Постанова

від 05.10.2020 по справі 910/18059/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Справа№ 910/18059/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,

за участю представників:

від позивача - Горошко М.І., ордер серії КС №519566 від 06.07.2020;

від відповідача - Яковенко О.О., довіреність №6 від 03.03.2020;

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/18059/19 (суддя Босий В.П., повний текст складено - 12.06.2020) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Магнум-Трейд про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання недійсним договору поруки №4М12385И/П від 24.10.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки №4М12385И/П від 24.10.2016 вчинений під впливом обману, оскільки АТ КБ Приватбанк навмисно, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ Приватбанк , ініційованої Національним банком України, ввело в оману ТОВ Арготрейд ЛТД щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням боржників у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало Арготрейд ЛТД до укладення з банком пов`язаних між собою кредитного договору №4А16096Г від 24.10.2016 та оспорюваного договору поруки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/18059/19 в задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з недоведеністю позивачем обставин, з якими положення статей 203,215 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання договору поруки недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За доводами апелянта, суд не надав належної правової оцінки обставинам, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ Арготрейд ЛТД , а також безпідставно відмовив у клопотанні позивача про витребування у банку додаткових доказів.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа не скористалася правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, ухвали суду направлялись за адресою офіційного місцезнаходження вказаної особи.

Разом з тим, надіслана третій особі ухвала про відкладення розгляду справи на 05.10.2020, була повернута органом поштового зв`язку з посиланням на відсутність адресата.

Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід зазначити, що явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

За наведених обставин, з урахуванням того, що неявка представника третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД (позичальник) та публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк (банк) у 2016 році було укладено кредитний договір №4А16096Г, за умовами якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 4 500 000 000,00 грн. для фінансування поточної діяльності підприємства.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД (поручитель) та публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк (кредитор) було укладено договір поруки №4М12385М/П від 24.10.2016, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю Магнум-Трейд своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.12.2012 №4М12385И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до умов вказаного кредитного договору.

Згідно п. 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 4 договору у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником обов`язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору. У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ Приватбанк . Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (п.п. 5, 6, 7 договору).

За умовами п. 8 договору до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

Пунктом 10 договору передбачено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за Кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору).

Згідно п. 17 договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 16.05.2016, укладеної сторонами.

Як зазначає позивач, відповідач, володіючи повною фінансовою інформацією щодо ТОВ Арготрейд ЛТД , усвідомлюючи високі економічні показники діяльності, висунув пропозицію щодо можливості участі позивача у процедурі трансформації кредитного портфеля АТ КБ Приватбанк . Така процедура, зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України. Так, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 №323/БТ, АТ КБ Приватбанк було зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля, що передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфелю на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів.

Позивач вказує, що дії ТОВ Арготрейд ЛТД із отримання кредитних коштів по кредитному договору №4А16096Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань старих боржників банку в рамках реалізації зазначеного плану трансформації кредитного портфелю банку, ініційованого НБУ.

При цьому, як стверджує позивач, обов`язковою умовою на якій наполягало ТОВ Арготрейд ЛТД було набуття ним права власності на активи, якими забезпечувалися зобов`язання попередніх боржників перед банком.

На виконання вказаних домовленостей згідно плану трансформації , між сторонами було укладено, зокрема, оспорюваний договір поруки №4М12385И/П від 24.10.2016, на підставі якого, за твердженнями позивача, ТОВ Арготрейд ЛТД як поручитель виконав зобов`язання ТОВ Магнум-Трейд з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 621 548 474,45 грн.

Позивач, посилаючись на невиконання банком умов п. 8 та п. 10 договору поруки, вважає, що відповідач не мав на меті передати позивачу документи, що підтверджували наявність забезпечення зобов`язань попередніх боржників у вигляді цінних для позивача активів, а лише використовував інформацію про такі активи для спонукання позивача укласти кредитний договір та оспорюваний договір поруки, з метою реалізації плану трансформації , чим ввів позивача в оману, щодо істотних умов договору.

За вказаних обставин, позивач вважає договір поруки №4М12385И/П від 24.10.2016 вчинений під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД , з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Обґрунтовуючи підстави недійсності правочину, позивач посилається на приписи ч. 1 ст. 230 ЦК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу №21/10-1 від 21.10.2016 загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД , а саме по першому питанню порядку денного було вирішено: звернутися до ПАТ КБ Приватбанк з пропозицією надати товариству кредит та укласти відповідний кредитний договір на суму 4 500 000 000,00 грн., зі строком повернення кредиту в 1 рік з моменту підписання кредитного договору.

При цьому, жодних посилань/згадувань/рішень в частині необхідності укладення кредитного договору/договорів поруки з метою отримання прибутку у вигляді продажу/отримання у власність позивачем майна, переданого у якості забезпечення за старими кредитами, у зазначеному протоколі не міститься, так само, як і не міститься будь-яких згадок і даних взагалі щодо такого майна (його оцінки, наявності і т. ін.) та взагалі щодо так званої трансформації кредитного портфелю банку.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 21.10.2016 та заявки на отримання кредиту від 21.10.2016, що були надані позивачем на адресу банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності.

Також, згідно умов п. А2 кредитного договору №4А16096Г ТОВ Арготрейд ЛТД надано кредитні кошти з ціллю - фінансування поточної діяльності товариства.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, кредитний договір було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача.

Водночас, жоден з пунктів кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, на які позивач посилається в якості обґрунтування свого позову.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями статті 558 ЦК України передбачено право поручителя на оплату послуг, наданих ним боржникові, однак, така плата не була встановлена в жодному з договорів поруки, що виключає можливість отримання прибутку за такими договорами, оскільки вони були безоплатними.

Згідно ч. 3 ст. 556 ЦК України до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним. Тобто, поручитель отримує право вимоги до боржника виключно на суму коштів, що була ним сплачена - не більше і не менше.

Вказане підтверджує неможливість отримання поручителем прибутку, як мети укладення та виконання договору поруки.

Отже, позивач помилково стверджує про мету укладення ним кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, в той час як всі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують зворотне - отримання кредиту позивачем відбулося для фінансування його поточної діяльності, а укладення договору поруки позивачем відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок вільного волевиявлення позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування у відповідача рішення Правління Національного банку України №323/БТ від 05.10.2016, кредитного договору №4М12385И від 13.12.2012 з наданням інформації щодо його виконання, оскільки в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, на підставі яких можливо встановити обставини, що входять в предмет доказування у даній справі, а також те, що кредитний договір та договір поруки не містять посилань на трансформацію/майно/забезпечення, а тому документи, на витребуванні яких наполягав позивач, жодним чином не вплинули б на результат вирішення справи, чим спростовуються доводи апелянта в цій частині.

З огляду на викладене, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про ведення його в оману, не доведено факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД не підлягають задоволенню.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Арготрейд ЛТД залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/18059/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/18059/19.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 12.10.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко