Постанова

від 09.02.2021 по справі 640/3921/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3921/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Енергетичні технології до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Соловій Володимира Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Енергетичні технології" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач 1), державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради Соловій Володимира Володимировича (далі - відповідач 2), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення та запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловій Володимира Володимировича про припинення (погашення) права власності приватного акціонерного товариства "Енергетичні технології" та закриття об`єкта нерухомого майна 1232182226101 в частині виробничого приміщення площею 109,2 кв.м., літера Ю, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, 23.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Зокрема, апелянт зазначає, що предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки захист права власності позивача на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21 грудня 2004 року, укладеного з відкритим акціонерним товариством Івано-Франківський завод Промприлад (посвідчений приватним нотаріусом нотаріального округу м. Івано-Франківська Мачкур А. А.), позивачем придбано нерухоме майно, в тому числі виробниче приміщення площею 109,2 кв. м., літера Ю, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23.

Відповідно до договору про виділення частки в натурі з нерухомого майна (поділ) від 22 грудня 2004 року, укладеного з відкритим акціонерним товариством Івано-Франківський завод Промприлад , здійснено поділ в натурі нерухомого майна, внаслідок чого позивачу виділено 5/100 цілісного майнового комплексу за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23, в тому числі виробниче приміщення площею 109,2 кв. м., літера Ю.

На підставі вищезазначених договорів реєстратором - Обласним комунальним підприємством Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації зареєстровано 22 грудня 2004 року право власності позивача на нерухоме майно, в тому числі виробниче приміщення площею 109,2 кв. м., літера Ю, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 9250081.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 197405108 від 23 січня 2020 року) Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Соловйом Володимиром Володимировичем 24 квітня 2017 року прийнято рішення про припинення -погашення права власності на нерухоме майно - виробниче приміщення площею 109,2 кв. м., літера Ю, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з його знищенням.

Таке рішення прийнято згідно заяви ОСОБА_1 , листа серія та номер: 689/01-21 від 27 грудня 2016 року та довідки серія та номер: № 00155 від 31 січня 2017 року, виданих ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації .

Незгода позивача із зазначеним рішенням та записом зумовила звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статті 349 Цивільного кодексу Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами спростовано факт знищення виробничого приміщення за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Ак. Сахарова, будинок 23 літера Ю, що свідчить про безпідставність оскаржуваного рішення та запису.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-ІV), постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Порядок), які підлягають застосуванню судом в редакції, чинній станом на час вчинення державним реєстратором реєстраційних дій.

Проаналізувавши зміст статті 2, частини першої статті 3, частини першої статті 4, частини четвертої статті 9, частин першої та другої статті 15, частин першої, третьої та дев`ятої статті 16 Закону №1952-ІV, пункту 75 Порядку, а також положень статей 346 та 349 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Судом встановлено, що рішення про припинення (погашення) права власності прийнято згідно заяви ОСОБА_1 , листа серія та номер: 689/01-21 від 27 грудня 2016 року та довідки серія та номер: № 00155 від 31 січня 2017 року, виданих ОКП Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації .

Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (виробниче приміщення літера Ю) від 20 травня 2019 року, наявне за вказаною адресою виробниче приміщення 1985 року спорудження загальною площею 109,2 кв.м.

Також, довідкою від 20 травня 2019 року зафіксовано, що в ході проведення поточної інвентаризації - обстеження будівель - виробничих (нежитлових) приміщень по АДРЕСА_1 встановлено наявність будівлі літера Ю - виробниче приміщення загальною площею 109,2 кв.м., яке за технічними показниками є самостійним об`єктом нерухомості, обладнане окремим входом, якому можна присвоїти окрему поштову адресу. Також встановлено, що було знесено такі будівлі - нежитлові приміщення літера М корпус №11 з навісом загальною площею 567,7 кв.м., літера Н ливарний, штампувальний з стержньовим і землезаготівельним відділеннями і ГРП загальною площею 3892,9 кв.м., літера Я трансформатора підстанція -2 загальною площею 57,1 кв.м.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем належними доказами спростовано факт знищення виробничого приміщення за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Ак. Сахарова, будинок 23 літера Ю, що свідчить про безпідставність оскаржуваного рішення та запису.

Зі змісту апеляційної скарги убачається, що всі її доводи вмотивовані тим, що спірні правовідносини випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер, отже, на думку апелянта, даний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не може погодитися з цими доводами та зазначає наступне.

Згідно із частиною 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями пункту 7 частини 1 статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Вимогами у даній справі є визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора про припинення (погашення) права власності приватного акціонерного товариства "Енергетичні технології" та закриття об`єкта нерухомого майна 1232182226101 в частині виробничого приміщення площею 109,2 кв.м., літера Ю, яке знаходиться за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Академіка Сахарова, 23.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2020 року у справі №344/2091/20 відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства Енергетичні технології до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області Соловій Володимира Володимировича про визнання протиправним рішення та скасування запису про припинення (погашення) права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; роз`яснено позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Згідно даних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на час розгляду цієї справи апеляційним судом, ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2020 року у справі №344/2091/20 сторонами не оскаржена.

Отже, постановлення Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, обґрунтованої тим, що цей спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, а справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Вищенаведене створює позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист. Отже, розгляд цього спору має завершитись за правилами адміністративного судочинства.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: