Ухвала

від 12.07.2021 по справі 669/114/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 669/114/20

провадження № 61-8488ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Районне комунальне підприємство Білогірське бюро технічної інвентаризації , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, в якому просив визнати за ним право власності на домогосподарство, що на АДРЕСА_1 згідно із заповітом від 05 грудня 2006 року.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року - без змін.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав невиконання вимог щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України та несплати судового збору.

На виконання ухвали ОСОБА_1 сплатив судовий збір та подав уточнену касаційну скаргу, проте усунув недоліки не у повному обсязі, зокрема, не зазначив підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків та роз`яснено, що в разі невиконання в установлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

На виконання ухвали у встановлений строк заявник подав уточнену касаційну скаргу про усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, з підстав невиконання вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Зокрема, встановлено, що уточнена касаційна скарга не містить обов`язкової підстави касаційного оскарження, яку заявник мав зазначити на виконання вимог ухвали суду.

18 травня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року.

Звертаючись із повторною касаційною скаргою, заявник пропустив строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Посилався на те, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки первинну касаційну скаргу, яка була подана у передбаченому законом строк, було повернуто з мотивів незазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України

Просив поновити строк на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року наведені підстави для поновлення процесуального строку визнані неповажними, запропоновано навести інші підстави для поновлення строку та подати докази на підтвердження їх поважності. Для усунення зазначеного вище недоліку надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали.

На виконання вказаної ухвали заявник зазначив, що в ухвалі про залишення його первинної касаційної скарги без руху не було вказано конкретно, які недоліки йому необхідно усунути.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнанні судом неповажними.

Встановлено, що при зверненні з первісною касаційною скаргою заявник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, а також не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху, зокрема в уточненій касаційній скарзі не зазначив обов`язкових підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлювало вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Указані заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, зазначені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, поданої на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07 червня 2021 року, є неповажними з огляду на таке.

Так, заявник посилається на те, що Верховний Суд при залишенні його первісної касаційної скарги конкретно не вказав, які недоліки йому необхідно усунути. Проте зі змісту ухвал Верховного Суду від 09 грудня 2020 року та від 01 березня 2021 року випливає, що судом зазначалися відповідні недоліки змісту касаційної скарги, зокрема про необхідність зазначення підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, передбачених частиною другою статтею 389 ЦПК України.

Продовжуючи строк на усунення недоліків касаційної скарги Верховний Суд в ухвалі від 01 березня 2021 року зазначив, що: В уточненій касаційній скарзі позивач посилається на те, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача та третьої особи (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України), що не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки наведені обставини не дають підстав для висновку про порушення прав позивача.

У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

В уточненій касаційній скарзі позивач посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), проте не зазначає конкретно докази, які не досліджувалися судом, та обов`язкову підставу касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 усунув недоліки не в повному обсязі, наявні правові підстави для продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для подачі уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції Закону № 460-ІХ від 15 січня 2020 року) .

Отже, Верховним Судом доступно та обґрунтовано зверталася увага заявника на необхідність подання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, що заявником виконано не було.

На виконання ухвали Верховного Суду від 07 червня 2021 року про залишення повторної касаційної скарги, заявник не подав доказів об`єктивної неможливості виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2020 року про залишення попередньої касаційної скарги без руху.

Зазначення про незрозумілість змісту ухвал про залишення його попередньої касаційної скарги без руху не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для виправлення недоліків попередньої касаційної скарги. Заявник не подавав звернень до суду щодо незрозумілості вимог до змісту його касаційної скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі Пономарьов проти України , № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі Shishkov v. Russia (Шишков проти Росії), № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі Alimentaria Sanders S.A. v. Spain (Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії), № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення у справі МПП Голуб проти України № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Отже, оскільки наведені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року є неповажними, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 133, пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Районне комунальне підприємство Білогірське бюро технічної інвентаризації , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний