Рішення

від 30.09.2020 по справі 360/1957/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1957/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання: Таращенко О.В.,

за участю представників:

позивача - Пустовойтов Р.Ю.,

відповідача - Трофименко М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу № 360/1957/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Лугань до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Селянського (фермерського) господарства Лугань (далі - позивач або СФГ Лугань ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Луганській області), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 03.03.2020 № 0000040506;

- визнати протиправним та скасувати Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ Лугань від 07.02.2020 №156/12-32-05-06-15/23486873.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ГУ ДПС у Луганській області з 27.01.2020 по 31.01.2020 проведено позапланову невиїзну перевірку СФГ Лугань , за результатний якої складено акт від 07.02.2020 №156/12-32-05-06-15/23486873, яким встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6, ст. 44, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 (далі - ПК України) в результаті чого знижено податок на додану вартість за жовтень 2018 року на суму 384 066 грн.

В Акті перевірки відповідач посилається та те що СФГ Лугань не могло придбати товар у ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ , оскільки відсутні договори на перевезення товару, документи що підтверджують країну походження товару , акт приймання - передачі товарів. Свої доводи відповідач обґрунтовує тим що ТОВ НЕОКОМПОСТ за період 05.12.2017 - 30.10.2018 здійснював свою господарську діяльність таким чином, що не міг продати СФГ Лугань товар (біогумус), згідно договорі поставки з ТОВ НЕОКОМПОСТ № 18.10 -18-3 від 11.10.2018, а СФГ Лугань не мала можливості здійснити доставку товару власними силами. Відповідач посилається на те, що ТОВ НЕОКОМПОСТ не мало достатньої виробничої потужності, не закупала певні товари для виробництва біогумусу, не мала певної кількості працівників та не орендувала певні приміщення для виробництва продукції, а товар сторонам договору неможливо було перевезти в зв`язку з відсутністю транспорту та договорів з певними перевізниками.

Також відповідач стверджує що операції згідно договору від 11.10.2018 №37 укладеного між СФГ Лугань та ТОВ БМП-СТРОЙ , а саме поставка будівельних матеріалів не було, позивач вважає, що відповідач на підставі своїх припущень робить висновки про походження товару в ТОВ БМП-СТРОЙ та жодних прямих доказів того що ТОВ БМП-СТРОЙ не могла доставити СФГ Лугань товар згідного договору від 11.10.2018 №37 не надав.

Зазначив, що біогумус було використано на сільськогосподарські потреби СФГ Лугань , будівель матеріали доставлені ТОВ БМП- СТРОЙ було використано для побудови ангару за адресою с. Зелений Гай, вул. Шевченко, буд. 82 Новопсковський район Луганська область.

Також зазначив, що відповідач посилається на господарську діяльність ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП- СТРОЙ з іншими підприємствами та на те, що ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ є фігурантом кримінального провадження, проте дані факти жодним чином не стосуються СФГ Лугань оскільки СФГ Лугань не несе жодної відповідальності за діяльність інших підприємств. Існування кримінального провадження не є беззаперечним фактом відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій платника податків та контрагента. Реальність проведення купівлі - продажу та поставки товарів з ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ підтверджується договорами №37 та № 18.10 -18-3, а також видатковими накладними та рахунками на оплату товару які було надано відповідачу.

На підставі вище вказаного акту було прийняте податкове повідомлення - рішення від 03.03.2020 №0000040506, яким для СФГ Лугань визначено грошове зобов`язання 384066 грн. - зниження податку на додану вартість, та 96016,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою суду від 20.05.2020 позовну заяву СФГ Лугань до ГУ ДПС у Луганській області залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду належним чином оформлений адміністративний позов (арк.спр.54).

На виконання вимог ухвали суду позивачем 03.06.2020 подано уточнений позов (арк.спр.57-59).

Ухвалою суду від 09.06.2020 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом СФГ Лугань до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення. Вирішено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.06.2020 (арк.спр.61-62).

23.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр.67-85).

01.07.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (арк.спр.193-195).

Ухвалою суду від 03.08.2020 клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження задоволено. Продовжено строк підготовчого засідання у справі № 360/1957/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Лугань до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на 31 серпня 2020 року (арк.спр.233).

Ухвалою суду від 31.08.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Лугань до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення та призначити справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 вересня 2020 року (арк.спр.244-245).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував з підстав, викладених в адміністративному позові та відповіді на відзив.

23.06.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позові вимоги не визнаються з таких підстав.

В порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України станом на початок та в ході проведення перевірки СФГ Лугань не були надані: - договори на перевезення товару, товарно-транспортні накладні; - акти приймання-передачі, довіреності на отримання товарів (робіт, послуг). - документи, що підтверджують країну походження товару (сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару, товарні накладні, пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати (відповідності, якості), митні декларації країни експорту, паспорти, технічну документацію, висновки-експертизи відповідних органів, інші матеріали, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару).

За результатами перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення СФГ ЛУГАНЬ порушень, а саме : 1) п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України №2755-УІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на додану вартість за жовтень 2018 на суму 384 066 гривень; 2) п.85.2 ст.85 ПК України - платником податків не були надані документи в повному обсязі, зазначені в листі про надання документів до перевірки від 13.01.2020 №173/10/12-32-05-06-12; 3) п.1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 з 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; ч.1,5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ БМП-СТРОЙ та ТОВ НЕОКОМПОСТ за жовтень 2018 року. За результатами перевірки ГУ ДПС у Луганській області було складено акт від 07.02.2020 № 156/12-32-05-06-15-23486873 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СФГ Лугань . Вказаний акт отримано платником податків 13.02.2020, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (копія додається). На підставі виявлених порушень ГУ ДПС у Луганській області було прийнято податкове повідомлення - рішення форми Р від 03.03.2020 №0000040506, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 480 082,5 грн., з яких 384 066 грн. сума основного зобов`язання та 96 016,5 - штрафні санкції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.

СФГ Лугань зареєстроване Новопсковським районним управлінням юстиції від 22 квітня 1997 року за №13701200000000332, як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Луганській області (Новопсковський район, с. Зелений Гай, вул. Шевченко, буд. 82) з 23 червня 1997 року за № 371, є платником податку на додану вартість (арк.спр.41-45).

В період з 27 січня 2020 року по 31 січня 2020 року посадовими особами відповідача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 та з урахуванням п.82.2 ст.82 ПК України, на підставі наказу ГУ ДПС у Луганській області від 13.01.2020 № 44 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (арк.спр.97), податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СФГ Лугань з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 по взаємовідносинам з ТОВ БМП-СТРОЙ та ТОВ НЕОКОМПОСТ , за результатами якою складено акт від 07.02.2020 за №156/12-32-05-06-15/23486873 (арк.спр.160-174).

У висновках акту, які стали підставою для винесення спірної в цій справі податкового повідомлення-рішення, зазначено, що перевіркою встановлено порушення: 1) п.44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України №2755-УІ від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на додану вартість за жовтень 2018 на суму 384 066 гривень; 2) п.85.2 ст.85 ПК України - платником податків не були надані документи в повному обсязі, зазначені в листі про надання документів до перевірки від 13.01.2020 №173/10/12-32-05-06-12; 3) п.1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 з 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; ч.1,5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині відображення в бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ БМП-СТРОЙ та ТОВ НЕОКОМПОСТ за жовтень 2018 року.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Луганській області, винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 03.03.2020 №0000040506, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 480 082,5 грн., з яких 384 066 грн. сума основного зобов`язання та 96 016,5 - штрафні санкції (арк.спр.178).

Відповідно до акту перевірки, податковим органом встановлено, що позивач податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період сформував за наслідками господарських відносин з контрагентами, які не могли поставити товар, що в подальшому реалізовувався позивачу, з цими контрагентами здійснювалось лише документальне оформлення на придбання послуг з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки здійснені господарські операції, на думку посадових осіб контролюючого органу, є нереальними, то відсутні правові підстави враховувати їх вплив на податковий облік.

Крім того, як зазначає відповідач посилаючись на акт перевірки як на порушення виявлених недоліків встановлено, що з бази НАІС ДДАІ МВС України СФГ ЛУГАНЬ не має власних зареєстрованих транспортних засобів. Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області від 05.02.2020 №01-11/371 в Єдиному реєстрі для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки та інших механізмів, інформація щодо зареєстрованої сільськогосподарської (будівкльної) техніки за ТОВ НЕОКОМПОСТ , ТОВ БМП-СТРОЙ та СФГ ЛУГАНЬ відсутня. Згідно проведеного аналізу баз даних ЄРПН у СФГ ЛУГАНЬ відсутнє придбання автотранспортних послуг.

При цьому податковим органом не проводилось зустрічних перевірок контрагентів, а приймались результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ за звітний період декларування ПДВ квітень-грудень 2018 року (арк.спр.127; арк.спр.150).

Позивач заперечує проти позиції податкового органу та вказує, що надані ним первинні документи є достатніми для формування податкового кредиту, Порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання або правил введення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону про формування податкового кредиту. Існування кримінального провадження не є беззаперечним фактом відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій платника податків та контрагента. Вважає винесене за результатам перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягають скасуванню,

Порядок проведення самої перевірки та наявність під час перевірки відповідних первинних документів сторонами не заперечується.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДПС у Луганській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Між ТОВ НЕОКОМПОСТ надалі - Продавець, та СФГ ЛУГАНЬ надалі - Покупець укладено договір поставки від 11.10.2018 №18.10-18-3, відповідно до якого на умовах даного Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за ціною, що вказується в накладних. Згідно з п. 3.1. Договору постачання товару здійснюється на умовах само вивозу Покупцем товару зі складу Постачальника (арк.спр.37).

Відповідно договору №37 від 11.10.2018 між ТОВ БМП-СТРОЙ надалі - Постачальник, та СФГ ЛУГАНЬ надалі - Покупець, уклали договір яким, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити будівельні матеріали, надалі - Товар, у відповідності до умов даного Договору. Згідно з п.4.1. Договору поставка товарів здійснюється транспортом Покупця в межах наявного у Постачальника асортименту протягом строку дії Договору, відповідно до попередньої заявки Покупця, в якій визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв`язок, по електронній пошті e-mail або надаватися усно, через представника Постачальника (арк.спр.38-39).

На виконання вищевказаних договорів були складені первинні документи, а саме:

копія рахунку на оплату № 48 від 11.10.2018 товари (роботи, послуги) Біогумус (добрива) (арк.спр.202);

- копія видаткової накладної № 666 від 12.10.2018; копія видаткової накладної № 667 від 12.10.2018; копія видаткової накладної № 668 від 12.10.2018; копія видаткової накладної № 669 від 15.10.2018; копія видаткової накладної № 670 від 15.10.2018; копія видаткової накладної № 661 від 11.10.2018; копія видаткової накладної № 662 від 11.10.2018; копія видаткової накладної № 663 від 11.10.2018; копія видаткової накладної № 664 від 12.10.2018; копія видаткової накладної № 671 від 15.10.2018; копія видаткової накладної № 672 від 15.10.2018; копія видаткової накладної № 673 від 15.10.2018; копія видаткової накладної № 674 від 18.10.2018 товар Біогумус (добрива) (арк.спр.197-210);

- копія головної книги СФГ «ЛУГАНЬ» від 01.01.2018 (арк.спр.219-227);

- копія акту №1 про використання мінеральних органічних, і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 4 квартал 2018 (арк.спр.216);

- копія рахунку 361 за 4 квартал 2018 (арк.спр.217); копія переліку основних засобів за 4 квартал 2018 (арк.спр.218);

- копія фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (арк.спр.214);

- копія рахунку №205 за 4 квартал 2018 (арк.спр.215);

- копія виписки з банку залишок за 19.10.2018 (арк.спр.211,213); копія виписки з банку за 30.10.218 (арк.спр.212);

- інформація Можняківської сільської ради Новопсковського району Луганської області щодо використання добриво Біогомус за призначенням для сільськогосподарських потреб СФГ Лугансь (арк.спр.46).

З матеріалів справи встановлено та не заперечуються податковим органом, що декларація з податку на додану вартість та податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за наслідками господарських операцій СФГ ЛУГАНЬ з ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ в досліджений період включено до податкового кредиту з 01.10.2018 по 31.10.2018 (жовтня 2018 року) з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідний період, розрахунки між суб`єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

При цьому, під час перевірки на запит відповідача не були надані позивачем первинні документи, а саме: договорів на перевезення товару, товарно-транспортних накладних; документи, що підтверджують країну походження товару (сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару, товарні накладні, пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати (відповідності, якості), митні декларації країни експорту, паспорти, технічну документацію, висновки-експертизи відповідних органів, інші матеріали, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару посадовими особами про що ГУ ДПС у Луганській області складено акт про ненадання документів СФГ «ЛУГАНЬ» від 27.01.2020 №63/12-32-05-06/23486873, від 28.01.2020 №73/12-32-05-06/23486873; від 29.01.2020 №78/12-32-05- 06/23486873; від 30.01.2020 № 81/12-32-05-06/23486873; від 31.01.2020 № 82/12-32- 05-06/23486873 (арк.спр.95-96; 97-98; 100-101; 102-103; 104-105).

Стосовно вказаного порушення суд зазначає, що акти надання транспортних послуг жодним чином не стосуються (не підтверджують) показників податкового кредиту сформованого за операціями з поставки робіт.

ТТН не є первинним документом в розумінні ПК України, на підставі яких ведеться податковий облік. Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 р. № 363 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за № 128/2568, ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, тобто Правила покликані врегульовувати правовідносини, які виникають між замовниками і перевізниками вантажів і не стосуються питань оподаткування, а тому документи, якими оформлюються вантажоперевезення, в тому числі ТТН, не можуть бути використані відповідачем для доведення порушення вимог податкового законодавства.

В свою чергу відсутність товарно-транспортних накладних, документи, що підтверджують країну походження товару (сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару, товарні накладні, пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати (відповідності, якості), митні декларації країни експорту, паспорти, технічну документацію, висновки-експертизи відповідних органів, інші матеріали, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 11.09.2018 року у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18.

Також, зі змісту акта перевірки вбачається, що ГУ ДПС у Луганській області посилається на узагальнену податкову інформацію, щодо неможливості підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ із платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, якою не підтверджено проведення фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період квітень-грудень 2018 року та інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень, яка начебто свідчить про те, що ТОВ НЕОКОМПОСТ за своєю податковою поведінкою має ознаки зустрічного транзита та ймовірно створене для мінімізації податкових зобов`язань реального сектору.

Враховуючи наведене, перевіряючи дійшли висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання СФГ ЛУГАНЬ послуг, товарів у ТОВ НЕОКОМПОСТ та підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ .

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.

Крім того, суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (п.16 постанови ВС від 31.07.2018 року №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту (п.17 постанови ВС від 31.07.2018 року №820/3119/17, номер справи в ЄДРСР 75644939).

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп.14.1.231п.14.1ст.14 ПК Українипередбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

З приводу доводів податкового органу про наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

У постанові від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки було використано лише дані систем автоматизованого співставлення податкових даних та податкову інформацію, при цьому не надано належну оцінку первинній документації щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

З висновками акту перевірки суд не може погодитися, оскільки вони зроблені передчасно та на підставі припущень відповідача, а не на підставі доказів, які можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні вироки судів за ст.205 та 205-1 Кримінального кодексу України, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ НЕОКОМПОСТ , ТОВ БМП-СТРОЙ .

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо фіктивності його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача СФГ Лугань не може свідчити про нереальність господарських операцій, окрім фактів, встановлених вироком суду, що набрав законної сили.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентами їх зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПС аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів вказані контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов`язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Вказане в повній мірі спростовує висновки акту перевірки та свідчить про правомірність дій позивача щодо формування витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НЕОКОМПОСТ та ТОВ БМП-СТРОЙ .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача по дослідженим правовідносинам, висновки акту перевірки не підтверджені належними та допустимими доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятиого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій. Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2020 у справі №140/2715/18.

За досліджених під час судового розгляду справи обставин, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області № 0000040506 від 03.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Лугань підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Лугань (код ЄДРПОУ 23486873, 92322, Луганська область, Новопсковський район, с. Зелений Гай, вул. Шевченко, буд. 82) до Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 43143746, 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправним та скасування акту та податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 03.03.2020 № 0000040506.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь Селянського (фермерського) господарства Лугань витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12 жовтня 2020 року.

Суддя І.В. Тихонов