Рішення

від 29.09.2020 по справі 709/2181/19

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/2181/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року смт.Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2) про встановлення нікчемності заповіту.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача - ОСОБА_5 . При житті, а саме 25 грудня 2015 року, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй по закону заповіла відповідачу ОСОБА_3 . Проте позивач вважав, що під час вчинення та посвідчення заповіту секретарем Іркліївської сільської ради ОСОБА_6 не дотримано таких вимог правочину, як проставлення відмітки про прочитання складеного документу, також були відсутні свідки вчинення правочину. Зазначав, що ОСОБА_5 мала хворобу ОСОБА_7 і сама не могла підписати заповіт, у зв`язку з чим просив встановити його нікчемність.

В подальшому позивач подав до суду заяву із збільшеними позовними вимогами, в якій також просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане

ОСОБА_3 11.12.2019 року на 1/2 частину земельної ділянки розміром 3,2710 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_3 11.12.2019 року на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,0382 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та скасувати їх державну реєстрацію.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 14 квітня 2020 року позовну заяву зі збільшеними позовними вимогами залишено без руху.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 13 травня 2020 року продовжено розгляд цивільної справи № 709/2181/19.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 02 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1, посилаючись на норми діючого цивільного законодавства, позовні вимоги не визнав та вважав, що твердження позивача про невідповідність змісту заповіту волі його померлої дружини, а також про те, що остання даний заповіт не підписувала, оскільки мала хворобу Паркінсона, не відповідають дійсності. Зазначалося, що при посвідченні заповіту обставин, які б перешкоджали вільному волевиявленню спадкодавця, не було. 25 грудня 2015 року секретар Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, додержуючись вимог нормативно правових актів, що регулюють відносини у сфері спадкування, засвідчила спірний заповіт. За таких обставин відповідач-1 просив у позові відмовити повністю.

Відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнав повністю, проти задоволення позову заперечив. Зокрема, твердження позивача про те, що йому не було відомо про існування заповіту, на переконання відповідача, не відповідають дійсності, оскільки саме позивач особисто приходив до сільської ради з проханням скласти дома заповіт в зв`язку з хворобою його дружини. Стверджував, що заповіт відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстави для встановлення його нікчемності відсутні.

Відповідач-2 подав до суду доповнення до відзиву, в якому просив суд закрити провадження у страві на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Позивач та його представник ОСОБА_2 у судових засіданнях підтримали позов, просили його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Позивач пояснив, що секретар Іркліївської сільської ради ОСОБА_6 до них додому не приходила. Вказав на те, що заповіт підписував він у приміщенні сільської ради, оскільки у його дружини сильно тремтіли руки і вона не могла його підписати. Відповідач ОСОБА_3 є їхнім знайомим та інколи допомагав лагодити мотоцикл. У ОСОБА_8 інвалідності не було, тремтіння рук у останньої інколи було менше.

Відповідач-2 та його представник ОСОБА_4 в судових засіданнях просили відмовити в задоволенні позову. ОСОБА_3 пояснив, що з сім`єю ОСОБА_9 товаришував з 2000-х років, він їм допомагав по господарству і на городі. ОСОБА_1 про заповіт йому повідомили на Різдво чи на Новий Рік, точно не пам`ятає. Після смерті ОСОБА_8 він разом з позивачем їздили до нотаріуса, але її не було, а наступного дня ОСОБА_1 відмовився їхати з ним до нотаріуса. Зазначив, що при видачі йому свідоцтва на 1/2 частину земельних ділянок сумнівів до заповіту у нотаріуса не було.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення з підстав, викладених у відзиві на позов.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , показала, що позивача та його дружину знає з дитинства. Пояснила, що у ОСОБА_5 дуже трусилися руки. Їй відомо, що остання хотіла скласти заповіт.

Свідок ОСОБА_11 , показала, що ОСОБА_9 вона знає давно, її чоловік двоюрідний брат позивача. Про заповіт дізналася після смерті ОСОБА_5 . Вказувала на те, що у останньої була хвороба Паркінсона, дуже тремтіли руки, останнім часом її годував чоловік, сама вона не могла працювати на городі. Юхно інколи допомагав, він ремонтував мотоцикл. Крім того, коли остання лежала в лікарні, то ОСОБА_12 у лікарні не бачила.

Свідок ОСОБА_13 показав, що ОСОБА_9 знає дуже давно, вони є сусідами. Вказував на те, що ОСОБА_14 бачив менше, оскільки вона майже не виходила з подвір`я. Бачив її коли заходив до них у двір, хату, у останньої тремтіло тіло, руки. Ці вади здоров`я він бачив десь за рік до смерті ОСОБА_8 . Про ОСОБА_12 думав, що він родич. Зазначив, що йому не відомо чи могла ОСОБА_15 читати, вона працювала у колгоспі, ким не знає.

