Постанова

від 13.10.2020 по справі 910/12512/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року Справа № 910/12512/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жива Нива" на рішення Господарського суду Житомирської області, від 07 липня 2020 року в справі №910/12512/19 (суддя - Вельматкіна Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська Рив`єра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жива Нива"

про стягнення 143071 грн 23 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпровська Рив`єра (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Жива Нива (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача боргу в сумі 127951 грн 14 коп., а також трьох відсотків річних в розмірі 11506 грн 09 коп., та 3614 грн пені.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань по оплаті спожитих послуг, у зв`язку з чим останній заборгував Позивачу 143071 грн 23 коп.. Позивач зауважує, що укладений сторонами договір є цивільно - правовим та містить всі істотні умови договору, котрі були погоджені та визнані сторонами, а тому Відповідач зобов`язався виконувати такі умови.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 6 липня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 127951 грн 14 коп. основного боргу, 3150 грн 80 коп. 3% річних, 3407 грн 42 коп. пені. У стягненні 206 грн 58 коп. пені та 8355 грн 29 коп. річних відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Відповідач не підтвердив належними доказами проведення розрахунків з Позивачем у заявленій останнім сумі за надані згідно Договору послуги за період з січня 2018 року по 31 липня 2019 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення 127951 грн 14 коп. основного боргу, на переконання суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Що ж до стягнення пені та 3% річних, заявлених Позивачем в позовній заяві, то місцевий господарський суд зазначив про те, що пеня обрахована в розмірі 0,1%, як це визначено пунктом 6.2 Договору, в той же час її розмір перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України. Крім того, при нарахуванні пені та 3% річних Позивач не врахував вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). З огляду на вказане місцевий господарський суд прийшов до висновку, що пеня підлягає частковому задоволенню у розмірі 3407 грн 42 коп. (в частині стягнення пені в сумі 206 грн 58 коп. відмовлено). Також, суд першої інстанції прийшов до висновку, що річні підлягають частковому задоволенню та стягненню з Відповідача на користь Позивача в розмірі 3150 грн 80 коп. (в стягненні 8355 грн 29 коп. 3% річних відмовлено).

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-9), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим, таким, що прийнято не відповідно до обставин та матеріалів справи. Як зазначає Відповідач, Позивачем протиправно включено до структури плати за послуги по Договору про участь у витратах на утримання території такі складові як водопостачання, водовідведення та діяльність з побутовими відходами. Окрім того, Відповідач зауважив, що даний Договір про участь у витратах на утримання території не відповідає типовому договору та не містить усіх істотних умов, затверджених Законом України Про житлово-комунальні послуги , однак на переконання Відповідача дані відносини повинні регулюватися нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 серпня 2020 року справу №910/12512/19 було прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в котрому Позивач, заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач зазначив, що даний Договір про участь у витратах на утримання території був укладений у зв`язку з набуттям Відповідачем у власність індивідуального житлового будинку, відтак Позивач не здійснює надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій, саме тому між сторонами в принципі не могли б виникнути відносини, які б були предметом регулювання Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 910/12512/19 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2102 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 210200 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 25 серпня 2020 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №910/12512/19 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 26 жовтня 2020 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2016 року між Відповідачем (власник) та Позивачем (управляюча організація) було укладено договір №81 про участь у витратах на утримання території котеджного комплексу "Італійський квартал" (надалі - Договір; том 1, а.с.14-17).

Договір про участь у витратах на утримання території було укладено, у зв`язку з придбанням Відповідачем у Позивача індивідуального житлового будинку, загальною площею - 240.00 кв. м., житлова площа - 102,4 кв.м., що знаходиться за адресою: провулок Луківський, 12 у місті Києві (надалі - Будинок ), на підставі договору купівлі - продажу будинку від 17 листопада 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стороженко Я.В. та зареєстрованого в реєстрі за №800.

У відповідності до пункту 2.1 Договору, Відповідач зобов`язався брати участь у витратах на утримання території котеджного комплексу та оплачувати Позивачу за отримані послуги на умовах, що визначені цим Договором, а Позивач зобов`язався своєчасно виконувати роботи та надавати послуги по обслуговуванню котеджного комплексу та забезпеченню котеджу комунальними послугами на умовах, що передбачені цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що Відповідач зобов`язався надавати Позивачу наступні послуги: прибирання території загального користування котеджного комплексу; вивезення побутового сміття; забезпечення охорони території котеджного комплексу; технічне обслуговування мереж та систем водопостачання, водовідведення, зливової каналізації, електропостачання та зовнішнього освітлення котеджного комплексу; поточний ремонт мереж та систем водопостачання, водовідведення, та зливової каналізації, електропостачання та зовнішнього освітлення та об`єктів благоустрою котеджного комплексу; утримання зелених насаджень та об`єктів благоустрою котеджного комплексу; прибирання від снігу території загального користування котеджного комплексу; освітлення території загального користування території котеджного комплексу.

Крім цього, до складу витрат на обслуговування котеджного комплексу включаються також витрати на утримання обслуговуючого персоналу, компенсація орендної плати за земельну ділянку на якій розміщений котеджний комплекс та накладні витрати.

Позивач також забезпечує надання Відповідачу комунальних послуг з холодного водопостачання та водовідведення. Зазначені комунальні послуги Відповідач зобов`язався компенсувати Позивачу згідно показів засобів обліку холодної води та тарифів встановлених відповідними міськими службами.

Відповідно до пункту 5.1 Договору про участь у витратах на утримання території, загальна вартість послуг за Договором складається з постійної плати за послуги та змінної плати за послуги .

У відповідності до підпункту 5.1.1 Договору, постійна плата за послуги розраховуються пропорційно загальної площі котеджу та вартості наданих послуг та становить до 23,19грн з ПДВ за метр квадратний площі котеджу.

Відповідно до підпункту 5.1.2 Договору, змінна плата за послуги складається з: компенсації комунальних послуг з холодного водопостачання та водовідведення, а також з компенсації орендної плати за земельну ділянку власника. Розмір компенсації за комунальні послуги, спожиті власником встановлюються виходячи з фактично спожитого обсягу, за тарифами, передбаченими в договорах на поставку комунальних послуг з холодного водопостачання та водовідведення, укладених Позивачем з постачальником зазначених комунальних послуг. Розмір компенсації орендної плати за земельну ділянку Відповідача визначається згідно нормативної грошової оцінки та сплачується Відповідачем до дати оформлення його прав на земельну ділянку.

За умовами пункту 5.2 Договору, розрахунковим періодом за отримані послуги є календарний місяць.

Як визначено пунктом 5.3 Договору, рахунки за отримані Відповідачем послуги надаються Позивачем не пізніше ніж 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

У відповідності до пункту 5.4 Договору Відповідач, починаючи з 17 листопада 2016 року щомісячно сплачує рахунки за послуги, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 5.6 Договору визначено, що Відповідач щомісячно самостійно знімає показники засобів обліку холодної води Котеджу, вносить їх до рахунку наданого Позивачем у відповідності до пункту 5.3 та у строки, передбачені пунктом 5.4 цього Договору сплачує рахунок та надає Позивачу копії квитанції про сплату рахунку.

Відповідно до пункту 5.7 Договору, в разі порушення цілісності пломб засобів обліку холодної води Котеджу, або експлуатації Відповідачем зазначених засобів обліку Котеджу з простроченим строком повірки, Позивач нараховує оплату за споживання холодного водопостачання та водовідведення по нормативам споживання.

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що За невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 6.2 Договору, за прострочення оплати грошових коштів, як це передбачено пункт 5.4 Договору, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до пункту 7.1 Договору, Договір набирає чинність з моменту підписання Договору та діє до дати підписання додаткової угоди про його розірвання або підписання нового Договору з застереженням про припинення Договору.

Договором купівлі-продажу житлового будинку від 17 листопада 2016 року підтверджується придбання Відповідачем у власність нерухомого майна, а саме житлового будинку, розташованого за адресою: провулок Луківський, буд.12, м.Київ (том 1, а.с.18-19).

Договором оренди земельної ділянки від 16 квітня 2015 року підтверджується передача Позивачу в оренду (строкове платне користування) земельної ділянки, місце розташування якої - урочище Оболонь, на вул.Богатирській, на північ від затоки Верблюд (будівельна адреса: вул. Богатирська, 32-352; поштова адреса: пров. Луківський,12) в Оболонському районі м.Києва; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування індивідуальної котеджної забудови (том 1, а.с.20-26).

На виконання умов Договору Позивач (як управляюча організація) надавав послуги з утримання території котеджного комплексу за адресою: м.Київ, провулок Луківський,12, яка належить Відповідачу, загальною площею 240 м.кв.

За даними Позивача, за період з 1 січня 2018 року по 31 липня 2019 року ним було надано Відповідачу послуги з утримання території котеджного комплексу на загальну суму 127951 грн 14 коп.. На підтвердження понесених витрат Позивачем було долучено до матеріалів справи копії рахунків, які виставлялися Відповідачу до оплати (том 1, а.с.30-34).

Також Позивач долучив до справи листування сторін в період з серпня 2018 року по серпень 2019 року, з якого вбачається наявність заперечень Відповідача щодо проведення ним розрахунків за Договором (том 1, а.с.35-48).

Позивач посилаючись на те, що ним було надано на виконання умов Договору відповідні послуги, які залишився неоплаченими Відповідачем за вказаний період, звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку, права з позовом до про стягнення заборгованості та нарахованих на неї штрафних санкцій, 3% річних.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 статті 3 та статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу дії статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Колегія суддів враховуючи основний довід апеляційної скарги Відповідача щодо того, що даний Договір не відповідає типовому договору та не містить усіх істотних умов, затверджених Законом України Про житлово-комунальні послуги зазначає таке.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлова послуга це - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

В силу дії пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуга з управління багатоквартирним будинком це - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Аналіз вищенаведених норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вказує, що житлова послуга надається лише власникам приміщень багатоквартирного будинку і спеціальні норми зазначеного закону застосовуються у правовідносинах, які пов`язані з обслуговуванням спільного майна власників багатоквартирного будинку.

За договором купівлі - продажу житлового будинку від 17 листопада 2016 року, Відповідач набув у власність індивідуальний житловий будинок, загальною площею - загальна площа - 240,00 кв. м., житлова площа - 102,4 кв.м., що знаходиться за адресою: провулок Луківський, 12 у місті Києві.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, Відповідач, як власник зобов`язаний самостійно утримувати майно, що йому належить.

Зазначена стаття Цивільного кодексу України встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна.

За умовами Договору не передбачено надання Відповідачу послуг з утримання його майна, а також земельної ділянки, на якій він знаходиться.

Між тим саме Позивачем здійснюється реалізація проекту котеджної забудови земельних ділянок загальною площею 43 га, які розташовані в урочищі "Оболонь" по вул. Богатирській на північ від затоки Верблюд в Оболонському районі м. Києва. На дату звернення до суду, Позивачем побудовано, введено в експлуатацію та реалізовано на користь третіх осіб 100 будинків (перша черга будівництва) котеджного комплексу. Кожен з будинків, має окрему виділену земельну ділянку на якій він розташовується. Один з таких будинків придбав Відповідач. Крім того, Позивач виконав будівництво інфраструктури котеджного комплексу, яка знаходиться в межах вулиць Редьчинська, Луківська, Дубищанська, Калиновий Ріг, Редьчинський проїзд, Луківський проїзд, Калиновий Ріг проїзд, Богатирський проїзд, Луківський проїзд, Луківський провулок, Дубищанський провулок у місті Києві. Інфраструктура котеджного комплексу (асфальтовані дороги та тротуари, газони та зелені насадження, система вуличного освітлення, система поливу, дитячий майданчик, огородження та засоби охорони та контрольно - пропускний пункт, тощо) є приватною власністю Позивача, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим №8000000000:78:139:0200, площею 1,8 га та орендується Позивачем. Таким чином, Позивачем створено всі необхідні передумови для використання території котеджного комплексу власниками будинків (проїзд до власного будинку, забезпечення режиму охорони, освітлення, прибирання та вивіз сміття, тощо) та отримання комунальних послуг саме через мережі Позивача.

Між тим у зв`язку з необхідністю підтримання Позивачем належного стану інфраструктури котеджного комплексу щодо створення відповідного комфортного середовища власникам будинків першої черги на території котеджного комплексу, істотною умовою продажу майна було укладення між Позивачем та Відповідачем Договору на утримання території котеджного комплексу "Італійський квартал".

Вказане підтверджується наданим до справи Договором купівлі - продажу житлового будинку від 17 листопада 2016 року, підписаним сторонами у справі, згідно пункту 4.3 якого, Відповідач зобов`язався укласти з Позивачем договір про участь у витратах на утримання території та сплати комунальних платежів (том 1, а.с. 18 - 19).

Відтак на переконання колегії суддів, відповідно до умов укладеного Договору, Відповідач, зобов`язався брати участь у витратах на утримання території котеджного комплексу, що розташована на земельній ділянці, яка орендується Позивачем та на якій розміщена інфраструктура котеджного комплексу, що є власністю Позивача.

Умовами Договору передбачено, що Позивач забезпечує надання послуг з прибирання території загального користування комплексу, вивезення побутового сміття, забезпечення охорони території комплексу, технічне обслуговування мереж та систем водопостачання, водовідведення, зливної каналізації, електропостачання та зовнішнього освітлення котеджного комплексу, поточний ремонт мереж та систем водопостачання, водовідведення та зливної каналізації, електропостачання та зовнішнього освітлення та об`єктів благоустрою котеджного комплексу, утримання зелених насаджень та об`єктів благоустрою котеджного комплексу, прибирання від снігу території загального користування котеджного комплексу, освітлення території загального користування котеджного комплексу. В той же час, Позивач не надає послуги, що підлягають затвердженню державними органами та/або органами місцевого самоврядування відповідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, за умовами цього Договору не передбачено здійснення надання житлової послуги з утримання спільного майна, чи/або з утримання будинку Відповідача, його внутрішньобудинкових систем та прибудинкової території.

Таким чином, колегія суддів констатує, що правові відносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем на підставі Договору, за своїм змістом не передбачають надання Відповідачу житлових послуг (послуги з управління багатоквартирним будинком), а тому умови цього Договору в частині надання послуг на утримання території та обладнання котеджного комплексу не підпадають під предмет регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статтей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статі 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів дослідивши умови Договору, котрий підписаний та погоджений як зі сторони Позивача так і зі сторони Відповідача, зазначає, що обов`язок власника сплачувати вартість одержаних послуг слідує з прямої вказівки Договору, а також із правовідносин, в силу яких особа не відмовляється від прийняття послуг, споживає їх щомісячно, та зобов`язується до певних дій.

Окрім того, з умов Договору, зокрема, пункту 5.4 Договору вбачається, що Відповідач зобов`язався, починаючи з 17 листопада 2016 року щомісячно сплачувати рахунки за послуги, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. При цьому проведення таких розрахунків не ставиться в залежність від направлення цих рахунків Відповідачу, оскільки пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що рахунки за отримані власником послуги надаються управляючою організацією не пізніше ніж 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Доказів того, що Позивач відмовив Відповідачу у наданні відповідних рахунків матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказує в своїй апеляційній скарзі на ту обставину, що в самому Договорі не зазначено вартості окремих послуг, то колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу Відповідача на те, що даний Договір виконувався Відповідачем без зауважень починаючи з 17 листопада 2016 року (в матеріалах справи відсутні, а Відповідачем не подані будь-які заперечення чи докази невиконання умов Договору), що свідчить про погодження сторонами всіх його умов, необхідних для належного виконання.

При цьому, заявлені до стягнення суми за спірний період визначено Позивачем, виходячи з розміру постійної плати (підпункт 5.1.1 Договору), розміру компенсації орендної плати за земельну ділянку (розрахунок якої додано до матеріалів справи; том 1, а.с. 29), а також з переданих Відповідачем (на виконання пункту 5.6 Договору) показників засобів обліку холодної води. Компенсацію послуг з холодного водопостачання та з водовідведення включено лише до рахунків за березень, травень, липень та серпень 2018 року і їх нарахування у визначених Позивачем сумах Відповідач не спростував, оскільки інші показники засобів обліку на підтвердження своїх заперечень не надав.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 5.6 Договору визначено, що Відповідач щомісячно самостійно знімає показники засобів обліку холодної води Котеджу, вносить їх до рахунку наданого Позивачем у відповідності до пункту 5.3 та у строки, передбачені пунктом 5.4 цього Договору, далі сплачує рахунок та надає Позивачу копії квитанції про сплату рахунку.

Колегією суддів приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач звертався до Позивача з приводу не надання чи неналежного надання послуг. Доказів надання вказаних послуг Відповідачу іншими підприємствами також не надано.

Натомість матеріали справи містять докази щодо отримання відповідних послуг, зокрема укладених Позивачем договорів з іншими господарюючими суб`єктами та підписаних сторонами цих договорів, актів приймання - передачі послуг, які спрямовані саме на забезпечення належного виконання спірного Договору та підтверджують виконання його умов Позивачем, а також обґрунтованість заявлених до стягнення з Відповідача сум заборгованості (том 1, а.с. 120 - 174).

Також колегія суддів звертає увагу Відповідача, що у підпункті 3.1.1 Договору Відповідач зобов`язався своєчасно здійснювати розрахунки з Позивачем, відповідно до статті 5 цього Договору, починаючи з 17 листопада 2016 року.

У пункті 3.2 Договору сторони погодили права Відповідача, зокрема, на зменшення плати, на своєчасне отримання інформації, внесення за погодженням з Позивачем у Договір змін, що впливають на розмір плати за послуги, тощо. Однак, правом не виконувати свій обов`язок щодо проведення розрахунків за тих чи інших обставин, згідно Договору, Відповідач не наділений.

Згідно з пунктом 7.1 Договору, він набуває чинність з моменту підписання та діє до дати підписання додаткової угоди щодо його розірвання або підписання нового Договору з застереженням про припинення Договору.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що всі суперечки, що можуть виникати в процесі виконання цього Договору повинні бути розглянуті стороною шляхом проведення переговорів. В разі недосягнення згоди зі спірних питань, такий спір може бути переданий на розгляд відповідного суду.

Доказів внесення змін до Договору чи його розірвання Відповідачем не надано.

Також в матеріалах справи відсутні докази оспорення дійсності даного Договору чи окремих його умов, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи усе вищевстановлене в даній судовій постанові, зважаючи на те, що Відповідач не підтвердив належними доказами проведення розрахунків з Позивачем у заявленій останнім сумі, а також не надав доказів щодо надання послуг на іншу суму, а ніж це встановлено Позивачем (свій облік отриманий послуг), за надані згідно Договору послуги за період з січня 2018 по 31 липня 2019 року, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 127951 грн 14 коп. основного боргу, є обґрунтованими та та підставними, тому підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 3614 грн пені з Відповідача за період з 21 березня 2019 року по 9 вересня 2019 року, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 6.2 Договору, за прострочення оплати грошових коштів, як це передбачено пунктом 5.4 Договору, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок заявленої Позивачем до стягнення з Відповідача суми пені, колегія суддів зауважує, що остання обрахована в розмірі 0,1%, як це визначено пунктом 6.2 Договору, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України (том 1, а.с. 7).

Крім того, при нарахуванні пені Позивач не врахував вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відтак колегія суддів дійшла до висновку, що пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором підлягає частковому задоволенню у розмірі 3407 грн 42 коп.; визначеної за наступні періоди:

· за період з 21 березня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 1036 грн 45 коп.;

· за період з 23 квітня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 837 грн 38 коп.;

· за період з 21 травня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 661 грн 47 коп.;

· за період з 21 червня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 473 грн 99 коп.;

· за період з 23 липня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 287 грн 19 коп.;

· за період з 21 серпня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 110 грн 94 коп..

З огляду на все вищевказане суд задовольняє позов в частині стягнення пені в розмірі 3407 грн 42 коп . з огляду на підставність та обгрунтованість позову в цій частині.

Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимоги в частині стягненні 206 грн 58 коп. пені.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних в сумі 11506 грн 09 коп. за період з 21 лютого 2018 року по 9 вересня 2019 року, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування Позивачем 3% річних (том 1, а.с. 8) судова колегія встановила, що при нарахуванні 3% річних за прострочку сплати за зобов`язаннями по оплаті послуг за Договором Позивач також не врахував вимоги частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" розрахунок нарахувань 3% річних з урахуванням вимог законодавства, колегія суддів вважає, що правомірним є нарахування річних в сумі 3150 грн 80 коп., зокрема нарахованих:

· за період з 21 лютого 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6392 грн 78 коп., що склало 296 грн 87 коп.;

· за період з 21 березня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6360 грн 68 коп., що склало 280 грн 74 коп.;

· за період з 21 квітня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 7158 грн 06 коп., що склало 297 грн 70 коп.;

· за період з 22 травня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6386 грн 36 коп., що склало 249 грн 86 коп.;

· за період з 22 червня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 8301 грн 53 коп., що склало 303 грн 63 коп.;

· за період з 21 липня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6386 грн 36 коп., що склало 217 грн 84 коп.;

· за період з 21 серпня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 9305 грн 66 коп., що склало 293 грн 70 коп.;

· за період з 21 вересня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 7803 грн 89 коп., що склало 226 грн 42 коп.;

· за період з 23 жовтня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6409 грн 80 коп., що склало 169 грн 64 коп.;

· за період з 21 листопада 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6409 грн 80 коп., що склало 153 грн 84 коп.;

· за період з 21 грудня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6431 грн 99 коп., що склало 138 грн 51 коп.;

· за період з 22 січня 2018 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6387 грн 60 коп., що склало 121 грн 28 коп.;

· за період з 21 лютого 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6373 грн 73 коп., що склало 104 грн 77 коп.;

· за період з 21 березня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 89 грн 16 коп.;

· за період з 23 квітня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 72 грн 58 коп.;

· за період з 21 травня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 57 грн 54 коп.;

· за період з 21 червня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 41 грн 47 коп.;

· за період з 23 липня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 25 грн 40 коп.;

· за період з 21 серпня 2019 року по 9 вересня 2019 року на суму боргу 6307 грн 15 коп., що склало 9 грн 85 коп..

З огляду на все вищевказане суд задоволює позов в частині стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 3150 грн 80 коп. з огляду на підставність та обгрунтованість позову в цій частині.

Відповідно Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимоги в частині стягненні 8355 грн 29 коп. 3 % річних.

Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жива Нива" на рішення Господарського суду Житомирської області, від 07 липня 2020 року в справі №910/12512/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області, від 07 липня 2020 року в справі №910/12512/19 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5.Справу №924/12512/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.