Постанова

від 26.05.2021 по справі 153/19/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 153/19/19

провадження № 61-13259св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Родинний лан ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства Родинний лан на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року у складі судді Гаврилюк Т. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фермерського господарства Родинний лан (далі - ФГ Родинний лан ) про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзис) та скасування його державної реєстрації, обґрунтовуючи позов тим, що вона успадкувала у приватну власність земельну ділянку площею 1,7811 га, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410, розташовану на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка до дня смерті належала її брату ОСОБА_3 на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року. Під час оформлення спадщини їй стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 серпня 2017 року зареєстрований договір про право користування земельною ділянкою, укладений 12 червня 2017 року між її братом ОСОБА_3 та ФГ Родинний лан .

09 березня 2016 року ОСОБА_3 оформив нотаріальну довіреність строком на п`ять років без права передоручення іншим особам, якою уповноважив ОСОБА_2 , яка є дружиною керівника ФГ Родинний лан ОСОБА_4 , бути його представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності, галузевої належності, з усіма необхідними повноваженнями та вести від його імені справи у всіх судових установах. Після видачі цієї довіреності був оформлений оскаржуваний договір емфітевзису, тому позивач припускає, що спірний договір підписаний ОСОБА_2 , та вважає, що він є недійсним, оскільки за змістом довіреності від 09 березня 2016 року ОСОБА_3 не уповноважував її на укладення договору емфітевзису та його державну реєстрацію.

Позивачу відомо, що ОСОБА_3 від ФГ Родинний лан плату за надання у користування земельної ділянки за договором емфітевзису не отримував.

За життя ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, практично щодня знаходився в стані алкогольного сп`яніння та постійно у магазині ОСОБА_2 брав на список продукти харчування та пиво. ІНФОРМАЦІЯ_4 він був доставлений у Ямпільську ЦРЛ та цього ж числа помер від інтоксикації алкоголю та пневмонії.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 березня 2019 року ОСОБА_2 залучено як третю особу до участі у справі.

05 лютого 2020 року позивач подала до суду письмову заяву про зміну предмета і підстав позову, обґрунтувавши її тим, що її брат оскаржуваний договір не підписував, проте, зважаючи на відсутність зразків його підпису, цю обставину вона не зможе довести у суді належними доказами. Водночас, враховуючи, що ОСОБА_3 від ФГ Родинний лан на виконання пункту 4.1 оскаржуваного договору грошей у розмірі 51 973,00 грн не отримував, тобто відповідачем не виконані істотні умови договору, вважає, що наявні підстави для розірвання договору про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису) та скасування його державної реєстрації.

Пославшись на викладене, та на те, що керівник ФГ Родинний лан , скориставшись довірою та станом брата позивача, який хворів та часто вживав спиртні напої, в порушення істотних умов спірного договору, не сплатив кошти за користування земельною ділянкою, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзису), укладений 12 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ Родинний лан , зареєстрований 27 липня 2017 року державним реєстратором Гаєвською В. П. у Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області, номер запису про інше речове право 21898432, скасувавши його державну реєстрацію, а також стягнути із відповідача судові витрати.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір про право користування земельною ділянкою (договір емфітевзис), укладений 12 червня 2017 року між ОСОБА_3 та ФГ Родинний лан , який 27 липня 2017 року зареєстрований державним реєстратором Гаєвською В. П. у Центрі надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області, номер запису про інше речове право 21898432, скасувавши його державну реєстрацію. Стягнуто із ФГ Родинний лан на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн, а також зі сплати за проведення експертизи у сумі 5 436,92 грн, всього - 6 205,32 грн.

При прийнятті свого рішення суд першої інстанції врахував, що відповідачем, як юридичною особою, не надано суду накладну, чек або інший письмовий документ, який підтвердив би здійснення фіксованої одноразової виплати ОСОБА_3 у розмірі 51 973,00 грн за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12 червня 2017 року № 8; не надано суду доказів сплати відповідного податку на виплачену ОСОБА_3 згідно із вказаним договором плату за користування земельною ділянкою; визначена договором сума коштів, яку мав би отримати ОСОБА_3 , за користування його земельною ділянкою ФГ Родинний лан за 73 роки занадто мізерна. Якщо відрахувати податки із даної суми, то виходить менше 500,00 грн на рік, що ставить покійного ОСОБА_3 у вкрай невигідне положення, оскільки, якщо допустити, що якби покійний оформив договір оренди, то отримував би в десять разів більше (мінімум), що також викликає сумнів у суду щодо дійсності намірів покійного.

Окрім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що на пояснення у судовому засіданні сімейства ОСОБА_2 (відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_2 ), що вони пояснювали покійному ОСОБА_3 про те, що перший рік коштів давати не будуть, так як земля ще не прибуткова, а договір був укладений влітку, доходів від земельної ділянки ОСОБА_3 немає, тому і немає виплат, хоча у той же час, вказують, що кошти видавалися продуктами та товарами через магазин ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ФГ Родинний лан не дотримано вимог пункту 4.1 та підпункту 6.1.2 договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12 червня 2017 року № 8 щодо одноразової виплати коштів ОСОБА_3 за користування його земельною ділянкою. Зміна умов договору (яка нібито мала місце) щодо проведення розрахунку товарами та продуктами харчування, а також частково (у сумі 5 000,00 грн) готівкою, не знайшла свого підтвердження належними та допустимими доказами. Оскільки, якщо припустити, що вона й мала місце, то вона була укладена із порушенням вимог чинного законодавства, що стосується зміни умов договору. Відповідачем не доведено суду факт виконання умов договору жодним належним доказом.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року апеляційну скаргу ФГ Родинний лан залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, врахувавши відсутність письмових документів про здійснення оплати за спірним договором від 12 червня 2020 року та відсутності внесення змін у цей договір щодо умов розрахунку за ним, вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів здійснення відповідачем сплати ОСОБА_3 одноразової виплати за користування земельною ділянкою, площею 1,7811 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410, що є істотним порушенням умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 12 червня 2017 року та, як наслідок, підставою для його розірвання, скасувавши при цьому його державну реєстрацію.

Крім того, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що показання ОСОБА_4 щодо факту передання коштів ОСОБА_3 у момент підписання договору спростовуються показаннями інших свідків, тому вони є оманливими і такими, що не відповідають дійсності.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У вересні 2020 року ФГ Родинний лан засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та змінити розподіл судових витрат. Окрім цього, касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року.

В якості підстави касаційного оскарження рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року заявник зазначає відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спорах про розірвання договору емфітевзису у зв`язку з його невиконанням, зокрема у випадку, коли строк і порядок оплати спірним договором емфітевзису не визначено. Крім того, заявник вказує на невідповідність оскаржуваних судових рішень правовій позиції Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 354/416/13-ц, зокрема судами не здійснено правову кваліфікацію правовідносин на підставі встановлених обставин та не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

У касаційній скарзі заявник також посилається на те, що:

- судом першої інстанції не застосовану норму матеріального права, яка підлягала застосуванню, а саме: положення статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про строк (термін) виконання зобов`язання та частину першу статті 612 ЦК України про прострочення боржника;

- за змістом пункту 4.1 спірного договору про користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строк виконання зобов`язання зі сплати емфітевтом грошових коштів власнику за користування земельною ділянкою (емфітевзис) не встановлений;

- судом не установлено, що спадкодавець як сторона спірного договору за життя пред`являв вимогу про виконання зобов`язання щодо оплати за користування земельною ділянкою. Цивільна правоздатність ОСОБА_3 припинилась у момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач як спадкоємець також не пред`являла вимогу до відповідача про виконання зобов`язання щодо оплати за користування земельною ділянкою, а тому строк виконання зобов`язання за договором щодо оплати за користування земельною ділянкою не настав, а її право не порушено;

- з відповідача неправомірно стягнуто на користь позивача витрати за проведення судово-психіатричної експертизи, оскільки така експертиза за заявленими вимогами про розірвання договору користування земельною ділянкою (емфітевзис) з підстав невиконання істотних умов договору щодо оплати за користування цією земельною ділянкою немає доказового значення за цими вимогами (не пов`язана з предметом позову, за яким суд ухвалив рішення, пункт 1 частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України)).

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ФГ Родинний лан , в якому позивач зазначає про необґрунтованість касаційної скарги, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.

Станом на дату розгляду справи інших відзивів на касаційну скаргу ФГ Родинний лан до Верховного Суду не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ФГ Родинний лан передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі (на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 153/19/19 із Ямпільського районного суду Вінницької області, відмовлено в задоволенні клопотання ФГ Родинний лан про зупинення дії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2020 року матеріали справи № 153/19/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанційустановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 березня 2016 року № 55909904 ОСОБА_3 був власником земельної ділянки, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410, площа 1,7811 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, на підставі рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 04 січня 2016 року № 153/1814/15-ц.

За довіреністю від 09 березня 2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (дата народження не відповідає дійсності) уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіма відповідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях, представляти його інтереси у відповідних уповноважених органах нотаріату, в тому числі в Головному управлінні Державного геокадастру Вінницької області з усіма необхідними повноваженнями з питань користування належною йому земельною ділянкою площею 1,7811 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21 грудня 2018 року № 150592804 27 липня 2017 року проведено державну реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 12 червня 2017 року, який укладений між ФГ Родинний лан та ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36641875 від 16 серпня 2017 року. За умовами вказаного договору об`єктом землекористування є земельна ділянка площею 1,7811 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410. Договір укладено на 73 роки з дати державної реєстрації права емфітевзису в порядку, передбаченому законодавством. За користування земельною ділянкою ФГ Родинний лан зобов`язалося сплатити ОСОБА_3 фіксовану одноразову виплату в розмірі 51 973,00 грн з урахуванням всіх податків за весь період користування.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки до договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12 червня 2017 року ОСОБА_3 передав у строкове платне користування, а ОСОБА_4 , який є керівником ФГ Родинний лан , прийняв земельну ділянку площею 1,7811 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410.

Наказом від 25 липня 2017 року № 1 Про здійснення плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_2 наказано здійснювати виплати грошових коштів, крім того, за необхідності та на вимогу ОСОБА_3 , надавати останньому продовольчі та промислові товари в рахунок погашення заборгованості відповідно до договору від 12 червня 2017 року № 8 з магазину ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходиться у селі Гальжбіївка Ямпільського району Вінницької області, та являється спільною сумісною власністю засновників ФГ Родинний лан .

Відповідно до квитанцій від 21 серпня 2017 року № 0.0.839431943.1 та від 21 серпня 2018 року № 57 ОСОБА_3 сплатив по 171,00 грн земельного податку з фізичних осіб.

З податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи за І квартал та І півріччя 2017 року та податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи за три квартали 2017 року та за 2017 рік вбачається, що у них відсутні відомості щодо наявності у користуванні ФГ Родинний лан земельної ділянки площею 1,7811 га із кадастровим номером 0525681600:05:002:0410.

У повідомленні заступника начальника Головного управління статистики у Вінницькій області і повідомленні Головного управління ДФС у Вінницькій області від 09 квітня 2019 року зазначено, що ФГ Родинний лан за 2017 рік фінансову звітність не надавало, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1ДФ) за три квартали 2017 року та за 2017 рік не подавало.

Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого від 05 листопада 2017 року № 3980 ОСОБА_3 хворів на протязі останніх семи місяців, щоденно зловживав алкоголем. Звернувся за лікарською допомогою у зв`язку із кашлем та болем у правій половині грудної клітини. Встановлений діагноз: гостра не госпітальна правобічна пневмонія вірусно-бактеріальної етіології, важкий перебіг.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 14 листопада 2018 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 листопада 2018 року № 145350462 ОСОБА_1 успадкувала після смерті свого брата ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 0525681600:05:002:0410, площа 1,7811 га, яка розташована на території Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

10 липня 2019 року в. о. головного лікаря КНП Ямпільська ЦРЛ видано довідку № 01-4-856 про те, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

У довідці-характеристиці, виданої виконкомом Гальжбіївської сільської ради Ямпільського району Вінницької області на ОСОБА_3 , 1977 року народження, зазначено, що ОСОБА_3 за час проживання на території громади зарекомендував себе з позитивної сторони. В спілкуванні з жителями поводив себе адекватно, до роботи відносився відповідально. Шкідливими звичками не зловживав.

У висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи документів від 30 вересня 2019 року № 4122/4123/19 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 в договорі про право користування земельною ділянкою (договорі емфітевзису), укладеному 12 червня 2017 року, в оригіналі зошиту в клітинку на 10 аркушах з обкладинкою зеленого кольору з записами на 1, 2, 3 сторінці після ОСОБА_3 - ОСОБА_6 виплата пай з датами та сумами коштів, на оригіналі аркушу в клітинку, на якому вказано ОСОБА_3 (виплата пай) на звороті Виплата на пай ОСОБА_3 з вказанням дат і сум коштів; підпис в оригіналі довіреності серія НАТ № 678405 виконані рукописним способом, кульковими ручками без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підписи від імені ОСОБА_3 у наданих на дослідження документах: в договорі про право користування земельною ділянкою (договорі емфітевзису), укладеному 12 червня 2017 року, в оригіналі зошиту в клітинку на 10 аркушах з обкладинкою зеленого кольору з записами на 1, 2, 3 сторінці після ОСОБА_3 - ОСОБА_6 виплата пай з датами та сумами коштів, на оригіналі аркушу в клітинку, на якому вказано ОСОБА_3 (виплата пай) на звороті Виплата на пай ОСОБА_3 , в оригіналі довіреності серія НАТ №678405 - виконані одною і тою ж особою.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 13 лютого 2020 року № 2 ОСОБА_3 на час складання спірного договору на психічні розлади не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. На час складання спірного договору від 12 червня 2017 року ОСОБА_3 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

У судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , неповнолітня ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , викликані за заявою позивача, та ОСОБА_16 , яка проживала разом з ОСОБА_3 , пояснили, що ОСОБА_3 постійно був п`яний, з весни 2017 року до дня смерті вживав алкоголь щоденно, почав забувати. Про отримання коштів за договором про право користування земельною ділянкою свідкам не відомо.

У судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які працюють продавцями в магазині ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , пояснили, що ОСОБА_3 в рахунок оплати за користування земельною ділянкою отримав спочатку 5 000,00 грн, а в подальшому брав у магазині ОСОБА_2 товар, за який розписувався у зошиті.

У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_4 пояснив, що документи на спірну земельну ділянку ОСОБА_3 оформляли десь біля півтори роки. Спочатку мав бути оформлений договір оренди, однак ОСОБА_3 запропонував оформити договір емфітевзису, так як йому потрібні були кошти на придбання житла. Кошти бралися із магазину продуктами та необхідним для ремонту. У день підписання договору кошти передавала дружина, яку саме суму, він не пам`ятає.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною другою статті 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України (частина перша статті 102 1 ЗК України).

Одним з речових прав на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 3 частини першої статті 395 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно зі статтею 410 ЦК України землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом та ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої-другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Норма пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об`єктів оренди (суборенди, емфітевзису).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно встановив, що відповідач не надав суду доказів сплати фіксованої одноразової виплати за користування земельною ділянкою, передбаченої договором, що є істотним порушенням умов договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 12 червня 2017 року. Встановивши істотність порушень умов договору, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову про його розірвання із скасуванням державної реєстрації.

Із зазначених підстав не приймаються доводи касаційної скарги заявника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спорах про розірвання договору емфітевзису у зв`язку з його невиконанням, зокрема у випадку, коли строк і порядок оплати спірним договором емфітевзису не визначено. Окрім цього, у спорах про розірвання цивільно-правового договору через невиконання стороною своїх обов`язків існує стала судова практика, сформована Верховним Судом (наприклад, постанови Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 308/3644/17 (провадження № 61-45833св18), від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17 (провадження № 14-246цс19), від 15 квітня 2020 року у справі № 132/1959/18 (провадження № 61-16997св19), від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 468/1680/17-ц (провадження № 61-15469св19)).

Доводи касаційної скарги про те, що право позивача не порушено, відхиляються, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_3 та до неї перейшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, відповідно і права щодо спірної земельної ділянки.

Доводам заявника про те, що: суди не застосували положення статей 530 та 612 ЦК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин; пунктом 4.1 спірного договору не встановлений строк виконання зобов`язання зі сплати емфітевтом ФГ Родинний лан грошових коштів власнику за користування земельною ділянкою, також були предметом дослідження апеляційним судом, який надав їм належну правову оцінку, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З огляду на положення статті 141 ЦПК України доводи касаційної скарги про те, що з відповідача неправомірно стягнуто витрати за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, не приймаються. Окрім цього, апеляційний суд правильно зазначив, що у випадку незгоди з ухвалою суду першої інстанції про призначення експертизи відповідач, відповідно до вимог частини першої статті 353 ЦПК України, не був позбавлений можливості оскаржити її в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Не приймаються доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновків Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 354/416/13-ц, оскільки фактичні обставини вказаної справи відмінні від цієї справи, що переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції та висновків апеляційного суду.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Родинний лан залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 травня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик