Постанова

від 12.10.2020 по справі 824/1094/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1094/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

12 жовтня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Курка О. П. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у встановленому порядку зареєстрована як Фізична особа-підприємець та здійснює діяльність, зокрема у сфері права за КВЕД 69.10, перебуває на податковому обліку як Фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, веде єдиний податковий облік та сплату податків за зареєстрованим видом діяльності та у відповідності до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Позивач зазначає, що нею своєчасно та у повному обсязі сплачувались зобов`язання, в тому числі зі сплати єдиного внеску.

Однак, відповідачем, незважаючи на своєчасність сплати єдиного внеску, була складена оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Позивач вважає, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа, а відтак і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. У зв`язку з чим вважає, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.

06 серпня 2020 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

22 вересня 2020 року позивач подала до суду клопотання про стягнення судових витрат

28 вересня 2020 року від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, а також клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

29 вересня 2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 29.09.2020 року було винесено ухвалу.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що 16.01.2013 року проведена державна реєстрація ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, номер запису: 20380000000033274. Основний вид економічної діяльності: код КВЕД 69.10 діяльність у сфері права (основний). (т. 1 а. с. 16-18).

На підставі свідоцтва серії ЧЦ № 000051 від 18.09.2015 року про право зайняття адвокатською діяльністю в період з 15.09.2015 по 16.04.2019 року позивач здійснювала адвокатську діяльність, як адвокат.

02.04.2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , припинила підприємницьку діяльність, номер запису: 20380060007033274. (т. 1 а. с. 16-18, 19, 58-61).

02.04.2018 року позивач звернулась із заявою до відповідача про припинення платника податків. (т. 1 а. с. 23).

12.04.2018 року позивач звернулась з заявою до Ради адвокатів Чернівецької області про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, а також із заявою до відповідача про припинення платника податків. (т. 1 а. с. 21, 23).

16.04.2018 року на підставі заяви позивача її права на зайняття адвокатською діяльності зупинено Радою адвокатів Чернівецької області. (т. 1 а. с. 22).

Крім того, встановлено, що позивачу стало відомо, що її, як Фізичну особу-підприємця з обліку не було знято, вона 10.07.2019 року звернулась з заявою про зняття із обліку, як платника податків, що підтверджується копією фіскального чеку про направлення вказаної заяви до ГУ ДФС. (т. 1 а. с. 24-25, 66-67).

29.07.2019 року у відповідь на вказану вище заяву відповідач надав відповідь, із змісту якої видно, що відповідачем нараховано позивачу недоїмку у розмірі 6552,48 грн., при цьому зазначено, що фактично сплачено 2568,28 грн, сума заборгованості становить 3984,48 грн, зняття з обліку, як платника податків ФОП ОСОБА_1 , можливе тільки після повного розрахунку. (т. 1 а. с. 26-27).

Згідно даних інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 , станом на 19.04.2018 року позивачу нараховано єдиного внеску на суму 2457,18 грн, переплата позивача становила 1972,88 грн., таким чином заборгованість позивача становила 484,30грн.(а.с.97-99).

Крім того, зазначено, що позивачем сплачувався єдиний внесок як фізичною особою-підприємцем 30.04.2018 року, 31.05.2018 року, 30.06.2018 року, 31.07.2018 року, 31.08.2018 року, 30.09.2018 року, 31.10.2018 року, 18.03.2019 року, 31.03.2019 року, 30.04.2019 року, 31.05.2019 року, 30.06.2019 року, 31.07.2019 року. (а. с. 97-99).

06.08.2018 року на підставі даних інформаційної системи Податковий блок Головне управління державної фіскальної служби у Чернівецькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-140885-54 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 3874,69 грн, станом на 31.07.2018 року. (т. 1 а. с. 96).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернулась до суду для її скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірної вимоги про сплату заборгованості відповідач діяв протиправно, а тому вимога № Ф-140885-54 підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі ПК України).

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ст.67 Податкового кодексу України та п. 11.22 "Порядку обліку платників податків і зборів" ( затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року за № 1588). підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання повідомлення державного реєстратора про провезеним державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватися контролюючих органах як фізична особа, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. Така фізична особа мас забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України.

Законом України від 15 травня 2014 року №1258- VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом" внесено зміни до Закону України "Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010р. №2464-VI, так Законом V 1258 передбачено, що зняття з обліку платників єдиною внеску фізичних осіб - підприємців проводяться на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених шківом перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. У разі припинення підприємницької діяльності фізична особа виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Також змінами передбачено, що у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи, зазначення дати та причин зняття з обліку платника єдиного внеску після підписання обхідного листа та закриття карток особових рахунків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно реєстраційних даних ФОП ОСОБА_1 перебувала на обліку в Чернівецькому управлінні ГУ ДФС у Чернівецькій області як приватний підприємець на спрощеній системі оподаткування з 17.01.2013 року по 2.04.2018 року та як самозайнята особа з 14.11.2017 року по 16.04.2018 року. Вид діяльності - діяльність у сфері права, тобто самозайнята особа - адвокат з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що особи, які проводять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, нотаріальну діяльність, і отримують дохід від цієї діяльності, є платниками єдиного внеску (п.5 ч.1 ст.4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", далі Закон № 2464.

Водночас, з 01.01.2017 року до Закону №2464 внесено низку змін згідно із Законом від 06.12.2016 року №1774-VIІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зокрема, базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, відповідно до абзацу 2 п.2 частини першої ст.7 Закону України №2464, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З матеріалів справи встановлено, що по ФОП ОСОБА_1 нарахування єдиного внеску для осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, за 2017 рік складають 8448 грн. Зазначена сума сплачена в повному обсязі, про те, з порушенням граничних термінів сплати, за що нараховані штрафні санкції в сумі 114,15 грн., що на переконання колегії суддів безпідставно не було враховано судом першої інстанції.

За чотири місяці 2018 року нарахована сума єдиного соціально внеску складає 3276,24 грн. (819 грн. на місяць). За 2018 рік в рахунок сплати зобов`язань надійшла лише сума 2117,55 грн.

Станом на 27.02.2020 року за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску в сумі 3984,20 грн. відповідно до відомостей з системи АІС "Податковий блок". Разом з тим станом на 28.02.3019 року сума заборгованості складає 5282,69 грн. Відповідач розбіжність між сумою боргу оскаржуваної вимоги на 06.08.2018 року та наявним боргом на 27.02.2020 року пояснює тим, що з метою уникнення подвійного оподаткування зменшено на 2457,18 грн. в результаті щоквартального коригування від 01.03.2019 року та в результаті сплати 18.03.2019 року суми 2117,55 грн.

Станом на 30.06.2019 року сума заборгованості складала 707,96 грн. але була збільшена на 3276,24 грн. в результаті щоквартальних нарахувань і станом на 29.07.2019 року становила 3984,20 грн. Дані операції підтверджено в особовій картці платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо подвійного оподаткування з ЄСВ є помилковими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимога відповідача про сплату боргу від 06.08.2018 року № Ф-140885-54 є правомірною та не підлягає скасуванню.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення, судова колегія визнає апеляційну скаргу обґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Тому, зважаючи на вказані обставини колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно провів аналіз діючого законодавства, яке регламентує вказані правовідносини, не надав правильного обґрунтування всім належним доказам позивача, у зв`язку з чим прийшов до невірного висновку по досліджених доказах, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови, про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 то у відповідності до вимог КАС України клопотання про стягнення з відповідача судових витрат не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.