Постанова

від 06.10.2020 по справі 1271з-20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа № 1271з-20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

секретар судового засідання Рудик Т.С.

за участю представників:

від ТОВ Таміра : Білоцерковець Н.В., довіреність, адвокат

від ІП Малахіт : Скрипка А.А., довіреність, адвокат

від АТ Укрексімбанк : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпро (вх. № 2215 Х/1),

на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 (суддя Новікова Н.А.),

у справі № 1271з-20,

за заявою Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків,

про забезпечення позову до подання позовної заяви Іноземним підприємством "Малахіт", м. Харків,

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

- Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк", м. Київ в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові,

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпро,

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство Малахіт звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову (вх. №1271 від 20.08.2020), в якій просило суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ Державний експортно - імпортний банк в особі філії AT Укрексімбанк (61057, м. Харків, вул. Чернишевська, 11, код ЄДРПОУ 19362160), ТОВ Таміра (49033, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд.9, код ЄДРПОУ 22610495) та будь-яким іншим особам вчиняти перешкоди ІП Малахіт в користуванні, шляхом, але не виключно, взяття під охорону, передачу на зберігання або в користування, зміни режиму пропуску, внутрішнього режиму функціонування, та фактичну передачу:

- нежитлових приміщень цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56- 60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83- 90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, що є предметом оренди ІП Малахіт на підставі договору оренди (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008р. реєстр №2128;

- нежитлової будівлі літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, просп. Московський, 257, що є предметом оренди ІП Малахіт на підставі договору оренди (найму) від 27.02.2009р. реєстр. № 302.

Звертаючись до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову, ІП Малахіт зазначено про намір звернення із позовом про визнання дійсними договору оренди (найму) нежитлових приміщень реєстр. № 2128 від 29.12.2008р. та договору оренди (найму) нежитлових приміщень реєстр. № 302 від 27.02.2009р., укладених між ТОВ Таміра та ІП Малахіт . В уточненій заяві заявником повідомлено про намір звернення також з вимогами до ПАТ Державний експортно-імпортний банк в особі філії AT Укрексімбанк в м. Харкові про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке є предметом зазначених договорів оренди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20 заяву про забезпечення позову (вх. 1271 від 20.08.2020) Іноземного підприємства "Малахіт" задоволено.

Заборонено ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії AT "Укрексімбанк" в м. Харкові, ТОВ "Таміра" м. Дніпро, та будь-яким іншим особам, вчиняти перешкоди ІП "Малахіт" в користуванні, шляхом, але не виключно, взяття під охорону, передачу на зберігання або в користування, зміни режиму пропуску, внутрішнього режиму функціонування, та фактичну передачу:

- нежитлових приміщень цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, що є предметом оренди ІП "Малахіт" на підставі договору оренди (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008р. реєстр №2128;

- нежитлової будівлі літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, просп. Московський, 257, що є предметом оренди ІП "Малахіт" на підставі договору оренди (найму) від 27.02.2009 реєстровий № 302.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20, справу № 1271з-20 направити за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра".

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що єдиним власником нерухомого майна, щодо якого вжиті заходи забезпечення позову та стосовно якого ІП Малахіт має намір подати позов, є ТОВ "Таміра" м. Дніпро, яке знаходиться в процедурі банкрутства.

Апелянтом зазначено, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ Таміра , яке визнано банкрутом, відкрита та здійснюється ліквідаційна процедура; спірне нерухоме майно відноситься до ліквідаційної маси ТОВ Таміра .

Наголошено на порушенні господарським судом Харківської області правил підсудності, передбачених ч. 9 ст. 30 ГПК України, а також ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, положеннями яких імперативно передбачено розгляд справ з вимогами до боржника або щодо його майна саме в межах справи про банкрутство, наполягаючи на тому, що заява про вжиття заходів забезпечення позову також як і майбутній позов, повинні розглядатися господарським судом Дніпропетровської області в межах справи № 29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ Таміра .

Апелянт наполягає, що ІП "Малахіт" не є орендарем нежитлових приміщень та споруд літ. У-2 та літ. Г4-3, оскільки договори оренди вищевказаних приміщень розірвані у встановленому ст. 782 ЦК України порядку - у зв`язку з відмовою наймодавця від договору найму. З наведених підстав у ІП "Малахіт" відсутні будь-які права щодо вказаної нерухомості, що виключає можливість звернення останнього до суду із позовом, предметом якого можуть бути правовідносини щодо цього майна.

Крім того, апелянт вважає, що заявником не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами ймовірність ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів (з урахуванням предмета позову) і неможливість виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Стверджує, що судом не досліджено співмірності заходів забезпечення позову вимогам, з якими заявник має намір звернутися до господарського суду, зокрема, при вжитті заходів забезпечення позову не враховано факту перебування ТОВ "Таміра" у процедурі банкрутства, у зв`язку з чим накладені заборони фактично унеможливлюють подальше здійснення провадження у процедурі банкрутства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Таміра" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20; встановлено іншим учасникам строк до 23.09.2020 для подання відзивів на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 ГПК України; призначено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Таміра" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20 на 06.10.2020 об 11:30 год.

Іноземне підприємство "Малахіт" проти вимог апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві. Просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Таміра" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20 відмовити повністю.

Зазначає, що з урахуванням місцезнаходження орендованого нерухомого майна, місця реєстрації відповідача - АТ "Укрексімбанк" та місця виконання договорів оренди (м. Харків), звернення ІП "Малахіт" до господарського суду Харківської області є таким, що відповідає приписам ч. 3 ст. 30 ГПК України, якою передбачено виключну підсудність розгляду спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, саме за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.

Вказує на помилковість доводів апеляційної скарги про недійсність договорів оренди з підстав, встановлених ст. 782 ЦК України, оскільки ІП "Малахіт" не має заборгованості перед ТОВ "Таміра" за договором оренди (найму) від 29.12.2008 (реєстровий №2128) та за договором оренди (найму) від 27.02.2009 (реєстровий №302).

Наполягає, що належне виконання ТОВ "Таміра" зобов`язань за договорами оренди, укладеними з ІП "Малахіт", жодним чином не обмежує ліквідатора в реалізації повноважень у справі про банкрутство, а вжиті заходи забезпечення позову гарантують дотримання прав третіх осіб - суборендарів вказаних об`єктів нерухомого майна, їх найманих працівників та господарських контрагентів.

06.10.2020 від представника ІП Малахіт до справи надійшли додаткові пояснення щодо доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу; клопотання від 06.10.2020 (вх.№ 9510 від 06.10.2020) про долучення до матеріалів справи доказів (нових).

У судовому засіданні 06.10.2020 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити.

Представник ІП Малахіт проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважаючи прийняту судом ухвалу законною та обгрунтованою.

АТ Укрексімбанк не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

20.08.2020 Іноземне підприємство "Малахіт" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову (вх. №1271 від 20.08.2020), в якій просило суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" м. Київ в особі філії AT "Укрексімбанк"м. Харків, ТОВ "Таміра" м. Дніпро та будь-яким іншим особам, вчиняти перешкоди ІП "Малахіт" в користуванні, шляхом, але не виключно, взяття під охорону, передачу на зберігання або в користування, зміни режиму пропуску, внутрішнього режиму функціонування, та фактичну передачу:

- нежитлових приміщень цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56- 60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83- 90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташована за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, що є предметом оренди ІП "Малахіт" на підставі договору оренди (найму) нежитлових приміщень від 29.12.2008 реєстровий №2128;

- нежитлової будівлі літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, просп. Московський, 257, що є предметом оренди ІП "Малахіт" на підставі договору оренди (найму) від 27.02.2009 реєстровий № 302.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову (з урахуванням уточнень) заявник послався на укладення 29.12.2008 між ТОВ "Таміра" (правонаступником якого за договором оренди є ТОВ Харків-Надра ) та ІП "Малахіт" (орендар) договору оренди (найму) нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим №2128, за умовами якого заявнику передано в тимчасове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 загальною площею 36 886.8 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13. При цьому, згідно з п. 7.1. строк дії договору встановлено до 29.12.2028.

В подальшому, 27.02.2009 між ТОВ "Таміра" (правонаступником якого за договором оренди є ТОВ Харків-Надра ) та ІП "Малахіт"(орендар) було укладено договір оренди (найму) нежитлової будівлі літ. Г4-3, загальною площею 774,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, просп. Московський, 257, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим №302. Пунктом 7.1. договору строк дії правочину визначено до 27.02.2029.

За умовами п. 2.2.1. наведених договорів, орендар має право на користування орендованим об`єктом, відповідно до цілей, передбачених п. 1.2. даного Договору. Водночас, згідно з п. 3.1.2. договору орендодавець зобов`язується не перешкоджати орендареві користуватися орендованою будівлею (нежитловими приміщеннями).

Заявником зазначено, що господарським судом Харківської області розглядалась справа № 922/994/17 за позовом AT Укрексімбанк до ІП Малахіт , предметом позову у якій є вимоги, у т.ч., про розірвання договору оренди (найму), укладеного 27.02.2009 між ТОВ "Таміра" та ІП "Малахіт", нежитлової будівлі літ. "Г4-3", загальною площею 774,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, просп. Московський, 257, з подальшими змінами та доповненнями, а також усіх договорів суборенди, укладених ІП "Малахіт" на підставі зазначеного договору оренди (найму); про розірвання договору оренди (найму), укладеного 29.12.2008 між ТОВ "Таміра" та ІП "Малахіт", нежитлових приміщень, згідно якого передано в тимчасове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху №1-6, 8-31, 35, 38-41, 44, 46, 47-54, 56-60, 1-го поверху №1-12, 14-15, 26-30, 32-42, 46-51, 53-57, 63, 64, 66-68, 71-73, 78, 83-90, 99, 100, 102-130, 2-го поверху №1-25, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 40-89 загальною площею 36 886.8 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "У-2", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 13, а також усіх договорів суборенди, укладених ІП "Малахіт" на підставі зазначеного договору оренди (найму);

- зобов`язання всіх юридичних та фізичних осіб - підприємців, які знаходяться та використовують наведені нежитлові приміщення звільнити вищезазначені приміщення та будівлі, а також повернути за актом прийому-передачі майно власнику - ТОВ "Харків-Надра".

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані відсутністю згоди AT "Укрексімбанк" як іпотекодержателя на укладання договорів оренди нежитлових приміщень, зокрема, в літ. У-2 , розташованій за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13, та нежитлової будівлі літ. Г4-3, розташованої за адресою: м. Харків, проспект Московський, 257.

Ухвалою від 10.09.2019 справу № 922/994/17 передано для об`єднання зі справою № 922/987/16 про банкрутство ТОВ Харків-Надра , до якої залучено, окрім інших, ТОВ Таміра .

Посилаючись на подання Банком вищевказаного позову, заявник зазначав про існування можливості втручання у фінансово-господарську діяльність ІП "Малахіт" з боку AT "Укрексімбанк".

Разом з цим, Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ Таміра , скасовано з процесуальних підстав ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2019 у справі № 29/5005/6325/2011, та прийнято у відповідній частині аналогічне рішення, яким, зокрема:

Визнано недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 Товарною біржою "Європейська" у справі про банкрутство № 29/5005/6325/2011 з продажу майна ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495), а саме: нежитлових приміщень цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37 755,9 кв.м, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13, оформлені протоколом № 3 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом №3 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011.

Визнано недійсними результати аукціону, який проводився 29.11.2011 Товарною біржою "Європейська" у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 з продажу майна ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495), а саме: нежитлової будівлі літ. "Г4-3", що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257, загальною площею 774,6 кв.м., оформлені протоколом № 4 про проведення цільового аукціону від 29.11.2011 та актом № 4 про проведений цільовий аукціон від 29.11.2011.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012, укладений між ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) та ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим номером 1516, за яким ТОВ "Харків-Надра" набуло право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37 755,9 кв.м, розташованих за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12.06.2012, укладений між ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) та ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим номером 1209, за яким ТОВ "Харків-Надра" набуло право власності на нежитлову будівлю літ. "Г4-3", що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257, загальною площею 774,6 кв.м.

