Постанова

від 23.12.2020 по справі 709/2181/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 709/2181/19 Провадження № 22-ц/821/1935/20 категорія: 304000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Анкудінова О. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Іркліївська сільська рада Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, у складі головуючої судді Левченка В. В.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - ОСОБА_3 , яка за життя, а саме 25 грудня 2015 року, склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй по закону заповіла відповідачу у справі ОСОБА_2 .

Проте, позивач переконаний, що під час вчинення та посвідчення заповіту секретарем Іркліївської сільської ради ОСОБА_4 не дотримано таких вимог правочину, як проставлення відмітки про прочитання складеного документу, також були відсутні свідки вчинення спірного правочину.

Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_3 мала хворобу Паркінсона, а тому не могла самостійно та власноручно підписати оспорюваний заповіт. Також у позові позивач вказує, що при складанні та посвідченні заповіту не було додержано вимог закону, у зв`язку з чим просив встановити його нікчемність.

В подальшому ОСОБА_3 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просив встановити нікчемність заповіту ОСОБА_3 від 25.12.2018, посвідченого секретарем виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Демуз Р. І., зареєстрованого в реєстрі за № 219; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_2 , 11 грудня 2019 року № 1915 на 1/2 частину земельної ділянки розміром 3,2710 га., кадастровий номер 7125182800:05:000:6812, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане ОСОБА_2 , 11 грудня 2019 року № 1916 на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,0382 га., кадастровий номер 7125182800:05:000:7518, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, скасувавши їх державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_2 про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що підстав вважати складений 25 грудня 2015 року заповіт нікчемним, судом не встановлено. На підтвердження заявлених вимог, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що заповіт підписаний не його дружиною та порушено вимоги чинного законодавства при його складанні чи посвідченні, а тому і відсутні підстави застосовувати наслідки нікчемності правочину.

При цьому, суд виходив з того, що посилання позивача, як на доказ вищевказаних обставин, на довідку Іркліївської лікарської амбулаторії від 22 листопада 2019 року про захворювання ОСОБА_3 , не є достатнім.

Свідки, допитані в судовому засіданні в процесі розгляду справи також не навели переконливих обґрунтувань та свідчень того, що спадкодавець ОСОБА_3 мала вади здоров`я, які не давали можливості їй читати та ставити підпис на документах, самостійно себе обслуговувати.

Також мотивуючи відмову у задоволенні позову суд у своєму рішенні послався на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 20 травня 2019 у справі № 522/904/16, та постанову від 03 липня 2019 у справі № 725/2412/15, якими констатовано, що у справах, в яких особи посилалися на нікчемність заповіту вказано, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку що позов не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 11 листопада 2020 року, ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування їх судом першої інстанції, а також порушення норм процесуального права, порушив питання про його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення заявлених вимог позивача в повному об`ємі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що заявлений позов є необґрунтованим виходячи з наступного. Під час вчинення та посвідчення заповіту секретарем Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Демуз Р. І. не дотримано всіх вимог до такого правочину, визначених ЦПК України, Законом України Про нотаріат , та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, зокрема були відсутні свідки вчинення правочину, у зв`язку із вадами здоров`я заповідача, а також проставлення відмітки про прочитання вголос заповідачем складеного заповіту, про те, що заповіт було складено за допомогою технічних засобів, а також те, що місце складання заповіту було вдома.

Скаржник вказує на те, що його покійна дружина ОСОБА_3 мала хворобу Паркінсона, перебувала з 2004 року по день смерті на ОСОБА_5 обліку в Іркліївській лікарській амбулаторії, і сама не могла підписати заповіт, у зв`язку з явними вадами здоров`я (тремтіння рук, тощо). Крім того, вона часто скаржилася на головний біль, запаморочення, шум у вухах, тремтіння тіла та обох верхніх кінцівок, у зв`язку з чим була пролікована стаціонарно зі встановленим діагнозом: IXC А/С кардіосклероз, симптоматична артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна гіпертонічна і атеросклеротична енцефалопатія; цереброваскулярна хвороба; синдром Паркінсона, ознакою якого зокрема є тремор. Тому, ознайомившись із заповітом, скаржник переконаний, що підпис на ньому не відповідає тому, який його дружина ставила раніше, та їй не належить. Зазначив, що навіть у відомостях про отримання пенсії підпис за ОСОБА_3 ставив саме скаржник, оскільки вона не могла це зробити фізично починаючи вже з 2014 року.

ОСОБА_1 вважає, що, при наявності вищевказаних захворювань у його померлої дружини, заповіт мав би підписуватися уповноваженою на те заповідачем особою, а відомості про таку особу мали б бути внесені до заповіту.

Суд не надав належної оцінки показам свідків оцінивши їх пояснення поверхнево. Не були належним чином оцінені і дії секретаря Іркліївської сільської ради Демуз Р. І., щодо правильності вчинення заповіту, крім того остання вказала на той факт, що заповідач ОСОБА_1 не могла самостійно написати у заповіті необхідну фразу З моїх слів записано вірно і мною прочитано , відсутні прізвище і ініціали поряд з підписом заповідача, що є свідченням відсутності фізичної можливості у ОСОБА_3 здійснити необхідні написи в заповіті.

Також скаржник не згідний з критичною оцінкою суду відповіді Іркліївської лікарської амбулаторії від 22 листопада 2019 року № 88 наданої на адвокатський запит, згідно якої заповідач ОСОБА_3 , 1935 р. н., з 2004 року перебувала під Д наглядом в Іркліївській лікарській амбулаторії у лікаря - терапевта з діагнозом: IXC А/С кардіосклероз, симптоматична артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна гіпертонічна і атеросклеротична енцефалопатія; цереброваскулярна хвороба. Крім того, щорічно проводилося амбулаторне та стаціонарне лікування ОСОБА_3 . Переконаний, що вказаний документ міг бути належним доказом фізичної неможливості його дружини підписати спірний заповіт.

На ряду з викладеним ОСОБА_1 зазначив, що судом, в порушення п. 4 ст. 82 ЦПК України, не враховані судові рішення, які вказав скаржник, при попередньому розгляду справи, зокрема рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року, та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року (справа № 709/1828/18), яка набрала законної сили.

У поданому Іркліївською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що посилання скаржника на те, що суд не надав належної оцінки показам свідків та доданим до позову доказам, суперечить нормам встановленим ст. 89 ЦПК України, так як вказаною статтею передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд при розгляді справи та винесенні оскаржуваного рішення дотримався норм матеріального та процесуального права, які підлягали до застосування у даній справі, та ухвалив судове рішення у повній відповідності з чинним законодавством України, враховуючи практику Верховного Суду.

У поданому ОСОБА_2 відзиві на апеляційну скаргу, висловлено заперечення, що до аргументів апеляційної скарги, та прохання про залишення оскаржуваного рішення без змін. При цьому, автор відзиву вказав на те, що скаржник, посилаючись на помилкову оцінку судом пояснень свідків, не вказав які саме порушення процесуального законодавства допущені судом першої інстанції при їх дослідженні. При цьому, доводи апеляційної скарги зведені до переоцінки доказів. Вважає, що секретарем Іркліївської сільської ради Демуз Р. І. дотримано відповідних норм законодавства України при посвідченні спірного заповіту.

Переконаний у безпідставності посилання скаржника на рішення Чорнобаїського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року, оскільки приведене рішення не набрало законної сили та було скасоване постановою Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, якою, зокрема, в позові ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту було відмовлено, а тому посилання останнього на ч. 4 ст. 82 ЦПК України не ґрунтується на вимогах закону.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року справу призначено до розгляду на 23 грудня 2020 року на 11:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час та місце її розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 19 квітня 2018 року серії НОМЕР_1 (а. с. 8).

Згідно з копією довідки Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 13 серпня 2018 року ОСОБА_3 була зареєстрована і постійно проживала разом з чоловіком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).

25 грудня 2015 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Демуз Р. І., зареєстрований в реєстрі за № 219, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати їй по закону заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що секретарем Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області зроблено запис про те, що заповіт записаний нею зі слів ОСОБА_3 , до підписання прочитаний уголос ОСОБА_3 і власноручно нею підписаний. У зв`язку із хворобою ОСОБА_3 та на її прохання заповіт посвідчено на дому за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9, 111).

До нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а. с. 84, 90, 98).

ОСОБА_2 , 11 грудня 2019 року, були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину земельних ділянок: розміром 3,2710 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:6812 та розміром 0,0382 га, кадастровий номер 7125182800:05:000:7518, що розташовані на території Іркліївської сільської ради, Чорнорбаївського району Черкаської області (а. с. 123, 124).

Відповідно до довідки Іркліївської лікарської амбулаторії від 22 листопада 2019 року № 808, ОСОБА_3 з 2004 року перебувала під Д наглядом в Іркліївській лікарській амбулаторії у лікаря-терапевта з діагнозом: ІХС А/С кардіосклероз, симптоматична артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна гіпертонічна і атеросклеротична енцефалопатія; цереброваскулярна хвороба. 16 травня 2014 року остання зверталася до Іркліївської лікарської амбулаторії зі скаргами на головні болі, головокружіння, шум у вухах, тремтіння тіла та обох верхніх кінцівок та була пролікована стаціонарно зі встановленим діагнозом: ІХС А/С кардіосклероз, симптоматична артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна гіпертонічна і атеросклеротична енцефалопатія; цереброваскулярна хвороба; синдром Паркінсона. Крім того, щорічно проводилося амбулаторне та стаціонарне лікування (а. с. 10).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання заповіту нікчемним задоволено повністю.

Встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 25 грудня 2015 року секретарем Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області Демуз Р. І., зареєстрованого в реєстрі за № 219 (а. с. 15-17).

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області задоволено частково. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено (а. с. 18-20).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Манжари Д. С. , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є визнання заповіту складеного 25 грудня 2015 року від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 нікчемним з підстав визначених ст. 1257 ЦК України, зокрема того, що він складений особою, яка не мала на це права, а також з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 45 Закону України Про нотаріат визначено, що якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України).

Згідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи даний спір, місцевий суд правильно виходив з того, що заповіт ОСОБА_3 відповідає положенням ЦК України, Закону України Про нотаріат , складений у письмовій формі, із зазначенням місця його складення - село Іркліїв, Чорнобаївського району, Черкаської області, часу складання - 25 грудня 2015 року о 12 годині 35 хв., дати та місця народження заповідачки ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , в селі Старий Коврай Чорнобаївського району, Черкаської області; місця реєстрації і проживання заповідачки ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 та причини, з якої дія вчиняється поза межами приміщення виконавчого комітету сільської ради - у зв`язку з хворобою заповідачки складений на її прохання за вищевказаним місцем її проживання, та підписаний особисто заповідачкою. Особу ОСОБА_3 встановлено, дієздатність перевірено.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обґрунтованості в межах доводів апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з висновком місцевого суду, про те, що наявність формальних помилок при складанні заповіту, на які посилається скаржник ОСОБА_1 у поданій ним апеляційній скарзі, не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину, оскільки заповідачка не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений секретарем Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. Демуз Р. І. його зміст до підписання прочитаний уголос заповідачкою ОСОБА_3 і власноручно підписаний нею у присутності вищевказаного секретаря сільської ради, заповіт відповідав волі ОСОБА_3 та був зареєстрований у реєстрі за № 219.

Саме така правова позиція висловлена і в постанові Верховного Суду від 20 травня 2019 у справі № 522/904/16, та на яку, в тому числі, послався суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення.

Особистий підпис заповідача є однією з гарантій, що засвідчує дійсність заповіту, адже особистий підпис є підтвердженням особистої волі заповідача.

Отже, особистий підпис заповідачки ОСОБА_3 у заповіті свідчить про її вільне волевиявлення та відповідність її волі розпорядження про призначення спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 .

Справжність підпису від імені заповідачки ОСОБА_3 у заповіті не оспорено, з підстав дефекту волі заповідачки заповіт в судовому порядку не визнано недійсним. Вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи приведені правові норми та наявну в матеріалах справи доказову базу, виходячи зі змісту заявлених вимог про встановлення нікчемності заповіту та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оспорюваний заповіт складено та посвідчено з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент вчинення нотаріальної дії щодо його посвідчення, в свою чергу позивачем ОСОБА_3 не доведено належними доказами підстав нікчемності заповіту, тому на законних підставах судом було відмовлено в задоволенні позовний вимог.

Доводи скаржника про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування їх судом першої інстанції, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема ст. 1257 ЦК України та ст. 77, 78, 263 ЦПК України, в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.

Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції в порушення п. 4 ст. 82 ЦПК України не враховані судові рішення, зокрема: рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року, та постанова Черкаського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року (справа № 709/1828/18), яка набрала законної сили, не заслуговують на увагу, оскільки, приведеною постановою Черкаського апеляційного суду, апеляційну скаргу Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області задоволено частково, рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 липня 2019 року скасовано. При цьому, мотивація постанови зводилася до неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що оспорений ОСОБА_1 заповіт було складено на ОСОБА_2 , тому відповідно спір у позивача виник не тільки із Іркліївською сільською радою, до якої він звернувся з позовом, а і з спадкоємцем по заповіту ОСОБА_2 , який не був залучений до участі у справі як відповідач. Саме з указаних підстав у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 судом було відмовлено.

Таким чином стверджувати те, що у приведеній справі, обставини встановлені у її остаточному рішенні не доказуються при розгляді даної справи, що є предметом апеляційного перегляду оскільки в ній беруть участь одні і ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено відповідні обставини - не можна.

Отже, викладені у апеляційній скарзі доводи колегія суддів відносить до числа формальних та частково дублюючих мотиви позову, відповідно, рішення суду першої інстанції, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах передбачених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко