Рішення

від 12.10.2020 по справі 719/372/20

НОВОДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 719/372/20

Номер провадження 2/719/89/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Матковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новодністровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача комунального підприємства Новодністровське бюро технічної інвентаризації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Новодністровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача КП Новодністровське бюро технічної інвентаризації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову вказав, що з 25.12.2002р. працював на посаді начальника комунального підприємства Новодністровське БТІ (надалі - КП Новодністровське БТІ ), з якої звільнений 24.12.2010р. за згодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Зазначає, що роботодавець в порушення ст. 116 КЗпП України не здійснив із ним повний розрахунок при звільненні, внаслідок чого утворилась заборгованість із заробітної плати за вирахуванням сум податків та зборів за період з січня 2010р. по 24.12.2010р. в розмірі 25013,01 грн. Вважає, що дана обставина підтверджується вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16.12.2011р., яким встановлено факт невиплати йому заробітної плати в розмірі 25013,01 грн.; листом ліквідаційної комісії КП Новодністровське БТІ та іншими письмовими доказами. Вказує, що неодноразово звертався до роботодавця та відповідача, як засновника КП Новодністровське БТІ , про необхідність виплати йому заборгованості, однак на сьогоднішній день коштів так і не отримав. Вважає, що Новодністровська міська рада несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП Новодністровське БТІ , оскільки являється засновником останнього і у комунального підприємства недостатньо коштів для виплати заробітної плати. Відтак, просить стягнути із Новодністровської міської ради заборгованість зі сплати заробітної плати в розмірі 25013, 01 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 47557, 37 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 273734, 37 грн.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву від 12.10.2020р. про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення (а.с. 50).

Відповідач Новодністровська міська рада правом на подання відзиву не скористалася. Натомість 12 жовтня 2020р. надійшла заява від 09.10.2020р. № 2223 за підписом секретаря міської ради про проведення судового засідання без участі представника та зупинення провадження у справі до розгляду апеляційним судом справи № 759/17892/19 за позовом ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, оскільки факти встановлені судом матимуть вирішальний вплив на правильність вирішення даної справи (а.с. 52-54).

Третя особа КП Новодністровське БТІ , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання за місцем свого знаходження згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечила, жодних заяв чи клопотань не подала, пояснень по суті спору не надала.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 25.12.2002 року по 24.12.2010 року працював на посаді начальника КП Новодністровське БТІ , що підтверджується копіями трудової книжки серії НОМЕР_1 , контракту від 25.12.2020р. (а.с. 10-14). Як вбачається із трудової книжки та розпорядження Новодністровського міського голови від 24.12.2010 року №290/0 позивача було звільнено із займаної посади за згодою сторін (а.с. 10-11, 30).

Відповідачем дані обставини не оспорювалися.

05 квітня 2011 року Новодністровська міська рада прийняла рішення №70 Про припинення діяльності КП Новодністровське БТІ (а.с. 28), яким припинила діяльність останнього, доручила міському голові створити ліквідаційну комісію та встановила п`ятимісячний термін на проведення ліквідації підприємства.

В подальшому розпорядженням Новодністровського міського голови від квітня 2011р. №101 створено ліквідаційну комісію КП Новодністровське БТІ та затверджено Порядок проведення ліквідації підприємства (а.с. 28-29).

Згідно Додатку №8 заборгованість по заробітній платі працівників КП НБТІ , затвердженого ліквідаційною комісією (а.с. 17), довідки КП НБТІ № 14 від 01.03.2011р. (а.с. 15) та листа голови ліквідаційної комісії №89 від 14.10.2011 року (а.с. 16) позивач зареєстрований ліквідаційною комісією КП Новодністровське БТІ як кредитор КП Новодністровське БТІ на суму 25013,01 грн.

Також позивачем надано суду архівні довідки № 145 та № 147 від 21.07.2020р., видані архівним відділом Новодністровської міської ради, із відомостями про заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 2010р. по грудень 2010р. Зокрема, згідно довідки № 147 від 21.07.2020р. ОСОБА_1 до видачі належить загалом 25013, 01 грн. (а.с. 24-25).

Окрім того, як вбачається із копії вироку Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16.12.2011р. по справі № 1-132/11, який набрав законної сили 03.01.2012р., судом встановлено обставину невиплати позивачу заробітної плати (а.с. 18-23).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

13 лютого 2013 року Новодністровською міською радою прийнято рішення №12/2 Про роботу КП Новодністровське БТІ (а.с. 31-32), згідно якого взято до відома Звіт про роботу КП Новодністровське БТІ за період 2011-2012 років. Так, із вищевказаного Звіту вбачається, що у підприємства наявна заборгованість зі сплати заробітної плати перед колишніми працівниками та зазначено про усну домовленості щодо відстрочки виплати заборгованості протягом 2014р.

Як вбачається із звернень ОСОБА_1 останній неодноразово звертався, в тому числі до відповідача та третьої особи, із проханням погасити заборгованість по заробітній платі (а.с.26-27, 33-35), однак відповіді так і не отримав.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманих із ЄДР в порядку безкоштовного запиту, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП Новодністровське БТІ перебуває в стані припинення з 27 лютого 2012р. за рішенням засновника Новодністровської міської ради; голова комісії з припинення або ліквідатор Трач В.І. (а.с. 51).

Оцінивши надані докази кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що на даний час у КП Новодністровське БТІ наявна заборгованість перед позивачем зі сплати заробітної плати в загальному розмірі 25013,01 грн.

Слід також зауважити, що у статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливі умови працi та на захист вiд безробiття.

У ч. 3 ст. 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Заробітна плата згідно ч. 1 статті 1 Закону України Про оплату праці - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33).

Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також ч. 5 ст. 95 КЗпП України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ).

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2015р. у справі Кечко проти України зазначив, що поняття власності , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права , і, таким чином, як власність в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1.

Згідно ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до п.п.1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159) дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001р.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (п.п. 4-5 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159).

Сума компенсації згідно індексів інфляції щодо заборгованості по заробітній платі станом на липень 2020 року становить:

за січень 2010 року - 3815,49 грн. = 2034,93 грн. (сума боргу)*2,875 (індекс інфляції)-2034,93 грн. (сума боргу);

за лютий 2010 року - 4662,89 грн. = 2560,62 грн. (сума боргу)*2,821 (індекс інфляції)- 2560,62 грн. (сума боргу);

за березень 2010 року - 4598,87 грн. = 2560,62 грн. (сума боргу)*2,796 (індекс інфляції)- 2560,62 грн. (сума боргу);

за квітень 2010 року - 4619,36 грн. = 2560,62 грн. (сума боргу)*2,804 (індекс інфляції)- 2560,62 грн. (сума боргу);

за травень 2010 року - 3771,29 грн. = 2048,50 грн. (сума боргу)*2,841 (індекс інфляції)- 2048,50 грн. (сума боргу);

за червень 2010 року - 2715,17 грн. = 1482,08 грн. (сума боргу)*2,832 (індекс інфляції)- 1482,08 грн. (сума боргу);

за липень 2010 року - 3618,03 грн. = 1968,46 грн. (сума боргу)*2,838 (індекс інфляції)- 1968,46 грн. (сума боргу);

за серпень 2010 року - 3695,49 грн. = 2048,50 грн. (сума боргу)*2,804 (індекс інфляції)- 2048,50 грн. (сума боргу);

за вересень 2010 року - 3533,66 грн. = 2048,50 грн. (сума боргу)*2,725 (індекс інфляції)- 2048,50 грн. (сума боргу);

за жовтень 2010 року - 3507,03 грн. = 2048,50 грн. (сума боргу)*2,712 (індекс інфляції)- 2048,50 грн. (сума боргу);

за листопад 2010 року - 3490,64 грн. = 2048,50 грн. (сума боргу)*2,704 (індекс інфляції)- 2048,50 грн. (сума боргу);

за грудень 2010 року - 2696,55 грн. = 1603,18 грн. (сума боргу)*2,682 (індекс інфляції)- 1603,18 грн. (сума боргу).

Отже, загальний розмір компенсації інфляції невиплаченої заробітної плати складає 44724,47 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

У пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

У ст. 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, у частині першій зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз змісту ч. 2 ст. 233 КЗпП України свідчить про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

Відповідно до п.п. 2 Розділу ІІ Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (надалі Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

У п.п. 5, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається із архівної довідки № 145 від 21.07.2020р., виданої архівним відділом Новодністровської міської ради, загальна сума доходу позивача за період жовтень-листопад 2010 року складає 5000 грн. Загальна кількість робочих днів за жовтень-листопад 2010 року становить 43 дні.

Отже, середньоденний заробіток становить 116, 28 грн. (5000:43). Кількість робочих днів з 01.01.2011 року по 30.09.2020 року становить 2438 днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 116,28*2438=283490,64 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відтак, беручи до уваги принцип диспозитивності та неможливість суду вийти за межі позовних вимог, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 273734,37 грн.

Згідно ч. 1 ст. 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Як зазначалось вище, згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманих із ЄДР в порядку безкоштовного запиту, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП Новодністровське БТІ перебуває в стані припинення з 27 лютого 2012р. за рішенням засновника, яким є орган місцевого самоврядування - Новодністровська міська рада. Розмір статутного капіталу підприємства становить 15000, 00 грн.

