Рішення

від 06.10.2020 по справі 280/1673/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року Справа № 280/1673/20 Провадження №ПР/280/20/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Єремеєвої О.В.,

треті особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 02140811)

треті особи на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Водоканал" Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд.100, код ЄДРПОУ 03327090); Управління житлово-комунального господарства Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд.26; код ЄДРПОУ 25490034)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство "Водоканал" Мелітопольської міської ради (далі - третя особа-1), Управління житлово-комунального господарства Мелітопольської міської ради (далі - третя особа-2), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №11 від 23.01.2020.

Ухвалою суду від 13.03.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №280/1673/20 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2020 в адміністративній справі №280/1673/20 скасовано. Справу №280/1673/20 направлено для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду.

06.07.2020 адміністративна справа №280/1673/20 повернулась до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 08.07.2020 позовну заяву було залишено без руху, позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/1673/20 (провадження №ПР/280/20/20) за правилами загального позовного провадження та в процесі підготовчого провадження призначено підготовче судове засідання по справі на 18.08.2020.

Протокольною ухвалою від 18.08.2020 за клопотанням відповідача підготовче засідання відкладено до 09.09.2020.

Ухвалою суду від 09.09.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.09.2020.

Протокольною ухвалою від 17.09.2020 розгляд справи відкладено до 06.10.2020 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 06.10.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.

У судовому засіданні 06.10.2020, на підставі ст. 243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу Акорд .

Позивач підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві від 25.03.2020. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є власником комплексу автостоянки, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , який складається з будівлі літ. А-1, огорожі №1. На підставі оскаржуваного рішення відповідача про звільнення території від самовільно розміщеного майна, представники третіх сторін почали руйнацію належного позивачу об`єкта нерухомості, зруйнували частину капітальної огорожі з нержавіючої сталі та почали вивозити її в невідоме місце. Оскаржуване рішення відповідача вважає незаконним та таким, що грубо порушує її право власності, гарантії недоторканності якого надано положеннями ст.41 Конституції України, ст.ст.316,317, 319 Цивільного кодексу України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР. Крім того вказала, що вказане рішення винесене без відома та згоди позивача. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог усно у судовому засіданні та просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд зазначає, що всупереч вимогам ухвали суду від 22.07.2020, у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзив на позовну заяву, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи неподання відзиву на позов без поважних причин, суд позбавлений можливості надати належну оцінку усному запереченню проти позовних вимог представника відповідача.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання від 15.09.2020 (вх.№43003) про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи-2 у судове засідання також не з`явився, пояснень по суті спору не надав, про причини неявки не повідомив, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №197715176 від 27.01.2020, технічного паспорту Комунального підприємства Мелітопольське Міжміське бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 є власником комплексу автостоянки, що розташований за адресою АДРЕСА_2 , який складається з будівлі літ.А-1, огорожі №1 (а.с.105-106).

Вказаний комплекс розташований на земельній ділянці площею 0,2199 га, кадастровий номер №2310700000.02.006.0157, що підтверджується довідкою №3291 від 22.09.2004 (а.с.104).

Рішенням Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 23.01.2020 №11 про звільнення території від самовільно розміщеного майна вирішено звільнити територію м. Мелітополя від самовільно розміщеної малої архітектурної форми (огорожі) на АДРЕСА_3 (власник - невідомий). Звільнення здійснити шляхом демонтажу та транспортування до місця зберігання та передачі відповідальній особі у термін до 30.01.2020 (а.с.102).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням від 23.01.2020 №11, вважаючи його протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України №280/97-ВР).

Статтею 19 Конституції України та статтею 24 Закону України №280/97-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Закону України №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Підпунктами 42, 44 частини 1 статті 26 Закону України №280/97-ВР встановлено, що до виключної компетенції сільських селищних, міських рад відноситься затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, а також встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Підпунктом 7 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належать: власні (самоврядні) повноваження, а саме організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначено Законом України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 №2807-ІV (далі - Закон України №2807-ІV).

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України №2807-ІV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами частини 2 статті 10 Закону України №2807-ІV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо: залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 14 Закону України №2807-ІV суб`єкти благоустрою населених пунктів зобов`язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Згідно з частиною 1 статті 181 Цивільного Кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до статті 182 Цивільного Кодексу України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості є державна реєстрація права на нього.

Долученими до матеріалів справи документами, в тому числі інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачем підтверджено право власності на комплекс автостоянки з 2005 року (а.с.105-106).

З довідки №3291 про грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що належний позивачу на праві власності комплекс автостоянки розташований на земельній ділянці, що перебуває в оренді за договором №1291 від 22.09.2004 (а.с.104).

Попри це, приймаючи оскаржуване рішення від 23.01.2020, відповідачем вирішено звільнити територію м. Мелітополя від самовільно розміщеної малої архітектурної форми (огорожі) на АДРЕСА_3 , зазначивши, що власник огорожі невідомий.

Підставою винесення оскаржуваного рішення відповідача стало не усунення порушень вимог чинного законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, на підставі акта опису майна від 27.12.2019 разом з контрольним талоном до припису від 27.12.2019 №1251, акта перевірки звільнення території від майна від 08.01.2020.

З наведеного виникає логічне питання, ким мало бути усунено порушення вимог чинного законодавства у сфері благоустрою, якщо власник самовільно розміщеної малої архітектурної форми (огорожі) на АДРЕСА_3 відповідачем не встановлений.

При цьому з матеріалів справи суду стало відомо, що позивачу надсилались приписи №1251 від 27.12.2019, №1231 від 21.12.2019 з вимогами надати дозвільні документи на встановлення малої архітектурної форми та в разі відсутності дозволу на їх встановлення - демонтувати.

Листом від 03.01.2020 ОСОБА_1 повідомила відповідача, що є власницею комплексу автостоянки, до якого в тому числі входить і огорожа, зареєстрованого в встановленому законодавством порядку. А також про те, що всі правові документи стосовно комплексу автостоянки неодноразово надавались представникам Мелітопольської міської ради (а.с.101).

Докази направлення та отримання позивачем акта опису майна від 27.12.2019, акта перевірки звільнення території від майна від 08.01.2020, як і самого оскарженого рішення від 23.01.2020 в матеріалах справи відсутні.

Зі слів позивача про оскаржуване рішення вона дізналась вже після початку його виконання.

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Наведене свідчить про неправомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на наступні обставини справи.

З листа ОСОБА_1 від 23.01.2020 та долучених до матеріалів справи доказів суду стало відомо, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває справа №320/243/19 (2/320/1335/19) за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області, Державного реєстратора виконкому Мелітопольської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та КП Житломасив Мелітопольської міської ради про скасування рішень та про визнання права постійного користування земельною ділянкою (а.с.148-154).

Предметом вказаного спору є вимоги про скасування державної реєстрації права власності земельної ділянки за територіальною громадою м. Мелітополя в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області та права постійного користування за КП "Житломасив" та визнання за ОСОБА_1 права на користування земельною ділянкою площею 2198,74 кв. розташованої на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , на території якої розташовано комплекс автостоянки, що належить позивачу на праві власності.

В рамках розгляду вказаної справи, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.01.2019 задоволено заяву про забезпечення позову та заборонено Мелітопольській міській раді Запорізької області та її посадовим особам вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою площею 0,2199 га, кадастровий АДРЕСА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі, заборонити приймати рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Комунальному підприємству Житломасив Мелітопольської міської ради Запорізької області вказаної земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням у цивільній справі.

З наведеного слідує, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №11 від 23.01.2020 прийнято до вирішення питання про право ОСОБА_1 на постійне користування земельною ділянкою, що виключає визнання комплексу автостоянки з огорожею, що на ній розміщена, самовільно розміщеним майном.

Отже, рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області №11 від 23.01.2020 прийнято передчасно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 840,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2020 №27 (а.с.5).

Отже, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, як суб`єкта владних повноважень, якими прийнято оскаржувані рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 02140811), треті особи на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Водоканал" Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд.100, код ЄДРПОУ 03327090); Управління житлово-комунального господарства Мелітопольської міської ради (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд.26; код ЄДРПОУ 25490034) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 02140811) №11 від 23.01.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Михайла Грушевського, буд.5, код ЄДРПОУ 02140811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12.10.2020

Суддя І.В.Садовий