Рішення

від 12.10.2020 по справі 640/18350/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/18350/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про визнання протиправним та скасування рішення, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (далі також - ТОВ Корона Санрайс , позивач) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі також - Національна рада, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 722 від 11 липня 2018 року про відмову в продовженні строку дії ліцензії ТОВ Корона Санрайс на мовлення НР № 00476-м від 26 серпня 2011 року (далі також - оскаржуване рішення).

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України Про телебачення і радіомовлення та зазначає, що відповідачем без наявних правових підстав відмовлено ТОВ Корона Санрайс у продовженні строку дії ліцензії на мовлення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Арсірієм Р.О. в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Національною радою надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

В судовому засіданні 22 жовтня 2019 року суд протокольною ухвалою перейшов до подальшого розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Подане клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, адже вказані рішення №№ 826/14519/19, 826/10290/18 набрали законної сили.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач володіє ліцензією на мовлення НР № 00476-м від 26.08.2011 року (багатоканальне загальнонаціональне телебачення в багатоканальній телемережі МХ-5 у стандарті DVB - T2 (MPEG - 4)).

Ліцензіатом було подано заяву про продовження ліцензії на мовлення у строки передбачені ч. 2 статті 33 Закону України Про телебачення та радіомовлення . Зазначена обставина не оспорюється сторонами.

Розглянувши заяву ТОВ Корона Санрайс про продовження строку дії ліцензії на мовлення НР № 00476-м від 26 серпня 2011 року (багатоканальне загальнонаціональне телебачення в багатоканальній телемережі МХ-5 у стандарті DVB-T2 (MPEG-4) ТОВ ЗЕОНБУД , м. Київ, обсяг мовлення - 24 години на добу), Національною радою прийнято рішення від 11 липня 2018 року № 722, яким позивачу відмовлено у продовженні дії вказаної ліцензії.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало, зокрема, те, що ТОВ Корона Санрайс були оголошені наступні попередження, внаслідок фіксування відсутності мовлення у багатоканальній телемережі:

- рішенням Національної ради від 25 вересня 2014 року № 965, у зв`язку з порушенням ч. 8 статті 28 та п.п. а), б) ч. 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення ;

- рішенням Національної ради від 12 лютого 2015 року № 153, у зв`язку з порушенням ч. 7 статті 27, ч. 8 статті 28, ч. 1 статті 46 та п.п. б), е) ч. 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення ;

- рішенням Національної ради від 22 лютого 2018 року № 243, у зв`язку з порушенням ч. 7 статті 27 та п. а) ч. 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Також, до позивача застосовано санкцію стягнення штрафу рішенням відповідача від 19 жовтня 2017 року № 2009, оскільки зафіксовано відсутність мовлення у багатоканальній телемережі.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі також - Закон №538/97-ВР), Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 2 Закону № 538/97-ВР встановлено, що Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України Про телебачення і радіомовлення , цим Законом, іншими законами України.

Діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, незалежності, об`єктивності, прозорості, доступності для громадськості, врахування культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві, врахування загальновизнаних міжнародних норм та стандартів у галузі телерадіомовлення, повноти і всебічного розгляду питань та обґрунтованості прийнятих рішень (ч. 1 статті 3 Закону № 538/97-ВР).

Згідно з положеннями статті 14 Закону № 538/97-ВР, Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, зокрема, ліцензування телерадіомовлення.

Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону № 538/97-ВР, Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

За правилами ч. 1 та ч. 3 статті 18 Закону № 538/97-ВР, ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада. Порядок ліцензування телерадіомовлення визначається Законом України Про телебачення і радіомовлення .

Так, відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань регулює Закон України Про телебачення і радіомовлення (далі також - Закон № 3759-XII).

Згідно з ч.ч. 1-4 статті 33 Закону № 3759-XII, кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

Для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п`яти робочих днів з дня її надходження.

Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії.

За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п`яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

Відповідно до ч. 7 статті 33 Закону № 3759-XII, Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо:

а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії;

б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями;

в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу було відмовлено у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР № 00476-м від 26 серпня 2011 року на підставі п. б) ч. 7 статті 33 Закону № 3759-XII, з огляду на застосування до ліцензіата Національною радою санкцій, не скасованих у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями.

У той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року по справі № 826/14519/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, визнано протиправними та скасовані рішення Національної ради від 19 жовтня 2017 року № 2009 Про результати позапланової перевірки ТОВ Корона Санрайс , м. Київ (НР №00476-м від 26 серпня 2011 року, багатоканальне мовлення (МХ-5), логотип: ВІНТАЖ ТВ ) та від 02 листопада 2017 року №2053 Про внесення змін до рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 19 жовтня 2017 року № 2009 Про результати позапланової перевірки ТОВ Корона Санрайс , м. Київ (НР №00476-м від 26.08.2011, багатоканальне мовлення (МХ-5), логотип: ВІНТАЖ ТВ ) .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року по справі № 826/10290/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, визнано протиправним та скасовано рішення Національної ради України № 243 від 22 лютого 2018 про визнання порушення та оголошення попередження ТОВ Корона Санрайс .

Вказані судові рішення набрали законної сили, в розумінні положень ч. 2 статті 255 КАС України.

Таким чином, два з чотирьох рішень відповідача (№ 243 від 22 лютого 2018 року та №2009 від 19 жовтня 2017 року) є нечинними, а отже не можуть бути підставою для відмови в продовженні ліцензії позивачу.

Стосовно рішень Національної ради від 25 вересня 2014 року № 965 та від 12 лютого 2015 року № 153, якими позивачу були оголошені попередження, суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач та не спростував відповідач належними та допустимими доказами, 19 лютого 2015 року ТОВ Корона Санрайс листом вих. №01/19-02/15 звернулось до Національної ради (вхідний №16/763 від 19 лютого 2015 року), у якому просило розглянути заяву про скасування санкції оголошення про попередження ТОВ Корона Санрайс (ліцензія на мовлення Серія НР № 1367-м від 26.06.2011 року), накладених рішенням від 12 лютого 2015 року № 153, на підставі поданих ним документів згідно додатків до листа, з огляду на усунення встановлених порушень.

При цьому, жодного рішення за наслідком розгляду заяви ТОВ Корона Санрайс від 19 лютого 2015 року (вх. 16/763 від 19.02.2015 року) Національної радою прийнято не було, внаслідок чого товариство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою про визнання дій відповідача протиправними.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу суду, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року по справі №640/14015/20, зокрема, зобов`язано Національну раду за наслідками розгляду заяви ТОВ Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19 лютого 2015 року, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14 січня 2015 року та проведення регулятором 21 січня 2015 року позапланової перевірки, яким встановлено відсутність з боку позивача порушень ч. 7 статті 28, ч. 8 статті 28, ч. 1 статті 46, пунктів а), б), е) ч. 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення на підтвердження виконання позивачем умов пунктів 2, 3 Положення Національної ради №114 від 08 лютого 2012 року, прийняти рішення про призначення позапланової перевірки позивача з метою з`ясування питань про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження ТОВ Корона Санрайс (ліцензія на мовлення НР №00476-м від 26 червня 2011 року), винесеного за рішенням №153 від 12 лютого 2015 року.

Станом на дату розгляду даної справи, судове рішення від 06 жовтня 2020 року не набрало законної сили.

Також, 17 грудня 2014 року позивачем було подано до Національної ради заяву про скасування санкції оголошення попередження , яка зареєстрована відповідачем (а вх. № 16/4675 від 18.12.2014 року), у якому він просив розглянути заяву про скасування санкції оголошення про попередження ТОВ Корона Санрайс накладених рішенням від 25 вересня 2014 року № 965.

З огляду на відсутність відомостей про розгляд Національною радою заяви ТОВ Корона Санрайс про скасування оголошення попередження від 18 грудня 2014 року, товариство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи документообігу суду, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року по справі №640/1788/20, зокрема, зобов`язано Національну раду за наслідками розгляду заяви ТОВ Корона Санрайс про скасування оголошення попередження від 18 грудня 2014 року, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14 січня 2015 року та проведення регулятором 21 січня 2015 року позапланової перевірки, якими встановлено відсутність з боку позивача порушень ч. 7 статті 27, ч. 8 статті 28, ч. 1 статті 46, пунктів а), б), е) ч. 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення на підтвердження виконання позивачем п. 3 рішення регулятора № 965 від 25 вересня 2014 року і умов п. 2, 3 Положення Національної ради № 114 від 08 лютого 2012 року, прийняти рішення про скасування санкції оголошення попередження ТОВ Корона Санрайс (ліцензія на мовлення НР № 00476-м від 26 серпня 2011 року), винесеного за рішенням № 965 від 25 вересня 2014 року.

Станом на дату розгляду даної справи, судове рішення від 12 серпня 2020 року не набрало законної сили.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Свято-Михайлівська Парафія проти України , суд зазначив зокрема наступне (п. 128): Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних свобод, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати собі адекватний захист від свавільного втручання .

За приписами ч. 7 статті 33 Закону № 3759-XII відповідач наділяється необмеженими повноваженнями, адже закон не містить чітких критеріїв у розрізі того, яке саме порушення умов ліцензії та вимог чинного законодавства може бути підставою для прийняття рішення про відмову в продовженні дії ліцензії, кількісні характеристики такого порушення тощо.

Враховуючи викладене, вбачається, що діюча редакція ч. 7 статті 33 Закону № 3759-XII фактично надає регулятору змогу прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення за будь-якого порушення законодавства, не зважаючи на характер такого порушення, без урахування співвідношення завданої ним шкоди до розміру санкції, яка застосовується до ліцензіата.

В даному контексті суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог ч. 2 статті 77 КАС України, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності. Водночас, на виконання таких вимог відповідачем не було надано жодних доказів не усунення позивачем порушень, зафіксованих рішеннями Національної ради від 25 вересня 2014 року № 965 та від 12 лютого 2015 року № 153, якими позивачу були оголошені попередження, що мало місце на підставі листа позивача вих. №01/19-02/15 (вхідний № 16/763 від 19 лютого 2015 року) та заяви про скасування санкції оголошення попередження , яка зареєстрована відповідачем (вх. №16/4675 від 18.12.2014 року).

З оскарженого рішення від 11 липня 2018 року № 722 вбачається, що позивачу були оголошені попередження в 2014-2015 роках, які, як зазначив позивач та не спростував за час розгляду справи відповідач, були виконані ліцензіатом шляхом усунення порушень ліцензійних умов та подання відповідних звітів регулятору, а також оголошено попередження та застосовано штрафну санкцію в 2018 році, які в подальшому були скасовані в судовому порядку.

Інших підстав для прийняття рішення про відмову ліцензіату в продовженні строку дії ліцензії спірне рішення не містить та матеріалами справи не встановлено.

Таким чином, за наявності двох фактично виконаних та двох скасованих в судовому порядку рішень, фактичне позбавлення позивача ліцензії (у формі прийняття рішення від 11 липня 2018 року № 722) на основі нормативно-правового акту (ч. 7 статті 33 Закону 3759-XII) суперечить принципу верховенства права (не відповідає критерію якості закону ) не є пропорціональним втручанням в права на мирне володіння позивача своїм майном, що гарантовано статтею 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (03057, місто Київ, вулиця О.Довженка, будинок 14, офіс 156; код ЄДРПОУ 37717473) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (01601, місто Київ, вулиця Прорізна, будинок 2; код ЄДРПОУ 00063928) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 722 від 11 липня 2018 року про відмову в продовженні строку дії ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс на мовлення НР № 00476-м від 26 серпня 2011 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій