Постанова

від 07.10.2020 по справі 2-1687/08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-1687/08

Апеляційне провадження №22-ц/824/11715/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В.,

Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Обрій на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Приватного підприємства Вектор , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним договору оренди,

В С Т А Н О В И В :

07 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Вектор , Бориспільської РДА Київської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,площею 9,7 га, що розташована в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, за межами

с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області від 21 жовтня

2004 року.

На обґрунтування позову зазначив, що 21 жовтня 2004 року між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 9,7 га, що розташована в адміністративних межах Щасливської сільради, на строк

49 років.

Відповідно до умов даного правочину нормативна грошова оцінка землі складає 58 325,13 грн та орендна плата встановлюється в грошовій формі за рік в розмірі 10 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, а саме 5 832,51 грн.

Позивач , як дитина війни, відповідно до чинного законодавства має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва та ведення садівництва та городництва із земель запасу, та вважав, що даний правочин укладений в порушення ст.ст. 13, 23 Закону України Про оцінку землі та ст. 15 Закону України Про оренду землі , оскільки нормативна грошова оцінка землі, проведення якої є обов`язковим, зокрема,для визначення орендної плати, взагалі на момент укладення даного договору проведена не була.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 06 червня 2008 року позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту його вчинення договір оренди земельної ділянки , площею 9,7 га, що розташована в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області,

за межами с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області

від 21 жовтня 2004 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та ПП Вектор , посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного округу - Козій А. В. та зареєстрований в реєстрі за №5781.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки при укладенні оспорюваного правочину нормативна грошова оцінка земельних ділянок проведена не була, враховуючи, що проведення такої оцінки є обов`язковим для визначення розміру орендної плати, і як наслідок розмір орендної плати не був встановлений, що вказує на відсутність орендної плати як істотної умови договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання оспорюваного договору недійсним з моменту його вчинення, як такого, що вчинений у порушення ст.ст. 13, 23 Закону України Про оцінку земель та ст. 15 Про оренду землі .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Обрій звернулось до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі зазначає, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки всі істотні умови, визначені ст. 15 Закону України Про оренду землі , містилися в такому договорі, а спірним договором права позивача не були порушені.

Також посилається на те, що ТОВ Альфа-Обрій є єдиним засновником ПП Вектор , що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому, зазначало, що визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки оскаржуваним судовим рішенням унеможливлює користування вказаною земельною ділянкою не тільки ПП Вектор , а й безпосередньо ТОВ Альфа-Обрій .

Просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2008 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Альфа-Обрій на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 06 червня 2008 року.

У січні 2020 року до Київського апеляційного суду звернувся представник ОСОБА_2 із клопотанням про залучення правонаступника.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 , який помер, прийняла всю спадщину спадкодавця, у тому числі усі права та обов`язки позивача у даній справі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області - Куницьким В.В. 07 вересня

2016 року за №420 та свідоцтвом про право на спадщину ( квартиру ).

До клопотання представника ОСОБА_2 додано нотаріально завірену заяву про відмову від позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2020 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП Вектор , Бориспільської РДА Київської області про визнання договору оренди недійсним правонаступника позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Альфа-Обрій задоволено частково. Прийнято відмову від позову правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Визнано нечинним рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2008 року.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником прав та обов`язків якого є ОСОБА_2 , до ПП Вектор , Бориспільської РДА Київської області про визнання договору оренди недійсним закрито.

Постановою Верховного Суду від 29 липня 2020 року скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року і справу передано для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення Верховного Суду мотивовано тим, що оскільки позов стосується захисту прав ОСОБА_1 , передбачених положеннями частини першої статті 5 Закону України Про соціальних захист дітей війни , які нерозривно пов`язані з його особою й, відповідно, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, можливості залучення ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника й прийняття відмови від позову.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційні скарзі, вислухавши думку учасників справи, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішенням суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.

Приписами ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі ( у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин ) визначено, що істотною умовою договору оренди землі визнається, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що підтверджується

і матеріалами справи, у п. 2.7.1 Договору оренди земельної ділянки

від 21 жовтня 2004 року визначено, що орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік у розмірі 10 % ( десять відсотків ) від грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у пункті 1.4 цього Договору: 5 832,51 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі ( у редакції, чинній на момент спірних правовідносин ) відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання , що спірний договір містить усі істотні умови, які визнавалися такими станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги посилання апелянта на те, що рішенням Бориспільської районної ради Київської області Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 01 листопада 2005 року №313-26-IV було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зокрема, технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки ПП Вектор , наданої в оренду для торгово-промислового комплексу та об`єктів громадського харчування в межах Щасливської сільської ради, площею 9,7000 га.

З матеріалів справи вбачається, що ціна земельної ділянки становить 58 325,13 грн. і така ціна земельної ділянки зазначена у п. 1.4 договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв`язку з відсутністю на момент укладення спірного договору оренди земельної ділянки розробленої та затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, адже усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі були передбачені договором оренди земельної ділянки.

Більше того, задовольняючи позов суд першої інстанції не встановив, яке право позивача порушено укладенням оспорюваного договору за відсутності затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки саме в момент підписання договору, що оскаржується.

Такий висновок апеляційного суду повністю узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у його постанові від 13 червня 2018 року у справі № 212/7294/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України ( у редакції на момент виникнення спірних правовідносин ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, Київським апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до уповноваженого органу з заявою про отримання безоплатно у власність земельної ділянки для будь-якої мети.

З цього слідує, що відсутні будь-які докази того, що укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ПП Вектор та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області унеможливило отримання безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 чи в будь-який інший спосіб порушило права та інтереси останнього.

Помилково не врахував суд першої інстанції при винесенні рішення ту обставину, що на момент розгляду спору ПП Вектор здійснив компенсацію втрат від сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що були пов`язані із відведенням земельної ділянки та укладенням договору оренди земельної ділянки.

Дана обставина підтверджена матеріалами справи, зокрема копіями відповідних платежів.

Таким чином, суд першої інстанції, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи, без додержання норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 15 Про оренду землі , помилково ухвалив рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з п. 3.2 статуту ПП Вектор підприємство є заснованим на власності юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Обрій .

Апеляційним судом встановлено ту обставину, що ТОВ Альфа-Обрій є єдиним засновником ПП Вектор , що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки оскаржуваним судовим рішенням унеможливить користування вказаною земельною ділянкою не тільки ПП Вектор , а й безпосередньо ТОВ Альфа-Обрій як єдиного засновника ПП Вектор .

При цьому , суд приймає до уваги, що спірна земельна ділянка використовується єдиним масивом з суміжними земельними ділянками, орендарями яких є підприємства, що входять до однієї групи підприємств разом з апелянтом.

З урахуванням усього викладеного вище, доводи апеляційної скарги ТОВ Альфа-Обрій про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4, 77-79 ЦПК України, за вказаних судом другої інстанції обставин, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження, унаслідок чого рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги і той факт, що ОСОБА_1 на час розгляду апеляційної скарги помер і як було вже встановлено Верховним Судом у цій справі, оскільки позов стосується захисту прав ОСОБА_1 , передбачених положеннями частини першої статті 5 Закону України Про соціальних захист дітей війни , які нерозривно пов`язані з його особою, то спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких умов, підлягають застосуванню положення п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ч. 1 ст. 377 ЦПК України, відповідно до яких за умови настання смерті фізичної особи, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 255, 263, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Обрій задовольнити частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до приватного підприємства Вектор , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним договору оренди скасувати і провадження у справі закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

В.В. Гуль

Є.М. Суханова