Ухвала

від 12.10.2020 по справі 153/19/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 153/19/19

провадження № 61-13259ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства Родинний лан на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Родинний лан , третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договору емфітевзису ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства Родинний лан (далі - ФГ Родинний лан ), третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договору емфітевзису.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 успадкувала у приватну власність земельну ділянку площею 1,7811 га, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410, розташовану на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до дня смерті належала її брату ОСОБА_3 на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року. Під час оформлення спадщини їй стало відомо, що у державному реєстрі речових прав 16 серпня 2017 року зареєстрований договір про право користування земельною ділянкою (емфітевзису), укладений 12 червня 2017 року між її братом ОСОБА_3 та ФГ Родинний лан .

09 березня 2016 року ОСОБА_3 оформив нотаріальну довіреність строком на п`ять років без права передоручення іншим особам, якою уповноважив ОСОБА_2 , яка є дружиною керівника ФГ Родинний лан ОСОБА_4 , бути його представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності, з усіма необхідними повноваженнями та вести від його імені справи у всіх судових установах. Після видачі цієї довіреності був оформлений оскаржуваний договір емфітевзису, тому позивач припускала, що спірний договір був підписаний ОСОБА_2 та вважала, що він є недійсним, оскільки за змістом довіреності від 09 березня 2016 року ОСОБА_3 не уповноважував її на укладення договору емфітевзису та його державну реєстрацію.

Разом з тим зазначала, що позивачу відомо, що ОСОБА_3 від ФГ Родинний лан плату за надання у користування земельної ділянки за договором емфітевзису не отримував.

За життя ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, практично щодня знаходився в стані алкогольного сп`яніння та постійно у магазині ОСОБА_2 брав на список продукти. 05 листопада 2017 року він був доставлений у Ямпільську центральну районну лікарню та цього ж числа помер від інтоксикації алкоголю та пневмонії.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 змінила предмет і підстави позову, посилаючись на те, що її брат оскаржуваний договір не підписував, проте зважаючи на відсутність зразків його підпису цю обставину вона не зможе довести у суді належними доказами. Водночас, враховуючи, що ОСОБА_3 від ФГ Родинний лан на виконання пункту 4.1 оскаржуваного договору грошей у розмірі 51 973,00 грн не отримував, тобто відповідачем не виконанні істотні умови договору, вважає, що наявні підстави для розірвання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзис) та скасування його державної реєстрації.

Пославшись на викладене та на те, що керівник ФГ Родинний лан , скориставшись довірою та станом брата позивача, який хворів та часто вживав спиртні напої, в порушення істотних умов спірного договору, не сплатив кошти за користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір емфітевзису, укладений 12 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ Родинний лан , зареєстрований 27 липня 2017 року державним реєстратором Гаєвською В. П. у Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області, номер запису про інше речове право 21898432, скасувавши його державну реєстрацію, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір емфітевзису, укладений 12 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ Родинний лан , зареєстрований 27 липня 2017 року, номер запису про інше речове право 21898432. Скасовано його державну реєстрацію. Стягнуто з ФГ Родинний Лан на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 768,40 грн, а також по оплаті за проведення експертизи у сумі 5 436,92 грн, а всього 6 205,32 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що ФГ Родинний лан не дотримано вимог спірного договору щодо одноразової виплати коштів ОСОБА_3 за користування його земельною ділянкою. Зміну умов договору, на яку посилався відповідач, щодо проведення розрахунку товарами та продуктами харчування, а також частково - у сумі 5 000,00 грн готівкою, не підтверджено належними та допустимими доказами.

У вересні 2020 року ФГ Родинний лан засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, зокрема такими підставами є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно у випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

В якості підстави касаційного оскарження рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, заявник зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спорах про розірвання договору емфітевзису у зв`язку з його невиконанням, зокрема у випадку коли строк і порядок оплати спірним договором емфітевзису не визначено (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник вказує на невідповідність оскаржуваних судових рішень правовій позиції Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 354/416/13-ц, зокрема не здійснено правову кваліфікацію правовідносин на підставі встановлених обставин та не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведеного касаційне провадження в цій справі необхідно відкрити.

У касаційній скарзі заявником викладено клопотання про зупинення дії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року, яке фактично нічим не обґрунтовує.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що заявником у клопотанні взагалі не наведено належного правового обґрунтування необхідності зупинення дії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року, то таке клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Родинний лан , третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договору емфітевзису , за касаційною скаргою Фермерського господарства Родинний лан на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року.

Витребувати з Ямпільського районного суду Вінницької області матеріали вищезазначеної цивільної справи № 153/19/19.

В задоволенні клопотання Фермерського господарства Родинний лан про зупинення дії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року відмовити.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик