Постанова

від 24.12.2020 по справі 719/372/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року

м. Чернівці

Справа № 719/372/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Вовкун Н.Ю.

позивач ОСОБА_1

відповідач Новодністровська міська рада

апеляційна скарга Новодністровської міської ради на рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Цицак В.Л.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в розмірі 25 013 гривень 01 копійка , компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 47 557 гривень 37 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 273 734 гривні 37 копійок .

Позов мотивований тим, що з 25 грудня 2002 року він працював на посаді начальника комунального підприємства Новодністровське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Новодністровське БТІ ), з якої він звільнений 24 грудня 2010 року за згодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України.

Роботодавець в порушення статті 116 КЗпП України не здійснив із ним повний розрахунок при звільненні, внаслідок чого утворилась заборгованість із заробітної плати за вирахуванням сум податків та зборів за період з січня 2010 року по 24 грудня 2010 року в розмірі 25 013 гривень 01 копійка.

Вказана обставина підтверджується вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2011 року, листом ліквідаційної комісії КП Новодністровське БТІ та іншими письмовими доказами.

Позивач неодноразово звертався до роботодавця та відповідача, як засновника КП Новодністровське БТІ , про необхідність виплати йому заборгованості, однак на сьогоднішній день коштів так і не отримав.

Вважав, що Новодністровська міська рада несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП Новодністровське БТІ , оскільки являється засновником останнього і у комунального підприємства недостатньо коштів для виплати заробітної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Новодністровської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 25 013 гривень 01 копійка, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 44 724 гривень 47 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 273 734 гривень 37 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Новодністровської міської ради на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2 500 гривень.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог, суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи підтверджується факт невиплати позивачу при його звільненні з роботи заробітної плати.

У зв`язку із непроведенням з працівником повного розрахунку при звільненні, наявні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Оскільки КП Новодністровське БТІ не має достатньо коштів чи майна для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , обґрунтованим є аргумент позивача про субсидіарну відповідальність Новодністровської міської ради.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі Новодністровська міська рада просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

В апеляційній скарзі Новодністровська міська рада посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач не навів та не обґрунтував порядок фінансування оплати праці начальника КП Новодністровське БТІ .

Новодністровська міська рада, відповідно до укладеного контракту та положень статуту комунального підприємства, облік відпрацьованого позивачем робочого часу не вела, заробітну плату йому не нараховувала і не виплачувала.

Статутом КП Новодністровське БТІ встановлено, що саме підприємство, а не його засновник визначає розміри оплати праці своїх працівників, а тому відповідальність за виплату такої заробітної плати покладається на керівника такого підприємства.

Суд першої інстанції помилково поклав субсидіарну відповідальність за виплату коштів, які просить стягнути позивач, на відповідача.

Також суд не взяв до уваги те, що з таким позовом ОСОБА_1 вже звертався до суду, але йому відмовлено у його задоволенні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення вказану апеляційну скаргу, а рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року - залишити без змін .

Дії та бездіяльність Новодністровської міської ради перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості підприємством здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток.

У разі недостатності коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства, держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язання підприємства.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що ОСОБА_1 з 25 грудня 2002 року по 24 грудня 2010 року працював на посаді начальника КП Новодністровське БТІ , що підтверджується копіями трудової книжки та контракту від 25 грудня 2002 року (а.с. 10-14).

Як вбачається із трудової книжки та розпорядження Новодністровського міського голови №290/0 від 24 грудня 2010 року позивача було звільнено із займаної посади за згодою сторін (а.с. 10-11, 30).

5 квітня 2011 року рішенням Новодністровської міської ради №70 Про припинення діяльності КП Новодністровське БТІ вирішено припинити діяльність останнього, доручити міському голові створити ліквідаційну комісію та встановити ліквідаційній комісії п`ятимісячний термін на проведення ліквідації підприємства (а.с. 28).

Розпорядженням Новодністровського міського голови №101 від квітня 2011 року створено ліквідаційну комісію КП Новодністровське БТІ та затверджено Порядок проведення ліквідації підприємства (а.с. 28-29).

Згідно Додатку №8 щодо заборгованості по заробітній платі працівників КП НБТІ , затвердженого ліквідаційною комісією, довідки КП Новодністровське БТІ № 14 від 1 березня 2011 року та листа голови ліквідаційної комісії №89 від 14 жовтня 2011 року вбачається, що позивач зареєстрований ліквідаційною комісією КП Новодністровське БТІ як кредитор КП Новодністровське БТІ на суму 25 013 гривень 01 копійка (а.с. 15-17)

У довідках № 145 та № 147 від 21 липня 2020 року, виданих архівним відділом Новодністровської міської ради, містяться відомості про заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 2010 року по грудень 2010 року. Зокрема, згідно довідки № 147 від 21 липня 2020 року ОСОБА_1 до видачі належить загалом 25 013 гривень 01 копійка (а.с. 24-25).

З копії вироку Сокирянського районного суду Чернівецької області від 16 грудня 2011 року у справі № 1-132/11, який набрав законної сили 3 січня 2012 року, вбачається факт встановлення судом обставини невиплати позивачу заробітної плати (а.с. 18-23).

13 лютого 2013 року Новодністровською міською радою прийнято рішення №12/2 Про роботу КП Новодністровське БТІ , згідно якого взято до відома Звіт про роботу КП Новодністровське БТІ за період 2011-2012 років. Так, із вищевказаного Звіту вбачається, що у підприємства наявна заборгованість зі сплати заробітної плати перед колишніми працівниками та зазначено про усну домовленість щодо відстрочки виплати заборгованості протягом 2014 року (а.с. 31-32).

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Новодністровської міської ради та КП Новодністровське БТІ із вимогами погасити заборгованість по заробітній платі, однак відповіді так і не отримав (а.с.26-27, 33-35).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що КП Новодністровське БТІ перебуває в стані припинення з 27 лютого 2012 року за рішенням засновника Новодністровської міської ради (а.с. 51).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені у статті 6 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КП Новодністровське БТІ .

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З огляду на статтю 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що з 27 лютого 2012 року КП Новодністровське БТІ перебуває в стані припинення за рішенням засновників щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що саме Новодністровська міська рада як засновник КП Новодністровське БТІ має нести відповідальність за борги підприємства.

Так, відповідно до частини першої статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Нормами ЦК України передбачено, що територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. У той же час територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом, а юридичні особи, створені територіальними громадами, у свою чергу, не відповідають за зобов`язаннями відповідно територіальних громад.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями статті 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору.

Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а у подальшому статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Основною метаю такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12 за заявою Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Лозівського міськрайонного центру зайнятості до Комунального підприємства Комбінат комунальних підприємств Лозівської міської ради Харківської області (далі - КП Комбінат комунальних підприємств , боржник, банкрут) про визнання банкрутом зазначила, що у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі Михайленки та інші проти України ; пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі Лисянський проти України ; пункт 19 рішення від 03 квітня 2007 року у справі Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови ; пункти 18, 19 рішення від 12 квітня 2007 року у справі Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації ; пункт 35 рішення від 15 січня 2008 року у справі Р. Качапор та інші проти Сербії .

Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Разом із тим при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

У цій справі не встановлено, що саме діями засновника було спричинена неплатоспроможність або банкрутство підприємства Новодністровське бюро технічної інвентаризації .

Помилковим є аргумент позовної заяви про те, що Новодністровська міська рада повинна нести замість КП Новодністровське БТІ відповідальність за борги із заробітної плати, зокрема трудовим законодавством не передбачена солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, пред`явленими позивачем до відповідача.

Новодністровська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебував у трудових відносинах, оскільки міською радою, в межах повноважень, визначених Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , виконувались владні функції, що характеризуються наданням різноманітних управлінських послуг указаному підприємству та справлянням на нього владного впливу у межах публічно-правових відносин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача до Новодністровської міської ради, оскільки відповідно до частини першої статті 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб у трудових правовідносинах.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц та у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 176/1464/16-ц.

Щодо клопотання ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу про долучення до матеріалів справи письмового доказу - копії рішення Новодністровської міської ради № 229 від 1 жовтня 2015 року.

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи те, що згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заявником у вказаному клопотанні не зазначено обставини неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього та доказів наявності таких об`єктивних причин.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі в справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - в справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно платіжного доручення № 720 від 27 листопада 2020 року, що Новодністровська міська рада за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір в розмірі 5194 гривні 57 копійок.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору лише в частині вимог про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати , з нього на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4105 гривень 79 копійок .

Іншу частину судових витрат, понесених Новодністровською міською радою за подання апеляційної скарги в розмірі 1088 гривень 78 копійок слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 368,374,376,381,382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новодністровської міської ради задовольнити.

Рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 12 жовтня 2020 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Новодністровської міської ради про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Новодністровської міської ради 4105 (чотири тисячі сто п`ять) гривень 79 копійок в рахунок відшкодування судових витрат за подання до суду апеляційної скарги.

Судові витрати, понесені Новодністровською міською радою за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1088 гривень (одна тисяча вісімдесят вісім) гривень 78 копійок , компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24 грудня 2020 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: М.І. Кулянда

Н.Ю. Половінкіна