Ухвала

від 07.06.2021 по справі 669/114/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 червня 2021 року

м. Київ

справа № 669/114/20

провадження № 61-8488ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ямпільської селищної ради Білогірського району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, - районне комунальне підприємство Білогірське бюро технічної інвентаризації , про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року попередню касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав невиконання вимог щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та несплати судового збору.

На виконання ухвали у встановлений строк заявник сплатив судовий збір та подав уточнену касаційну скаргу, проте усунув недоліки не в повному обсязі, оскільки не зазначив підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків та роз`яснено, що у разі невиконання в установлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.

На виконання зазначеної ухвали у встановлений строк заявник подав уточнену касаційну скаргу, проте обов`язкову підставу касаційного оскарження, передбачену статтею 389 ЦПК України, не вказав.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала з підстав невиконання вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Звертаючись із повторною касаційною скаргою заявник пропустив строк на касаційне оскарження постанови Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Оскільки повний текст постанови Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року складено 09 жовтня 2020 року, то останнім днем тридцятиденного строку для подання касаційної скарги є 09 листопада 2020 року.

Заявник повторно звернувся із касаційною скаргою 18 травня 2021 року.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Суд виходить з того, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, зокрема у тому випадку, якщо таке недотримання строку касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод для своєчасного звернення заявника з такою скаргою.

Як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення заявник посилається на те, що вже звертався із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, проте скарга була повернута з мотивів незазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Наведені заявником у клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними з огляду на таке.

Заявник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху, не виконав вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Про необхідність наведення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України йшлося в ухвалі про залишення первісної касаційної скарги без руху.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13) у справі Устименко проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив: Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії від 03 грудня 2003 року). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків ( рішення у справі Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Таким чином, заявнику необхідно навести інші підстави для поновлення строку та подати докази на підтвердження їх поважності, а також подати докази об`єктивної неможливості виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2020 року про залишення попередньої касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, зазначені заявником підстави пропущення процесуального строку на оскарження судових рішень у конкретному випадку не можуть розглядатися як поважні.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі не вказав підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Зазначаючи про наявність підстави для скасування судового рішення, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України, заявник не конкретизував її.

Касаційна скарга також не містить посилання на інші підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Тому заявнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Крім того, касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У касаційній скарзі не зазначено відомостей щодо вартості домогосподарства на АДРЕСА_1 , що позбавляє можливості суд встановити ціну позову на день подання позовної заяви та правильність сплати заявником судового збору.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року становив 2 102 грн.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 681,60грн (2 102 х 0,4 х 200/100).

Заявником сплачено 878,60 грн судового збору.

Отже, за подання касаційної скарги заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 803 грн (1 681,60 - 878,60).

Крім того, заявнику необхідно зазначити вартість спірного майна та відповідно сплатити (доплатити) судовий збір за оскарження судових рішень за результатами розгляду позову майнового характеру (виходячи з 1 відсотка ціни позову - вартості спірного майна, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому мінімальний розмір судового збору за оскарження судових рішень про вирішення вимог майнового характеру не має бути менш ніж 1 681,60 грн (2 102 грн х 0,4 х 200/100).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055) ; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначеного вище недоліку десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо зазначення підстав для поновлення строку касаційне оскарження судового рішення або якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження будуть визнані судом неповажними, - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог щодо зазначення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору, - касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Яремко