Постанова

від 30.09.2020 по справі 669/114/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 669/114/20

Провадження № 22-ц/4820/1384/20

Категорія: 2, 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №669/114/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року (повне судове рішення складено15 червня 2020 року, суддя Давидюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору районне комунальне підприємство Білогірське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що 26 липня 1977 року його батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір про передачу останній на пожиттєве користування житловий будинок з надвірними прибудовами по АДРЕСА_1 . Позивач зазначив, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батько вільно володів, розпоряджався та користувався спірним домоволодінням, адже вважав себе власником і склав на користь позивача заповіт, відповідно до якого заповів ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 , будинок АДРЕСА_1 та сертифікат на земельну частку (пай). Позивач зазначає, що виготовляючи після смерті спадкодавця технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 , йому стало відомо, що власником цього домоволодіння помилково вказано ОСОБА_4 , а оскільки тодішній сільський голова ОСОБА_5 , маючи на меті заволодіти спірним будинком, через 7 років після смерті ОСОБА_4 видав довідку, на підставі якої був виготовлений технічний паспорт та помилково вказано власником спірного майна ОСОБА_4 , що перешкоджає ОСОБА_1 успадкувати майно за заповітом після смерті батька. Зважаючи на викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на домогосподарство по АДРЕСА_1 згідно заповіту від 05 грудня 2006 року.

Ухвалою Білогірського районного суду від 10 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Бараболі Н.С. задоволено. Справу передано до канцелярії суду для визначення судді для розгляду справи автоматизованою системою документообігу суду.

Ухвалою Білогірського районного суду від 17 лютого 2020 року суддею Давидюком О.І. прийнято до свого розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору РКП Білогірське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Білогірського районного суду від 09 червня 2020 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги копію договору від 26.07.1977 року, копію заповіту від 05.12.2006 року та довідки про поховання ОСОБА_4 ОСОБА_2 . Апелянт вважає, що довідка від 26.04.2005 року, на підставі якої був оформлений технічний паспорт на ОСОБА_4 , як власника спірного будинковолодіння, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була видана сільським головою протиправно. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції взагалі не розглядав факту вчинення ОСОБА_5 та начальником БТІ посадового злочину. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

Відзив від учасників справи не надходив.

Позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представники РКП Білогірське БТІ та Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області надійшло клопотання про слухання справи за їх відсутності .

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 27.04.1951 року, серія НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (а.с. 5, 18).

Відповідно до заповіту від 05 грудня 2006 року, що складений ОСОБА_2 та посвідчений секретарем Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області за № 140, який на день смерті заповідача не змінений та не скасований, заповідач заповів свій житловий будинок з подвірними будівлями по АДРЕСА_1 та житловий будинок з подвірними будівлями по АДРЕСА_2 і земельний сертифікат ХМ № 0084838 своєму синові ОСОБА_1 (а.с. 6, 92).

18 червня 2012 року за заявою спадкоємця ОСОБА_1 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 175/2012 і 21 травня 2018 року державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори видано позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 та на право на земельну частку (пай) в КСП СС Хлібороб , місцезнаходження якого с. Миклаші Білогірського району Хмельницької області, розміром 2,84 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 86-115).

Як вбачається із зазначеної спадкової справи, спадкодавець ОСОБА_2 набув у власність право на земельну частку (пай) в КСП СС Хлібороб с. Миклаші Білогірського району Хмельницької області, розміром 2,84 га. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 1999 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 і спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СС Хлібороб с. Миклаші Білогірського району, розміром 2,84 га та належить померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ№0084838, виданого Білогірською райдержадміністрацією 01 квітня 1997 року (а.с.81).

Згідно листа державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори від 21.05.2018 року № 01-16 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1 з підстав не надання доказів родинних відносин з померлою 04.12.1998 року ОСОБА_4 та відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно (а.с. 19).

Як слідує із записів погосподарських книг за періоди з 1955 року по 1956 рік, з 1958 року по 1959 рік, з 1961 року по 1969 рік, з 1971 року по 1998 рік головою двору (сім`ї) за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 130-155). Та відповідно до довідки виконкому Миклашівської сільської ради Білогірського району Хмельницької області №366 від 26.04.2005 року (а.с. 76) зазначений житловий будинок належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Аналогічні обставини підтверджуються і довідкою Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області від 30.03.2020 року за №02-33/106 (а.с.5 8).

Відповідно до листа в.о. начальника РКП Білогірське бюро технічної інвентаризації від 16.04.2018 року за № 10 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не оформлене і станом на 24.06.2005 року проведена інвентаризація та оформлена технічна документація на вказане домоволодіння за ОСОБА_4 (а.с. 20).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із недоведеності позовних вимог, а саме не надання ОСОБА_1 доказів, що свідчили б про те, що на час відкриття спадщини спадкодавцеві ОСОБА_2 належало право на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до положень ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV, який набрав чинності 03 серпня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. (ч. 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Відповідно до п. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків , що був визнаний таким, що втратив чинність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ХІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Згідно п. 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків зазначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Таким чином підставою виникнення права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду узгоджуються із матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що власником спірного житлового будинку АДРЕСА_3 була ОСОБА_4 є недоведеними, адже, судом у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України вірно оцінено надані учасниками справи докази, а саме: копія технічного паспорту на житловий будинок (а.с. 8-13), копії погосподарських книг за 1955-1998 рр. (а.с. 130-155), копії погосподарських книг за 1996-2000 рр. (а.с.62-63), довідку Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області від 30 березня 2020 року № 02-33/106 (а.с. 58), лист РКП Білогірське бюро технічної інвентаризації від 30 березня 2020 року № 22 та копію інвентарної справи (а.с. 67-76) та суд прийшов до вірного висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, що житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 належав спадкодавцю ОСОБА_2 .

Аргументи апеляційної скарги про те, що довідка №366 від 05.03.2019 року, яка міститься в матеріалах справи є сфальсифікована, адже предметом дослідження суду була довідка №366 від 05.03.2019 року іншого змісту; подальша втрата сільським головою кутового штампу та печатки; не встановлення: ким написана зазначена довідка, чому не дотримана орфографія і порядок написання, кому видана та хто вимагав цю довідку є недоведеними, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З цих підстав не заслуговують на увагу і посилання апелянта про наявність законних підстав для постановлення окремої ухвали по факту вчинення службових злочинів старостою с. Миклаші Білогірського району Хмельницької області ОСОБА_5 та начальником РБТІ ОСОБА_6 .

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги договір від 26.07.1977 року, заповіт від 05.12.2006 року та довідку про поховання ОСОБА_4 батьком позивача ОСОБА_2 є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ці докази були предметом дослідження суду першої інстанції, яким у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України дано оцінку. І ці доводи зводяться до незгоди апелянта із оцінкою доказів судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено .

Оскаржуване рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 09 жовтня 2020 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай