УХВАЛА
07 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/9627/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
представників учасників справи:
позивача - Квітін Р.В.;
відповідача 1 - Ковалик В.В.;
відповідача 2 - не з`явився;
третя особа - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя Грєхова О.А.)
від 19.11.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді - Тищенко О.В., Куксов В.В.)
від 02.06.2020
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет"
до 1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк",
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів -Товарна біржа "Аукціоніст"
про визнання недійсним рішення та стягнення 297 122,20 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Паритет" (надалі - ТОВ "Факторингова компанія "Паритет", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ПАТ "Дельта Банк", відповідач) в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2018 № 1900 та стягнення з ПАТ "Дельта Банк" 297 122,20 грн, сплачених як гарантійний внесок за участь в електронних торгах (аукціоні) щодо лоту № F11GL20845, а саме: продажу права вимоги АТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 11077510000 від 15.11.2006.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" посилається на такі обставини:
1.2.1. 01.03.2018 розміщено публічний паспорт активу відповідача-1, а саме: лот № F11GL20845 - право вимоги за кредитним договором № 11077510000 від 15.11.2006;
1.2.2. ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" зареєструвалось на сайті електронного майданчика, оператором якого є Товарна біржа "Аукціоніст" для участі у електронних торгах за лотом F11GL20845 та сплатило згідно з платіжним дорученням № 222 від 01.06.2018 гарантійний внесок в розмірі 297 122,20 грн;
1.2.3. 05.06.2018 сформовано протокол електронного аукціону № UA-EA-2018-04-12-000366-а, відповідно до якого переможцем торгів визнано учасника ТОВ "Фінансова компанія "Паритет" #38358377;
1.2.4. в день, визначений для підписання з переможцем торгів договору відступлення права вимоги, працівниками ПАТ "Дельта Банк" виявлено технічну помилку в найменуванні позивача (замість ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" вказано ТОВ "Фінансова компанія "Паритет"), яка допущена при реєстрації на сайті електронного майданчика торгів;
1.2.5. позивач, як переможець торгів, з метою підтвердження наміру укласти договір про відступлення права вимоги провів повну оплату лоту, сплативши 1 188 488,80 грн згідно з платіжними дорученнями № 241 та № 237 від 18.06.2018;
1.2.6. 22.06.2018 Комісія з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації і проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків за скаргою Товарної біржи "Аукціоніст" щодо надання дозволу укласти договір відступлення права вимоги між ТОВ "ФК "Паритет" та АТ "Дельта Банк" через наявність технічної помилки в назві компанії, прийняла рішення, що оформлене протоколом № 93/18К від 22.06.2018;
1.2.7. Комісія вирішила визнати наявність підстав для скасування результатів електронних торгів з продажу лоту F11GL20845, повернення позивачу сплачених ним коштів за лот, за виключенням гарантійного внеску, визнано наявність порушень з боку третьої особи;
1.2.8. 05.07.2018 виконавча дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною 6 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прийняла рішення № 1900 "Про скасування результатів відкритих торгів з продажу активів АТ "Дельта Банк", яким було вирішено: 1) скасувати результати відкритих торгів, проведених 05.06.2018 (протокол електронних торгів від 05.06.2018 № UA-EA-2018-04-12-000366-а, лот F11GL20845) з продажу права вимоги за кредитним договором від 15.11.2006 № 11077510000, умови продажу якого затверджено рішенням Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів від 04.04.2018 № 862 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Дельта Банк"; 2) уповноваженій особі фонду на ліквідацію АТ "Дельта банк" доручено забезпечити повернення переможцю електронних торгів сплачених ним коштів за лот, за виключенням гарантійного внеску, забезпечити у 5-денний термін повторне подання уповноваженому структурному підрозділу Фонду пропозиції щодо продажу майна (активу), зазначеного у пункті 1 цього рішення для їх винесення на розгляд Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів;
1.2.9. листом № 09/07-01 від 09.07.2019 Товарна біржа "Аукціоніст" повідомила позивача, що гарантійний внесок у розмірі 297 122,20 грн платіжним дорученням № 90 від 09.07.2018 був перерахований на рахунок АТ "Дельта банк".
1.3. Позивач вважає, що оскільки : 1) при реєстрації учасника торгів окрім назви відображається також код ЄДРПОУ #38358377, який належить позивачу, а також було подано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серія ФК № F11GL20845 від 27.12.2012, сканкопія якого завантажена на сайті "Прозоро продажі"; 2) позивач вчасно підписав протокол електронного аукціону, як переможець; 3) у повному обсязі розрахувався за придбання активу, ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" не підпадає під визначення поняття недобросовісного учасника, що наведене у пункті 9.3 Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону.
1.4. ПАТ "Дельта Банк" проти позову заперечувало посилаючись на те, що позивач при реєстрації надав недостовірну інформацію, зазначивши невірне найменування, чим порушив вимоги підпункту 5.9.8 пункту 5.9 глави 5 Регламенту ЕТС, тому рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05.07.2018 № 1900 було прийнято на підставі статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються та Регламенту ЕТС, відповідає вимогам чинного законодавства та прийнято в межах компетенції виконавчої дирекції Фонду.
1.5. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проти позову також заперечував з тих саме підстав, додатково посилаючись на те, що Фонд наділений правом скасувати торги і реалізацію цього права здійснювати з певною свободою розсуду. Відповідач-1 зауважує також, що оператор (Товарна Біржа Аукціоніст ) зобов`язаний був перевірити відповідність ідентифікаційної інформації наданої користувачем, який має намір прийняти участь в електронному аукціонні, а користувач та учасник несе повну відповідальність за інформацію, вказану ним в ЕТС відповідно до Регламенту ЕТС.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 910/9627/18 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2018 № 1900. Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" 297 122,20 грн. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" 6 218,83 грн судового збору та 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем описка у найменуванні (зокрема, зазначення Фінансова компанія, замість Факторингова компанія) не може бути підставою для прийняття рішення про скасування результатів відкритих торгів з продажу активів та неповернення гарантійного внеску, оскільки встановлену у пункті 9.3 Регламенту ЕТС штрафну санкцію у вигляді неповернення сплаченого переможцем гарантійного внеску Фонд застосує лише у разі виявлення фактичної недобросовісності учасника із дотриманням принципу розумності та справедливості.
2.3. Суд встановив, що з матеріалів справи не вбачається здійснення позивачем будь-яких дій, які б суперечили меті торгів, навпаки встановлено, що позивач, як переможець торгів, з метою підтвердження наміру укласти договір про відступлення права вимоги провів повну оплату лоту, сплативши 1 188 488,80 грн згідно з платіжними дорученнями № 241 та № 237 від 18.06.2018, а відповідно до наданої позивачем інформації підтверджується спроможність ідентифікувати учасника таких торгів виходячи, зокрема із ідентифікаційного коду, за наявності допущеної описки у одному слові у назві учасника.
2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 у справі № 910/9627/18 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
2.5. Постановою від 27.11.2019 Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 910/9627/18 та передав справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
2.6. Постановою від 02.06.2020 у справі № 910/9627/18 Північний апеляційний господарський суд закрив провадження у частині вимог відносно пункту 1 рішення Виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2018 № 1900. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 залишив без змін.
2.7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач не підпадає під визначення недобросовісного учасника, наведеного у п. 9.3 Регламенту ЕТС, оскільки ним вчинялись всі дії на виконання мети електронного аукціону, тому сплачений гарантійний внесок підлягає поверненню позивачу.
2.8. З огляду на те, що позивач подав заяву про відмову від позову в частині позовних вимог, відносно пункту 1 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2018 року № 1900, суд апеляційної інстанції закрив провадження в цій частині.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
3.1. 07.07.2020 ПАТ "Дельта Банк" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/9627/18, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову повністю.
3.2. Скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України та їх застосування без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. 10.07.2020 Фонд звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/9627/18, у якій просить скасувати ці судові рішення та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову повністю.
3.4. Фонд визначає підставою касаційного оскарження судових рішень неправильне застосування судами норм абзацу 2 пункту 7 Розділу VII Положення щодо організації продажу, пункту 7.24 глави 7 Регламенту ЕТС, пункту 5.9 глави 5 Регламенту ЕТС, пункту 6 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 904/7747/17, від 19.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 14.01.2019 у справі № 927/26/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.5. ТОВ "Факторингова компанія "Паритет" подало відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення касаційної скарги Фонду заперечувало та просило закрити провадження за касаційною скаргою Фонду на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.3. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.4. Щодо визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.5. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
4.6. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року по справі № 923/682/16.
4.7. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
4.8. Проаналізувавши висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, на яку посилався ПАТ "Дельта Банк" у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що він стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке .
4.9. У справі, що переглядалась Верховним Судом, предметом спору були вимоги щодо зобов`язання здійснити поставку товару і стягнення неустойки у розмірі 1 000 000 грн. Спір стосувався різного тлумачення сторонами дати укладення договору поставки сої № 903 КЗ, з яким безпосередньо пов`язаний момент виникнення зобов`язання щодо поставки товару.
4.10. Верховний Суд залишив в силі рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у постанові від 23.10.2019 та вказав, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін судового процесу, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу, оскільки надав перевагу доказам позивача.
4.11. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення по суті спору надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі.
4.12. Крім того, Верховний Суд розглядає справу в межах повноважень, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України . Так, відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України , суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.13. Щодо тверджень Фонду про неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 904/7747/17 .
4.14. Предметом спору у справі № 904/7747/17 було визнання недійсним рішення про скасування відкритих торгів (аукціонів) та зобов`язання ПАТ "Актабанк" укласти із позивачем договір відступлення права вимоги за кредитним договором .
4.15. Верховний Суд у справі № 904/7747/17 погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, оскільки підставою для скасування електронних торгів Фондом стало рішення, прийняте за результатами засідання комісії Фонду з розгляду скарг та підготовки пропозиції стосовно організації і проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються, на якому було встановлено існування об`єктивних підстав для внесення змін до умов продажу активів, зокрема, відновлення іпотеки (обтяження нерухомого майна іпотекою) банку, що значною мірою впливало на вартість права вимоги за кредитним договором, майнові права за яким входили до складу зазначеного лота.
4.16. В той час, як у справі, що переглядається суди встановили, що позивач не підпадає під визначення недобросовісного учасника, наведеного у п. 9.3 Регламенту ЕТС, оскільки ним вчинялись всі дії на виконання мети електронного аукціону .
4.17. Тобто, як предмет позову, так і обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.
4.18. Щодо посилання Фонду на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 14.01.2019 у справі № 927/26/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 щодо застосування вказаної норми необхідно зазначити таке.
4.19. У справі № 910/23210/17 Верховний Суд погодився з постановою суду апеляційної інстанції про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу з огляду на те, що такий вид робіт, як виїзд адвоката до відповідача не передбачений ані умовами договору, ані переліком витрат на правничу допомогу згідно із Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ані положеннями ГПК України; адвокатом у звіті виконавця було вписано однакові види робіт; послуги частково надавались адвокатом Яковенко І.М., хоча договір про надання правової допомоги був укладений з адвокатським бюро та відповідачем, а доказів існування між адвокатом і адвокатським бюро договірних відносин не надано.
4.20. Тобто суди у справі № 910/23210/17, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, крім наданих позивачем заперечень щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, врахували й інші докази у справі.
4.21. У справі, що переглядається, крім заперечень щодо вартості заявлених послуг, наявні інші докази, за результатами оцінки яких було прийнято рішення про стягнення 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4.22. У постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 927/26/18, висловлено правову позицію, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Верховний Суд у справі № 927/26/18 підтримав висновок суду апеляційної інстанції, який відмовив у здійсненні розподілу понесених скаржниками витрат на професійну правничу допомогу, оскільки до закінчення судових дебатів відповідач і третя особа-5 не заявили клопотання про компенсацію витрат за надану професійну правову допомогу.
4.23. Проте у справі, що переглядається, позивач заявив клопотання про розподіл судових витрат при зверненні з позовною заявою, надавши орієнтовний розрахунок, а докази оплати наданих послуг надав до винесення рішення по суті спору.
4.24. Твердження Фонду про неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо необхідності зазначення у договорі про надання послуг порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару є безпідставним.
4.25. Так, суд касаційної інстанції, приймаючи рішення про зменшення адвокатських витрат до 12 000,00 грн у справі № 922/1163/18, надав оцінку зібраним доказам в їх сукупності (договору про надання професійної правничої допомоги, акту приймання - передачі виконаних робіт/послуг, платіжного доручення, виписки з рахунку) і з урахуванням встановлених у справі обставин дійшов відповідного висновку.
4.26. У справі, яка переглядається, суди визнали достатніми надані докази для стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 17 000,00 грн, а суд касаційної інстанції, в межах наданих повноважень, не може здійснювати оцінки та переоцінки доказів.
4.27. Тобто висновок, який викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 не підлягає врахуванню при вирішенні цього спору, оскільки правовідносини не є подібними.
4.28. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.29. З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях, що оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/9627/18 на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/9627/18 закрити.
2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фі-зичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/9627/18 закрити.
3. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кролевець
І. Ткач
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2020 |
Оприлюднено | 15.10.2020 |
Номер документу | 92172803 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Кондратова І.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні