Рішення

від 02.10.2020 по справі 752/11729/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11729/19

Провадження № 2/752/2063/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Власенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

у червні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила стягнути заборгованість за договором позики у сумі 3 989 355 грн., інфляційне збільшення суми боргу у сумі 351 202,69 грн., три проценти річних у сумі 114 762,27 грн., а також 9 605 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 05 червня 2018 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у позику грошові кошти у сумі 150 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 5 червня 2018 року становило 3 900 000 грн., які зобов`язувався повернути до 26 червня 2018 року, що стверджується розпискою, складеною ОСОБА_2 05 червня 2018 року. Однак, взяті на себе зобов`язання за договором позики, відповідач не виконав, грошові кошти, отримані у позику, позивачу не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складається з наступного: 3 989 355 грн. - основна сума боргу; 351 202,69 грн. - інфляційне збільшення; 114 762,27 грн. - три проценти річних.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. (а.с. 24 т. 1)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду. (а.с. 42 т.1)

Ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року про відкриття провадження у справі, отримано особисто відповідачем ОСОБА_2 3 липня 2019 року, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 1 а.с. 28).

В порядку, передбаченому статтями 174, 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

Натомість 14 січня 2020 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшли пояснення ОСОБА_2 , в яких останній зазначив, що попри наявність у позивача оригіналу написаної відповідачем розписки від 05 червня 2018 року про отримання у борг строком на один місяць грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США, між сторонами у справі не існує жодних правовідносин, в тому числі правовідносин за договором позики. Зазначає, що не має жодних боргових зобов`язань перед позивачем. Грошові кошти готівкою були отримані відповідачем не від ОСОБА_1 і не в борг, а від ТОВ Ерлайт в особі фінансового директора ОСОБА_1 для виконання доручення ТОВ Ерлайт - придбання майнових прав на землю сільськогосподарського призначення у Полтавській області. За вказаних обставин, просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Постановлено накласти арешт на земельну ділянку, загальною площею 10 га, кадастровий номер 32212808800:11:005:0249, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташована за адресою:с/рада Богданівська Броварського району Київської області, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору про поділ нерухомого майна, посвідченого 05.01.2018 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської област Гамзатовою А.А. (а.с. 7 т.2)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у даній справі до остаточного вирішення цивільної справи № 761/838/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, що перебуває в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва. (а.с. 12 т.2)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2020 року зупинено провадження у даній справі до розгляду заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді. (а.с. 60 т.2)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 сепрня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід судді. (а.с. 65 т.2)

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.2020 року поновлено провадження у даній справі. (а.с. 70 т.2)

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Відповідач та його прелставник в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що між сторонами у справі не існує жодних правовідносин, в тому числі правовідносин за договором позики. Зазначає, що не має жодних боргових зобов`язань перед позивачем. Грошові кошти готівкою були отримані відповідачем не від ОСОБА_1 і не в борг, а від ТОВ Ерлайт в особі фінансового директора ОСОБА_1 для виконання доручення ТОВ Ерлайт - придбання майнових прав на землю сільськогосподарського призначення у Полтавській області.

Заслухавши пояснення представника позивача, яка підтримала позов у повному обсязі, просила задовольнити позовні вимоги, відповідача ОСОБА_2 та його представника, які категорично заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність необґрунтованість та відсутність порушеного права позивача відповідачем, дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, оформлений розпискою, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 5 червня 2018 року отримав від ОСОБА_1 у борг (позику) грошові кошти готівкою у сумі 150 000 доларів США , що в гривневому еквіваленті становить 3 900 000 грн., які зобов`язався повернути в термін до 26 червня 2018 року (т. 1 а.с. 7).

Зі змісту зазначеної вище розписки вбачається, що остання написана ОСОБА_2 власноручно, розпискою ОСОБА_2 підтверджує отримання грошових коштів у названій вище сумі від ОСОБА_1 у борг.

У своїх поясненнях відповідач зазначає, що вказані грошові кошти не отримував у борг, зазначена розписка складена ним та грошові кошти отримано для виконання доручення ТОВ Ерлайт - придбання майнових прав на землю сільськогосподарського призначення у Полтавській області.

За правилами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Якщо умови договору (наприклад, ціна, процентна ставка чи інше зустрічне надання) порівняно із звичайними умовами договорів цього ж виду, які існують у цей момент, є різко , значно невигідними для однієї зі сторін, і тільки в силу тяжкої обставини одна зі сторін приймає ці умови, то такий договір може бути визнаний недійсним на підставі ст. 233 ЦК України.

Згідно зі ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормою ч. 1 ст. 627 ЦК встановлено що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК).

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою ч. 1 ст. 1048 ЦК передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК).

При укладенні договору позики 5 червня 2018 року обидві сторони були вільними у виборі їх умов.

Відповідно, уклавши зазначений правочин, обидві сторони, і в тому числі відповідач, погодились з тим, що його умови є вигідними для кожної із них, що підтверджується подальшими їх діями.

Договір позики за своєю правовою природою є строковим договором, а відтак умова щодо строку повернення позики, внаслідок порушення якої настає відповідальність, передбачена договором, не може бути погоджена на інших умовах, ніж сама відповідальність, яка за своєю суттю є лише забезпеченням виконання основного зобов`язання.

Відповідальність, передбачена договором позики, є обов`язковою умовою для договорів позики та визначена на законодавчому рівні.

Таким чином, твердження відповідача не підтверджуються належними та допустимими доказами, адже, укладаючи договір позики, сторони самостійно на підставі їх вільного волевиявлення визначили їх умови, зокрема, щодо оплатності та строковості, з якими відповідач фактично погодився, враховуючи, що договір від 5 червня 2018 року був підписаний без зауважень та заперечень з боку останнього.

Так само, докази незгоди відповідача з вказаними умовами договору позики від 5 червня 2018 року при його укладенні чи намагання внести будь-які зміни чи доповнення до нього у матеріалах справи відсутні.

Твердження відповідача про те, що грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США відповідачем отримувались не як позика, а у зв`язку із виконанням завдань ТОВ Ерлайт , не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджені належними доказами.

Станом на час вирішення спору по суті, договір позики від 5 червня 2018 року не визнаний судом недійсним.

Відтак, суд надходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами спору несуть виключно характер договору позики, відповідно до положень ст.ст. 1047, 1048 ЦК України, і є встановленим фактом укладення між сторонами саме договору позики, що пов`язано з певними правовими наслідками, а саме отримання грошових коштів та обов`язок їх повернення у чітко обумовлений сторонами правочину строк.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Норма ст. 1051 ЦК передбачає можливість оспорювання договору позики за безгрошовістю, зокрема позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Безгрошовість договору може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13.

Суд вважає, що факт написання особисто відповідачем розписки, в якій останній зазначив про отримання у борг (позику) від позивача грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США, які зобов`язується повернути у термін до 26 червня 2018 року, є доказом отримання ним від позивача грошових коштів у сумі 150 000 доларів США, що не було спростовано відповідачем.

Крім того, у поданих 14 січня 2020 року до суду поясненнях, відповідачем підтверджено факт наявності у позивача оригіналу написаної особисто ним розписки від 5 червня 2018 року про отримання грошових коштів у борг (т. 1 а.с. 50).

Таким чином, твердження відповідача про неотримання ним грошових коштів за договором позики від 5 червня 2018 року є безпідставним.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів законодавства.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України (ч. 1 ст. 1050 ЦК України). За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ані у термін, передбачений договором, ані в подальшому відповідач отримані у позику грошові кошти за договором позики позивачу не повернув.

При цьому, суд відкидає твердження відповідача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договору від 5 квітня 2019 року, укладеного між сторонами, та відсутність у позивача права вимоги за договором позики, а також доказ на обґрунтування вказаних обставин - договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 5 квітня 2019 року, виходячи з наступного.

Копія вказаного вище договору подана відповідачем до суду 16 березня 2020 року, тобто після постановлення судом ухвали про закриття підготовчого провадження від 4 жовтня 2019 року, в період розгляду справи по суті.

Часиною третьою статті 83 ЦПК України на відповідача покладено процесуальний обов`язок подати суду докази разом з поданням відзиву у встановлений законом строк.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2019 року про відкриття провадження у справі, отримано особисто відповідачем ОСОБА_2 3 липня 2019 року, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 1 а.с. 28).

В порядку, передбаченому статтями 174, 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.

За змістом ст. 83 ч. 8 ЦПК України, докази, не подані у встановленому законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Належного обґрунтування та доказів наявності обставин, зазначених у ч. 8 ст. 83 ЦПК України, відповідачем у заяві від 16.03.2020 року не наведено (т.1 а.с. 131), відтак в силу положень ст. 83 ч. 8 ЦПК України суд не приймає до розгляду в якості доказу копію договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 5 квітня 2019 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, вина відповідача у зобов`язальних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення позики.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, сума основної заборгованості за договором позики від 5 червня 2018 року становить 3 989 355 грн., виходячи з офіційного курсу гривні до американського долара США станом на 10 червня 2019 року, який становив 26, 5957 гривень за один долар США.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Відтак обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 26 червня 2018 року по 10 червня 2019 року у розмірі 114 762,27 грн.

Разом з тим, враховуючи, що офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, відтак долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає, суд надходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 351 202,69 грн. інфляційного збільшення.

У порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача піддягає стягненню судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 3 989 355 грн. заборгованості за договором позики від 05 червня 2018 року, 114 762,27 грн. трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов"язань за договором позики та 9 605 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12 жовтня 2020 року.

Суддя: