Постанова

від 12.10.2020 по справі 910/3587/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2020 р. Справа№ 910/3587/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Пашкіної С.А.

Яковлєва М.Л.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2020

у справі №910/3587/20 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики

про стягнення 39 395,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко (далі - позивач або ТОВ Укрзернотранс-Ко ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики (далі - відповідач або Укрзалізниця) про стягнення 39 395,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладених між сторонами договорів №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 та №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 позивачем 26.10.2019 було відправлено у складі 52 вагонів вантаж - насіння кукурудзи загальною вагою 3362660 кг (накладна №32548224). 28.10.2019 з рахунку позивача було списано 39 395,74 грн за зберігання вантажу. Умовами договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 встановлено, що на навантаження маршруту встановлено час - 48 годин, який не був перевищений при навантаженні вагонів за накладною №32548224, а тому, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для стягнення збору за зберігання і такі кошти мають бути повернуті позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі №910/3587/20 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко списані кошти в сумі 39 395 (тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн 74 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що фактично час на навантаження маршруту не перевищив встановлених договором 48-ми годин, а отже були відсутні підстави для проведення подальших розрахунків і стягнення збору за зберігання вантажів у вагонах в сумі 39 395,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 565,96 грн) на підставі пункту 2.1. розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009. Водночас, суд зазначив, що відсутні підстави для застосування положень пункту 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, оскільки термін зберігання вантажу не перевищив однієї доби, яка є безоплатною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 08.07.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошта Експрес на конверті) Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі №910/3587/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що при прийнятті судом рішення були помилково застосовані норми пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, та не застосовано положення пункту 9 вказаних Правил зберігання вантажів, які відповідають дійсним обставинам справи.

У прохальній частині апеляційної скарги відповідачем також заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст судового рішення було отримано відповідачем 18.06.2020.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відзив

31.08.2020 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Позивач у відзиві наголосив на тому, що апелянт вибірково посилається на пункт 9 Правил зберігання вантажів як на підставу для скасування судового рішення. Натомість, згідно укладеного сторонами Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 час на навантаження маршруту складає 48 годин і його облік починається з фактичної подачі вагонів на під`їзну колію та закінчується часом оформлення перевізних документів, а у разі, якщо з вини відправника не відбулось навантаження у відведений час, подальші розрахунки проводяться згідно Тарифного керівництва №1 (пункти 3.3., 3.4., 3.7. Договору, рядок 7 таблиці у Додатку №6 до Договору).

09.09.2020 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу, у яких останній наголосив на тому, що стягнення збору за зберігання вантажу у даній справі здійснено на підставі Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язаних з ним послуг, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 21.11.2000 №644. Таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики у справі №910/3587/20 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Пашкіної С.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Пашкіна С.А., Дідиченко М.А.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі №910/3587/20 залишено без руху, роз`яснено Акціонерному товариству Українська залізниця , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

10.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник Акціонерного товариства Українська залізниця подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої доданий оригінал платіжного доручення №2903025 від 17.07.2020 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн.

У зв`язку із перебуванням судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, що унеможливлювало вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі суду, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2419/20 від 11.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/3587/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Пашкіна С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі №910/3587/20 колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Пашкіна С.А., Яковлєв М.Л., розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №910/3587/20 є вимоги про стягнення 39 395,74 грн, а відтак дана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строк для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко (замовник, позивач) укладено Договір про надання послуг №09690/ЦТЛ-2018 (далі - Договір №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення та надавання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародних сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.2. Договору №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язаний доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 із змінами та доповненнями (далі - Статут), Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

Згідно з пунктом 1.3. Договору №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

На виконання пункту 2.3.3. Договору №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 перевізником відкрито для замовника особовий рахунок з наданням коду платника №8210922 та присвоєно код вантажовідправника/вантажоодержувача №0590.

Відповідно до пункту 2.3.2. Договору №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією АС Месплан , доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначено в додатках до цього договору.

Пунктом 2.1.6. Договору №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 замовник прийняв на себе зобов`язання оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника.

Сторони домовились, що розрахунки за цим договором здійснюються через Філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень ПАТ Укрзалізниця (далі - філія ЄРЦ ). При цьому, оплата здійснюється у національній валюті на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання перевізника, з якого грошові кошти зараховуються на особовий рахунок замовника. По мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг за перевезення, зазначених в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); додаткових послуг за вільними тарифами; штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), про що зазначено в пунктах 4.1.-4.3, 4.5. договору.

Пунктом 12.1. Договору №09690/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018 визначено, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС Месплан або АС Клієнт УЗ , або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018, при цьому договір продовжує дію, якщо жодна із сторін письмово за один місць до закінчення дії договору не звернеться до іншої сторони з пропозицією про його припинення.

Окрім цього, 08.12.2017 між ПАТ Укрзалізниця (залізниця) та ТОВ Укрзернотранс-Ко (відправник) було укладено Договір з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту №ПЗ/М- 175395/НЮ (далі - Договір №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017).

Відповідно до пункту 1.1. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 його предметом є надання залізницею за рахунок відправника послуг, пов`язаних з накопиченням рухомого складу зерновози (надалі - вагони) під навантаження, формування відправницьких маршрутів з вантажем відправника окремо по наступних станціях:

на станції Кролевець Південно-Західної залізниці, код 327805,

на станції Мар`янівка Південно-Західної залізниці, код 323202,

на станції Бобровиця Південно-Західної залізниці, код 323607,

на станції Попільня Південно-Західної залізниці, код 343102,

на станції Вороновиця Південно-Західної залізниці, код 335905,

на станції Переяславська Південно-Західної залізниці, код 322905, про що зазначено в пункті 1.1. цього договору в редакції, викладеній в додатковій у угоді до нього №8 від 19.08.2019 (далі - додаткова угода №8).

Пунктом 8.1. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 визначено, що він є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Однак, у випадку коли за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявила про припинення відносин, він вважається щорічно пролонгованим, про що зазначено в пункті 8.3. Договору.

У межах виконання зазначених договорів, згідно накладної №32548224 від 26.10.2019 ТОВ Укрзернотранс-Ко відправило маршрутом у складі 52-х вагонів, які належать Філії Центр транспортної логістики АТ Укрзалізниця , вантаж - насіння кукурудзи, загальною вагою 3362660 кг зі станції Переяславська Південно-Західної залізниці на станцію Одеса-Порт (експ.) Одеської залізниці. Навантаження вагонів виконувалось на під`їзній колії, що належить приватному акціонерному товариству Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів , умови користування якою визначено договором про експлуатацію під`їзної колії при станції Переяславська Південно-Західної залізниці від 1 березня 2019 року №1094, укладеним між Залізницею та Приватним акціонерним товариством Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів .

Відповідно до даних відомості № 27100036 плати за користування вагонами форми ГУ-46 (графа 4) подача вагонів за накладною № 32548224 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана о 13:30 год. 25.10.2019, а останню групу вагонів забрано станцією о 21:40 год. 26.10.2019.

У той же час судом встановлено, що згідно накопичувальної картки №27100930 від 27.10.2019 (форма ФДУ-92) станції 322905 Переяславська Південно-Західної залізниці позивачу було нараховано до сплати 32 829,78 грн (без ПДВ) як збір за зберігання вантажів при перевезенні експортно-імпортних та внутрішніх вантажів у вагонах: однократний розмір, вантажі, крім тварин .

Підставою для справляння зазначених платежів у накопичувальній картці №27100930 зазначено Збірник тарифів Р. 3 п. 2.1 .

Згідно з переліком НОМЕР_2 від 28.10.2019, наданим Філією Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Укрзалізниця , з розрахункового рахунку ТОВ Укрзернотранс-Ко було списано грошові кошти за надані послуги, зокрема збір за зберігання вантажу у вагонах в сумі 39 395,74 грн.

Із переліку НОМЕР_2 від 28.10.2019 вбачається, що по накопичувальній картці № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ Укрзернотранс-Ко вищевказана сума була списана з донарахованим на неї ПДВ (всього 39 395,74 грн).

Листом від 4 грудня 2019 року №215/12/19 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути на рахунок Товариства необґрунтовано списані кошти в загальному розмірі 39 395,74 грн, що становлять суму збору за зберігання вантажів у вагонах.

Проте, листом від 12 лютого 2020 року № ЦТЛ-19/263 відповідач відмовив ТОВ Укрзернотранс-Ко в задоволенні його вимог, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час навантаження вагонів за накладною №32548224 не було перевищено встановлений умовами Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 час навантаження, а тому, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для списання збору за зберігання вантажів і відповідач має повернути списані ним кошти в сумі 39 395,74 грн позивачу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (частина 6 статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в статтях 909, 919 Цивільного кодексу України.

У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі, Статут), Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

У пункті 6 Статуту визначено, зокрема, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно пункту 62 Статуту та пункту 1.1. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

У відповідності до пункту 2.6. Правил №644 розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Номери актів, на підставі яких розраховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, зазначено відповідно в графі 14 кожної відомості форми ГУ-46 та в графі найменування та номер документа накопичувальної картки форми ФДУ-92.

Відповідно до пункту 2.1.3. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 в редакції додаткової угоди №8 залізниця прийняла на себе зобов`язання здійснювати в інтересах відправника послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу, перелік та оплата яких визначена окремо по кожній станції у додатках №1 - №6 до даного договору.

Сторони домовились, що розмір оплати визначається виходячи із фактичних послуг, наданих залізницею відправнику, перелік і вартість яких визначено у додатках №1, №2, №3, №4, №5, №6 до даного договору (пункт 3.1. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 в редакції додаткової угоди №8 від 19.08.2019).

Відповідно до пункту 3.4. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 облік часу на навантаження маршруту починається з фактичної подачі вагонів на під`їзну колію та закінчується часом оформлення перевізних документів.

Згідно з пунктом 3.3. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 в редакції додаткової угоди №8 від 19.08.2019 в разі не навантаження з вини відправника маршруту (вагонів) за час, визначений в додатку до даного договору, подальші розрахунки проводяться згідно Тарифного керівництва №1. Кількість вагонів в маршруті визначається додатками №1, №2, №3, №4, №5, №6 до даного договору.

Відповідно до пункту 3.7. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 в редакції додаткової угоди №8 від 19.08.2019 вартість послуг, наданих залізницею відправнику, узгоджується сторонами шляхом підписання Протоколу про узгодження договірної вартості послуг, який є невід`ємною частиною даного договору (додатки №1, №2, №3, №4, №5, №6).

Згідно додатку №6 вартість послуг по накопиченню вагонів на коліях станції Переяславська Південно-Західної залізниці складає 687,22 грн за вагон (824,66 грн з ПДВ).

Згідно з пунктом 7 додатку №6 до договору (протокол узгодження вартості по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту) сторонами визначено, що час на навантаження маршруту складає 48 годин.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, умовами Договору визначено, що час на навантаження і його облік починається з фактичної подачі вагонів на під`їзну колію та закінчується часом оформлення перевізних документів, а у разі, якщо з вини відправника не відбулось навантаження у відведений час, подальші розрахунки проводяться згідно Тарифного керівництва №1.

Оплата за послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу (додаткові станційні збори), здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, з якого грошові кошти зараховуються на особовий рахунок відправника. У подальшому залізниця відображає відповідні суми оплати за фактично надані послуги, в особовому рахунку відправника на підставі накопичувальних карток, оформлених в паперовому вигляді (пункти 3.2., 3.5. Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017).

Як уже наголошувалось вище, згідно накопичувальної картки № НОМЕР_1 від 27.10.2019 (форма ФДУ-92) станції 322905 Переяславська Південно-Західної залізниці було нараховано до сплати 32 829,78 грн (без ПДВ) як збір за зберігання вантажів при перевезенні експортно-імпортних та внутрішніх вантажів у вагонах: однократний розмір, вантажі, крім тварин .

Підставою для справляння зазначених платежів у накопичувальній картці №27100930 зазначено Збірник тарифів Р. 3 п. 2.1 .

Згідно з переліком НОМЕР_2 від 28.10.2019, наданим Філією Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Укрзалізниця з розрахункового рахунку ТОВ Укрзернотранс-Ко було списано грошові кошти за надані послуги, зокрема збір за зберігання вантажу у вагонах при перевезенні експорт в сумі 39 395,74 грн. Із переліку НОМЕР_2 від 28.10.2019 вбачається, що по накопичувальній картці № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ Укрзернотранс-Ко вищевказана сума була списана з донарахованим на неї ПДВ (всього 39 395,74 грн).

Відповідно до даних відомості № 27100036 плати за користування вагонами форми ГУ-46 (графа 4) подача вагонів за накладною №32548224 під навантаження відбувалась групами, перша з яких фактично була подана о 13:30 год. 25.10.2019, а останню групу вагонів забрано станцією о 21:40 год. 26.10.2019.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017, відлік часу на навантаження маршруту розпочався з моменту фактичної подачі на під`їзну колію першої групи вагонів (13:30 год. 25.10.2019) і закінчився в момент забирання залізницею останньої групи вагонів (21:40 год. 26.10.2019), що в свою чергу становить 27:50 год.

Отже, час навантаження відправлених позивачем вагонів не перевищив обумовлений Договором №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 48-ми годинний строк, що фактично не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи та вбачається зі змісту поданих Укрзалізницею документів. Позивач виконав умови даного Договору, в тому числі й щодо часу на навантаження, про який домовились сторони.

Приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З огляду на зазначене, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення подальших розрахунків і стягнення збору за зберігання вантажів у вагонах із позивача в сумі 39 395,74 грн (в т.ч. ПДВ - 6 565,96 грн) на підставі пункту 2.1. розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009. Сума у розмірі 39 395,74 грн була списана Укрзалізницею з особового рахунку позивача безпідставно.

Також матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2019 між Акціонерним товариством Українська залізниця (залізниця) та Приватним акціонерним товариством Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів (власника колії) укладено Договір №1094 про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Переяславська південно-Західної залізниця, згідно з пунктом 1 якого відповідно до Статуту залізниці України, Правил перевезення вантажів на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до колій № 8, 12 станції Переяславська, через перехресний стрілочний перевод №9/11 і обслуговується власним локомотивом. Строк дії договору визначено з 01.03.2019 до 01.03.2024 включно.

Відповідно до пункту 7 Договору №1094 максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передається власнику колії, становить 10 вагонів.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву з посиланням на умови Договору №1094 щодо обмеження подачі кількості вагонів зазначив, що навантаження подавання вагонів здійснювалося частинами, після завантаження та зважування вагони забиралися локомотивом перевізника з місця навантаження та відставлялися на станційні колії для формування маршрутного поїзда і оформлення перевізного документу, про що складено акти загальної форми про затримку вагонів з вини відправника (замовника послуг).

Оцінюючи вказані доводи відповідача, колегія суддів наголошує на наступному.

Із додатку №6 до Договору №ПЗ/М-175395/НЮ від 08.12.2017 вбачається, що саме з урахуванням того, що Укрзалізниця не має власної під`їзної колії та наявності договору №1094, який визначає обмеження подачі вагонів у кількості 10 вагонів, сторонами було узгоджено час на навантаження маршруту тривалістю 48 годин, внаслідок перевищення якого згідно з умовами пункту 3.3. Договору розрахунки проводяться із застосуванням Тарифного керівництва №1.

За змістом пункту 3.3. Договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту від 8 грудня 2017 року № ПЗ/М-175395/НЮ, за яким проведення подальших розрахунків між сторонами згідно з Тарифним керівництвом №1 відбувається лише за умови ненавантаження маршруту вагонів з вини відправника, якої під час розгляду справи встановлено не було.

Матеріали справи свідчать, що Укрзалізницею було складено акти загальної форми (ГУ-23) №№4254, 4285, 4265, 4284, 4267, 4283, 4277, 4282, 4280, б/н від 26.10.2019 із зазначенням обставини їх складання: затримка вагонів, що пов`язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження, вагони простоюють в очікуванні оформлення перевізних документів відправником.

Із вказаних актів вбачається що початком часу затримки вагонів є 26.10.2019 о 08:00 год. та закінченням затримки вагонів є 26.10.2019 до 21:40 год. Тобто затримка вагонів становила менше 1 (однієї) доби.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, тощо).

Термін безоплатного зберігання обчислюється:

якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження;

при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу;

при затримці - з моменту затримки.

Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним розділом III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №317 від 26.03.2009.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в розмірі:

4,0 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн;

2,5 грн за одну тонну - при зберіганні вантажів у критих складах;

1,6 грн за одну тонну - при зберіганні на відкритих складах вантажів, у тому числі у контейнерах - за масу брутто, округлену до повних тонн, та порожніх власних контейнерів - за масу тари, округлену до повних тонн.

Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Проаналізувавши зміст вищенаведених пунктів Правил зберігання вантажів у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що у даному випадку відсутні підстави для застосування положень пункту 9 Правил №644 від 21.11.2000, оскільки термін зберігання вантажу в вагонах не перевищив однієї доби, яка є безоплатною.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, та свідчили про наявність правових підстав для списання з рахунку позивача спірної суми грошових коштів.

За вказаних обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-Ко про стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики 39 395,74 грн підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр транспортної логістики на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі №910/3587/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 у справі №910/3587/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/3587/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді С.А. Пашкіна

М.Л. Яковлєв