Постанова

від 07.10.2020 по справі 182/4932/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 182/4932/17

провадження № 61-13907св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Шолоховська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року у складі судді Рибакової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Шолоховської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його двоюрідний брат ОСОБА_3 , який проживав в с. Шолохове Нікопольського району Дніпропетровської області. Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 5,5813 га, розташовану на території Шолохівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Відповідно до заповіту від 01 квітня 2013 року, ОСОБА_3 усе майно заповів ОСОБА_2 .

13 травня 2014 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, але спадщину не оформила та відмовилася від спадщини у зв`язку з виїздом до Російської Федерації.

Він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 .

Постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини та не наданням документів, що підтверджують родинні відносини з померлим.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року встановлено факт родинних відносин з померлим.

Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач у встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України не подав у зв`язку з тим, що йому було відомо про заповіт на ім`я ОСОБА_2 і про те, що вона подала заяву про прийняття спадщини за заповітом. Тому вважає, що строк для прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ним був пропущений з поважної причини.

Просив визначити йому додатковий строк в один місяць для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його двоюрідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шолохове Нікопольського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2010 року, у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Шолоховської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження дійсної поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що право позивача на спадкування залежало від відмови від прийняття спадщини ОСОБА_2 . Позивачу було відомо про заповіт, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 і те, що вона прийняла спадщину після смерті брата. Заяву про відмову від спадщини ОСОБА_2 подала лише 09 грудня 2016 року, позивач у цей же день подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті брата. Суд не прийняв до уваги положення частини другої статті 1270 ЦК України.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

29 серпня 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 02 жовтня 2019 року.

24 вересня 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 29 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, відкрито касаційне провадження у справі № 182/4932/17, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2019 року цивільна справа № 182/4932/17 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3

ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 5,5813 га, розташована на території Шолохівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 квітня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 .

Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 185/2014 після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкав на день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 подала до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2013 року, р.н.№ 74 після смерті ОСОБА_3 . Вказана заява була засвідчена секретарем Шолоховської сільської ради Матюк Н.М., зареєстрована в реєстрі за № 56 та надійшла до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори 13 травня 2014 року.

Також у спадковій справі наявна заява ОСОБА_2 до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори від 09 грудня 2016 року, в якій ОСОБА_2 вказала, що у зв`язку з тим, що вона виїжджає на постійне місце проживання до Росії, спадщину оформляти не буде, не заперечує, щоб спадщина була видана за законом ОСОБА_1

09 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 подав до Першої Нікопольської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та повідомив, що спадкоємців за законом крім нього у спадкодавця немає.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 грудня 2016 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Ткачовою Л.П. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, та ненаданням документів, які підтверджують родинні відносини ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року у справі № 182/1216/17, яке набрало законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Шолохівської сільської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадщину задоволено частково.

Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідними братами. В решті вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог по суті спору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не звернули уваги на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Відповідачами у справі щодо визначення додаткового строку на прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом частини першої статті 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , а тому саме вона є належним відповідачем у справі.

В той же час вона приймала участь у справі в якості третьої особи.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, але помилились щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення підлягають зміні в їх мотивувальній частині.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд змінює рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині мотивів їх прийняття, тому новий розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на зазначене з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання касаційної скарги у розміри 1 280 грн (640 грн х 200%).

Керуючись статтями 400, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2019 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збор за подання касаційної скарги у розмірі 1 280 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунка отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук