/1 від 01.11.2000 р., укладеного між філією Товариства та ОСББ, яке обслуговує будинок. Відповідно до п.4 додаткової угоди, внесені зміни до п.5.3 договору, якими передбачається дія договору до 31.12.2015 р., а також його автоматична пролонгація на наступні п`ять років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди про внесення зміни або припинення його дії. Сторони не припиняли договір, тому він є діючим і таким, що підлягає виконанню. Оскільки у Товариства договірні відносини існують із ОСББ, для споживачів вказаного будинку виконавцем послуг є вказана обслуговуюча організація.

З листа Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 06.03.2017 №ЗПИ-41, вбачається, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 05.04.07 №1173-V Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Одеса , єдиним виконавцем послуг водопостачання та водовідведення у м. Одесі є філія Товариства.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

06.06.2018 року ОСОБА_2 звернувся до філії Товариства та надав 2 примірника підписаного ним договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 , типова форма якого затверджена Постановою №630. Листом Товариства від 07.07.2018 року №Б-280 позивачу відмовлено у підписанні договору на підставі того, що договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового будинку АДРЕСА_3 укладений між Товариством і ОСББ і був чинним до введення у дію п. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги , а тому є чинним і на теперішній час. Листом від 23.08.2018 року №Б-436Ж позивачу повторно повідомлено про неможливість укладення індивідуального договору, оскільки існують договірні відносини між філією Товариства та ОСББ, які є чинними на теперішній час.

ОСОБА_1 , пред`являючи вимоги про визнання укладеним договору між ним і філією Товариства про водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1 , не надав суду доказів, що підтверджують його право власності на зазначену квартиру, а також докази наявності або відсутності рішення співвласників ОСББ, яким обрано одну з моделей організації договірних відносин з виконавцем відповідної комунальної послуги.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

Позивач ОСОБА_2 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 .

До будинку АДРЕСА_3 послуги з водопостачання та водовідведення надаються на підставі договору №4356/1 від 01.11.2000 року, який укладений станом на 2000 рік між КП Одесводоканал (правонаступником прав та обов`язків якого є Товариство, на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 року №2038-ХХІV, а.с.4,28,29).

Пунктом 4 додаткової угоди між Товариством та ОСББ від 07.09.2010 року (а.с.30) внесені зміни до п.5.3 договору від 01.11.20200 року про те, що договір діє з моменту укладення договору до 31.12.2015 року в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення. Крім того, абзац 2 п.5.3 вказаної додаткової угоди зазначає, що договір в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його завершення сторони не дійдуть до згоди про внесення змін або припинення його дії.

Станом на 31.12.2015 року і у подальшому сторони договору (Товариство та ОСББ) не вносили зміни до договору від 01.11.2000 року й не порушували питання про його припинення, тобто договір був продовжений сторонами до 31.12.2020 року.

З листа Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 06.03.2017 №ЗПИ-41 вбачається, що відповідно до рішення Одеської міської ради від 05.04.07 №1173-V Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Одеса , виконавцем послуг водопостачання та водовідведення у м. Одесі визначено філію Товариства, і, відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (а.с.4).

06.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до філії Товариства і надав 2 примірника підписаного ним індивідуального договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення до квартири АДРЕСА_1 , типова форма якого затверджена Постановою №630 (а.с.5).

Листом від 07.07.2018 року №Б-280 Товариство відмовило позивачу у підписанні договору, посилаючись на наявність договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення житлового будинку по АДРЕСА_3 між Товариством та ОСББ від 01.11.2000 року (а.с.6-8). Листом від 23.08.2018 року №Б-436Ж Товариство повторно повідомило позивача про неможливість укладення індивідуального договору, оскільки з 2000 року існують договірні відносини між Товариством та ОСББ, які є чинними станом на час звернення позивача (а.с.9,10).

Згідно листа Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради №252/01-13/Б від 08.08.2018 на звернення ОСОБА_1 , між Товариством і ОСББ з 2000 року існують договірні відносини з водопостачання та водовідведення. Укладення у 2000 році договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення між Товариством та ОСББ відповідає вимогам ст. 19 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення в частині того, що послуги з централізованого питного постачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , на підставі договору з об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла (а.с.11,12).

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду про визнання укладеним між ним та філією Товариства індивідуального договору щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1 , відповідно до редакції Типового договору, затвердженої Постановою №630 (а.с.2,3).

Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу укладення договору у сфері надання житлово-комунальних послуг, які регулюються нормами ЦК України, Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року №2189-VIII.

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позивач не довів своїх позовних вимог (а.с.101-105).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово- комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач, ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 року №2189-VIII, далі-Закон України №2189-VIII).

Із пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором (ст. 13 ч.4 Закону України №2189-VIII) .

Разом з тим, Закону України №2189-VIII передбачає особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Статтею 14 Закону України №2189-VIII, яка набрала чинності з 01.05.2019 року, встановлені особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку, зокрема, відповідно до ч.1 ст. 14 вказаного Закону, за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним ст. 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно і індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Частиною 2 ст. 14 Закону України №2189-VIII передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

При цьому, послуги із постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України №2189-VIII, у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до вимог частини третьої цієї статті з урахуванням таких особливостей.

З матеріалів справи вбачається, що у будинку АДРЕСА_3 створено ОСББ з 2000 року послуги з водопостачання та водовідведення надаються на підставі договору №4356/1 від 01.11.2000 року, який укладений між КП Одесводоканал (правонаступником якого є Товариство) та ОСББ.

Станом на час звернення позивача до Товариства із заявою щодо укладення індивідуального договору з водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_1 (червень 2018 року) і станом на час розгляду справи у суді першої інстанції (з вересня 2018 року по листопад 2019 року), між ОСББ та Товариством існували договірні відносини з водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_3 (договірні відносини існують до 31.12.2020 року, а.с.30).

Товариство, посилаючись на договірні відносини із ОСББ з 2000 року щодо водопостачання та водовідведення, відмовило позивачу в укладенні індивідуального договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст. ст. 626 ч.1, 629 ч.1, 631 ч.ч.1-3 ЦК України).

Зважаючи на те, що у будинку АДРЕСА_3 створено ОСББ і з 2000 року послуги з водопостачання та водовідведення до будинку надаються на підставі договору №4356/1 від 01.11.2000 року, який укладений між КП Одесводоканал (правонаступником якого є Товариство) та ОСББ, станом на час вирішення спору у суді співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, визначену ч.1 ст. 14 Закону України№2189-VIII з водовідведення та водопостачання (зокрема, щодо укладення власниками багатоквартирного будинку індивідуальних договір з водопостачання та водовідведення), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові за недоведеністю позовних вимог.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивача ОСОБА_1 у скарзі , що: договір від 01.11.2000 р. між ОСББ і «Одесводоканалом» не є чинним, оскільки підприємство давно не є існуючим постачальником води, крім того, договір є не чинним з підстав Розділу VIII «Прикінцеві положення Закону Про житлово-комунальні послуги в редакції 2004 р.; позивач є вільними у виборі контрагента договорів, отже будь-яка згода ОСББ чи обумовленість його санкції на реалізацію споживачем свого права є незаконними; суд відмовив у позові за відсутності доказів статусу позивача, по якому спору у сторін не виникало, а обтяження додатковими статусами споживача комунальних послуг у багатоквартирному будинку знаходились за межами визначеного ст. 210 ЦПК України терміну розгляду справи; суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності або відсутності можливого рішення співвласників ОСББ, яким було би обрано одну з моделей організації договірних відносин з виконавцем відповідної комунальної послуги, однак такий довід декларував відповідач, а тому нема підстав закидати відсутність таких доказів позивачу; Товариство та ОСББ досі керуються договором від 01.11.2000 р. з неіснуючим «Одесводоканалом» і мають намір робити таке до 31.12.2020 р., незважаючи що до вказаного терміну такий правочин 2000 року буде двічі нечинним; позивачу не треба підкорятися і брати до уваги протиправні уявлення сусідів, які мабуть є фахівцями у галузях своєї діяльності і не є правниками. Суд, ухвалою від 31.10.2018 р., залучив до участі у справі третю особу ОСББ, і всупереч ч.2 ст. 53 ЦПК, не довів наявність тих підстав, за якими ЦПК це дозволяє; суд в рішенні не навів жодної підстави, за якої він не задовольнив позовні вимоги у заявленому спрощеному письмовому проваджені та у встановлені ст. 210 ЦПК, - до уваги не приймаються.

Станом на час розгляду справи у суді між ОСББ та Товариством існують договірні відносини з водопостачання та водовідведення до будинку АДРЕСА_3 , на підставі договору від 01.11.2000 року, які діють до 31.12.2020 року.

Вказаний договір, у встановленому законом порядку, не визнаний недійсним.

Товариство є правонаступником КП Одесводоканал , на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 року №2038-ХХІV.

Станом на час вирішення спору у суді співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , відповідно ч.1 ст. 14 Закону України №2189-VIII, самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, у даному випадку щодо укладення індивідуального договору з водовідведення та водопостачання.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін (ст. 53 ч.1 ЦПК України).

До участі у справі в якості третьої особи суд залучив ОССБ (а.с.41), оскільки рішення суду у справі може вплинути на його права, як сторони договору від 01.11.2000 року, при цьому ОСББ має статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача.

Розгляд справи по суті судом першої інстанції за межами строків, встановлених ст. 210 ЦПК України, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Разом з тим, позивач не проявив особливої старанності при захисті своїх інтересів, оскільки не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог і які мають значення для вирішення спору.

За обставинами справи: Товариство є правонаступником правонаступником КП Одесводоканал , на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.12.2003 року №2038-ХХІV; договір від 01.11.2000 року є чинним станом на час розгляду справи у суді і діє до 31.12.2020 року; ОСББ, у розумінні ст. 6 Закону України №2189-VIII, є управителем багатоквартирного будинку.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали за результатами розгляду апеляційної скарги.

Доводи представника Товариства у відзиві на скаргу щодо недоведеності позовних вимог з підстав наявності договірних відносин між Товариством та ОСББ, прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для залишення скарги без задоволення.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Позивач не довів позовних вимог, тому відсутні підстави для ствердження про порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, якщо позивач звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду складено 09.10.2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова