Ухвала

від 12.10.2020 по справі 640/3921/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/3921/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергетичні технології"

до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Соловій Володимира Володимировича

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Енергетичні технології" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач 1), Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Соловій Володимира Володимировича (далі - відповідач 2), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Соловій Володимира Володимировича про припинення (погашення) права власності Приватного акціонерного товариства "Енергетичні технології" та закриття об`єкта нерухомого майна 1232182226101 в частині виробничого приміщення площею 109,2 кв.м., літера Б, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, 23; стягнути судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В подальшому представником Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подано заяву про закриття провадження у справі, вмотивовану тим, що у даній справі спірні правовідносини випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер, отже даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача у письмових поясненнях зазначив, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2020 року у справі №344/2091/20 відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства Енергетичні технології до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Соловій Володимира Володимировича про визнання протиправним рішення та скасування запису про припинення (погашення) права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; роз`яснено позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Так, вимогами у даній справі є визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора про припинення (погашення) права власності Приватного акціонерного товариства "Енергетичні технології" та закриття об`єкта нерухомого майна 1232182226101 в частині виробничого приміщення площею 109,2 кв.м., літера Б, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, 23.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2020 року у справі №344/2091/20 відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства Енергетичні технології до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Соловій Володимира Володимировича про визнання протиправним рішення та скасування запису про припинення (погашення) права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; роз`яснено позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Як указує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, пункт 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38 - 40); рішення від 01 грудня 2011 року у справі Андрієвська проти України (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі Мосендз проти України (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), у якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122 - 125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі Шестопалова проти України (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Отже, постановлення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, обґрунтованої тим, що цей спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Вищенаведене, на думку суду, створює позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист. Отже, розгляд цього спору має завершитись за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі № 804/8836/17, провадження № 11-1165апп18.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи недопустимість спорів про підсудність справи між судами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Керуючись частиною 3 статті 19, пунктом 1 частини 1 статті 238, статтями 239, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко