Постанова

від 12.10.2020 по справі 916/3755/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3755/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Станкова І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Пойденко О.С. (адвокат), Кальян С.В. (керівник),

від відповідача - Швець О.В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Терра-Україна

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кредо до Товариства з обмеженою відповідальністю Терра-Україна

про стягнення 521 668,80 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Кредо (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фермерського господарства Терра-Україна (далі - Господарство, відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 344 617, 00 грн., штрафу у розмірі 20% - 108 923, 40 грн., пені 55 399, 14 грн., 3% річних - 4 760, 00 грн., та інфляційного збільшення - 7 969, 26 грн..

Позов обґрунтований тим, що на підставі Договору позивач поставив відповідачу товар, проте останній за поставлений товар розрахувався лише частково та не в повному обсязі, що стало підставою нарахування позивачем на суму заборгованості штрафних санкцій та звернення з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 344 617, 00 грн., пеню - 41 946, 70 грн., 3% річних - 3 891, 86 грн., 7969, 26 грн. втрат від інфляції, 108 923, 40 грн. 20% штрафу, 84, 42 грн. судових витрат по направленню процесуальних документів засобами поштового та кур`єрського зв`язку, 7 610, 22 грн. витрат по сплаті судового збору, в задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем за договором поставки поставлено відповідачу товар, за який відповідач розрахувався частково з порушенням строків оплати. Також, судом першої інстанції в розрахунках позивача сум пені, 3% річних були виявлені арифметичні помилки, у зв`язку з чим, господарський суд зробив власний перерахунок вказаних сум та задовольнив в цій частині позов частково, з врахувань виправлень.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції , Господарство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, пені та втрат від інфляції, в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, відмовити у стягненні втрат від інфляції у сумі 7 969, 26 грн. та стягнути з Господарства на користь Товариства 21 784, 68 грн. штрафу та 11 079, 83 грн. пені, відповідно до клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 80%.

Скаржник не погоджуючись із рішенням в частині стягнення інфляційних втрат зазначив, що у специфікаціях укладених до договору поставки, сторони визначили еквівалент вартості товару, що підлягає оплаті у доларах США, вказали курс долара США у розмірі 27 грн. за 1 долар США, а також зазначили, що у випадку зміни курса долара США, Євро, розрахунок зобов`язання з оплати за товар здійснюється згідно з п. 3.3. Договору. Викладені обставини, на думку відповідача свідчать про те, що фактично валютою договору поставки є долари США, а у національній валюті здійснюється виключно виконання зобов`язання (перерахування коштів), у зв`язку з цим відповідач вважає, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу. Так, посилаючись на ст. 233 та 551 ЦК України, скаржник зазначає, що господарський суд не надав оцінки співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій розміру збитків кредитора, та не врахував специфіку господарської діяльності відповідача, яка має сезонний характер.

Крім цього, відповідач зазначає, що розмір неустойки є значним відносно суми боргу за період прострочення. Основним видом діяльності Господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Фінансова звітність відповідача за 9 місяців 2019 року свідчить про незначний прибуток Господарства та значну кількість зобов`язань перед третіми особами. Однак, незважаючи на це відповідач перерахував позивачу, до подачі позову в суд, в рахунок погашення заборгованості 200 000,00 грн. Тобто, відповідачем вживались заходи щодо погашення заборгованості. Від сплати залишку заборгованості Господарство не відмовляється, не заперечує наявність цієї заборгованості, однак існує необхідність узгодження з позивачем реальних строків погашення цієї заборгованості, неустойки, 3% річних.

На думку скаржника судом не було враховано, що порушення Господарством своїх договірних зобов`язань є винятковим випадком у господарській діяльності останнього. Це пояснюється тим, що у 2019 році відповідач вперше не зміг з об`єктивних причин виконати свої договірні зобов`язання перед контрагентами. Викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафу та пені обставини у сукупності свідчать про наявність виняткового випадку порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, однак суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що стягнення з відповідача у повному обсязі штрафу та пені, можуть призвести до негативних наслідків в господарський діяльності останнього.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 09.09.2020.

27.08.2020 до суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначає, що текст та зміст апеляційної скарги повністю повторює зміст клопотання про зменшення розміру штрафу та пені, яке заявлялось відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції, відтак апелянтом не заявляються нові обставини та не спростовуються висновки суду, які були встановлені при розгляді справи. На думку Товариства, відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення штрафних санкцій у розмірі 162 731,22 грн. є неспіврозмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності останнього.

Товариство вважає, що позовні вимоги, які були частково задоволенні судом першої інстанції цілком відповідають вимогам господарського законодавства, вкладаються в межі пропорційності вчиненому правопорушенню та ніяким чином не порушують законні права відповідача, у зв`язку з чим, оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судове засідання призначене на 09.09.2020 не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Разюк Г.П.

Ухвалою суду від 17.09.2020 сторін було повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 12.10.2020.

07.10.2020 до суду від Господарства надійшли пояснення, що стягнення штрафних санкцій у розмірі 164 322,54 грн., що становить 47,68% від суми основної заборгованості за договором поставки, перетворюється у непомірний тягар для відповідача у зв`язку з загибеллю врожаю і може мати наслідки зупинення господарської діяльності відповідача. Разом з поясненнями відповідач надав до апеляційного суду додаткові документи, а саме: висновок про загибель посівів від 22.09.2020 Одеської регіональної торгово-промислової плати; Довідку Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25.05.2020; Протокол №16 від 19.05.2020 Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Іванівської районної державної адміністрації Одеської області; Розрахунок збитків від втрат незібраної сільськогосподарської продукції по ФГ Терра-Україна Іванівського району.

Судова колегія залучає до матеріалів справи додаткові документи надані апелянтом, однак при розгляді даної справи, зазначені документи судовою колегією до уваги братись не будуть, оскільки вищевказані документи датовані пізніше, ніж суд першої інстанції прийняв рішення та додатково надані відповідачем документи не були предметом розгляду судом першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2020 надав пояснення, якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити останню.

В судовому засіданні представники позивача 12.10.2020 надали пояснення, в яких заперечували проти апеляційної скарги та просили суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2019 між Господарством (покупець) та Товариством (постачальник) було укладено договір поставки № 70, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин або іншу хімічну продукцію (надалі товар ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1 .1. Договору).

Згідно п. 1.2 договору кількість та асортимент товару зазначаються в специфікаціях та/або накладних, які є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору. У випадку відсутності відповідної специфікації, умови оплати та загальна вартість товару визначаться на підставі видаткових накладних на товар, що поставляється за цим договором.

За умовами п. 2.2 договору оплата товару здійснюється покупцем в строк, передбачений даним договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті на зазначений в договорі розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника.

В п. 3.1 договору зазначено, що покупець зобов`язаний сплатити вартість товару відповідно до виставленого постачальником рахунку протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку та видаткової накладної на товар.

За положеннями п. 3.2 договору у випадку поставки на умовах оплати товару після його отримання, сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають еквівалент ціни в доларах США або Євро, по курсу продажу долару США або Євро (відповідно до валюти специфікації) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними сайту http://minfin.com.ua/) на банківський день, що передує підписанню специфікації.

Умовами п. 4.2 сторони визначили, що товар повинен бути поставлений покупцю в строки, вказані у специфікаціях. Допускається поставка товару окремими партіями.

У випадку невиконання чи неналежного виконання договору, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства та умов даного договору (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов`язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 (три) календарних дні, покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченої заборгованості.

За положеннями п. 7.6 договору у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання інших зобов`язань, передбачених цим договором, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 25% річних від суми зобов`язання, розрахованої відповідно до п. 3.3 цього договору.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст. 259 Цивільною кодексу України, продовжується до трьох років.

Відповідальність постачальника в будь-якому випадку обмежується сумою, що дорівнює вартості товару, поставленого покупцеві за цим договором (п. 7.8 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем вимог даного договору, постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір, надіславши письмове повідомлення покупцю (п. 9.2. Договору).

Крім цього, сторони склали Специфікації до Договору а саме:

№ 1 від 13.05.2019 на загальну суму 203 040,00 грн., в якій сторонами погоджені наступні строки для оплати: 203 040,00 грн. до 01.08.2019, (курс дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 за 1 грн.) еквівалент загальної вартості товару відповідно до п. 3.2. Договору складає 7 520 доларів США;

№ 2 від 29.05.2019 на загальну суму 274 995, 00 грн., в якій сторонами погоджені наступні строки для оплати: 274 995, 00 грн. до 01.08.2019 (курс дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 за 1 грн.) еквівалент загальної вартості товару відповідно до п. 3.2. Договору складає 10 185 доларів США;

№ 3 від 30.05.2019 на загальну суму 107 190,00 грн., в якій сторонами погоджені наступні строки для оплати: 107 190,00 грн. до 01.08.2019 (курс дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 за 1 грн.) еквівалент загальної вартості товару відповідно до п. 3.2. Договору складає 3 970 доларів США.

У всіх вищевказаних специфікаціях сторони погодили, що у випадку зміни курсу долара США, Евро (відповідно до валюти Специфікації), розрахунок зобов`язань з оплати за товар здійснюється згідно п. 3.3. Договору.

Вказані специфікації підписані повноважними представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов договору та Специфікацій до нього позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 585 225,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних № 250 від 10.06.2019 на суму 12 150, 00 грн., № 251 від 10.06.2019 на суму 78 435, 00 грн., № 252 від 10.06.2019 на суму 203 040,00 грн., № 267 від 13.06.2019 на суму 196 560, 00 грн. та №314 від 26.06.2019 на суму 95 040, 00 грн.

Проте, відповідач поставлений товар оплатив частково в розмірі 240 608, 00 грн., що не заперечують сторони.

Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 344 617, 00 грн. (585 225,00 грн. поставленого товару - 240 608, 00 грн. сплаченого відповідачем).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що в порушення умов Договору відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі у встановлений договором строк, у зв`язку з цим, за останнім рахується заборгованість в розмірі 344 617,00 грн., яка доведена належними та допустимими доказами, відповідач не заперечує проти даної суми боргу, а отже позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 344 617 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив позов Товариства в цій частині.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, а саме, що апелянт не заперечує проти суми основного боргу, суми 3% річних, штрафу та пені, однак просить задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 80 відсотків та відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат, судова колегія переглядає оскаржене рішення саме в частині його оскарження.

Щодо стягнення інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

Задовольняючи позов в цій частині суд першої інстанції зазначив, що ані видаткові накладні, ані специфікації не містять відомостей щодо визначення ціни поставленого товару із врахуванням коригування його на курсову різницю долара США, Євро. Також заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги не враховують будь-яких коливань курсу долара США або Євро. Оплата вартості поставленого товару проводилась відповідачем в грошовій одиниці України - гривні без врахування еквівалентів до іноземних валют. За таких обставин, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 7 969,26 грн. із суми боргу 344 617,00грн., оскільки, в даному випадку не має місця відновлення еквівалентом іноземної валюти, втрати позивача від знецінення національної валюти з підстав не застосування даних процедур до правовідносин сторін.

Однак, судова колегія не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Стосовно інфляційних втрат, то індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 р. у справі № 905/192/18.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору. У випадку відсутності відповідної специфікації, умови оплати та загальна вартість товару визначаться на підставі видаткових накладних на товар, що поставляється за цим договором.

За положеннями п. 3.2 договору у випадку поставки на умовах оплати товару після його отримання, сторони встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають еквівалент ціни в доларах США або Євро , по курсу продажу долару США або Євро (відповідно до валюти специфікації) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними сайту http://minfin.com.ua/) на банківський день, що передує підписанню специфікації.

Згідно Специфікацій № 1 від 13.05.2019, № 2 від 29.05.2019 та № 3 від 30.05.2019 до договору № 71 від 13.05.2019, крім іншого, сторони узгодили, що ціна, загальна вартість товару і сума специфікацій, вказана в гривнях, але зафіксована в еквіваленті дол. США на дату укладення специфікації - 27,00 грн., а також визначено еквівалент частини вартості товару. У випадку зміни курсу долара США, Євро (відповідно до валюти специфікації), розрахунок зобов`язань з оплати за товар здійснюється згідно п. 3.3 договору.

Відтак, судовою колегією встановлено, що умовами спірного договору поставки від 13.05.2019 та погодженими сторонами Специфікаціями, які є невід`ємними частинами цього договору, у випадку поставки товару на умовах оплати товару після його отримання, сторонами визначено обов`язок оплати у національній валюті України, з відповідним еквівалентом ціни в доларах США або Євро, а у випадку зміни курсу дол. США або Євро зі здійсненням коригування пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США, Євро) на дату оплати товару.

Таким чином, судова колегія зауважує, що оскільки індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає, відповідно норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Наразі слід зазначити, що у даному випадку вартість поставленого позивачем товару була визначена сторонами в еквіваленті іноземної валюти, і ризик понесення позивачем як кредитором будь-яких матеріальних втрат передбачено в п. 3.3 договору.

Вказані положення договору визначають, що у тому випадку, якщо курс долара США або Євро (відповідно до валюти специфікації) до гривні на момент здійснення платежу за товар буде вищим, ніж курс долара США або Євро, зазначений у специфікації, що діяв на момент укладення цього договору, то для визначення суми, яка підлягає до сплати покупцем за товар використовується відповідна формула: Вт=(Ко/Кп) х Вгрн. Ті обставини, що позивачем не застосовано вказані умови договору, не свідчать про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України для нарахування інфляційних втрат на суму боргу у гривневому еквіваленті.

За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи, що вартість поставленого позивачем товару була визначена сторонами договорі в еквіваленті іноземної валюти, то вимога позивача про стягнення з відповідача 7 969,26 грн. інфляційних втрат задоволенню судом не підлягає, однак суд першої інстанції не врахував вищевикладеного та помилково задовольнив позов в цій частині, у зв`язку з чим, рішення в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині задоволенню.

Щодо клопотання апелянта про зменшення розміру штрафу та пені на 80%, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу неустойки.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що зменшення судом суми пені та штрафу можливо як винятковий випадок у разі доведення належними та допустимими доказами наявності обставин вважати даний випадок винятковим.

Заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу та пені складає (108 923,40 грн. + 41 946,70 грн. (з врахуванням перерахунку зробленого господарським судом)) 150 870,10 грн., що становить 44% від суми заборгованості за спірним договором.

Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а стягнення штрафних санкцій у розмірі 150 870,10 грн. є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження винятковості даного випадку, натомість судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки, що тягне за собою відповідальність сторін договору у вигляді сплати штрафу, пені та 3% річних. Спірний договір укладений сторонами добровільно, свідомо у травні 2019 року, тобто у період, коли відповідач вже мав фінансові труднощі, про які зазначає у клопотанні про зменшення штрафу та пені на 80%.

Судова колегія враховує баланс інтересів сторін та зазначає, що позивач внаслідок порушення грошового зобов`язання відповідачем по спірному договору, тривалий час не отримував очікуваних результатів від господарської діяльності, однак повного розрахунку за поставлений товар за договором №70 від 13.05.2019 відповідачем не здійснено.

Також, судова колегія зазначає, що фермерське господарство є окремою організаційно-правовою формою господарювання, передбаченою, зокрема, ст.114 ГК України. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення на 80% пред`явлених до стягнення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню з викладенням його резолютивної частини в новій редакції.

Судові втрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції та апеляційним розглядом даної справи, відповідно до правил ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Так, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені на 95,73%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір за подану позовну заяву в розмірі 7 490,90 грн.

Оскілки апеляційна скарга була задоволена на 5,02%, то з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір за подану апеляційну скаргу в розмірі (11 737,55 грн. сплачена суму судового збору відповідачем при поданні апеляційної скарги х 5.02%) 589,23 грн.

Крім цього, судова колегія звертає увагу суду першої інстанції, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається витяг якого містять матеріали справи вірна назва відповідача є Фермерське господарство Терра-Україна , а не Товариство з обмеженою відповідальністю Терра-Україна , як помилково зазначив суд першої інстанції в оскаржувану рішенні.

Отже, при видачі наказу на виконання даної постанови, господарському суду врахувати вищевикладене та зазначити в наказі правильні найменування та реквізити юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 277, 282-284 ГПК України,

колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Терра-Україна задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 року в частині стягнення з Фермерського господарства Терра-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кредо 7 969,26 грн. інфляційних втрат скасувати, пункт 2 резолютивної частини викласти в наступній редакції:

Стягнути з Фермерського господарства Терра-Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кредо 344 617,00 грн. основного боргу, 41 946, 70 грн. пені, 3 891,86 грн. 3% річних, 108 923,40 грн. штрафу, 84,42 грн. судових витрат по направленню процесуальних документів засобами поштового та кур`єрського зв`язку та 7 490,90 грн. судового збору .

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 року залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Кредо на користь Фермерського господарства Терра-Україна витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 589,23 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних та правильних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.10.2020.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколова С.І.

Разюк Г.П.