Так, ВП ВС в Постанові від 04.09.2018р. по справі № 5023/4388/12 вказала, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Відповідно до ст. 136 ГК України правом оперативного управління в цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Отже, право оперативного управління є найбільш обмеженим правовим титулом, похідним від права власності, який обмежується не тільки законом та статутом, але й власником майна.

З огляду на викладене вище, здійснення господарської діяльності комунальним некомерційним підприємством без мети одержання прибутку, на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства такого підприємства, зумовлює для законодавця необхідність регулювання спірних відносин у такий спосіб, який би дозволив захистити інтереси можливих кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності.

Таке регулювання здійснено через механізм, закріплений у ст.ст. 77, 78 ГК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Частинами 2 та 3 ст. 76 ГК України встановлено, що казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГК України орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства

З огляду на зазначене, спірні відносини прямо врегульовано за допомогою відсильної норми ч. 10 ст. 78 ГК України та ч. 7 ст. 77 цього Кодексу, що виключає необхідність застосування до таких відносин аналогії закону або права.

При цьому, умовою покладення субсидіарної відповідальності на орган місцевого самоврядування за змістом ч. 7 ст. 77 ГК України та ч. 10 ст. 78 цього Кодексу є недостатність коштів, які є у розпорядженні комунального підприємства.

Крім того, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30.11.2004р. у справі Михайленки та інші проти України (пункт 45), рішення від 04.04.2006р. у справі Лисянський проти України (пункт 19), рішення від 03.04.2007р. у справі Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови (пункти 18-19), рішення від 12.04.2007р. у справі Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації (пункт 35), рішення від 15.01.2008р. у справі Р. Качапор та інші проти Сербії ). Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі Єршова проти Російської Федерації ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Як було встановлено вище, КП Новодністровське БТІ не має достатньо коштів чи майна для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а тому доводи останнього про субсидіарну відповідальність Новодністровської міської ради є підставними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відтак, враховуючи положення ст. 251 ЦПК України, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі до розгляду Чернівецьким апеляційним судом апеляційної скарги на рішення суду від 17.06.2020р. по справі № 759/17892/19 за позовом ОСОБА_2 до Новодністровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача КП Новодністровське бюро технічної інвентаризації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути на користь позивача заробітну плату в розмірі 25013,01 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 44724,47 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 273734,37 грн., натомість в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із квитанції № 28 від 01.09.2020 року сума сплаченого позивачем судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 2737,34 грн.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не надано.

Окрім того, при поданні позовної заяви позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (позовна вимога майнового характеру).

Відтак, з Новодністровської міської ради на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2737,34 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

А також, виходячи із принципу пропорційності, з Новодністровської міської ради на користь держави підлягає стягненню 840,80 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (із розрахунку 1% від ціни позову але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну людину, що був встановлений станом на 01.01.2020р.).

На підставі ст.ст.19, 43, 61 Конституції України, ст.ст.46, 95, 116-117. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 76-78, 136 ГК України, ст. 619 ЦК України, Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , Закону України Про оплату праці , Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , Закону України Про індексацію грошових доходів населення , Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159 та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , ст.ст.2-4, 7-13, 17-19, 23, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 251,258-259, 263-265, 268, 272-275, 279, 351-352, 354-355, 430, п.3 Прикінцевих положень, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В зупиненні провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) до Новодністровської міської ради (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , код ЄДРПОУ 05398510), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача комунального підприємства Новодністровське бюро технічної інвентаризації (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , буд. 1, корпус В, код ЄДРПОУ 32340296) про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до вирішення справи № 759/17892/19 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) до Новодністровської міської ради (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , код ЄДРПОУ 05398510), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача комунального підприємства Новодністровське бюро технічної інвентаризації (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , буд. 1, корпус В, код ЄДРПОУ 32340296) про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволити частково.

Стягнути з Новодністровської міської ради (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , код ЄДРПОУ 05398510) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) заробітну плату в розмірі 25013, 01 грн. (двадцять п`ять тисяч тринадцять гривень 01 копійка), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 44724, 47 грн. (сорок чотири тисячі сімсот двадцять чотири гривні 47 копійок) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 273734,37 грн. (двісті сімдесят три тисячі сімсот тридцять чотири гривні 37 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення з Новодністровської міської ради (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , код ЄДРПОУ 05398510) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень) підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Новодністровської міської ради (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , код ЄДРПОУ 05398510) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 2737,34 грн. (дві тисячі сімсот тридцять сім гривень 34 копійки).

Стягнути з Новодністровської міської ради (адреса місця знаходження: Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон Діброва , код ЄДРПОУ 05398510) судовий збір в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) на користь держави.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя