Постанова

від 06.10.2020 по справі 756/4349/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 жовтня 2020 року місто Київ

справа № 756/4349/13-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/9624/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва у складі Луценка О.М. від 1 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця Київського виконавчого округу Кошарного Олександра Вікторовича, заінтересована особа: акціонерне товариство "Укрсиббанк",

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що на виконанні у приватного виконавця Київського виконавчого округу Кошарного О.В. перебуває виконавчий лист № 2/756/2285/13 від 22 квітня 2015 року, виданий Оболонським районним судом міста Києва на примусове виконання рішення суду від 22 жовтня 2013 року, про стягнення з нього на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованості за кредитним договором.

Скаржник зазначає, що у виконавчому листі сума заборгованості вказана у розмірі 194 239, 47 доларів США, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення становить 1 552 556 грн. 36 коп., натомість в постанові про відкриття виконавчого провадження від 28 жовтня 2019 року приватний виконавець зазначив розмір заборгованості лише 194 239, 47 доларів США. Тобто у постанові про відкриття провадження міститься невірна резолютивна частина виконавчого документа (без зазначення гривневого еквівалента). Крім того, 28 жовтня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди, яка становить 10 % від суми стягнення по провадженню (4 889 007 грн. 46 коп.) - 488 900 грн. 74 коп.

Тобто приватний виконавець самостійно змінив гривневий еквівалент суми заборгованості, визначений рішенням суду, що є порушенням чинного законодавства.

Також скаржник зауважував, що раніше виконавчий лист № 2/756/2285/13 від 22 квітня 2015 року перебував на виконанні Оболонського районного відділу державної

виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, де проводились виконавчі дії щодо стягнення з нього заборгованості. Неврахування вже стягнутих сум призведе до подвійного стягнення, що є недопустимим.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії приватного виконавця Київського виконавчого округу Кошарного О.В. неправомірними; скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 1 червня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Скаржник зазначає, що суд не врахував обставин справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Приватний виконавець Київського виконавчого округу Кошарний О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Представник АТ "Укрсиббанк" в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "Укрсиббанк", правонаступником якого є АТ "Укрсиббанк", до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТОВ "Магнат Папір" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 травня 2007 року № 11155708000, що виникла за період з 17 травня 2007 року по 1 листопада 2012 року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 177 023 доларів США, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 16 197,04 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 299,76 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 719,67 доларів США, що в цілому складає 194 239,47 доларів США, що в еквіваленті на дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 1 552 556 грн. 36 коп. Солідарно з ОСОБА_3 стягнуто з ТОВ "Магнат Папір" на користь ПАТ "Укрсиббанк"заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 17 травня 2007 року № 11155708000, що виникла за період з 17 травня 2007 року по 1 листопада 2012 року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 177 023 доларів США, заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 16 197,04 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 299,76 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 719,67 доларів США, що в цілому складає 194 239,47 доларів США, що в еквіваленті на

дату ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ становить 1 552 556 грн. 36 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Укрсиббанк", треті особи: ОСОБА_1 , ТОВ "Магнат Папір" про розірвання договору відмовлено.

22 квітня 2015 року Оболонським районним судом міста Києва на примусове виконання вказаного рішення видано виконавчі листи № 2/756/2285/13.

Постановою приватного виконавця Київського виконавчого округу Кошарного О.В. від 28 жовтня 2019 року відкрито виконавче провадження № 60441529 на підставі виконавчого листа № 2/756/2285/13, виданого Оболонським районним судом міста Києва від 22 квітня 2015 року. Згідно даної постанови з ОСОБА_1 підлягає примусовому стягненню на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в сумі 194 239,47 доларів США.

В це же день постановою приватного виконавця Кошарного О.В. стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду в розмірі 488 900 грн. 74 коп.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Однією із гарантій принципу законності виконавчого провадження є закріплення та гарантування права на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності виконавця (статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"). Із принципом законності тісно пов`язаний принцип контролю за виконавчим провадженням.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, а також можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим

нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині 3 статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 3, 4 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України.

Статтею 45 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що основна винагорода приватного виконавця становить 10 % від суми боргу та стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалюючи рішення у справі про стягнення боргу за кредитним договором, суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом Національного банку України еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2013 року з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість визначена у доларах США, а тому стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, а не її гривневий еквівалент. Також суд правильно зазначив, що у копії виконавчого листа № 2/756/2285/13 відсутні будь-які відмітки про залишок нестягнутої суми, а тому стягнення за виконавчим документом не відбувались.

Доводи апеляційної скарги є тотожними вимогам скарги та фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав повну та об`єктивну оцінку, вона є

достатньо аргументованою, а тому апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суди зобов`язані надавати мотивування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру судового рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, наданих сторонами, а також враховувати положення законодавства, яке існує для викладення та формулювання судових рішень (наприклад, у справах Кuіz Тогуja v. Sраіn, 09 Dесеmbег 1994, § 29, Sеrіеs А3О3-А; Ніggіns аvd Оther v. Frаnсе, 19 Fеbruaгу 1998, § 42).

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 1 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 9 жовтня 2020 року.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова