Постанова

від 13.10.2020 по справі 126/2598/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/2598/19

Провадження № 22-ц/801/1795/2020

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 рокуСправа № 126/2598/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 13 липня 2020 року про забезпечення позову, постановлену суддею Бершадського районного суду Вінницької області Хмель Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Бершадської міської ради з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою загального призначення шляхом зобов`язання вчинити певні дії .

Позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 0520410100:00:011:0069, яка належить ОСОБА_2 .

Мотивуючи заяву тим, що відповідач відмовляється усунути самостійно вигрібну яму, тому невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду в частині здійснення благоустрою вулиці Жуковського.

Вказані обставини стали підставою для звернення з даною заявою до суду.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 13 липня 2020 року в задоволені заяви було відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою позивач ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що вона постановлена судом з порушення норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому не повно з`ясовані обставини справи, ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, помилковою, тому просить її скасувати.

В якості основного доводу скаржник посилався на ту обставину, що суд першої інстанції під час вирішення заяви не врахував інтереси сусідів, які теж мають свої права та не можуть повноцінно використати їх, жити та користуватись майном загального призначення, оскільки поблизу знаходиться вигрібна яма для відходів. І накладення арешту сприятиме швидкому та ефективному виконанню рішення суду.

Відзиви на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшли.

Третя особа Бершадська районна державна адміністрація Вінницької області в судове засідання не з`явилася, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Інші учасники справи також в судове засідання не з`явились.

Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб, неявка яких не перешкоджає їх розгляду.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача , дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам ухвала суду відповідає.

Суд першої інстанції свій висновок мотивував відсутністю підстав для накладення арешту на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 , оскільки вигрібна яма та два дерева, породи горіх, знаходиться поза межами вказаної земельної ділянки. А накладення такого арешту призведе до свавільного та невиправданого втручання у право відповідача на мирне володіння його майном, що є порушенням ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При цьому судом взято до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів вважає, що суд зробив правильний висновок з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо користування земельною ділянкою загального призначення та благоустрій вулиці, яка проходить біля особистого будинку позивача.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер: 0520410100:00:011:0069, яка належить відповідачу ОСОБА_2 .. Оскільки відповідач відмовляється усунути самостійно вигрібну яму та двох дерев породи горіх, тому невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду в частині здійснення благоустрою вулиці Жуковського.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Пленуму Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у підпунктах 1-4 постанови № 9 від 22 грудня 2016 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову звернуто увагу судів на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Суд першої інстанції правильно вказав, що накладення арешту на земельну ділянку призведе до свавільного та невиправданого втручання у право відповідача на мирне володіння його майном, оскільки вигрібна яма споруджена відповідачем на відстані 1 метр від паркану за межами земельної ділянки та на відстані 1.9 м. від паркану з сторони вулиці Будівельна ростуть два дерева породи горіх.

Дана обставина сторонами справи не заперечується.

Колегія суддів вважає , що позивач не навів обставин, які б підтверджували те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки обставини які б вказували, що утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду ні заява, ні матеріали цивільної справи не містить.

Вид забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам, з якими позивач звернувся до суду.

Крім того, земельна ділянка, яка знаходиться у власності відповідача, не є предметом судового спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та чч.1,4 ст. 41 Конституції України кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Заявником не наведено як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і не обґрунтовано необхідність їх вжиття, тому висновок суду про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту є правильним, так як відповідає вимогам закону.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 375, 381-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 13 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

О.С. Панасюк