Постанова

від 15.09.2020 по справі 910/5579/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 910/5579/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П.

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.09.2019 (повний текст складено 27.09.2019)

у справі №910/5579/19 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рантьє"

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Форсаж Стайл Компані"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П.

треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна організація (установа,заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

про визнання припиненими правовідносин за правочинами

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Д" (надалі - позивач-1, ТОВ "Фактор Д") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рантьє" (надалі - позивач-2, ТОВ "Рантьє") звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (ПАТ "Банк Камбіо") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. (надалі - відповідач) про:

- визнання припиненими з 11.09.2014 правовідносин між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Фактор Д" за кредитним договором №118/05-12 від 17.05.2012 (з урахуванням усіх додаткових угод до нього), укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Фактор Д";

- визнання припиненими з 11.09.2014 правовідносин між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє" за іпотечним договором №134/05-14-І від 27.05.2014, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І.О. 27.05.2014 за реєстровим №407, в частині, що стосується забезпечення зобов`язань ТОВ "Фактор Д" перед ПАТ "Банк Камбіо";

- визнання припиненими з 11.09.2014 правовідносин між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє" за договором застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І.О. 27.05.2014 за реєстровим №415, в частині, що стосується забезпечення зобов`язань ТОВ "Фактор Д" перед ПАТ "Банк Камбіо".

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 558, 559 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що зобов`язання за кредитним договором, договором іпотеки та договором застави є припиненими внаслідок належного виконання кредитного договору - шляхом повернення запозичених коштів.

Судом першої інстанції прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/5579/19, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: ОСОБА_1 (третя особа-1); ОСОБА_2 (третя особа-2); ОСОБА_3 (третя особа-3); ОСОБА_4 (третя особа-4); ОСОБА_5 (третя особа-5); ОСОБА_6 (третя особа-6); ОСОБА_7 (третя особа-7); ОСОБА_8 (третя особа-8). В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державну організацію (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (третя особа-9).

Під час підготовчого провадження, позивачем-2 подано клопотання про об`єднання справ №910/5579/19 та №910/6146/19 в одне провадження, яке місцевим господарським судом задоволено, вказані справи об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі №910/5579/19, з огляду на наступне.

Так, господарський суд першої інстанції встановив, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/6146/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж Стайл Компані" (надалі - позивач-3, ТОВ "Форсаж Стайл Компані") та ТОВ "Рантьє" до ПАТ "Банк Камбіо" про визнання припиненими правовідносин за правочинами, а саме:

- визнання припиненими з 11.09.2014 правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Профібізнес груп" (нова назва - ТОВ "Форсаж Стайл Компані") за кредитним договором №134/05-14 від 27.05.2014 (з урахуванням усіх додаткових угод до нього), укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Профібізнес груп";

- визнання припиненими з 11.09.2014 правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє" за іпотечним договором №134/05-14-І від 27.05.2014, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І.О. 27.05.2014 за реєстровим №407, в частині, що стосується забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Профібізнес груп" (нова назва - ТОВ "Форсаж Стайл Компані") перед ПАТ "Банк Камбіо";

- визнання припиненими з 11.09.2014 правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє" за договором застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І.О. 27.05.2014 за реєстровим №415, в частині, що стосується забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Профібізнес груп" (нова назва - ТОВ "Форсаж Стайл Компані") перед ПАТ "Банк Камбіо".

Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням умов кредитного договору - шляхом повернення запозичених коштів, у зв`язку з чим, на думку позивачів у справі №910/6146/19, зобов`язання за кредитним договором, договором іпотеки та договором застави є припиненими.

Крім того, позивачі у справах №910/6146/19, №910/5579/19 мотивуючи звернення до суду з позовними вимогами зазначають, що не погоджуються з положеннями наказу Уповноваженої особи Фонду №109 від 18.07.2018, яким затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018.

Відтак, справи №910/5579/19, №910/6146/19 є пов`язаними між собою, оскільки вимоги позивачів про визнання припиненими правовідносин за правочинами, ґрунтуються на одних і тих самих доказах та правових підставах.

В свою чергу, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві та третя особа-9 у поясненнях зазначили про те, що 19.08.2014 постановою правління Національного банку України від №510/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" (Банк) шляхом призначення куратора", зокрема, заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки. Зобов`язано Банк здійснювати розрахунки у національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.

Постановою Правління Національного банку України від 25.09.2014 за №603/БТ ПАТ "Банк Камбіо" віднесено до категорії проблемних, запроваджено певні обмеження у діяльності Банку, зокрема, погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об`єкти застави) за погодженням із куратором Банку. Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених постановою правління НБУ №510/БТ від 19.08.2014, саме з консолідованого кореспондентського рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.

Розрахунки за усіма договорами (у тому числі і тими, які є предметом розгляду даної справи) мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Банк Камбіо" на консолідований кореспондентський рахунок Банку, з котрого в подальшому кошти спрямовувались на рахунок ("Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами"), відкритого також у ПАТ "Банк Камбіо", а потім, в свою чергу, на позичкові рахунки Боржника.

Погашення ж заборгованості за Кредитними договорами, укладеними між Банком та ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" відбувалось за рахунок коштів поручителів, зважаючи на те, що перерахування коштів проводилось в межах Банку, в період очевидної неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів на погашення кредиту. Тому в результаті здійснення розрахунків за оспорюваними договорами відбулося в межах Банку - не відбулося реального надходження коштів на рахунок банку, а відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Крім того, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним в даному випадку навіть за наявності відмітки банку про проведення банківської операції без належного урахування наведеного вище.

Отже, спірні правочини не мали на меті виконувати забезпечувальну функцію, а були укладені напередодні віднесення Банку до категорії неплатоспроможних з тією метою, щоб вкладники (кредитори Банку) мали можливість задовольнити свої вимоги позачергово у порівнянні із іншими. За умови відмови кредиторів Банку від проведення таких дій, кошти депозитних та поточних рахунків пов`язаних з Банком осіб було б включено до кредиторських вимог Банку та виставлено у чергу для їх відшкодування у рамках чинного законодавства, а заставне майно увійшло б до заставної маси, чим зменшило б навантаження по відшкодуванню коштів на ФГВФО та забезпечило б виконання Банку своїх зобов`язань пропорційно між усіма його вкладниками, а не їх привілейованої частини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/5579/19 позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано припиненими з 11.09.2014 правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Фактор Д" за кредитним договором №118/05-12 від 17.05.2012 (з урахуванням всіх додаткових угод до нього), укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Фактор Д".

Визнано припиненими з 11.09.2014 правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Форсаж Стайл Компані" за кредитним договором №134/05-14 від 27.05.2014 (з урахуванням всіх додаткових угод до нього), укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ПАТ "Профбізнес Груп".

Визнано припиненими з 11.09.2014 правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Рантьє" за іпотечним договором №134/05-14-І від 27.05.2014, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Рантьє", посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Василевською І. О. 27.05.2014 за реєстровим №407, в частині забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Фактор Д" за кредитним договором №118/05-12 від 17.05.2012 (з урахуванням всіх додаткових угод до нього) та ТОВ "Форсаж Стайл Компані" за кредитним договором №134/05-14 від 27.05.2014 (з урахуванням всіх додаткових угод до нього).

Визнано припиненими з 11.09.2014 правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Рантьє" за договором застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014, укладеним між ПАТ "Банк Камбіо" та ТОВ "Рантьє", посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Василевською І. О. 27.05.2014 за реєстровим №415, в частині забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Фактор Д" за кредитним договором №118/05-12 від 17.05.2012 (з урахуванням всіх додаткових угод до нього) та ТОВ "Форсаж Стайл Компані" за кредитним договором №134/05-14 від 27.05.2014 (з урахуванням всіх додаткових угод до нього).

Присуджено до стягнення з ПАТ "Банк Камбіо" на користь ТОВ "Фактор Д" 1 921, 00 грн судового збору, ТОВ "Форсаж Стайл Компані" 1 921, 00 грн судового збору, ТОВ "Рантьє" 7 684, 00 грн судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов такого висновку, оскільки встановив, що станом на час здійснення розрахунків за кредитними договорами ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" від 17.05.2012 та від 27.05.2014 відповідно, тобто станом на 11.09.2014, поручителі - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не були та не могли бути обізнані щодо наявності застережень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ.

Жодних повідомлень щодо неможливості виконання договірного списання грошових коштів до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (поручителі) від Банку не надходило. При цьому, проведення Банком відповідних платежів підтвердило наявність на рахунках платників необхідної суми коштів. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Суд першої інстанції зазначив, що вважає хибними доводи Банку та Фонду щодо неможливості здійснення перерахування грошових коштів в інший спосіб ніж через кореспондентський рахунок Банку, відкритий в НБУ, оскільки прийнятими постановами НБУ (щодо призначення куратора та щодо статусу проблемного банку) передбачені особливі умови здійснення банківської діяльності Банком. Водночас, вказані акти НБУ ніяким чином не регламентують, а тим більше не обмежують права осіб (у даному випадку поручителів) на вільне розпорядження своїм майном, а саме грошовими коштами на депозитних рахунках Банку. Визнання Уповноваженою особою нікчемними правочини, на підставі яких припинилося зобов`язання ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" перед Банком, після спливу майже 4 років та відновлення заборгованості ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" за кредитними договорами та нарахування процентів за прострочення виконання зобов`язання має наслідком посягання на мирне розпорядження майном - грошовими коштами. При цьому, не дотримується принцип правової визначеності як елементу конституційного принципу верховенства права. Так, ТОВ "Фактор Д", ТОВ "Профібізнес Груп" та ТОВ "Рантьє" законно очікували на припинення їх зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотека та застава) внаслідок повного погашення заборгованості, що не ставилося під сумнів упродовж декількох років.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/5579/19 скасувати у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачів-1, -2, -3 відмовити повністю. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивачів-1, -2, -3.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у Банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок у тому числі відкритий в цьому ж банку. Таким чином не можна вважати заборгованість за кредитними договорами погашеною, адже на момент проведення розрахункових операцій кошти на банківських рахунках були відсутні та обліковувались виключно як запис;

- погашення заборгованості за спірними кредитними договорами відбулося з порушенням процедури, встановленої постановою Правління НБУ №510/БТ від 19.08.2014 "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора", а саме - не через кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ;

- погашення заборгованості за спірними кредитними договорами, укладеними між Банком та ТОВ Фактор Д", ТОВ "Профібізнес Груп", відбувалось за рахунок коштів поручителів в межах Банку, в період очевидної неспроможності виконання ним своїх грошових зобов`язань, без залучення реальних коштів на погашення кредиту. Тому в результаті здійснення розрахунку за спірними договорами не відбулося реального надходження коштів на рахунок Банку, а відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань;

- вчинені позивачами і поручителями правочини передбачають передачу майна (права вимоги) з надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що є підставою для визнання таких правочинів нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- договори поруки не мали на меті виконувати забезпечувальну функцію, а були укладені напередодні віднесення Банку до категорії неплатоспроможних з тією метою, щоб вкладники (кредитори) мали можливість задовольнити свої вимоги позачергово у порівнянні із іншими;

- неплатоспроможність Банку була пов`язана, в тому числі, з погашенням заборгованості за спірними кредитними договорами за рахунок коштів поручителів та передачею поручителям прав вимоги на заставлене майно;

- вчинення Банком правочинів, які пізніше ним же визнані нікчемними, відбувалося з порушенням його (Банку) господарської компетенції.

Окрім того, в тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, з обґрунтуванням причин такого пропуску.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/5579/19 залишено без руху, надано скаржнику строк для її усунення недоліків.

28.11.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до якого останній просить долучити докази сплати судового збору в розмірі 11 526, 00 грн (платіжне доручення №748 (#2166148401) від 22.11.2019).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/5579/19, відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивачі-1, -2, -3 у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подали до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому останні просять залишити скаргу відповідача - без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.

Зокрема, позивачі-1, -2, -3 у своєму відзиві зазначають про те, що твердження відповідача про незаконність здійснення банківських операцій по погашенню заборгованості повз кореспондентський рахунок банку, відкритий у НБУ, є хибними, не підтвердженими нормами матеріального права та спростовуються матеріалами і практикою Верховного Суду в аналогічних справах. Усталена судова практика говорить про те, що перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок у одному банку не є правочинами, а є банківськими операціями, тому не можуть визнаватись нікчемними, оскільки проведені на виконання цивільно-правових договорів. Верховний Суд в аналогічних справах за участю ПАТ "Банк Камбіо" у якості відповідача неодноразово зазначав про хибність і безпідставність висновків Банку про нікчемність правочинів на підставі п. 7 ч. 3. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (справи №№910/16152/18, 910/16477/18, 904/4953/18).

Позивачі-1, -2, -3 звертають увагу апеляційного господарського суду на те, що укладення і виконання договорів поруки відбулося за згодою усіх сторін, в тому числі Банку. Погашення заборгованості відбувалося на письмову вимогу Банку, направлену позичальнику, ТОВ "Рантьє" та фізичним особам-поручителям. Банк отримав заборгованість за спірними кредитними договорами і прийняв кошти поручителів, що підтверджує спрямованість дій Банку на припинення кредитних правовідносин. Поручителі не отримали від Банку жодної можливості задовольнити свої вимоги позачергово у порівнянні із іншими вкладниками. Поручителі у законний спосіб отримали право вимоги до позивачів. Банк сам підписав додаткові угоди від 11.09.2014 до кредитних договорів, договору іпотеки і договору застави, згідно з якими він вибув з цих договорів, а також повернув ТОВ "Рантьє" правовстановлюючі документи на майно.

Невиконання вимог постанови НБУ може свідчити про незаконність дій самого Банку, наслідки яких не можуть покладатись на поручителів та боржника відповідальності за дії посадових осіб Банку.

21.01.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли:

- від Товариства з обмеженою відповідальністю "Затишне" заява про відкладення розгляду справи, у якій останнє повідомляє суд про те, що розгляд справи №910/5579/19 безпосередньо стосується інтересів останнього як особи, якій належить право вимоги за зобов`язаннями, питання про припинення яких вирішується в межах цієї справи;

- від позивачів-1, -2, -3 клопотання про відкладення розгляду справи на один місяць, у якому повідомляється про можливість набуття іншими компаніями прав вимоги за договорами, які становлять предмет розгляду цієї справи;

- від третьої особи-9 клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №920/653/18;

- від відповідача клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №920/653/18 виключної правової проблеми та різної практики щодо застосування судовими палатами Касаційного господарського суду положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України", а також частини 3 статті 58 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 розгляд справи №910/5579/19 відкладено та запропоновано учасникам апеляційного провадження надати письмові пояснення щодо поданих відповідачем та Державною організацією "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" клопотань про зупинення провадження у справі.

13.02.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Затишне" надійшло клопотання про заміну сторони, у якому останній просить залучити його до участі у справі №910/5579/19 в якості відповідача як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо".

17.02.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Затишне" надійшло клопотання про відмову від апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. та Державної організації (установи, закладу) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" про зупинення апеляційного провадження у справі №910/5579/19, зупинено апеляційне провадження у даній справі до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №920/653/18.

23.06.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивачів-1, -2, -3 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №910/5579/19, у якому зазначено, що обставини, які зумовили зупинення апеляційного провадження у даній справі усунуті, адже 05.06.2020 об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову у справі №920/653/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №910/5579/19 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.08.2020.

03.07.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Затишне" надійшло повторно клопотання про заміну сторони у справі №910/5579/19.

У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 прийнято справу №910/5579/19 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів. Вирішено здійснювати розгляд даної справи у раніше призначені дату та час.

17.08.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача-2 надійшли пояснення у справі, у яких останній з посиланням на справу №920/653/18 (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020), зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 розгляд справи №910/5579/19 відкладено на 15.09.2020.

10.09.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивачів-1, -2, -3 надійшла заява про розгляд справи №910/5579/19 без участі повноважного представника останніх.

У зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді: Мартюк А.І., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 прийнято справу №910/5579/19 за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

У судове засідання 15.09.2020 учасники справи представників не направили, однак про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої у даній справі, в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників учасників справи.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 15.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.05.2012 між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Фактор Д" був укладений кредитний договір №118/05-12. Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 45 000 000, 00 грн, із строком повернення 12.05.2013, зі сплатою за користування кредитом 23% процентів річних.

Зобовязання по договору забезпечуються: заставою нерухомості, що належить ТОВ "Рантьє", згідно договору іпотеки №118/05-12-І від 17.05.2012, порукою ТОВ "Відродження", згідно договору поруки №118/05-12-ІІ від 17.05.2012, порукою ОСОБА_9 , згідно договору поруки №118/05-12-III від 17.05.2012 (п. 1.2 Кредитного договору).

До кредитного договору ТОВ "Фактор Д" неодноразово вносилися зміни. Зокрема, додатковою угодою №1 від 15.02.2013 сторони домовилися змінити валюту кредитування і визначили, що позичальник отримав невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 5 552 129, 00 доларів США, із строком повернення 12.05.2013, зі сплатою за користування кредитом 16% процентів річних.

Згідно з останніми змінами, розмір кредиту становив 3 500 000, 00 доларів СШA, із строком повернення 30.09.2015, зі сплатою за користування кредитом 16% процентів річних (додаткова угода №8 від 27.05.2014).

Додатковою угодою від 05.09.2014 сторони визначили, що зобов`язання за договором забезпечуються заставою нерухомого майна ТОВ "Рантьє", згідно з іпотечним договором №134/05-14-1 від 27.05.2014; заставою обладнання ТОВ "Рантьє" для утримання свиней, згідно з договором застави №134/05-14-11 від 27.05.2014; заставою обладнання ПАТ "Переробник" для комплектації виробничого цеху по переробці біомаси рослинного походження та виробництву грубих гранульованих кормів, згідно з договором застави №134/05-14-111 від 27.05.2014, поруками ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Станом на момент укладення договорів поруки від 05.09.2014 сума непогашеного кредиту становила 3 409 422, 72 доларів США. На підтвердження чого до матеріалів справи додано бухгалтерську довідку №2 від 04.04.2019.

05.09.2014 у забезпечення виконання ТОВ "Фактор Д" зобов`язань за кредитним договором були укладені наступні договори поруки, в яких поручителі поручалися за виконання боржником обов`язків за кредитним договором №118/05-12 від 17.05.2012 на суму 3 409 422, 72 доларів США з виплатою процентів у розмірі 16% річних:

- договір поруки №118/09-14-П1 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_1 ;

- договір поруки №118/09-14-П2 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_4 ;

- договір поруки №118/09-14-П3 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_3 ;

- договір поруки №118/09-14-П4 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_2 ;

- договір поруки №118/09-14-П5 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_6 ;

- договір поруки №118/09-14-П6 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_7 ;

- договір поруки №118/09-14-П7 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_5 ;

- договір поруки №118/09-14-П8 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_8 .

Пунктом 3.1 договорів поруки від 05.09.2014 передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за зобов`язаннями у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, комісії тощо.

11.09.2014 поручителі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 виконали свій обов`язок перед кредитором та здійснили погашення заборгованості позичальника - ТОВ "Фактор Д" перед Банком за рахунок коштів, що зберігалися на депозитних рахунках цих осіб у ПАТ "Банк Камбіо":

- ОСОБА_1 - у розмірі 983 216, 48 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_4 - у розмірі 326 950, 00 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_3 - у розмірі 477 850, 00 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_2 - у розмірі 480 589, 96 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_6 - у розмірі 655 068, 63 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_10 - у розмірі 304 121, 45 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_7 - у розмірі 177 464, 53 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_8 - у розмірі 4 161, 67 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_8 - у розмірі 71 219, 06 доларів США, в рахунок погашення за прострочені проценти за період 26.07.2014-10.09.2014;

- ОСОБА_8 - у розмірі 26 358, 97 доларів США, в рахунок погашення за прострочені проценти за період 26.06.2014-25.07.2014.

Загальна сума сплачених коштів становить: 3 409 422, 72 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і 97 578, 03 доларів США в рахунок погашення за прострочених процентів.

На підтвердження факту оплати позивачами долучено до матеріалів справи банківські виписки про рух грошових коштів від 11.09.2014 та бухгалтерську довідку №2 від 04.04.2019.

У зв`язку з повним виконанням зобов`язань за Кредитним договором і відповідно до статті 556 Цивільного кодексу України поручителі стали кредиторами ТОВ "Фактор Д" і набули право вимоги до нього на суму виконаних зобов`язань.

Надалі, між ПАТ "Банк Камбіо", поручителями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ТОВ "Фактор Д" укладено додаткову угоду від 11.09.2014 до Кредитного договору №118/05-12 від 17.05.2012, за якою відбулась заміна сторони кредитора у договорі, а саме: Банк перестав бути кредитором ТОВ "Фактор Д", а новими кредиторами боржника стали ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Крім того, договором про внесення змін до іпотечного договору №134/05-14-1 від 27.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І. О. 27.05.2014, реєстровий №407, зазначені вище особи здійснили заміну сторони іпотекодержателя, виключивши ПАТ "Банк Камбіо" з договору і ввівши нових іпотекодержателів - ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

11.09.2014 також були внесені зміни до договору застави №134/05-14-П від 27.05.2014 і була проведена заміна сторони заставодержателя у договорі з ПАТ "Банк Камбіо" на нових заставодержателів - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

12.09.2014 ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє" склали акт прийому-передачі документів на об`єкти нерухомості, які належать ТОВ "Рантьє", згідно з яким Банк повернув ТОВ "Рантье" правовстановлюючі документи на майно, яке було предметом іпотеки.

11.09.2014 новими іпотекодержателями і ТОВ "Фактор Д" був укладений договір про розірвання іпотечного договору №134/05-14-І від 27.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І.О. 27.05.2014, реєстровий №407. З аналогічних підстав між новими заставодержателями і ТОВ "Фактор Д" 11.09.2014 був укладений договір про розірвання договору застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014.

27.05.2014 між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Профібізнес Груп" (у подальшому мала місце зміна назви на ТОВ "Форсаж Стайл Компані") був укладений Кредитний договір №134/05-14. Відповідно до договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 350 000, 00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 16% процентів річних, із строком повернення 30.09.2015.

Зобов`язання позичальника за Кредитним договором забезпечувалися заставою нерухомості ТОВ "Рантьє", згідно з іпотечним договором №134/05-14-І від 27.05.2014; заставою обладнання ТОВ "Рантьє" для утримання свиней, згідно з договором застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014; заставою обладнання ПАТ "Переробник" для комплектації виробничого цеху по переробці біомаси рослинного походження та виробництву грубих гранульованих кормів, згідно з договором застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014; порукою ОСОБА_9 , згідно з договором поруки від 27.05.2014; поруками ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 згідно з договорами поруки від 05.09.2014, а саме:

- договір поруки №134/09-14-П1 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_1 ;

- договір поруки №134/09-14-П2 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_4 ;

- договір поруки №134/09-14-П3 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_3 ;

- договір поруки №134/09-14-П4 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_2 ;

- договір поруки №134/09-14-П5 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_6 ;

- договір поруки №134/09-14-П6 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_7 ;

- договір поруки №134/09-14-П7 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянином ОСОБА_11 ;

- договір поруки №134/09-14-П8 між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ"Фактор Д" і громадянкою ОСОБА_8 .

Договорами поруки від 05.09.2014 передбачено, що поручителі відповідають перед кредитором за зобов`язаннями у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, комісії тощо.

11.09.2014 поручителі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 виконали свій обов`язок перед кредитором та здійснили погашення заборгованості позичальника - ТОВ "Профібізнес Груп" перед Банком за рахунок коштів, що зберігалися на депозитних рахунках цих осіб у ПАТ "Банк Камбіо":

- ОСОБА_1 - у розмірі 971 488, 26 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_4 - у розмірі 323 050, 00 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_3 - у розмірі 472 150, 00 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_2 - у розмірі 474 857, 27 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_6 - у розмірі 647 254, 70 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_5 - у розмірі 300 493, 76 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_7 - у розмірі 160 706, 01 доларів США, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- ОСОБА_7 - у розмірі 14 641, 65 доларів США, в рахунок погашення за прострочені проценти за період 26.07.2014-10.09.2014;

- ОСОБА_8 - у розмірі 55 336, 13 доларів США, в рахунок погашення за прострочені м за період 26.07.2014-10.09.2014;

- ОСОБА_8 - у розмірі 44 666, 66 доларів США, в рахунок погашення за прострочені проценти за період 26.06.2014-25.07.2014.

Загальна сума сплачених грошових коштів становить: 3 350 000, 00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором і 114 644, 44 доларів США в рахунок погашення за прострочених процентів.

На підтвердження факту оплати позивачами долучено до матеріалів справи банківські виписки про рух грошових коштів від 11.09.2014.

У зв`язку з повним виконанням зобов`язань за кредитним договором і відповідно до статті 556 Цивільного кодексу України поручителі стали кредиторами ТОВ "Профібізнес Груп" і набули право вимоги до нього на суму виконаних зобов`язань.

Надалі, між ПАТ "Банк Камбіо", поручителями ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ТОВ "Фактор Д" укладено додаткову угоду від 11.09.2014 до Кредитного договору №134/05-14 від 27.05.2014, за якою відбулась заміна сторони кредитора у договорі, а саме: Банк перестав бути кредитором ТОВ "Профібізнес Груп", а новими кредиторами боржника стали ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Крім того, договором про внесення змін до іпотечного договору №134/05-14-1 від 27.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І.О. 27.05.2014, реєстровий №407, зазначені вище особи здійснили заміну сторони іпотекодержателя, виключивши ПАТ "Банк Камбіо" з договору і ввівши нових іпотекодержателів - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

11.09.2014 також були внесені зміни до договору застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014 і була проведена заміна сторони заставодержателя у договорі з ПАТ "Банк Камбіо" на нових заставодержателів - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

12.09.2014 ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Рантьє" склали акт прийому-передачі документів на об`єкти нерухомості, які належать ТОВ "Рантьє", згідно з яким Банк повернув ТОВ "Рантье" правовстановлюючі документи на майно, яке було предметом іпотеки.

11.09.2014 новими іпотекодержателями і ТОВ "Профібізнес Груп " був укладений договір про розірвання іпотечного договору №134/05-14-І від 27.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Василевською І.О. 27.05.2014, реєстровий №407. З аналогічних підстав між новими заставодержателями і ТОВ "Профібізнес Груп " 11.09.2014 був укладений договір про розірвання договору застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ТОВ "Фактор Д", ТОВ "Форсаж Стайл Компані" та ТОВ "Рантьє" стверджують, що їх зобов`язання за кредитними договорами, договором іпотеки та договором застави є припиненими внаслідок належного виконання кредитних договорів - шляхом повернення запозичених коштів.

Постановою правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 в ПАТ "Банк "Камбіо" запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою від 27.02.2015 - розпочато з 02.03.2015 процедуру ліквідації банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №900 від 29.03.2018 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку призначено Северина Ю.П.

За результатами перевірки наказом Уповноваженої особи Фонду №109 від 18.07.2018 затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018.

На підставі зазначеного Акту Банком були направлені наступні повідомлення про нікчемність правочину та застосування наслідків нікчемності:

- №22/1844 від 27.09.2018 на адресу ТОВ "Форсаж Стайл Компані";

- №22/1845 від 27.09.2018 на адресу ТОВ Рантьє";

- №22/1857 від 27.09.2018 на адресу ТОВ Рантьє";

- №22/1859 від 27.09.2018 на адресу ТОВ "Фактор Д".

Також Банком було направлено позивачам повідомлення-вимогу №22/1847, №22/1834 від 27.09.2018 в порядку ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку".

У повідомленнях №22/1844, №22/1845, №22/1857, №22/1859 від 27.09.2018 зазначено, що за результатами перевірки виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в наступних правочинах:

- договір про внесення змін до Договору застави №134/05-14-ІІІ від 27.05.2014, посвідчений 11.09.2014 Василевською І.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим №775, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", заставодавцем ПрАТ "Переробник" та новими заставодержателями;

- договір про внесення змін до Договору застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014, посвідчений 11.09.2014 Василевською І.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим №777, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", заставодавцем ТОВ "Рантьє" та новими заставодержателями;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №134/05-14-1 від 27.05.2014, посвідчений 11.09.2014 Василевською І.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим №779, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", заставодавцем ТОВ "Рантьє" та новими іпотекодержателями;

- договір поруки №118/05-12-ІІІ від 17.05.2012, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_9 ;

- договір поруки №118/09-14-П1 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ "Фактор Д" та ОСОБА_1 ;

- договір поруки №118/09-14-П2 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_4 ;

- договір поруки №118/09-14-П3 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_3 ;

- договір поруки №118/09-14-П4 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_2 ;

- договір поруки №118/09-14-П5 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_6 ;

- договір поруки №118/09-14-П6 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_7 ;

- договір поруки №118/09-14-П7 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д" та ОСОБА_5 ;

- договір поруки №118/09-14-П8 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_8 .

- договір поруки №134/05-14-ІІ від 27.05.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_9 ;

- договір поруки №134/09-14-П1 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ "Профібізнес Груп" та ОСОБА_1 ;

- договір поруки №134/09-14-П2 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_4 ;

- договір поруки №134/09-14-П3 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_3 ;

- договір поруки №134/09-14-П4 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_2 ;

- договір поруки №134/09-14-П5 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_6 ;

- договір поруки №134/09-14-П6 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_7 ;

- договір поруки №134/09-14-П7 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_5 ;

- договір поруки №134/09-14-П8 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_8 .

Виявивши ознаки нікчемності у зазначених вище договорах, Банк вважає, що правовідносини між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Фактор Д" у кредитному договорі №118/05-12 від 17.05.2012 та між ПАТ "Банк Камбіо" і ТОВ "Форсаж Стайл Компані" у кредитному договорі №134/05-14 від 27.05.2014 залишилися незмінними і підлягають виконанню.

Також Банк вважає, що залишаються дійсними обов`язки ТОВ "Рантьє" як майнового поручителя і вимагає від ТОВ "Рантьє", ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Форсаж Стайл Компані" сплати заборгованості перед Банком за цими Кредитними договорами, про що свідчить повідомлення-вимога №22/1847 від 27.09.2018 та №22/1834 від 27.09.2018 в порядку ст.ст. 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку".

Позивачі не погоджуючись з позицією ПАТ "Банк Камбіо" і вважаючи, що зазначені вище договори припинені у зв`язку з належним виконанням поручителями обов`язків боржників за Кредитними договорами звернулися до місцевого господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у даній справі, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою, укладені між Банком та ТОВ "Фактор Д", ТОВ "Профібізнес Груп" Кредитні договори є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

За приписами статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ст. 553 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2014 поручителями - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 здійснено перерахування грошових коштів в якості погашення заборгованості перед Банком за спірними Кредитними договорами та прострочених процентів. Вказана обставина в межах розгляду цієї справи сторонами не спростована.

Разом з тим, як встановлено апеляційним господарським судом, постановою правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 в ПАТ "Банк "Камбіо" запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою від 27.02.2015 - розпочато з 02.03.2015 процедуру ліквідації Банку.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон). При цьому, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин в співвідношенні з іншими законодавчими актами, що також випливає з пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Згідно пункту 16 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (пункт 6 статті 2 Закону).

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Як зазначено позивачами та не спростовано Банком, наказом Уповноваженої особи №109 від 18.07.2018 затверджено Акт Комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, в наступних правочинах:

- договір про внесення змін до Договору застави №134/05-14-ІІІ від 27.05.2014, посвідчений 11.09.2014 Василевською І.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим №775, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", заставодавцем ПрАТ "Переробник" та новими заставодержателями;

- договір про внесення змін до Договору застави №134/05-14-ІІ від 27.05.2014, посвідчений 11.09.2014 Василевською І.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим №777, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", заставодавцем ТОВ "Рантьє" та новими заставодержателями;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №134/05-14-1 від 27.05.2014, посвідчений 11.09.2014 Василевською І.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, за реєстровим №779, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", заставодавцем ТОВ "Рантьє" та новими іпотекодержателями;

- договір поруки №118/05-12-ІІІ від 17.05.2012, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_9 ;

- договір поруки №118/09-14-П1 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ "Фактор Д" та ОСОБА_1 ;

- договір поруки №118/09-14-П2 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_4 ;

- договір поруки №118/09-14-П3 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_3 ;

- договір поруки №118/09-14-П4 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_2 ;

- договір поруки №118/09-14-П5 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_6 ;

- договір поруки №118/09-14-П6 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_7 ;

- договір поруки №118/09-14-П7 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д" та ОСОБА_5 ;

- договір поруки №118/09-14-П8 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Фактор Д " та ОСОБА_8 .

- договір поруки №134/05-14-ІІ від 27.05.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо" та ОСОБА_9 ;

- договір поруки №134/09-14-П1 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ "Профібізнес Груп" та ОСОБА_1 ;

- договір поруки №134/09-14-П2 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_4 ;

- договір поруки №134/09-14-П3 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_3 ;

- договір поруки №134/09-14-П4 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_2 ;

- договір поруки №134/09-14-П5 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_6 ;

- договір поруки №134/09-14-П6 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_7 ;

- договір поруки №134/09-14-П7 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_5 ;

- договір поруки №134/09-14-П8 від 05.09.2014, укладений між ПАТ "Банк Камбіо", ТОВ " Профібізнес Груп " та ОСОБА_8 .

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Водночас, із матеріалів справи не вбачається здійснення Банком платежів чи передачі іншого майна ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" чи поручителям оскільки Банк виконував договірне списання грошових коштів, що належать вказаним особам - поручителям: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , з їх рахунків у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" перед Банком, що навпаки не свідчить про направленість таких дій на зменшення розміру капіталу банку.

Також, відсутні жодні докази, яким саме чином здійснення платежу поручителями щодо повернення кредитних коштів 11.09.2014 вплинуло на платоспроможність Банку, або неможливість часткового чи повного виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами, та не наведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірних правочинів та ухваленням постанови Правління НБУ про віднесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних, що визначено ознаками нікчемності на підставі п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону.

Враховуючи наведене господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність обставин, які доводять, що транзакція з перерахування грошових коштів в якості повернення кредиту передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок перерахування поручителями грошових коштів 11.09.2014 заборгованість ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" перед Банком за кредитними договорами була погашена повністю, а відтак відповідні правовідносини за цими договорами між вказаними сторонами є припиненими.

При цьому, на момент погашення 11.09.2014 поручителями кредитного зобов`язання, передбачені Законом заборони не поширювалися на спірні правовідносини сторін, оскільки відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних лише постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782.

Стосовно доводів Банку та Фонду щодо неможливості здійснення перерахування грошових коштів в інший спосіб ніж через кореспондентський рахунок Банку в НБУ, оскільки прийнятими постановами НБУ (щодо призначення куратора та щодо статусу проблемного банку) передбачені особливі умови здійснення банківської діяльності Банком, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

За змістом статті 1 зазначеного Закону банківське регулювання - це одна із функцій НБУ, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Відповідно до п. 4.4 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, Національний банк має право встановити особливий режим контролю за діяльністю банку й усуненням ним допущених порушень, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку (надалі - особливий режим контролю).

У статті 56 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти НБУ набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта НБУ вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва НБУ. Нормативно-правові акти НБУ можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ в тому числі у формі адміністративного регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), натомість акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, у свою чергу, акт застосування норм права адресований конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, акт застосування норм права - конкретну ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, на той час як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку із припиненням існування конкретних правовідносин.

Згідно з постановою НБУ № 293/БТ, про недотримання положень якої зазначає позивач також як про підставу недійсності спірного договору, ПАТ "УПБ" було віднесено до категорії проблемних. При цьому віднесення ПАТ "УПБ" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Згідно з постановою НБУ №510/БТ, про недотримання положень якої зазначає відповідач, зокрема, заборонено ПАТ "Банк Камбіо" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки та зобов`язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Банк Камбіо", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірних правочинів в контексті невідповідності їх зазначеній постанові НБУ як акта законодавства немає.

Аналогічного правового висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №920/653/18.

При цьому зазначена постанова НБУ, яка не є правовим актом, не була офіційно оприлюднена та не доводилася до відома вкладників і позичальників, доказів протилежного Банком та Фондом подано не було.

Відтак, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що станом на час здійснення розрахунків за Кредитними договорами ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" від 17.05.2012 та від 27.05.2014 відповідно, тобто станом на 11.09.2014, поручителі - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не були та не могли бути обізнані щодо наявності застережень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 19.08.2014 №510/БТ.

Водночас, вказані акти НБУ ніяким чином не регламентують, а тим більше не обмежують права осіб (у даному випадку поручителів) на вільне розпорядження своїм майном, а саме грошовими коштами на депозитних рахунках Банку.

Отже, посилання Банку в даному випадку як на підставу наявності заборони на вчинення спірних правочинів на те, що 19.08.2014 Правлінням Національного банку України було прийнято постанову №510/БТ "Про встановлення режиму контролю за діяльністю ПАТ "Банк Камбіо" шляхом призначення куратора", апеляційним господарським судом відхиляються з огляду на вищевикладене.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (у редакції, чинній на момент здійснення погашення заборгованості за Кредитними договорами) доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Згідно з п. 1.12 Інструкції банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов`язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Однак, жодних повідомлень щодо неможливості виконання договірного списання грошових коштів до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (поручителі) від Банку не надходило. При цьому, проведення Банком відповідних платежів підтвердило наявність на рахунках платників необхідної суми коштів. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

За змістом ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття "власність", яке міститься в ч. 1 ст. 1 Першого протоколу, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі й не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", а відтак - як "власність" для цілей указаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Першого протоколу (див. справу Broniowski v. Poland, заява № 31443/96, пар. 98).

Отже, визнання Уповноваженою особою нікчемними правочини, на підставі яких припинилося зобов`язання ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" перед Банком, після спливу майже 4 років та відновлення заборгованості ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" за кредитними договорами та нарахування процентів за прострочення виконання зобов`язання має наслідком посягання на мирне розпорядження майном - грошовими коштами.

При цьому, не дотримується принцип правової визначеності як елементу конституційного принципу верховенства права. Так, ТОВ "Фактор Д", ТОВ "Профібізнес Груп" та ТОВ "Рантьє" законно очікували на припинення їх зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотека та застава) внаслідок повного погашення заборгованості, що не ставилося під сумнів упродовж декількох років.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов`язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (підпункт 5.4. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005).

Беручи до уваги викладене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання зобов`язань ТОВ "Фактор Д" та ТОВ "Профібізнес Груп" за Кредитними договорами від 17.05.2012 та від 27.05.2014 припиненими.

Водночас, слід зазначити про те, що згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України та статті 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява №38722/02).

Разом з тим, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (надалі - Закон про іпотеку) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника за основним зобов`язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека та застава є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання.

Правова природа іпотеки та застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою та іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна та майна переданого в заставу переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки поширюються норми параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 цього Закону встановлено підстави припинення іпотеки.

Також, згідно зі статтею 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законом України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 09.09.2015 у справі № 6-939цс15.

Положеннями статті 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав визнання зобов`язань за спірними Кредитними договорами припиненими на підставі статті 599 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає вимоги ТОВ "Фактор Д", ТОВ "Профібізнес Груп" та ТОВ "Рантьє" про визнання правовідносин за іпотечним договором та договором застави між Банком та ТОВ "Рантьє" припиненими, а отже в цій частині місцевим господарським судом правомірно задоволені вимоги, оскільки такий захист є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стосовно заяви ТОВ "Підприємство "Затишне" про заміну відповідача його правонаступником, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального.

Предметом спору у цій справі є визнання припиненими правовідносин між Банком та ТОВ "Фактор Д", ТОВ "Форсаж Стайл Компані", ТОВ "Рантьє".

Спірні правовідносини у цій справі з огляду на предмет спору мають немайновий характер, стосуються обов`язку сторін під час укладення зазначених договорів дотримуватися вимог закону, необхідних для чинності правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 позовні вимоги задоволено повністю, визнано припиненими спірні правовідносини, з огляду на їх виконання.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено апеляційним господарським судом, на час звернення із заявою про заміну відповідача його правонаступником, спір у цій справі не був вирішений на користь Банка, і підстав для скасування оскаржуваного рішення колегією суддів не виявлено, що виключає можливість правонаступництва ТОВ "Підприємство "Затишне" у цьому випадку, а отже підстав для задоволення заяви про заміну відповідача правонаступником немає.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що сторонами у справі є та особа, яка подала позов або в інтересах якої подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Обставини щодо наявності/відсутності порушеного права відповідача внаслідок укладення спірних договорів суд першої інстанції досліджував саме стосовно ПАТ "Банк Камбіо", однак порушень прав цього товариства суд не встановив, як і не виявив у цьому випадку ознак нікчемності спірних договорів, невідповідності вимогам закону, а отже і правових підстав для відмови у задоволенні позову.

З огляду на відмову у задоволенні клопотання ТОВ "Підприємство "Затишне" про заміну відповідача його правонаступником, заява останнього про відмову від апеляційної скарги залишається без розгляду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що виконання позивачами-1, -2, -3 своїх зобов`язань в частині повного погашення заборгованості за Кредитними договорами підтверджено матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/5579/19 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/5579/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №910/5579/19 залишити без змін.

3. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Затишне" про заміну відповідача його правонаступником відмовити.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Затишне" про відмову від апеляційної скарги залишити без розгляду.

5. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю.П.

6. Матеріали справи №910/5579/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 06.10.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

О.М. Гаврилюк