Ухвала

від 31.05.2021 по справі 910/1566/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.05.2021Справа № 910/1566/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

У справі № 910/1566/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна"

відповідача-2: Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин"

відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у м. Києві

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санворд Київ"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання права власності, скасування державної реєстрації, визнання незаконними дій

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники сторін:

від позивача (заявника): Безносик А.О. на підставі ордеру серія АІ № 1063852 від 15.10.2020

від відповідача-1: Грибов Д.І. на підставі ордеру серія АА № 1108294 від 26.05.2021

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Задорожко К.В.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" (далі - позивач, ТОВ "Транселектромонтажбуд") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями "Санворд-Україна" (далі - відповідач-1, ТОВ ІІ "Санворд-Україна"), Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" (далі - відповідач-2, КП "Київський інститут земельних відносин"), Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - відповідач-3, ГУ Держгеокадастру у м. Києві), з вимогами:

- визнати право власності ТОВ "Транселектромонтажбуд" на нерухоме майно - будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, в Державному земельному кадастрі, здійснену 22.09.2017 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві;

- визнати незаконними дії Комунального підприємства "Київський інститут земельних відносин" щодо складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Києва в межах кварталу 63:324 обмеженого вул. Ремонтною та Зрошувальною у Дарницькому районі м. Києва, яка була затверджена директором M. К. Варламовим та Заступником директора сертифікованим інженером - землевпорядником Є. А. Тарнопольським.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 та постановою Верховного Суду від 24.10.2020, у позові відмовлено повністю.

23.04.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Транселектромонтажбуд" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами № 6624/21 від 23.04.2021.

Відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами врегульовано статтею 323 Господарського процесуального кодексу України, а саме заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 322 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє відповідну ухвалу. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 322 цього Кодексу, застосовуються правила статті 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 заяву ТОВ "Транселектромонтажбуд" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі № 910/1566/19 залишено без руху.

05.05.2021 через відділ діловодства суду від ТОВ "Транселектромонтажбуд" надійшла уточнена заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19, зокрема в її прохальній частині, подана на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 (далі - уточнена заява).

Відповідно до уточненої заяви ТОВ "Транселектромонтажбуд" просив суд:

- переглянути за нововиявленими обставинами судове рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Транселектромонтажбуд" до ТОВ ІІ "Санворд-Україна", КП "Київський інститут земельних відносин", ГУ Держгеокадастру у м. Києві про визнання права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки;

- задовольнити заяву про перегляд судового рішення та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ТОВ "Транселектромонтажбуд", а саме: визнати право власності ТОВ "Транселектромонтажбуд" на нерухоме майно - будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, в Державному земельному кадастрі, здійсненої 22.09.2017 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві; визнати незаконними дії КП "Київський інститут земельних відносин" щодо складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Києва в межах кварталу 63:324 обмеженого вул. Ремонтною та Зрошувальною у Дарницькому районі м. Києва, яка була затверджена директором М. К. Варламовим та заступником директора сертифікованим інженером - землевпорядником Є.А. Тарнопольським.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про дотримання заявником встановленого судом строку для усунення недоліків заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.

Подана заява ТОВ "Транселектромонтажбуд" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 за нововиявленими обставинами у справі №910/1566/19 (з урахуванням уточненої заяви) подана протягом строку, встановленого статтею 321 Господарського процесуального кодексу України та відповідає вимогам до форми і змісту такої заяви, встановленим статтею 322 зазначеного кодексу, а тому є підстави для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини 1, 2 статті 325 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 заяву ТОВ "Транселектромонтажбуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження за нововиявленими обставинами, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд заяви призначено на 31.05.2021 о 10:40 год.

26.05.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до якого відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Транселектромонтажбуд" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19 залишити в силі без змін.

У судове засідання 31.05.2021 з`явились представники позивача (заявника) та відповідачів-1, 3.

Представники відповідача-2 та третіх осіб-1, 2 у судове засідання 31.05.2021 не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Судом враховано, що ухвалою суду від 07.05.2021 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи по суті в судовому засіданні 31.05.2021 за відсутності відповідача-2 та третіх осіб-1, 2 (їх представників).

Позивач (заявник) у судовому засіданні 31.05.2021 підтримав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19 в редакції уточненої заяви, яка надійшла через відділ діловодства суду 05.05.2021, просив суд задовольнити таку заяву та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Транселектромонтажбуд" до ТОВ ІІ "Санворд-Україна", КП "Київський інститут земельних відносин", ГУ Держгеокадастру у м. Києві про визнання права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки в повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 31.05.2021 заперечував проти задоволення наведеної заяви з підстав, викладених у відзиві, який надійшов 26.05.2020 через відділ діловодства суду, просив суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19 в силі.

Представник відповідача-3 у судовому засіданні 31.05.2021 усно заперечував проти задоволення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19.

Розглянувши заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 та постановою Верховного Суду від 24.10.2020, у задоволенні позову ТОВ "Транселектромонтажбуд" відмовлено повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19 мотивоване тим, що вирішення спору про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України має здійснюватися з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених, зокрема, у його постановах від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17. Відповідно до цього суд досліджував наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача на нерухоме майно - будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17) (далі - спірна будівля), як окремої складової частини майнового комплексу позивача, придбаного за Договором купівлі-продажу від 26.03.2010, щодо захисту якого на підставі статті 392 ЦК України звернувся позивач. Також суд досліджував наявність невизнання або оспорювання цього права позивача відповідачами. Друга та третя вимоги позову розглядались судом в контексті першої вимоги як похідні від неї.

Суд на підставі статті 392 ЦК України встановив наявність підтвердженого права власності позивача на спірну будівлю попри відсутність повної узгодженості інформації щодо спірної будівлі, яка міститься у Абрисі земельної ділянки (далі - Абрис), який є частиною матеріалів інвентаризаційної справи № 46896 на майновий комплекс позивача (повна справа надана Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації"), та у Схематичному плані земельної ділянки, наявному в Технічному паспорті на громадський (виробничий) будинок (приміщення) Майновий комплекс в місті Києві по вулиці Зрошувальній, 17 (виготовлений на замовлення позивача за результатами технічної інвентаризації майнового комплексу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Будгеопроект" станом на 20 березня 2017 року).

Суд не погодився з доводами позивача про те, що зміст листа ТОВ ІІ "Санворд-Україна" від 06.12.2016 №109, є доказом невизнання або оспорювання відповідачем-1 права позивача на спірну будівлю, оскільки права відповідача-1 на нерухоме майно, зазначене у цьому листі, підтверджуються належними доказами, в тому числі з урахуванням обставин, встановлених у справі № 7/74, учасниками якої були позивач, відповідач-1 та Приватне акціонерне товариство "Транселектромонтаж", яке відповідно до встановлених обставин справи № 7/74 є правонаступником ЗАТ "Транселектромонтаж". Позивач не довів належним чином, що у Листі ТОВ ІІ "Санворд-Україна" зазначено спірну будівлю позивача.

Доводи позивача щодо складових частин майнового комплексу позивача Гараж (X), Майстерня (XII), Трансформаторна підстанція КТН-3007 (XIII), судом відхилені, оскільки вказані об`єкти нерухомого майна не є предметом даного позову (позивачем заявлено вимогу про визнання права власності позивача виключно на нерухоме майно спірну будівлю).

Позивач також не довів, що складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324 та державна реєстрація земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230), що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Зрошувальна, 17, є невизнанням або оспорюванням його права на спірну будівлю.

Отже, суд не встановив доведеність другої складової у правилі застосування статті 392 ЦК України - наявності невизнання або оспорювання відповідачами права позивача на спірну будівлю.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю. При цьому суд з урахуванням норм чинного законодавства, зазначених у рішенні, врахував також таке.

Судом враховано, що при виконанні робіт з інвентаризації земель, які виконувались КП "Київський інститут земельних відносин" у 2015-2016 роках були сформовані тільки ті ділянки, на які фактичні користувачі надали необхідні документи та забезпечили доступ до земельних ділянок.

В кварталі 63:324, були лише два користувачі, в тому числі TOB II "Санворд-Україна", що надали копії установчих документів та документів щодо правового статусу майна. При проведені кадастрової зйомки та в подальшому формуванні земельної ділянки 63:324:0230 враховувалась відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо якого проводилась державна реєстрація права, та лист-підтвердження TOB II "Санворд-Україна" від 06.12.2016 № 109 про майнову належність на тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на вказаній земельній ділянці. В результаті виконаних робіт відповідачем-2 було встановлено, що в межах кварталу 63:324, обмеженого вул. Зрошувальна та вул. Ремонтна у Дарницькому районі м. Києва, на одну земельну ділянку (код 63:324:0010) на звернення ЗАТ "Транселектромонтаж" рішенням Київської міської ради від 29.04.2010 № 610/4048 припинено право користування земельною ділянкою, у зв`язку з відчуженням нерухомого майна за договором купівлі-продажу. На частину вищезгаданої земельної ділянки, власник придбаних будівель TOB II "Санворд-Україна" надав правовстановлюючі документи на об`єкти нерухомого майна, що дало можливість сформувати земельну ділянку (код 63:324:0230).

Позивач з моменту укладення Договору купівлі-продажу від 26.03.2010 не здійснив жодних дій після відмови ЗАТ "Транселектромонтаж" від користування земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:63:324:010) площею 2,8339 га щодо виконання вимог закону відносно оформлення права користування земельною ділянкою як об`єктом цивільних прав, в межах якої розташоване належне йому нерухоме майно, та отримання в оренду сформованої земельної ділянки. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він є землекористувачем земельної ділянки як дійсного об`єкта цивільних прав, сформованої відповідно до вимог чинного законодавства, яка є суміжною зі спірною земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:63:324:0230, на момент складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324.

КП "Київський інститут земельних відносин", здійснюючи роботи зі складання ТД щодо інвентаризації спірних земель кварталу 63:324, діяло відповідно до вимог чинного на момент виконання цих робіт законодавства, враховувало дані, які мало враховувати та які йому були відомі та були підтверджені відповідно до зазначеного законодавства. Не доведено незаконність цих дій відповідача-2 та порушення ними прав позивача, а тому відсутні підстави для визнання їх незаконними.

Суд дійшов висновку, що позивач не навів та не долучив до матеріалів справи доказів, які б підтверджували наявність підстав для скасування зазначеної державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17. ЇЇ державна реєстрація здійснена державним кадастровим реєстратором у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, без порушення встановленої процедури, у зв`язку з чим права та охоронювані законом інтереси позивача відповідачем-3 не порушені.

Згідно з частиною першою статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною 4 статті 320 ГПК України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16, від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

При цьому є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 910/17944/15, від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14

Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявлених обставинами суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 910/17944/15, від 21.01.2021 у справі № 910/5466/18.

ТОВ "Транселектромонтажбуд" (позивач, заявник) звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19, в якій зазначив, що йому стали відомі фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Як вказав заявник, ТОВ "Транселектромонтажбуд" відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв`язку з нібито відсутністю розташованого майна останнього на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230.

ТОВ "Транселектромонтажбуд" стало відомо, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 (зі змінами), проведено обстеження земельної ділянки на вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва, у зв`язку з чим на адресу Департаменту було направлено адвокатський запит від 15.03.2021 № АБ 15-03/21.

У відповідь на вказаний адвокатський запит Департамент листом від 18.03.2021 №05716-5873 повідомив, що працівниками Департаменту проведено обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230) на вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва та складено Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02.

Під час обстеження вказаної земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці розташовані споруди, які належать на праві власності ТОВ "Транселектромонтажбуд", тобто частина майнового комплексу ТОВ "Транселектромонтажбуд" розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230.

Департамент, з метою отримання правовстановлюючих документів на вказане вище нерухоме майно, до ТОВ "Транселектромонтажбуд", як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230) на вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва, не звертався.

Отже, на думку заявника, Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 підтверджує факт розташування майна ТОВ "Транселектромонтажбуд" на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230.

Заявник наголосив, що право власності позивача на спірну будівлю панельну збірну (літ. Ж) оспорюються відповідачами не лише направленням листа-підтвердження ТОВ ІІ "Санворд-Україна" від 06.12.2016 №109 про майнову належність на тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці по вул. Зрошувальна, 17, а й розробленням проекту рішення Київської міської ради "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "САНВОРД КИЇВ" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель та споруд на вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі міста Києва" (на якій розміщено майно позивача), що унеможливлює використання та належне функціонування вказаної будівлі позивачем.

Заявник зазначив, що саме Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 підтверджує наявність будівель ТОВ "Транселектромонтажбуд" на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230 та підтверджує, що відповідачами при розробці технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Києві в межах кварталу 63:324 обмеженого вул. Ремонтною та Зрошувальною у Дарницькому районі міста Києва не було враховано інтересів власників будівель і споруд та суміжних землекористувачів, а тому в технічній документації зазначено неправдиві відомості, що свідчить про оспорювання права власності позивача на нерухоме майно.

Отже, на думку заявника, не врахування наявності майна позивача на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230 потягло за собою зазначення неправдивих відомостей в Технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Києві в межах кварталу 63:324 обмеженого вул. Ремонтною та Зрошувальною у Дарницькому районі міста Києва.

Крім цього, при реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не було перевірено відповідності поданих документів вимогам законодавства, що звичайно ставляться до документів такого роду, а саме в частині не порушення прав землекористувачів, що відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, на думку заявника, наявні всі підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:63:324:0230 в Державному земельному кадастрі.

З огляду на наведене, заявник просить суд прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Транселектромонтажбуд" до ТОВ ІІ "Санворд-Україна", КП "Київський інститут земельних відносин", ГУ Держгеокадастру у м. Києві про визнання права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки в повному обсязі

ТОВ ІІ "Санворд-Україна" (відповідач-1) згідно поданого відзиву на заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами вважає, що доводи позивача не спростовують висновків Господарського суду міста Києва, викладених у рішенні від 11.11.2019 у справі №910/1566/19, яке ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. За наведених позивачем доводів відповідач-1 не вбачає жодних підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19 залишити в силі, посилаючись при на наступне.

В розумінні позивача інформація, що міститься в Акті обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 (далі - Акт), підготовленому Департаментом, є нововиявленою обставиною, якою підтверджується право власності позивача на певні майнові об`єкти.

Відповідач-1 вважає, що в Акті відсутня встановлена відповідно до закону інформація, яка могла б підтверджувати факт правомірного набуття та, взагалі, наявність у позивача права власності на металеву споруду; Акт не є належним документом, яким підтверджується право власності позивача на майновий об`єкт.

Таким чином, на думку відповідача-1, Акт та інформація, що міститься в ньому, не є нововиявленою обставиною, якою підтверджується право власності позивача на будь-які об`єкти; Акт не є належним документом, яким підтверджується право власності або існування у позивача будь-яких речових прав на будь-який об`єкт; Акт не може вважатись належною підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Твердження позивача у заяві про те, що "саме Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 підтверджує наявність будівель Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230", на думку відповідача-1, не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції вже було досліджено питання належності позивачу майна на спірній земельній ділянці та встановлено, що будівля панельна збірна (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв.м належить на праві власності позивачу.

Відповідач-1 наголосив, що він він не оспорював та не заперечував право власності позивача на будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв.м (яка є складовою частиною майнового комплексу загальною площею 3654,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, який набутий позивачем у власність на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2010).

Відповідач-1 зазначив, що тимчасова збірно-розбірна конструкція, позначена на Абрисі території літерою "И" матеріалів технічної інвентаризації, не є об`єктом нерухомого майна, водночас є тим самим об`єктом майна, на який посилається у цій заяві позивач, та на який хотів визнати своє право власності у даній справі - будівлею панельною збірною (літ. Ж) загальною площею 305,2 кв.м.

Таким чином, Акт та інформація, що в ньому міститься, не спростовують факти, які були покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19.

Отже, як вважає відповідач-1, будь-яка істотна обставина, яка могла суттєво вплинути на вирішення даної справи, відсутня. Зазначений Акт не створює жодних нововиявлених обставин, які могли б вважатися істотними для правильного вирішення спору, та ніяким чином не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, яке переглядається.

За змістом поданої ТОВ "Транселектромонтажбуд" заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19 судом встановлено, що у якості нововиявленої обставини, яка має істотне значення для справи і не була відома ТОВ "Транселектромонтажбуд" на час розгляду справи до отримання ним 22.03.2021 відповіді на адвокатський запит від 15.03.2021 № АБ 15-03/21, визначено Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 (далі також - Акт), який, на твердження заявника, підтверджує факт розташування майна ТОВ "Транселектромонтажбуд" на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230.

Стосовно вказаної нововиявленої обставини суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Про існування Акту заявнику стало відомо з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) від 18.03.2021 № 05716-5873, отриманого у відповідь на адвокатський запит.

Згідно наведеного листа зазначено, що "Відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київради від 25.09.2003 № 16/890 (зі змінами), та запиту Київської міської прокуратури від 07.12.2020 № 27-825ВИХ-20 працівниками Департаменту проведено обстеження земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230) на вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі м. Києва та складено відповідний акт обстеження.

Під час обстеження вказаної земельної ділянки встановлено, що на території земельної ділянки розташовані склад-ангар літера 2Д площею 1404 кв.м та гараж літера 2Г площею 126 кв.м, які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належать ТОВ "Санворд Київ" (номери запису про право власності - 24698241, 24697245 від 05.02.2018).

Крім того встановлено, що на земельній ділянці розташовані дві металеві споруди, одна з яких належить ТОВ "Санворд Київ" (код ЄДРПОУ 14276444), а інша ТОВ "Транселектромонтажбуд" (код ЄДРПОУ 36756202)" ,

"Департамент до товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд", як власника нерухомого майна розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:63:324:0230) на вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі м. Києва, з метою отримання правовстановлюючих документів на нерухоме майно не звертався".

В якості додатка до листа Департаменту від 18.03.2021 № 05716-5873 додано належним чином завірену копію Акту обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02.

Вказаний Акт складений за результатом обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Зрошувальна, 17 у Дарницькому районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:63:324:0230, яка відноситься до земель комунальної власності, проведеного посадовою особою Департаменту відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням сесії Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 (далі - Порядок), ст. 187, 189 Земельного кодексу України, головним спеціалістом Більовським Ігором Володимировичем на підставі звернення Київської міської прокуратури від 07.12.2020 № 27-825ВИХ-20. Акт також підписано начальником відділу моніторингу та контролю Я. Господаренко.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст. 187 Земельного кодексу України).

Пунктом 2.1 Порядку встановлено, що забезпечення здійснення самоврядного контролю за додержанням вимог законодавства щодо раціонального використання та охорони земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління).

Згідно з п. 2.3 Порядку, основними завданнями Головного управління при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель є, зокрема, участь у межах своєї компетенції в реалізації повноважень Київської міської ради у сфері земельних відносин; організація та здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель.

Згідно з п. 2.4 Порядку, самоврядний контроль передбачає, зокрема, контроль за станом використання земель, за станом виконання заходів щодо охорони земель; контроль за наявністю у землевласників і землекористувачів документів, що підтверджують їхні права на землю, проектної документації тощо.

Пунктом 3 Порядку визначено компетенцію Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві.

Судом досліджено, що в Акті обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 зазначено, що:

"Під час обстеження земельної ділянки на вул. Зрошувальній, 17 у Дарницькому районі встановлено, що на території земельної ділянки розташовані склад-ангар літера 2Д площею 1404 кв.м та гараж літера 2Г площею 126 кв.м, які відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності належать ТОВ "Санворд-Київ" (номери запису про право власності -24698241, 24697245 від 05.02.2018).

Крім того, на земельній ділянці розташовані дві металеві споруди .

Відповідно до отриманої інформації одна з металевих споруд належить ТОВ "Санворд-Київ", а інша ТОВ "Транселектромонтажбуд" (ЄДРПОУ 36756202).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо реєстрації права власності на них відсутня. Дозвільні документи на будівництво вказаних споруд не надані…".

Таким чином, під час проведеного посадовою особою Департаменту 11.02.2021 обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230, було встановлено розташування на ній двох металевих споруд, одна з яких, відповідно до отриманої інформації (джерело, походження та зміст якої не вказано), належить ТОВ "Транселектромонтажбуд".

Разом з цим, під час обстеження встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо реєстрації права власності на виявлені металеві споруди відсутня. Дозвільні документи на будівництво вказаних споруд не надані.

Судом встановлено, що заявник, стверджуючи про те, що Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 підтверджує факт розташування майна ТОВ "Транселектромонтажбуд" на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230, не надав суду дозвільні документи на будівництво та введення в установленому законом порядку в експлуатацію належного йому майна - "металевої споруди", на вказаній земельній ділянці. Також, заявник не надав суду інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ним права власності на "металеву споруду" (виявлену під час обстеження земельної ділянки 11.02.2021).

Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За приписами частин 1, 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 181 Цивільного кодексу встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації (ч. 1). Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначені підстави для державної реєстрації прав. Так, згідно частини 1 цієї статті, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; тощо.

Підстави проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва зазначені ст. 27-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи наведені правові норми та зміст Акту обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02, суд відзначає, що Акт не містить інформації, яка б підтверджувала право власності ТОВ "Транселектромонтажбуд" на "металеву споруду", яка, до того ж, жодним чином у Акті не ідентифікована.

Разом з цим, предметом спору у даній справі, за результатом розгляду якої Господарським судом міста Києва постановлено від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2020 та постановою Верховного Суду від 24.10.2020, була вимога позивача про визнання права власності ТОВ "Транселектромонтажбуд" на нерухоме майно - будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17.

Суд на підставі статті 392 ЦК України встановив наявність підтвердженого права власності позивача на будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17. Разом з цим, суд не встановив доведеність наявності невизнання або оспорювання відповідачами права позивача на спірну будівлю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

З приводу категорії "істотності" Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі №Б8/065-12 зазначив, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Акт та інформація, що в ньому міститься, жодним чином не спростовують факти, які були покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі № 910/1566/19.

Таким чином, заявником (позивачем) не доведено суду істотність повідомлених ним обставин (Акт та інформація, що в ньому міститься) для розгляду справи (тобто, коли б врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Відтак, відсутня така необхідна ознака існування нововиявлених обставин як істотність цих обставин для розгляду справи.

Стосовно такої необхідної ознаки існування нововиявлених обставин як те, що ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, суд відзначає наступне.

Звертаючись з позовом до суду, зокрема, про визнання права власності на нерухоме майно - будівлю панельну збірну (літ. Ж), загальною площею 305,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17, та стверджуючи про належність вказаного майна на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд", позивач мав подати докази в порядку ст. 80 ГПК України, а саме: разом з поданням позовної заяви, а якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 2, 4 статті 80 ГПК України).

Отже, докази на підтвердження права власності позивача на спірне майно існували на час звернення позивача з відповідним позовом до суду, були відомі позивачу і не могли не бути йому відомі.

У заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19 заявник зазначив, що Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 підтверджує факт розташування майна ТОВ "Транселектромонтажбуд" на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:63:324:0230. Однак, про такий факт розташування на спірній земельній ділянці належного позивачу на праві власності майна, позивачу не могло не бути відомо станом на час звернення ним з позовом до суду та судового розгляду справи, а отже докази на підтвердження таких обставин позивач мав подати разом з позовною заявою або під час розгляду справи.

Відтак, відсутня така необхідна ознака існування нововиявлених обставин як те, що ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Судом враховано, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

Оскільки судом не встановлено одночасної наявності вищенаведених трьох умов, визначені позивачем обставини не можуть вважатися нововиявленими.

Виходячи з наведеного, Акт та інформація, що в ньому міститься, не є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, та, відповідно, не можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

Фактично поданий заявником Акт обстеження земельної ділянки від 11.02.2021 № 21-0094-02 за своєю правовою природою є новим доказом, а не нововиявленою обставиною.

Суд відзначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Зважаючи на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ у справах "Христов проти України", від 19.02.2009; "Пономарьов проти України", від 03.04.2008, "Праведная проти Росії", від 18.11.2004; "Науменко проти України", від 09.11.2004; "Рябих проти Росії", від 03.12.2003).

У справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", від 02.11.2006, ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 у справі № 922/2537/16 зазначив, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" № 69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011). Аналогічні висновки містяться в ухвалі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16, постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 914/2964/13.

За висновками суду у даній справі, заявник фактично ставить під сумнів рішення суду, яке набрало законної сили, та заявляє вимоги, спрямовані на повторний розгляд справи та винесення іншого судового рішення.

Виходячи з наведеного, судом встановлено факт недоведеності заявником існування нововиявлених обставин у даній справі, відповідно, відсутні правові підстави для скасування чи зміни судового рішення у справі.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з частиною 4 статті 325 ГПК України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транселектромонтажбуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19.

2. Залишити рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 у справі №910/1566/19 в силі.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.06.2021.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В.Гумега