Зобов`язано ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094) повернути ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495):

- нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37755,9 кв.м, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13;

- нежитлову будівлю літ. "Г4-3", що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257, загальною площею 774,6 кв.м.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094) на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2" загальною площею 37755,9 кв.м, розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13, яка була здійснена на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.08.2012, що був укладений між ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) та ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим номером 1516;

Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094) на нежитлову будівлю літ "Г4-3", що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257, загальною площею 774,6 кв.м., яка була здійснена на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 12 червня 2012, що був укладений між ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) та ТОВ "Харків-Надра" (ідентифікаційний код - 34757094), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бінус О.О. за реєстровим номером 1209;

Поновлено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-:-21, 23-:-31, 35, 38-:-41, 44, 46-:-54, 56-:-60, 1-го поверху №1-:-12, 14, 15, 26-:-30, 32-:-42, 46-:-51, 53-:-57, 63, 64, 66-:-68, 71-:-73, 78, 80, 83-:-95, 99, 100, 102-:-104, 105-:-108, 110, 112-:-129, 138-:-164, 2-го поверху №1-:25, 29-:-31, 90-:-97, 33, 36, 37, 40-:-49, 24, 50-:-57, 59-:-63, 65-:-89, 98-:-109 в літ. "У-2", розташовані за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Морозова, 13 за ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) як власника вказаних приміщень;

Поновлено державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "Г4-3", що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, пр. Московський, буд. 257, загальною площею 774,6 кв.м. за ТОВ "Таміра" (ідентифікаційний код - 22610495) як власника вказаної будівлі.

Заявником зазначено, що після реєстрації права власності на спірне майно на підставі постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011, ТОВ "Таміра" подано до ІП "Малахіт" позов про розірвання договорів оренди нежитлових приміщень в нежитловій будівлі літ. "У-2", а також на адресу ІП "Малахіт" направлені листи про відмову від виконання зобов`язань за договорами оренди від 29.12.2008 та від 27.02.2009.

При цьому, до матеріалів справи №922/987/16 були подані письмові пояснення ТОВ "Таміра", в яких останнє підтримало позицію AT "Укрексімбанк" та просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Заявник вважав, що такі дії AT "Укрексімбанк" та ТОВ "Таміра" щодо подання позовних заяв про розірвання та визнання недійсними договорів оренди із зобов`язанням повернути нерухоме майно, яке на законних підставах знаходиться в користуванні ІП "Малахіт", спрямовані на зупинення або зміну вищевказаних орендних правовідносин, а отже впливають на власні права ІП "Малахіт" та на виконання з боку ІП Малахіт своїх господарських зобов`язань.

Наполягав, що задоволення заяви ІП "Малахіт" про забезпечення позову шляхом заборони AT "Укрексімбанк", ТОВ "Таміра", а також будь-яким іншим особам, вчиняти перешкоди ІП "Малахіт" в користуванні орендованим майном є розумним та адекватним способом забезпечення позову, що здатен запобігти неправомірному втручанню в фінансово-господарську діяльність ІП "Малахіт" та гарантує виконання принципу презумпції правочину. В той же час, вжиття заходів забезпечення позову забезпечить належне збереження нерухомого майна, максимально ефективний захист прав AT "Укрексімбанк" (як іпотекодержателя), ІП "Малахіт" (як орендаря спірних об`єктів нерухомого майна) та контрагентів ІП "Малахіт".

Як вже зазначалось, господарським судом Харківської області 21.08.2020 постановлено ухвалу, якою заяву про забезпечення позову ІП "Малахіт" задоволено.

Приймаючи вказане судове рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що невжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову може у значній мірі ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь заявника, адже дії AT "Укрексімбанк" щодо подання позовів про розірвання договорів оренди свідчать про наявність перешкод ІП "Малахіт" в реалізації прав останнього як орендаря нерухомого майна, що в свою чергу може мати наслідком невиконання останнім договорів суборенди нерухомого майна, а також, у випадку задоволення позовних вимог, може утруднити виконання судового рішення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника). Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Правовою підставою вимог про застосування заходів забезпечення позову заявником визначено, зокрема, приписи ст.ст. 136, 137 ГПК України, ст. 204 ЦК України.

Суд першої інстанції, вирішуючи по суті подану заяву дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника та необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, судом зазначено, що вжиття запропонованих заходів забезпечення позову не призведе до невиправданих, вкрай негативних наслідків для ПАТ Державний експортно-імпортний банк в особі філії AT Укрексімбанк в м. Харкові та Товариства з обмеженою відповідальністю Таміра , оскільки вжиті заходи мають тимчасовий характер, а їх вжиття направлене на забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, унеможливить порушення інтересів інших осіб та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Такими превентивними передбаченими законом заходами запобігання правопорушення є, зокрема, заходи забезпечення позову визначені Главою 10 розділу І ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Отже, розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову має здійснюватися виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим, при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову, є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті.

Інформація щодо перебування ТОВ Таміра в процедурі банкрутства (справа № 29/5005/6325/2011) міститься у заяві ІП Малахіт про забезпечення позову, що свідчить про об`єктивну обізнаність заявника та суду першої інстанції про наявність у провадженні господарського суду Дніпропетровської області справи про банкрутство ТОВ Таміра , власника нерухомого майна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову.

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, які є загальнодоступними, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 порушено провадження у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра", м. Дніпропетровськ. Постановою господарського суду Дніпропетровської області ТОВ Таміра визнано банкрутом. Провадження у справі триває.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

За положеннями ч.9 ст.30 Господарського процесуального кодексу України, справи, передбачені п.п. 8 та 9 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Системний аналіз наведених норм процесуального закону свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у порядку, з дотриманням правил та форми, визначених процесуальним законом, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, до яких віднесено додержання правил підсудності.

Частиною 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Приписами п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

За положеннями ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Провадження у справі про банкрутство №29/5005/6325/2011 здійснюється відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, триває ліквідаційна процедура.

Відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено виключну підсудність одному господарському суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх спорів за участю боржника та щодо його майна.

За таких обставин, після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства всі майнові спори, стороною в яких є боржник, спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство, саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Таке урегулювання процедури розгляду спорів стосовно особи, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, та щодо її майна встановлює дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи ІП "Малахіт", звертаючись до господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову (до подання позовної заяви), зазначив про намір звернення до господарського суду із позовною заявою про визнання дійсними договору оренди (найму) нежитлових приміщень реєстр. № 2128 від 29.12.2008р. та договору оренди (найму) нежитлових приміщень реєстр. № 302 від 27.02.2009р., укладених між ТОВ Таміра та ІП Малахіт . В уточненій заяві повідомив про намір звернення також з вимогами до ПАТ Державний експортно-імпортний банк в особі філії AT Укрексімбанк в м. Харкові про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, яке є предметом зазначених договорів оренди.

Зі змісту та підстав поданої заяви слідує, що заявник фактично має намір висунути вимоги до АТ "Укрексімбанк" (як іпотекодержателя) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, що належить ТОВ Таміра , та є предметом договору оренди (найму) від 29.12.2008 (реєстровий №2128) та договору оренди (найму) від 27.02.2009 (реєстровий №302), та до ТОВ Таміра (щодо якого здійснюється провадження у справі №29/5005/6325/2011 про банкрутство), про визнання дійсними зазначених договорів оренди (найму) з правом користування нерухомим майном, як до власника нежитлових приміщень у літ. У-2 та нежитлової будівлі літ. Г4-3.

Докази реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ Таміра надані заявником до заяви про забезпечення позову.

При цьому, незалежно від факту визначення заявником в заяві про забезпечення позову ТОВ "Таміра" в якості третьої особи, судова колегія апеляційної інстанції виходить з того, що вимоги заяви про забезпечення позову, а також вимоги майбутньої позовної заяви, стосуються нерухомого майна ТОВ "Таміра", щодо якого Господарським судом Дніпропетровської області здійснюється розгляд справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство, що є безумовною підставою для застосування ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства під час визначення підсудності розгляду цієї заяви та майбутнього позову.

З огляду на наведене, розгляд заяви ІП "Малахіт" про забезпечення позову (до подання позову з вимогами, що прямо стосуються нерухомого майна, власником якого є ТОВ Таміра (яке знаходиться в процедурі банкрутства)), повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, господарським судом Дніпропетровської області в межах справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ Таміра .

Проте, всупереч наведеному, судом першої інстанції не передані матеріали справи разом із заявою про забезпечення позову для розгляду за підсудністю до суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та в порушення норм процесуального права, за відсутністю повноважень здійснено розгляд вказаної заяви по суті, вживши заходи забезпечення позову щодо майна боржника, в окремому провадженні поза межами справи про банкрутство.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує норми, зокрема, процесуального права, які підлягають застосуванню.

В силу ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України").

Європейським судом у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

За таких обставин, розгляд місцевим господарським судом заяви про забезпечення позову з порушенням підсудності є таким, що в цілому нівелює законодавчо встановлений порядок розгляду справ за участю підприємства- банкрута та щодо його майна, та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду.

Що стосується доводів ІП "Малахіт", викладених у відзиві на апеляційну скаргу, про необхідність застосування у даному випадку саме приписів ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено виключну підсудність розгляду спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, саме за місцезнаходженням такого майна або основної його частини, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що з моменту порушення стосовно будь-якої особи справи про банкрутство, остання перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних, в т.ч. процесуальних, правовідносин боржника.

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового нагляду у процедурах банкрутства.

Наведений вище принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об`єктів ліквідаційної конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.

Саме судом у справі про банкрутство має прийматися рішення щодо виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.

Цей принцип та механізм його застосування прямо передбачено Кодексом України з процедур банкрутства.

На більш ефективну реалізацію вказаного принципу направлені й приписи процесуального Закону, зокрема, п.9 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення спорів, у тому числі щодо майна (майнових прав) боржника, є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, розгляд заяви ІП Малахіт про забезпечення позову з вимогами майбутнього позову про усунення перешкод у користуванні майном, визнання дійсними договорів оренди з визнанням права ІП Малахіт користування нерухомим майном ТОВ "Таміра" в межах справи про банкрутство має забезпечити реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника та є ефективним засобом юридичного захисту прав боржника, кредиторів та інших учасників справи про банкрутство.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Судом першої інстанції не враховано, що позовне провадження та провадження у справі про банкрутство відрізняються процесуальними діями суду по встановленню істини у кожній зі справ, а накладення заборон на нерухоме майно боржника, який перебуває у стані банкрутства в ліквідаційній процедурі, повинно відбуватися виключно з дотриманням контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

З урахуванням спрямованості Кодексу України з процедур банкрутства, яким передбачено концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси, у тому числі майна, яке перебуває у користуванні третіх осіб, з метою його ефективного використання для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, колегія суддів Східного апеляційного господарського дійшла висновку, що розгляд заяви ІП Малахіт про забезпечення позову у спорі про усунення перешкод у користуванні майном, належним ТОВ Таміра , визнання дійсними договорів оренди з правом користування нерухомим майном банкрута, має здійснюватися господарським судом Дніпропетровської області у межах справи про банкрутство ТОВ "Таміра".

Відповідно до п.5 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20 та направлення справи №1271з-20 (заяви про забезпечення позову (вх. 1271 від 20.08.2020) Іноземного підприємства "Малахіт") на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області у межах справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство ТОВ "Таміра".

Виходячи з приписів ст. 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на розгляд до суду розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.08.2020 у справі №1271з-20 - скасувати.

Справу №1271з-20 (заяву про забезпечення позову (вх. 1271 від 20.08.2020) Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків) направити на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області у межах справи №29/5005/6325/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.10.2020.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян