Ухвала

від 13.10.2020 по справі 260/3324/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

13 жовтня 2020 рокум. Ужгород№ 260/3324/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою Приватного підприємства "Ролло-Пласт" в особі представника Ковача Івана Васильовича до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовом Приватне підприємство "Ролло-Пласт" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. 8 Березня, будинок 36, код ЄДРПОУ 22103503) в особі представника Ковача Івана Васильовича ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, Черкаська область. м. Черкаси, вул. Смілянська, будинок, 131, код ЄДРПОУ 39766716), в якому просить суд: "1. Скасувати записи про державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: вулиця 8 Березня, м. Ужгород, Закарпатська область, площею 0,3369 га та з кадастровим номером 2110100000:20:001:0328 в Державному земельному кадастрі, та записи в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0328, здійснені Державним кадастровим реєстратором Відділу в Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 10.09.2020 року; 2. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області перенести відомості щодо земельної ділянки площею 0.3369 та. кадастровий номер 2110100000:20:001:0328 по вулиці 8 Березня, м. Ужгород, Закарпатської області, до архівного шару даних геоінформаційної системи.".

Одночасно із вказаним позовом, представником позивача до Закарпатського окружного адміністративного суду було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач в особі представника просив: "1. Заборонити Ужгородській міській раді (адреса: пл. Поштова, 3, м. Ужгород, 88000, ідентифікаційний код 33868924) до набрання законної сили рішенням суду в даній справі вчиняти будь які дії та приймати будь які рішення щодо земельної ділянки, площею 0,3369 га кадастровий номер 2110100000:20:001:0328 (вул. 8-го Березня, м. Ужгород, Закарпатська обл.) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в тому числі, але не виключно рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки та передачі її в оренду.".

Вказану заяву представник аргументує тим, що 30 грудня 2014 року між позивачем та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено договір № 998/0 оренди нежитлового приміщення ангра-склад літ. Д загальною площею 992.8 кв. м. за адресою: м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46 для використання під склад (приміщення поз. 1, 2, 3, 4, 5, 7 загальною площею 551,8 кв. м.) та фірмовий магазин (приміщення поз. 6 загальною площею 441,0 кв. VI.). Рішенням Ужгородської міської ради від 10 вересня 2020 року № 2106 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.3168 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою місця знаходження об`єкту оренди позивача. Однак, в ході підготовки документів для розробки проекту землеустрою позивачу стало відомо, що частина земельної ділянки, яка призначена для проїзду до орендованого майна та його обслуговування і дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої надано рішенням міської ради від 10 вересня 2020 року № 2106, вже включена до іншої земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0328. Рішенням Ужгородської міської ради від 04 червня 2020 року № 1990 ТОВ "Пластіком Ужгород" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3369 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою м. Ужгород, вул. 8-го Березня. Вказане рішення було прийнято на підставі заяви ТОВ "Пластіком Ужгород" від 01 квітня 2020 року до якої було також додано графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. 10 вересня 2020 року державним кадастровим реєстратором відділу у Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийнято рішення про здійснення державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0328, що підтверджується відомостями відображеними у витягу з державного земельного кадастру про дану земельну ділянку № НВ -7115024162020. У зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом про необхідність скасування державної реєстрації земельної ділянки та оскарження рішення державного кадастрового реєстратора. Заявник вказує, що у відповідності до пункту 1.33. Проекту рішення Ужгородської міської ради № 3191 передбачено затвердження проекту землеустрою товариству з обмеженою відповідальністю "Пластіком Ужгород" земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:20:001:__) площею 0,3369 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_2 та передачу її в оренду строком на 5 років. Відповідно до пункту 63 розпорядження Ужгородського міського голови № 465 від 02 жовтня 2020 року передбачено розгляд 15 жовтня 2020 року об 10:00 годині вказаного проекту рішення № 3191 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок". А відтак, заявник вказує, що у випадку затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:001:0328 рішенням Ужгородської міської ради TOB "Пластіком Ужгород" матиме змогу укласти договір оренди на сформовану земельну ділянку. Настання вище вказаних обставин істотно ускладнить, виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог, що позбавить позивача ефективного судового захисту інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 частини 1 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 КАС України, її частиною 2, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для забезпечення позову шляхом заборонити Ужгородській міській раді до набрання законної сили рішенням суду в даній справі вчиняти будь які дії та приймати будь які рішення щодо земельної ділянки, площею 0,3369 га кадастровий номер 2110100000:20:001:0328 (вул. 8-го Березня, м. Ужгород, Закарпатська обл.) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, в тому числі, але не виключно рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки та передачі її в оренду є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, та ускладнить їх відновлення.

Крім того, подання даного адміністративного позову, не може бути єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності таких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що звернувшись до суду з адміністративним позовом про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,3369 га та з кадастровим номером 2110100000:20:001:0328 в Державному земельному кадастрі, та записи в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0328, здійснені Державним кадастровим реєстратором Відділу в Городищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 10 вересня 2020 року, позивач реалізував своє право на судовий захист.

Статтею 151 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 КАС України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Більш того, забезпечуючи позов у спосіб, яким просить позивач, тобто шляхом заборони Ужгородській міській раді приймати рішення, суд фактично даним забезпеченням позову позбавить Ужгородську міську раду здійснювати свої функції, які надані такій згідно Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування" при виконанні ним своїх обов`язків.

Суд вважає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №826/15718/16).

Вимога заборонити суб`єкту владних повноважень вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право (постанова Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-951цс16).

Також необхідно зауважити, що із врахуванням предмету позову у випадку задоволення позовних вимог, відновлення прав позивача стане можливим без вжиття заходів забезпечення позову. Тобто сам факт задоволення вимог позивача поновить право позивача за захистом якого звернувся з даним позовом.

У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суддя дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Приватному підприємству "Ролло-Пласт" в особі представника Ковача Івана Васильовича у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Суддя С.Є. Гаврилко