Свідок ОСОБА_16 , який є сусідом позивача, пояснив, що ОСОБА_15 хворіла, в неї тремтіли руки, але вона робила по господарству, порала курей, варила їсти. Юхно їм допомагав, садив картоплю. Поки тітка була жива, то ОСОБА_17 в ОСОБА_9 був частіше.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка працює секретарем виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та посвідчила спірний заповіт, показала, що вона працює на посаді з 1998 року. За цей час посвідчила безліч заповітів, а тому знає і дотримується всіх вимог щодо їх оформлення. Вказала, що до неї зателефонував позивач і повідомив, що дружина хоче скласти заповіт. Повідомила, що у грудні 2015 року на службовій машині приїхала до спадкодавця, записала зі слів її волевиявлення, при розмові був присутній позивач, взяла необхідні документи та повернулася до приміщення сільської ради, де надрукувала заповіт. Потім повернулася до будинку спадкодавця, де у присутності позивача його дружина підписала заповіт власноручно. За посвідчення заповіту вона отримала кошти, які сплатила у касу сільської ради. Зазначила, що відповідно до ч.4 ст. 207 ЦК України підстав викликати свідків не було. Коли ОСОБА_15 підписувала заповіт рука тремтіла, при розмові з останньою ніяких вад не бачила. Заповіт зачитувався, такого, щоб підписував заповіт ОСОБА_18 не було. ОСОБА_15 сама читала заповіт і позивач також читав.

Свідок ОСОБА_19 показав, що дружину позивача знав гарно, вона працювала ланковою у колгоспі. Коли пішла на пенсію, то її почало трясти, вона розмовляла із запинкою, хліба відрізати не могла. Хворіла років 15-20. В магазин і на базар остання не ходила, щоб вона читала чи писала він не бачив. Пояснив, що про заповіт йому невідомо.

Свідок ОСОБА_20 показала, що про заповіт її повідомив чоловік ОСОБА_3 . У ОСОБА_9 бувала два рази на рік, більшість був чоловік, який допомагав їм по господарству. У ОСОБА_21 вона помічала тримтіння голови та рук, але остання домашню роботу робила сама. Про намір скласти заповіт на ОСОБА_3 від ОСОБА_8 не чула.

Свідок ОСОБА_22 показав, що в період з 2012 по 2016 роки, він періодично навідувався до родини ОСОБА_9 . ОСОБА_15 була охайною, пригощала його їжею, пиріжками, але в неї трусилася голова.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд встановив наступне.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19 квітня 2018 року серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Згідно з копією довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_5 була зареєстрована і постійно проживала разом з чоловіком (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

25 рудня 2015 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Демуз Р.І., зареєстрований в реєстрі за № 219 (а.с. 9), згідно з яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй по закону заповіла ОСОБА_3 (відповідачу-2).

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що секретарем Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області зроблено запис про те, що заповіт записаний нею зі слів ОСОБА_5 , до підписання прочитаний уголос ОСОБА_5 і власноручно нею підписаний. У зв`язку із хворобою ОСОБА_5 та на її прохання заповіт посвідчено на дому за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися позивач (а.с. 90) і відповідач-2 (а.с.84). ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельних ділянок (а.с. 123, 124).

Згідно з довідкою Іркліївської лікарської амбулаторії від 22 листопада 2019 року № 808 (а.с. 10) ОСОБА_5 з 2004 року перебувала під Д -наглядом в Іркліївській лікарській амбулаторії у лікаря-терапевта з діагнозом: ІХС А/С кардіосклероз, симптоматична артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна гіпертонічна і атеросклеротична енцефалопатія; цереброваскулярна хвороба. 16 травня 2014 року остання зверталася до Іркліївської лікарської амбулаторії зі скаргами на головні болі, головокружіння, шум у вухах, тремтіння тіла та обох верхніх кінцівок та була пролікована стаціонарно зі встановленим діагнозом: ІХС А/С кардіосклероз, симптоматична артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна гіпертонічна і атеросклеротична енцефалопатія; цереброваскулярна хвороба; синдром Паркінсона. Крім того, щорічно проводилося амбулаторне та стаціонарне лікування.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217ЦК).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 45 Закону України "Про нотаріат" визначено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Згідно ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Із змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право у силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Позивач посилався на те, що на момент складання заповіту його дружина ОСОБА_5 мала хворобу Паркінсона, а тому не могла самостійно та власноручо підписати оспорюваний заповіт. Також у позові позивач вказує, що при складанні та посвідченні заповіту не було додержано вимог закону.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми, визначені ст. 1247 ЦК України, - заповіт складено у письмовій формі за допомогою технічних засобів із зазначенням місця і часу його складання та підписано заповідачем, складено текст зі слів заповідача, який прочитав текст заповіту уголос до його підписання, особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено, роз`яснено заповідачу зміст ст.ст. 1233-1257 ЦК України та посвідчено особистий підпис на заповіті.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Таким чином, на заповіт, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності.

Підстав вважати складений 25 грудня 2015 року заповіт нікчемним, судом не встановлено, на підтвердження заявлених вимог, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що заповіт підписаний не його дружиною та порушено вимоги чинного законодавства при його складанні чи посвідченні, а тому і відсутні підстави застосовувати наслідки нікчемності правочину.

Посилання позивача, як на доказ вищевказаних обставин на довідку Іркліївської лікарської амбулаторії від 22 листопада 2019 року про захворювання ОСОБА_5 , не є достатнім.

Допитані під час судового розгляду свідки також не навели переконливих обґрунтувань та свідчень того, що спадкодавець ОСОБА_5 мала вади здоров`я, які не давали можливості їй читати та ставити підпис на документах, самостійно себе обслуговувати.

Разом з тим, Верховний Суд у справах, в яких особи посилались на нікчемність заповіту вказав, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова від 20.05.2019 у справі №522/904/16, постанова від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15).

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Повне рішення суду складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя В.В.Левченко