Постанова

від 24.09.2020 по справі 910/1566/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1566/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 (суддя Гумега О. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 (головуючий суддя Кропивна Л. В., судді Попікова О. В., Поляк О. І.)

у справі № 910/1566/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна", 2) Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" і 3) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ" і 2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання права власності, скасування державної реєстрації, визнання незаконними дій

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Маленко О. М., відповідача-1 - Грибов Д. І., відповідача-3 - Задорожко К. В., третьої особи-2 Департаменту земельних ресурсів Філімончук І. М . )

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Транселектромонтажбуд (далі ТОВ Транселектромонтажбуд або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями Санворд-Україна (далі - ТОВ ІІ Санворд-Україна або відповідач-1), Комунального підприємства Київський інститут земельних відносин (далі - КП КІЗВ або відповідач-2) та Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - ГУ Держгеокадастру у місті Києві або відповідач-3). Вимоги цього позову такі:

- визнання права власності ТОВ Транселектромонтажбуд на нерухоме майно будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17 (відповідно до змісту далі - спірна будівля та перша позовна вимога);

- скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17 (далі - спірна виділена земельна ділянка 0230), здійснену 22 вересня 2017 року в Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) державним кадастровим реєстратором ГУ Держгеокадастру у місті Києві (відповідно до змісту далі - державний кадастровий реєстратор та друга позовна вимога);

- визнання незаконними дій КП КІЗВ щодо складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель міста Києва у Дарницькому районі в межах кварталу 63:324, обмеженого вулицями Ремонтною та Зрошувальною, яка була затверджена директором КП КІЗВ М. К. Варламовим та його заступником сертифікованим інженером-землевпорядником Є. А. Тарнопольським (відповідно до змісту далі - складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 та третя позовна вимога).

2. Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2010 року між Закритим акціонерним товариством Транселектромонтаж (далі - ЗАТ Транселектромонтаж ) та ТОВ Транселектромонтажбуд було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 3654,80 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17 (відповідно до змісту далі - договір купівлі-продажу від 26 березня 2010 року та майновий комплекс позивача). До складу майнового комплексу позивача включено також частини об`єкта нерухомого майна: Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірна будівля.

3. Згідно із договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року до позивача також переходить право користування на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:63:324:010) площею 2,8339 га (далі - спірна земельна ділянка 010) без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для продавця договором оренди цієї земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. 14 червня 2000 року за реєстровим № 1910 та зареєстрованим Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 28 липня 2000 року за № 63-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів.

4. Позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю Санворд Київ (далі ТОВ Санворд Київ ) ініціювало перед органами місцевого самоврядування інвентаризацію земель міста Києва у Дарницькому районі в межах кварталу 63:324, обмеженого вулицями Ремонтною та Зрошувальною, для виділення спірної виділеної земельної ділянки 0230 з метою передачі цієї земельної ділянки в оренду ТОВ Санворд Київ .

5. Позивач вважає, що на спірній виділеній земельній ділянці 0230 знаходиться складова частина майнового комплексу позивача, а саме: Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірна будівля.

6. КП КІЗВ на замовлення місцевого органу самоврядування склало ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324. Позивач вважає, що ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 складено з порушеннями та без урахування його інтересів як суміжного землекористувача, містить неправдиві відомості та помилки, що порушує його право приватної власності на зазначену складову частину майнового комплексу позивача.

7. При складанні КП КІЗВ ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 було враховано лист ТОВ ІІ Санворд-Україна від 06 грудня 2016 року № 109, який надавався відповідачем-1 відповідачу-2 (далі - Лист ТОВ ІІ Санворд-Україна ) щодо розташування на землях, щодо яких проводилась зазначена інвентаризація, і які були в подальшому виділені у спірну виділену земельну ділянку 0230, переліку об`єктів нерухомості, що належать на праві приватної власності ТОВ ІІ Санворд-Україна .

8. Позивач вважає, що цей перелік об`єктів нерухомості ТОВ ІІ Санворд-Україна є складовою частиною майнового комплексу позивача (Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірна будівля), а тому цей лист є підтвердженням невизнання ТОВ ІІ Санворд-Україна його права власності на частину майнового комплексу позивача.

9. 22 вересня 2017 року державним кадастровим реєстратором на підставі ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 внесені відомості (зміни до них) до ДЗК про спірну виділену земельну ділянку 0230 (площею 0,7617 га). Згідно із відповіддю ГУ Держгеокадастру у місті Києві від 02 листопада 2018 року, до регіонального фонду документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у місті Києві не передавалась копія зазначеної технічної документації із землеустрою. Державним кадастровим реєстратором при здійсненні зазначених реєстраційних дій 22 вересня 2017 року не було перевірено відповідність поданих документів вимогам законодавства, вимогам, що звичайно ставляться до документів такого роду, та відсутність порушення прав сусідніх землекористувачів. Отже згідно із частиною шостою 6 статті 24 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI Про Державний земельний кадастр (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про ДЗК) були підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230.

10. Враховуючи зазначене , позивач вважає, що КП КІЗВ здійснило незаконні дії зі складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324. В подальшому дані дії стали підставою для протиправної державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230 державним кадастровим реєстратором в ДЗК. В кінцевому результаті такі дії призвели до оспорювання права власності позивача, в тому числі ТОВ ІІ Санворд-Україна , на нерухоме майно позивача спірну будівлю.

11. Тому позивач звернувся з зазначеними вимогами з метою захисту свого права приватної власності на спірну будівлю на підставі статті 392 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЦК України).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року в задоволенні позову ТОВ Транселектромонтажбуд відмовлено.

13. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вирішення спору про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України має здійснюватися з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17. Відповідно до цього суд першої інстанції вивчав питання наявності підтвердженого належними доказами права власності позивача на спірну будівлю як окремої складової частини майнового комплексу позивача, придбаного за договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, щодо захисту якого на підставі статті 392 ЦК України звернувся позивач. Також суд першої інстанції вивчав питання наявності невизнання або оспорювання цього права позивача відповідачами. Друга та третя вимоги позову розглядались судом першої інстанції в контексті першої вимоги як похідні від неї.

14. Суд першої інстанції на підставі статті 392 ЦК України встановив наявність підтвердженого права власності позивача на спірну будівлю (будівля панельна збірна (літ. Ж) загальною площею 305,2 кв. м) попри відсутність повної узгодженості інформації щодо спірної будівлі, яка міститься у Абрисі земельної ділянки, який є частиною матеріалів інвентаризаційної справи № 46896 на майновий комплекс позивача (повна справа надана Комунальним підприємством Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації ) (відповідно до змісту далі Абрис земельної ділянки та Інвентаризаційна справа по майновому комплексу позивача), та у Схематичному плані земельної ділянки, наявному в Технічному паспорті на громадський (виробничий) будинок (приміщення) Майновий комплекс в місті Києві по вулиці Зрошувальній, 17 (виготовлений на замовлення позивача за результатами технічної інвентаризації майнового комплексу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут Будгеопроект станом на 20 березня 2017 року) (відповідно до змісту далі Схематичний план земельної ділянки, Технічний паспорт 2017 та ТОВ НДІ Будгеопроект ).

15. Досліджуючи зазначені документи щодо спірної будівлі, суд першої інстанції врахував статтю 328 ЦК України, частину третю статті 3, частину другу статті 12 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункти 1.3, 1.6, 2.6, 3.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 17 лютого 2010 року № 324/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, з метою встановлення особи, відповідальної за ведення Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача), пунктів 2, 11, 12, 27 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу ІІ, пункту 2 глави 2 розділу ІІІ, пунктів 1 та 6 розділу ХІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (у редакції, що діяла на момент дослідження судом Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача та Технічного паспорту 2017, з метою встановлення відповідності змісту кожної з цієї документації чинним правовим нормам).

16. Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про те, що зміст Листа ТОВ ІІ Санворд-Україна , є доказом невизнання або оспорювання відповідачем-1 права позивача на спірну будівлю, оскільки права відповідача-1 на нерухоме майно, зазначене у цьому листі, підтверджуються належними доказами в тому числі з урахуванням обставин, встановлених у справі № 7/74, учасниками якої були позивач, відповідач-1 та Приватне акціонерне товариство Транселектромонтаж (далі ПрАТ Транселектромонтаж ), яке відповідно до встановлених обставин справи № 7/74 є правонаступником ЗАТ Транселектромонтаж . Позивач не довів належним чином, що у Листі ТОВ ІІ Санворд-Україна зазначено спірну будівлю позивача.

17. Доводи позивача щодо складових частин майнового комплексу позивача Гараж (X), Майстерня (XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII), судом відхилені, оскільки вказані об`єкти нерухомого майна не є предметом даного позову (позивачем заявлено вимогу про визнання права власності позивача виключно на нерухоме майно спірну будівлю).

18. Позивач також не довів, що складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 та державна реєстрація спірної виділеної земельної ділянки 0230 є невизнанням або оспорюванням його права на спірну будівлю.

19. Отже, суд першої інстанції не встановив доведеність другої складової у правилі застосування статті 392 ЦК України - наявності невизнання або оспорювання відповідачами права позивача на спірну будівлю .

20. З урахуванням того, що друга та третя позовні вимоги є похідними від першої, виходячи з обставин цієї справи та з урахуванням відсутності підстав для задоволення першої вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення двох інших вимог. Однак при цьому суд першої інстанції з урахуванням норм чинного законодавства, зазначених у його судовому рішенні, дійшов також до таких висновків.

21. Позивач з моменту укладення договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року не здійснив жодних дій після відмови ЗАТ Транселектромонтаж від користування спірною земельною ділянкою 010 щодо виконання вимог закону відносно оформлення права користування земельною ділянкою як об`єктом цивільних прав, в межах якої розташоване належне йому нерухоме майно, та отримання в оренду сформованої земельної ділянки. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він є землекористувачем земельної ділянки як дійсного об`єкта цивільних прав, сформованої відповідно до вимог чинного законодавства, яка є суміжною зі спірною виділеною земельною ділянкою 0230, на момент складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324.

22. КП КІЗВ , здійснюючи роботи зі складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 , діяло відповідно до вимог чинного на момент виконання цих робіт законодавства, враховувало дані, які мало враховувати та які йому були відомі та були підтверджені відповідно до зазначеного законодавства. Не доведено незаконність цих дій відповідача-2 та порушення ними прав позивача, а тому відсутні підстави для визнання їх незаконними.

23. Враховуючи зазначене та норми чинного законодавства щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не навів та не долучив до матеріалів справи доказів, які б підтверджували наявність підстав для скасування зазначеної державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230. ЇЇ державна реєстрація здійснена державним кадастровим реєстратором у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, без порушення встановленої процедури, у зв`язку з чим права та охоронювані законом інтереси позивача відповідачем-3 не порушені .

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

24. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2020 року апеляційна скарга ТОВ Транселектромонтажбуд залишена без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року без змін .

25. Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню .

26. Разом з тим, апеляційний суд додатково зазначив, що позивач, використовуючи речово-правовий позов, намагається захистити своє право на користування земельною ділянкою, право на яке в нього виникло з моменту реєстрації права власності на нерухомість у спосіб визнання неправомірними дій відповідача-2 та скасування державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230.

27. Вказаний у договорі купівлі-продажу від 26 березня 2010 року кадастровий номер спірної земельної ділянки 010, на якій знаходиться нерухоме майно позивача, доказом, який ідентифікує земельну ділянку, бути не може, оскільки останній структурний елемент у кадастровому номері містить лише три цифри, тоді як він має бути чотиризначним номером і визначати земельну ділянку у межах кадастрового кварталу.

28. Оскільки можливість обрання речового права (титулу) на земельну ділянку, яка знаходиться у державній чи комунальній власності, належить власнику нерухомого майна, то ініціатива в оформленні земельних правовідносин має виходити саме від нього. Така ініціатива реалізується власником нерухомого майна шляхом звернення до органів, які за законом мають право розпоряджатися землею. При відсутності у позивача правового титулу на земельну ділянку, яка до того ж не ідентифікована належним чином, позивач не має суб`єктивного інтересу у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених ним у позові, оскільки судове рішення покликане захищати права, чи охоронюваний законом інтерес, які порушені, або не визнаються на момент звернення особи до суду, а не ті, які вірогідно можуть виникнути у майбутньому.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. 02 липня 2020 року ТОВ Транселектромонтажбуд надіслало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначені судові рішення, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права .

30. У касаційній скарзі ТОВ Транселектромонтажбуд просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2020 року, прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Транселектромонтажбуд у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31. Позивач зазначає, що предметом цього спору в межах всіх трьох заявлених позовних вимог є захист ним свого права власності на спірну будівлю на підставі статті 392 ЦК України. Даний спір не стосується захисту ним свого права користування тією чи іншою земельною ділянкою, тому він не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо захисту права користування земельною ділянкою.

32. ТОВ Транселектромонтажбуд вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, зокрема статті 392 та 377 ЦК України, статтю 120 ЗК України. Застосування апеляційним судом цих статей не відповідає висновкам Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 910/31904/15 (також у своїй касаційній скарзі посилається на постанову від 14.03.2019, але через незазначення конкретного номеру справи, а також відповідних висновків, які містяться у цій постанові, Верховний Суд не може ідентифікувати таку постанову і не бере до уваги посилання на неї).

33. Відповідно до зазначених висновків Верховного Суду за статтею 377 ЦК України та статтею 120 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі ЗК України) до позивача автоматично перейшло право користування спірною земельною ділянкою 010, що мало бути враховано при складанні ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 та державній реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230. Це не було зроблено, в зв`язку з чим було порушене (не було визнане - не було враховане) право власності позивача на частини майнового комплексу позивача: Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII) та спірну будівлю.

34. Відповідно до зазначених висновків Верховного Суду щодо застосування статті 392 ЦК України Лист ТОВ ІІ Санворд-Україна та складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324, наступна реєстрація спірної виділеної земельної ділянки 0230 є оспорюванням та запереченням відповідачем-1 (а на даний момент ТОВ Санворд Київ як власником нерухомого майна, яке зазначене у цьому листі) права позивача на нерухоме майно, яке йому належить на праві приватної власності.

35. Суди попередніх інстанцій неналежним чином дослідили докази у справі, зокрема неправильно співставили Абрис земельної ділянки та Схематичний план земельної ділянки, не врахували Технічний паспорт 2017, в тому числі прийняли до уваги неналежні докази (Інвентаризаційну справу по майновому комплексу позивача), неповно встановили її обставини, що призвело до незаконних судових рішень.

36. ТОВ Транселектромонтажбуд також надіслало безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доповнення до своєї касаційної скарги, у якому вказало, що адвокат, який представляв відповідача-1 у суді першої інстанції на момент представлення його у цьому суді не мав належних повноважень для цього.

(2) Позиція ТОВ ІІ Санворд-Україна (відповідача-1)

37. 18 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ ІІ Санворд-Україна на касаційну скаргу позивача, у якій відповідач-1 просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

38. ТОВ ІІ Санворд-Україна заперечує проти доводів касаційної скарги позивача, повторює доводи, надані судам попередніх інстанцій, та, посилаючись на норми права, які діяли з 2002 року та послідовно замінювали одна одну з того часу щодо регулювання кадастрових номерів земельних ділянок та інші норми права, вказує на те, що позивач не довів існування прав на належним чином виділену та визначену відповідно до чинного законодавства земельну ділянку як об`єкт цивільного права за договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, оскільки відповідно до умов застосування статті 120 ЗК України та 377 ЦК України істотною умовою цього договору мав би бути кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої переходить право оренди. Зазначений у договорі купівлі-продажу від 26 березня 2010 року номер спірної земельної ділянки 010 не відповідає вимогам законодавства України, а тому не є кадастровим номером земельної ділянки і доказом для підтвердженням набуття права оренди на спірну земельну ділянку 010. Автоматичний перехід права позивача на спірну земельну ділянку 010 не відбувся, оскільки ця земельна ділянка не була сформована у відповідності до вимог законодавства як об`єкт цивільних прав. Суди попередніх інстанцій правильно застосували статті 120 ЗК України та 377 ЦК України.

39. Складаючи ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 відповідач-2 враховував усю інформацію, яка існувала відповідно до діючого законодавства та мала бути врахована ним.

40. ТОВ ІІ Санворд-Україна не оспорює та не заперечує право власності позивача на спірну будівлю. На спірній виділеній земельній ділянці 0230 відсутнє нерухоме майно позивача. Суди попередніх інстанцій правильно застосували статтю 392 ЦК України.

(3) Позиція ГУ Держгеокадастру у місті Києві (відповідач-3)

41. 18 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у місті Києві на касаційну скаргу позивача, у якій відповідач-3 просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

42. ГУ Держгеокадастру у місті Києві заперечує проти доводів касаційної скарги позивача, повторює доводи, надані судам попередніх інстанцій та, посилаючись на норми діючого законодавства, стверджує, що складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, так само як і державна реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230. Відповідач-3 вказує на те, що зауваження позивача не відповідають дійсним обставинам справи. Суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та дійшли правильних висновків. Відсутні підстави для скасування державної реєстрації спірної виділеної земельної ділянки 0230.

43. На момент складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 відповідач-2 враховував усю інформацію, яка існувала відповідно до діючого законодавства та мала бути врахована ним, тому і відповідач-3 не допустив порушень щодо перевірки такої документації.

44. Зауваження відповідача-3 щодо кадастрового номеру спірної ділянки 010 та переходу до позивача прав користування нею, оформлення переходу цих прав корелюються з позицією відповідача-1.

(4) Позиція інших учасників справи

45. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України це не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА У ІНШИХ СУДОВИХ СПРАВАХ

46. 26 березня 2010 року між ТОВ Транселектромонтажбуд як покупцем та ЗАТ Транселектромонтаж як продавцем укладено договір купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. А. цього ж дня та зареєстрований в реєстрі за № 462.

47. Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року ЗАТ Транселектромонтаж продало, а ТОВ Транселектромонтажбуд придбало майновий комплекс позивача (що складається з: головного корпусу та адміністративно-побутового приміщення (літ. А, Б) площею 2 222,8 кв. м, боксів ремонтних (літ. В) площею 489,5 кв. м, будівлі ремонтного цеху (літ. Г) площею 213,9 кв. м, будівлі матеріального складу (літ. Д) площею 303,1 кв. м, будівлі панельної збірної (літ. Ж) площею 305,2 кв. м , прохідної диспетчерської (літ. Л) площею 13,2 кв. м, напівпідземного складу ПММ, (літ. М) площею 107,1 кв. м, загальною площею 3 654,80 кв. м, що розташований в місті Києві на вулиці Зрошувальна, 17).

48. Згідно із пунктом 1.5 договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, майновий комплекс позивача належав ЗАТ Транселектромонтаж на праві колективної власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004030, виданого Головним управлінням з питань майна 10 серпня 2001 року на підставі наказу від 10 серпня 2001 року № 526-В та реєстраційного посвідчення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації 04 жовтня 2001 року, про що здійснено запис в реєстрову книгу № 10з-32 за реєстровим № 715-з.

49. Всі вказані складові частини зазначеного майнового комплексу позивача повністю відповідають переліку складових частин цього майнового комплексу, закріпленому в Додатку до Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004030 від 10 серпня 2001 року, в тому числі спірна будівля. Цей Додаток до Свідоцтва про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004030 не містить таких частин зазначеного об`єкта нерухомого майна як Гараж (літ. X), Майстерня (літ. XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII).

50. 02 квітня 2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна було зареєстровано право власності позивача на зазначений майновий комплекс загальною площею 3 654,80 кв. м, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 02 квітня 2010 року № 017641.

51. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 квітня 2016 року № 57260699 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29229802 від 13 квітня 2016 року) внесено запис про право власності 14141466 від 12 квітня 2016 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію за ТОВ ІІ Санворд-Україна права власності на склад-ангар літера 2Д (загальна площа 1 404 кв. м), що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 17.

52. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 квітня 2016 року № 57256544 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 29229016 від 13 квітня 2016 року) внесено запис про право власності 14140720 від 12 квітня 2016 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію за ТОВ ІІ Санворд-Україна права власності на гараж літера 2Г (загальна площа 126 кв. м), що розташований за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 17.

53. Вказані у пунктах 51 та 52 цієї постанови Верховного Суду записи про право власності ТОВ ІІ Санворд-Україна , а також зазначені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не були скасовані в судовому порядку, докази протилежного в матеріалах цієї справи відсутні.

54. В якості підстави виникнення права власності ТОВ ІІ Санворд-Україна на вказані у пунктах 51 та 52 цієї постанови Верховного Суду об`єкти нерухомого майна (склад-ангар (літера 2Д) 1 404 кв. м, гараж (літера 2Г) 126 кв. м) зазначена ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74. Відповідно до матеріалів справи № 7/74 Відкрите акціонерне товариство Укрстальконструкція (далі - ВАТ Укрстальконструкція ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ ІІ Санворд-Україна про зобов`язання звільнити та повернути, крім іншого, виробничі приміщення загальною площею 324 кв. м на суму 56 420,00 доларів США в приміщенні закритого складу, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17, а також про стягнення вартості частини майна ТОВ ІІ Санворд-Україна пропорційну частці ВАТ Укрстальконструкція у статутному фонді ТОВ ІІ Санворд-Україна , що дорівнює 7 %, та стягнення належної ВАТ Укрстальконструкція частки прибутку, одержаного ТОВ ІІ Санворд-Україна в 2004 році. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74 затверджено мирову угоду, укладену 09 лютого 2006 року між ВАТ Укрстальконструкція та ТОВ ІІ Санворд-Україна в редакції, яка узгоджена сторонами. Провадження у справі припинене. На момент розгляду судом першої інстанції цієї справи ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74 набула чинності.

55. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2018 року у справі № 7/74, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 січня 2019 року, закрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Транселектромонтажбуд на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року.

56. З оскарженням в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74 до суду звернулось ПрАТ Транселектромонтаж . Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09 липня 2019 року у справі № 7/74 (після скасування постановою Верховного Суду від 20 травня 2019 року ухвали апеляційного суду від 18 лютого 2019 року та повернення справи № 7/74 до апеляційного суду для продовження розгляду) відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ Транселектромонтаж про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ПрАТ Транселектромонтаж на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року у справі № 7/74.

57. Відповідно до матеріалів справи № 7/74, зокрема ТОВ Транселектромонтажбуд зверталось до суду для захисту своїх прав на нерухоме майно (без іншого його найменування та ідентифікування), зазначене у пунктах 51 та 52 цієї постанови, як таке, що було набуте позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 17.

58. У Листі ТОВ ІІ Санворд-Україна (від 06 грудня 2016 року № 109), який подавався для складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324, зазначено, зокрема наступне: … На земельній ділянці (код 63:324:0010) на вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі м. Києва розташовані будівлі та споруди, які є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями Санворд-Україна відповідно до ухвали суду, серія та номер 7/74 виданий 21.02.2006 Господарським судом Дніпропетровської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.04.2016 № 57260699 та № 57256544, які використовуються з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель і споруд... Крім того на земельній ділянці знаходяться: А) некапітальні споруди І - ІІ категорії складності, що влаштовані господарський способом, а саме: арочний ангар власного виробництва (2 шт), легкі будівлі тимчасового призначення (4 шт), тимчасова капітальна будівля господарського призначення, Б) обладнання ТП-3007, яке знаходиться в металевій шафі, що є власністю ТОВ Санворд-Україна . Об`єкти права власності третіх осіб на земельній ділянці Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями Санворд-Україна відсутні .

59. У 2017 році було проведено технічну інвентаризацію майнового комплексу позивача, придбаного за договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, та зафіксовано, що цей об`єкт нерухомого майна складається з низки вищезазначених будівель (літ. А, Б, В, Г, Д, Ж, Л, М) та наступних споруд: № 1 хвіртка, № 2 ворота, № 3 огорожа, № І навіс, № ІІ майстерня, № ІІІ майстерня, № IV вигрібна яма, № V майстерня, № VI майстерня, № VIІ колодязь-пожежний резервуар, № VIII гараж, № ІХ гараж, № Х гараж, № ХІ гараж, № ХІІ майстерня, № ХІІІ трансформаторна підстанція КТП-3007, № XIV навіс, № XV гараж, № XVI майстерня, що підтверджується Довідкою про технічні показники об`єкта нерухомого майна від 20 березня 2018 року № Б-З/20/03/17-05/1, виготовленою ТОВ НДІ Будгеопроект на замовлення позивача. За результатами цієї технічної інвентаризації було виготовлено Технічний паспорт 2017, який містить, в тому числі, Схематичний план земельної ділянки.

60. 03 липня 2018 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Мосійчук О. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 41938529 від 06 липня 2018 року), був внесений запис про право власності 26932743 від 03 липня 2018 року на об`єкт нерухомого майна майновий комплекс загальною площею 3654,80 кв. м, що знаходиться в місті Києві на вулиці Зрошувальна, будинок 17, із зазначенням відомостей про складові частини цього об`єкта нерухомого майна, зокрема: будівля панельна збірна (літ. Ж) загальна площа 305,2 кв. м, № Х гараж, № ХІ гараж, № ХІІ майстерня, № ХІІІ трансформаторна підстанція КТП-3007. Підставою виникнення права власності вказаний Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. А. цього ж дня та зареєстрований в реєстрі за № 462. Власником цього нерухомого майна вказано ТОВ Транселектромонтажбуд . Наведені відомості підтверджуються наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 березня 2019 року № 59251489. Наведені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41938529 від 06 липня 2018 року та запис про право власності 26932743 від 03 липня 2018 року є чинними, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

61. З огляду на наявні в матеріалах цієї справи докази, суд першої інстанції встановив, що така складова частина майнового комплексу позивача як будівля панельна збірна (літ. Ж) площею 305,2 кв. м, що була передана в складі цього майнового комплексу ЗАТ Транселектромонтаж на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 10 серпня 2001 року № 526-В, а в подальшому придбана ТОВ Транселектромонтажбуд на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, не є тотожною майну, щодо якого позивачем фактично подано позов, що безпосередньо вбачається при порівнянні Абрису земельної ділянки, наявного в матеріалах Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача, та Схематичного плану земельної ділянки, наявного у Технічному паспорті 2017. Вказану нетотожність майна, на яку звернув увагу відповідач-1 у письмових поясненнях позивач не спростував. Зокрема, згідно Абрису земельної ділянки спірна будівля зазначена як склад , план за поверхами на будівлю літ. Ж (підвал та І поверх), тоді як згідно Схематичного плану земельної ділянки та Технічного паспорту 2017 спірна будівля зазначена як будівля панельна збірна загальною площею 305,2 кв. м, план за поверхами поверх І літ. Ж . Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи підтверджується право приватної власності позивача, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, на спірну будівлю (будівлю панельну збірну (літ. Ж) загальною площею 305,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17) .

62. Дослідивши докази, суд першої інстанції не знайшов належним чином доведеним те, що вищезазначені у Листі ТОВ ІІ Санворд-Україна некапітальні споруди І-ІІ категорії складності (легкі будівлі тимчасового призначення) є власністю позивача та що об`єкт, вказаний як тимчасова капітальна споруда господарського призначення , є будівлею панельною збірною (літ. Ж) загальною площею 305,2 кв. м, що належить позивачу.

63. Згідно з пунктом 1.8 договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року до позивача переходить право користування на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:63:324:010) площею 2,8339 га без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для продавця договором оренди цієї земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. 14 червня 2000 року за реєстровим № 1910 та зареєстрованим Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 28 липня 2000 року за № 63-6-00003 у книзі записів державної реєстрації договорів.

64. При виконанні робіт зі складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324, які виконувались КП КІЗВ у 2015-2016 роках були сформовані тільки ті ділянки, на які фактичні користувачі надали необхідні документи та забезпечили доступ до земельних ділянок. В кварталі 63:324, були лише два користувачі, в тому числі ТОВ ІІ Санворд-Україна , що надали копії установчих документів та документів щодо правового статусу майна. При проведені кадастрової зйомки та в подальшому формуванні спірної виділеної земельної ділянки 0230 враховувалась відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо якого проводилась державна реєстрація права, та Лист ТОВ ІІ Санворд-Україна про майнову належність на тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на вказаній земельній ділянці. ТОВ ІІ Санворд-Україна надало правовстановлюючі документи на зазначені ним об`єкти нерухомого майна.

65. В результаті виконаних робіт відповідачем-2 було встановлено, що в межах кварталу 63:324, обмеженого вулицями Зрошувальна та вулицями Ремонтна у Дарницькому районі міста Києва, на одну земельну ділянку (код 63:324:0010) на звернення ЗАТ Транселектромонтаж рішенням Київської міської ради від 29 квітня 2010 року № 610/4048 припинено право користування земельною ділянкою, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна за договором купівлі-продажу.

66. Згідно з даними автоматизованої системи Державного земельного кадастру, які містяться у відкритому доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta, спірна виділена земельна ділянка 0230 на момент її державної реєстрації межувала лише із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:63:324:0021 (яка є сформованою відповідності до ЗК України), орендарем якої з 12 липня 2007 року є Товариство з обмеженою відповідальністю Блюз . Інші зареєстровані у встановленому законодавством порядку земельні ділянки із оформленими правами (власності чи користування) на них, які межували б із спірною виділеною земельною ділянкою 0230 на Публічній кадастровій карті були відсутні. Доказів наявності в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, користувачем якої є ТОВ Транселектромонтажбуд , у формі витягу з Державного земельного кадастру позивачем суду не надано, в матеріалах справи такий витяг відсутній.

67. Виготовлена КП КІЗВ зазначена технічна документація щодо інвентаризації земель кварталу 63:324 була розглянута та погоджена висновком Головного управління Держгеокадастру у місті Києві від 18 серпня 2017 року № 19-26-0.31-1345/35-17 та висновком Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 квітня 2017 року № 3222/0/12-4/19-17, у зв`язку з чим твердження позивача про відсутність таких висновків є безпідставними. Ці висновки у судовому порядку не скасовані, є чинними.

68. 22 вересня 2017 року державним кадастровим реєстратором на підставі ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 внесено відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про спірну виділену земельну ділянку 0230 (площею 0,7617 га, за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17).

69. Твердження позивача про відсутність ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 у Державному фонді документації із землеустрою спростовуються матеріалами справи, а саме Актом приймання передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою від 31 жовтня 2017 року, згідно із яким КП КІЗВ відповідно до вимог законодавства передало вказану технічну документацію до Державного фонду документації із землеустрою.

70. З моменту набуття позивачем права власності на майновий комплекс позивача на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року рішення про передачу в оренду земельної ділянки площею 2,8339 га Київською міською радою не приймалось, договір оренди з позивачем не укладався, а позивач не здійснив жодних дій щодо виконання вимог закону відносно оформлення права користування земельною ділянкою, в межах якої розташоване належне йому нерухоме майно, та отримання в оренду сформованої земельної ділянки. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, позивачем суду не надані.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

71. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1 , 3 , 4 , 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

(2) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

(2.1) Щодо застосування статті 392 ЦК України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

72. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

73. Позивач стверджує у касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, невірно застосували статтю 392 ЦК України, зокрема суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16 та від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17.

74. У зазначених справах Верховний Суд зробив такий висновок щодо застосування статті 392 ЦК України вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

75. По-перше, в обох зазначених справах Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційних скарг позивачів, які посилалися на статтю 392 ЦК України, через недоведеність права власності на нерухоме майно, щодо якого заявлялось застосування цієї статті ЦК України. В справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій не встановлено, що позивач не має права власності на спірну будівлю, яке він захищає на підставі статті 392 ЦК України.

76. По-друге, у справі № 923/1283/16 спір стосується нерухомого майна (підвалу), який офіційно не був включений у договір купівлі продажу іншого нерухомого майна позивача (магазину). Позивач зокрема доводить, що це спірне майно має розглядатись як складова частина придбаного за вказаним договором магазину. А у справі № 904/8186/17 спір між господарським товариством та його учасником щодо правового статусу частини статутного майна (кафе) цього господарського товариства (у власності чи у користуванні).

77. Враховуючи зазначені обставини справ № 923/1283/16, № 904/8186/17 та специфіку правовідносин, яку вони визначають, правовідносини у цих справах не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

78. Проте, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що застосування відповідної норми права судами попередніх інстанцій відповідає частині четвертій статті 236 ГПК України (цей висновок враховано судами попередніх інстанцій у цій справі) .

79. Так, твердження позивача про неправильне застосування судом першої інстанції статті 392 ЦК України не відповідає дійсності. Суд першої інстанції прямо зазначив у своєму судовому рішенні, що керується статтею 392 ЦК України в контексті висновків щодо її застосування, зокрема викладених Верховним Судом у його постановах від 22 травня 2018 року у справі № 923/1283/16 та від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17.

80. Суд першої інстанції встановив наявність права власності позивача на спірну будівлю, щодо якої позивачем заявлено позов у цій справі на підставі статті 392 ЦК України. Однак позивач не довів суду першої інстанції невизнання відповідачами або оспорювання ними права власності позивача на спірну будівлю. Отже, судом першої інстанції було правильно застосовано статтю 392 ЦК України із врахуванням зазначених висновків Верховного Суду щодо її застосування. Сама по собі незгода позивача з висновками суду першої інстанції не є доказом неправильного застосування статті 392 ЦК України або застосування її без врахування зазначених висновків Верховного Суду.

81. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 269 ГПК України).

82. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина п`ята статті 269 ГПК України).

83. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

84. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 травня 2020 року не скасоване рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року ані в частині застосування статті 392 ЦК України, ані повністю. Також цією постановою апеляційного суду не змінене зазначене рішення суду першої інстанції у жодній його частині. Суд апеляційної інстанції не вказує у своєму судовому рішенні, що суд першої інстанції неправильно застосував статтю 392 ЦК України. Отже, відсутні підстави говорити про те, що апеляційний суд встановив неправильне застосування судом першої інстанції статті 392 ЦК України, або визначив інше її застосування, ніж це зробив суд першої інстанції. Враховуючи, що апеляційний суд залишив рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року без змін, він повністю погодився з застосуванням статті 392 ЦК України судом першої інстанції, яке, як вже було зазначено, відповідає висновку Верховного Суду щодо її застосування, зробленому у справах № 923/1283/16 та № 904/8186/17.

85. Разом з тим, в процесуальному сенсі апеляційний суд, погоджуючись із зазначеним застосуванням статті 392 ЦК України судом першої інстанції, вийшов за межі апеляційного розгляду, передбаченого частиною п`ятою статті 269 ГПК України, оскільки вдався до додаткового дослідження обставин справи в контексті захисту позивачем права користування земельними ділянками, щодо захисту якого позивач дійсно не звертався в межах цієї справи .

86. Однак, відповідно до частини другої статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

87. Враховуючи зазначене у цьому розділі цієї постанови, Верховний Суд не знайшов в контексті застосування статті 392 ЦК України підтвердження підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

(2.2) Щодо застосування статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

88. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

89. Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є зокрема речі. Згідно із статтею 181 ЦК України речі поділяються на рухомі та нерухомі. До нерухомих речей належать зокрема земельні ділянки (частина перша статті 181 ЦК України).

90. Земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

91. Згідно із частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).

92. Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (абзац другий частини першої статті 1 Закону про ДЗК).

93. Кадастровий номер земельної ділянки індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування (абзац одинадцятий частини першої статті 1 Закону про ДЗК).

94. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, на яку посилається скаржник, містить висновок з приводу того, що стаття 120 ЗК України та стаття 377 ЦК України мають імперативний характер щодо автоматичного переходу існуючого права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, розташований на цій земельній ділянці. Висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у справах № 910/31904/15 та № 910/20774/17, на постанови в яких також посилається скаржник, відповідають цьому висновку Великої Палати Верховного Суду.

95. У справі № 910/18560/16 прокурор звертався в інтересах держави щодо спірних правовідносин користування земельною ділянкою земель оборони, в тому числі скасування договору оренди. У справі № 910/31904/15 , на висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норма права у якій (викладений у постанові від 25 квітня 2019 року) посилається позивач, Міністерство оборони зверталось до суду щодо спірних правовідносин користування земельною ділянкою земель оборони, в тому числі просило визнати незаконним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки в користування. У справі № 910/20774/17 , на висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норма права у якій (викладений у постанові від 07 листопада 2018 року) посилається позивач, господарські товариства звертаються до суду з вимогою про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки припиненими.

96. Враховуючи зазначені обставини справ № 910/18560/16, № 910/31904/15, № 910/20774/17 та специфіку спірних правовідносин, які покладені в основу цих спорів, те що позивач сам підкреслює, що не звертається до суду за захистом права користування земельною ділянкою, а за захистом права приватної власності на спірну будівлю (пункт 31 цієї постанови), а також встановлені у цій справі обставини та відповідні висновки судів попередніх інстанції (зокрема, пункти 21, 65, 70 цієї постанови) не можна говорити про подібність правовідносин у цих справах з правовідносинами у справі, що розглядається.

97. Окрім цього, враховуючи саме викладене у попередньому пункті цієї постанови (зокрема, посилання на пункти 21, 31, 65 і 70), а також висновки судів попередніх інстанцій (пункт 22) та встановлені ними обставини (пункти 64 і 66), Суд зазначає про відсутність підстав вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували зазначені норми матеріального права (в тому числі, в контексті частини третьої статті 311 ГПК України).

98. Разом з цим, Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи, зокрема, викладене вище у цьому розділі постанови, суд апеляційної інстанції зробив передчасні висновки стосовно того, що кадастровий номер спірної земельної ділянки 010, зазначений у договорі купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, не може ідентифікувати цю земельну ділянку як об`єкт цивільного права на момент укладення цього договору, оскільки останній структурний елемент у цьому кадастровому номері містить лише три цифри, тоді як він має бути чотиризначним номером і визначати земельну ділянку у межах кадастрового кварталу. Це пов`язано з тим, що суд апеляційної інстанції (1) не спростував (але і не врахував) всі встановлені судом першої інстанції обставини щодо цього питання (зокрема, пункти 64-66, 70 цієї постанови), а також (2) помилково не звернув увагу на те, що зроблений ним зазначений висновок вимагав дослідження питання кадастрового номеру спірної земельної ділянки 010, в тому числі з урахуванням правових норм, які визначали передачу у користування спірної земельної ділянки 010 в момент укладення договору оренди від 14 червня 2000 року, та абзацу другого частини шостої статті 120 ЗК України в момент укладення договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року.

99. Проте, з урахуванням відповідних висновків місцевого господарського суду зазначене у попередньому пункті цієї постанови розглядається Судом в контексті частини другої статті 309 ГПК України, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

100. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не знайшов в контексті застосування статей 120 ЗК України та 377 ЦК України підтвердження підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.

(2.3) Щодо інших доводів касаційної скарги

101. У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неповне з`ясування обставин справи, недослідження доказів та їх неналежність. В цьому контексті Суд зазначає таке.

102. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

103. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

104. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

105. Твердження позивача про те, що судом першої інстанції не взято до уваги Схематичний план земельної ділянки, що міститься у Технічному паспорті 2017 , не відповідають дійсності відповідно до зазначеного вище у цій постанові.

106. Суд першої інстанції вказав норми чинного законодавства, з урахуванням яких досліджував та співставляв дані Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача та Технічного паспорту 2017. Позивач не спростував правильність застосування цих норм права судом першої інстанції.

107. Суд першої інстанції дослідив невідповідність даних щодо спірної будівлі, які містяться в Абрисі земельної ділянки, який є складовою частиною Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача, та Схематичному плані земельної ділянки, що міститься у Технічному паспорті 2017. Дослідивши ці докази, взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності відповідно до приписів статей 79 та 86 ГПК України, суд першої інстанції попри зазначені розбіжності дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується набуття права власності позивачем на спірну будівлю (будівлю панельну збірну (літ. Ж) загальною площею 305,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17 ), щодо якої позивачем заявлено застосування статті 392 ЦК України, на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року.

108. Отже, твердження позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу Абрису земельної ділянки перед Схематичним планом земельної ділянки не відповідають дійсності, оскільки зміст оскаржуваного судового рішення першої інстанції підтверджує протилежне.

109. Твердження позивача про те, що Інвентаризаційна справа по майновому комплексу позивача є неналежним доказом, оскільки вона не містить всіх документів, перелічених у пункті 12 розділу І Інструкції, є необґрунтованим через те, що цей пункт 12 містить невичерпний перелік документів, конкретна комплектність яких залежить, в тому числі від специфіки об`єкта нерухомості, щодо якого складається інвентаризаційна справа. Загальне посилання на відсутність у складі Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача невичерпного переліку документів, передбаченого пунктом 12 розділу І Інструкції, не є належним доведенням неналежності цього доказу у розумінні статті 76 ГПК України. А зауваження позивача щодо технічних недоліків Абрису земельної ділянки не мають значення для касаційного оскарження зазначених судових рішень судів попередніх інстанцій в контексті частини другої статті 309 ГПК України, оскільки суд першої інстанції встановив право власності позивача на спірну будівлю з урахуванням Схематичного плану земельної ділянки.

110. Відповідно до змісту рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2019 року оригінал Інвентаризаційної справи по майновому комплексу позивача був досліджений судом першої інстанції у підготовчому засіданні 16 вересня 2019 року в присутності представника позивача, встановлена повнота комплекту цієї документації. На вимогу позивача суд першої інстанції витребував її копію у Комунального підприємства Київської міської ради Київське міське бюро технічної інвентаризації , яка була надана .

111. Таким чином, Верховний Суд не бере до уваги доводи позивача щодо неналежного дослідження судами попередніх інстанцій доказів та неповного встановлення обставин справи, які були спростовані судами попередніх інстанцій на підставі офіційних документів, дійсність яких позивач не спростував, а неналежність не обґрунтував. Також Верховний Суд не бере до уваги зауваження позивача щодо процедури проведення тендеру на обрання особи, яка забезпечить складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324, та законності й належного виконання договору щодо складання цієї технічної документації, оскільки ці питання знаходяться поза межами предмету позову у справі, що розглядається, та стосуються правовідносин інших осіб.

112. Верховний Суд при оцінці наведених доводів скаржника звертається до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Пономарьов проти України , у справі Рябих проти Росії ) який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

113. Враховуючи зазначене (пункти 1 0 1-112 цієї постанови), Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із вказаних мотивів.

114. Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 36 цієї постанови, оскільки скаржник (1) не обґрунтував їх підставою, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України, і (2) не зазначив, яким саме чином зазначене ним порушення (без належного обґрунтування, в чому саме воно полягає) призвело чи могло призвести до ухвалення незаконного судового рішення (зокрема, з урахуванням того, що суд першої інстанції досліджував ці обставини і надав їм оцінку) .

115. Інші доводи позивача не здатні вплинути на висновки Верховного Суду, зокрема, відповідно до положень статті 300 ГПК України, та не приймаються до уваги.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

116. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

117. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

118. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

119. Зважаючи на викладене, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права (зокрема, з урахуванням викладеного у пунктах 85-86, 98-99 цієї постанови, що не вплинуло на правильність прийнятих рішень), Верховний Суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і вважає за необхідне ці рішення залишити без змін (з урахуванням зазначених мотивів).

(3.2) Щодо судових витрат

120. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил