Постанова

від 13.10.2020 по справі 442/3555/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 442/3555/17

адміністративне провадження № К/9901/584/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №442/3555/17

за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про зобов`язання вчинити дії, стягнення невиплаченої пенсії та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому просила:

- визнати незаконним рішення Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 3877/15-16 від 04.04.2017;

- зобов`язати Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити перерахунок пенсії, виходячи з розміру 80% середньої зарплати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства, починаючи з 1 січня 2017 року, з врахуванням виплачених сум та надалі проводити виплату пенсії у перерахованому розмірі;

- стягнути з відповідача 20 000 грн матеріальної шкоди.

Вимоги обґрунтувала тим, що у період з 1983 по 1998 рік працювала на посадах, що віднесені до Списку №1, її страховий стаж 30 років 1 місяць 22 дні, в тому числі за Списком №1 - 14 років 2 місяці 25 днів, їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. Вважає, що на неї поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці , проте звернувшись до відповідача з проханням здійснити перерахунок пенсії відповідно до вказаного Закону, отримала відмову. Вказує, що відповідач, відмовивши у перерахунку пенсії, порушив її гарантії, визначені цим Законом, в частині, що стосується особливостей пенсійного забезпечення шахтарів.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 4 липня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці .

Зобов`язано Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства, починаючи з 01.01.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1, оскільки її страховий стаж складає 30 років 1 місяць 22 дні, в тому числі за Списком №1 - 14 років 2 місяці 25 днів.

10.03.2017 позивачка звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку її пенсії згідно Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці .

Листом № 3877/16-16 від 04.04.2017 позивачці було відмовлено у здійсненні перерахунку, оскільки дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці на неї не поширюється. При цьому зазначено, що згідно з переліком Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, посади газомірника та майстра вентиляції на роботах віднесено до пункту г (робітники, керівники, спеціалісти і службовці, зайняті на підземних роботах 50 процентів і більше робочого часу на рік) підрозділу І Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень Розділу І Гірничі роботи .

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має більше 14 років стажу роботи за Списком №1 з повним робочим днем на підземних роботах, а тому відповідач протиправно відмовив у проведенні позивачу перерахунку її пенсії на підставі статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці .

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці та встановлені цим Законом додаткові гарантії у виплаті та підвищенні пенсії, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки посади газомірника та майстра вентиляції на роботах, пов`язаних з підземними роботами відносяться до пункту г підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то позивачка права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону №345-VI, не має.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив із висловленої Верховним Судом України правової позиції у аналогічних правовідносинах в постановах від 24.06.2014 № 21-236а14 та від 20.01.2016 №459/6146/13-а.

Позивачка не погодилася із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогами про її скасування та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що здійснення апеляційним судом посилання при прийнятті рішення на практику Верховного Суду України у справі №21-236а14 та №459/6146/13-а є помилковим, оскільки наведені апеляційним судом постанови за змістом не мають ніякого відношення до її трудової діяльності, так як вона була прийнята на роботу на підземний рудник №2 на будівничо-монтажні роботи на Стебницький калійний завод, 02.03.1984 переведена учнем газомірника рудника № 2, 07.03.1985 переведена газомірником по першому розряду підземної тарифної ставки, 01.01.1988 переведена мотористом венталізаційних установок по другому розряду по ставці шахтної поверхності рудника № 2, 04.01.1988 переведена газомірником по першому розряду з підземною тарифною ставкою рудника № 2, 01.01.1989 переведена газомірником по першому розряду підземної тарифної ставки рудника №2, 27.10.1989 присвоєна професія газомірника першого розряду, 01.07.1993 переведена майстром венталізаційної служби підземного рудника № 2, а 28.05.1998 звільнена з роботи по переведенню.

Крім того, посилається на те, що види її діяльності до березня 1994 року були віднесені до Списку №1 Розділу І підрозділу І (підземні роботи) постанови Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, та передбачали зайнятість на підземних роботах повний робочий день, що також підтверджується записами трудової книжки (підземна тарифна ставка).

У поданому відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні скарги.

Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про часткове задоволення скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 процентів середньої заробітної плати шахтарям, але не менш як 3 розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по 1 року.

Відповідно до пункту "а" підрозділу 1 "Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень" (далі підрозділ 1 розділу 1 "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Статтею 10 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" визначено, що дія статті 8 Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 1 Гірничого закону України рудник - це гірниче підприємство, що видобуває рудні та нерудні корисні копалини підземним способом.

У постанові від 20.11.2018 (справа №345/4616/16) Верховний Суд дійшов правового висновку, що статтю 1 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" слід розглядати у нерозривному зв`язку зі списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

За змістом пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно із Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, і який був діючим до 26.01.1991, розділ 1 Гірничі роботи підрозділ 1 Підземні роботи передбачав, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку і т. д.).

Крім того, Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, що діяв до 11.03.1994, Список №1, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, що діяв до 16.01.2003, містить в собі Розділ 1 підрозділ 1 Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Колегія суддів, погоджується з доводами позивачки, що в силу приписів Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, під час вирішення справи застосуванню підлягали Списки 1956 року, які діяли на час її роботи на відповідних посадах.

Водночас, оскільки за правилами статті 1 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці обов`язковою умовою для застосування положень цього закону є зайнятість особи на підземних роботах протягом повного робочого дня, тому вказана обставина є вирішально.

У справі, що розглядається, суди встановили, що стаж роботи позивачки за Списком №1 становить понад 7,5 років. Проте, судами залишились нез`ясованими обставини щодо роботи позивачки повний робочий день під землею.

У зв`язку з цим слід зазначити, що частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам ані постанова суду першої інстанції, ані апеляційного суду не відповідають.

Колегія суддів звертає увагу, що за нормами ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 4 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - скасувати, а справу №442/3555/17 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко,

Судді Верховного Суду