Рішення

від 06.10.2020 по справі 903/664/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2020 року Справа № 903/664/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича, с.Рудники, Маневицький район, Волинська область

до відповідача: Приватного підприємства Акватериторія-Волинь , с.Рудники, Маневицький район, Волинська область

про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 26 900 грн. 00 коп.

Суддя Шум М. С.

Секретар судового засідання: Вижовець М. О.

Представники сторін:

від позивача: Крючков В. О., адвокат, Скрипчук О. П., адвокат

від відповідача: Коренга В. А., адвокат, Дідушко А. М., керівник

Встановив: Фізична особа-підприємець Мельник Микола Павлович в позовній заяві від 04.09.2020 просить суд стягнути з Приватного підприємства Акватериторія-Волинь безпідставно отримані кошти в розмірі 26 900 грн. 00 коп., 10 000 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті судових витрат на адвокатські послуги та 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Ухвалою суду від 10.09.2020 відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.10.2020, запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримав 14.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038975050.

25.09.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПП Акватериторія-Волинь просить суд застосувати позовну давність та відмовити в позові повністю у зв`язку зі сплавом позовної давності, стягнути з відповідача 11 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Відзив прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Відзив на позовну заяву позивач мотивує тим, що в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 №903/601/19 встановлено ту обставину, що кошти перераховані позивачем відповідачеві за платіжним дорученням №1 від 15.11.2016 без достатньої правової підстави, оскільки господарських відносин між сторонами не відбулося. Звернувшись до суду з позовною вимогою про повернення безпідставно набутих 26 900 грн. 00 коп. коштів лише 04.09.2020, позивачем пропущено встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк на звернення до суду з відповідною вимогою більше як на 9 місяців.

01.10.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив (штамп на конверті відправлення 30.09.2020) з доказами надіслання позивачеві. Відповідь на відзив прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

У відповіді на відзив адвокат позивача зазначає, що строк позовної давності на звернення до суду з відповідним позовом не пропущено, оскільки такий починається з моменту пред`явлення позивачем вимоги про виконання зобов`язання з поставки товару або повернення коштів (вимога від 02.07.2019), які перераховані платіжним дорученням №1 від 25.11.2016.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача у позові просив відмовити з підстав застосування строку позовної давності на звернення до суду з відповідною позовною вимогою.

Пункт 3 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розглянути справу з винесенням рішення у справі по суті позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив фактичні обставини справи:

25.11.2016 ФОП Мельник М.П. платіжним дорученням №1 перерахував ПП Акватериторія-Волинь 26 900 грн.00 коп. з призначенням платежу: оплата за товар зг.дог.бн від 25 листопада 2016 року без ПДВ (а.с.6).

Факт отримання даних коштів відповідачем не заперечується.

02.07.2019 ФОП Мельник М.П. направив відповідачу вимогу, в якій просив здійснити поставку товару або у 7-денний строк з дня отримання вимоги повернути 26 900 грн. 00 коп., яка отримана ПП Акватериторія-Волинь 03.07.2019 (а.с.8).

ПП Акватериторія-Волинь відповіді на вимогу не надало, грошові кошти не перерахувало.

09.08.2019 ФОП Мельник М.П. звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до ПП Акватериторія-Волинь про стягнення 26 900 грн. 00 коп. - попередньої оплати за товар, а також 10 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу і 1921 грн. 00 коп. - судового збору.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2019 №903/601/19 позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 26 900 грн. 00 коп. - попередньої оплати, 1 921 грн. 00 коп. - витрат по судовому збору та 10 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 №903/601/19, яка набрала законної сили, рішення Господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/601/19 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича до Приватного підприємства Акватериторія-Волинь про стягнення 26 900 грн. 00 коп. попередньої оплати за товар.

При цьому, постановою суду апеляційної інстанції встановлено ряд обставин, які в сили приписів п. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними, сторонами у справі не оспорюються:

- позивач повністю перерахувавши кошти в сумі 26 900 грн. 00 коп. платіжним дорученням №1 від 25.11.2016, не надав будь-яких доказів наявності договірних домовленостей з відповідачем на проведення такої оплати;

- рахунок на оплату №223 від 25.11.2016, на підставі якого позивач провів оплату відповідачу, не свідчить про наявність договірних відносин між сторонами по справі на поставку товару, зазначеного у наданій позивачем копії рахунку;

- ФОП Мельник М.П. безпідставно звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 26 900 грн. 00 коп. як попередню оплату вартості товару, посилаючись на приписи ст. 693 ЦК України, оскільки не довів, що між сторонами існували договірні відносини по поставці товару;

- кошти у розмірі 26 900 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №1 від 15.11.2016, отримання яких не заперечується ПП Акватериторія-Волинь , надійшли відповідачу без достатньої правової підстави, оскільки господарських відносин між сторонами не відбувалось, а тому ФОП Мельник М.П. не позбавлений можливості звернутися до підприємства з вимогою повернення цих коштів, зазначаючи інші правові підстави.

04.09.2020 ФОП Мельник Микола Павлович звернувся до Господарського суду Волинської області з відповідною позовною заявою про стягнення з ПП Акватериторія-Волинь 26 900 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів з посиланням на приписи ч.1 ст.1212 ЦК України.

Отримання відповідачем від позивача коштів в розмірі 26 900 грн. 00 коп. (платіжне доручення №1 від 15.11.2016) без достатньої правової підстави є обставиною, яка не підлягає доказуванню; сторонами визнається.

Так, згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В розумінні зазначеного положення законодавства кошти, набуті відповідачем, з яким позивач не пов`язаний договірними правовідносинами щодо такого майна, є безпідставно набутим майном, яке він зобов`язаний повернути останньому.

Відтак, позовна вимога ФОП Мельника М. П. про стягнення з ПП Акватериторія-Волинь 26 900 грн. 00 коп. безпідставно набутих відповідачем є підставною в силу приписів ст. 1212 ЦК України.

При цьому, відповідач у справі просить суд у позові відмовити з підстав спливу позовної давності. Оскільки, кошти перераховані позивачем відповідачу 25.11.2016 , судом апеляційної інстанції встановлено перерахування таких коштів без достатньої правової підстави з моменту такого перерахування, позивачем пропущено, встановлений ст. 256 ЦК України, трирічний строк позовної давності для захисту свого цивільного права.

Відповідач у відзиві посилається на висновки Верховного Суду в обґрунтування того, що будь-яких обставин стверджувати, що строк позовної давності переривався, немає.

Позивач зазначає, що строк перебігу позовної давності виник з моменту пред`явлення позивачем вимоги про виконання зобов`язання з поставки товару або повернення коштів (вимога від 02.07.2019). Крім того, зазначає, що до моменту винесення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №903/601/19 від 04.03.2020, вважав, що між ним та ПП Акватериторія-Волинь існують договірні відносини з поставки товару.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

ВП ВС у постанові № 911/3681/17 від 21.08.2019 зазначає, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Суд бере до уваги ту обставину, що позивачем добросовісно вживалися дії з метою захисту свого порушеного майнового права шляхом звернення до суду з позовом до ПП Акватериторія-Волинь про стягнення 26 900 грн. 00 коп. - попередньої оплати за товар, посилаючись на приписи ст. 693 ЦК України (справа №903/601/19).

Постановою апеляційної інстанції від 04.03.2020 №903/601/19 встановлено, що кошти у розмірі 26 900 грн. 00 коп. за платіжним дорученням №1 від 15.11.2016, отримання яких не заперечується ПП Акватериторія-Волинь , надійшли відповідачу без достатньої правової підстави, а рахунок на оплату №223 від 25.11.2016, на підставі якого позивач провів оплату відповідачу, не свідчить про наявність договірних відносин між сторонами. В даному випадку, рішення суду першої інстанції скасовано не з підстав будь-якого невиконання процесуального обов`язку позивачем чи юридичної необізнаності позивача. Позивач звернувся до Господарського суду першої інстанції та отримав рішення суду про задоволення своїх позовних вимог, яке проте в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції із остаточним встановленням правової природи оспорюваної суми коштів та неможливості отримання товару, за який, на його думку, були сплачені кошти.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що строк позовної давності обчислюється з моменту коли позивач дізнався про порушення своїх прав , тобто з часу постановлення Північно-західним апеляційним господарським судом постанови від 04.03.2020 у справі №903/903/601/19 щодо правової природи спірних коштів, суд вважає, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом в межах строків позовної давності, позовні вимоги ФОП Мельника М. П. підлягають до задоволення шляхом стягнення із ПП Акватериторія-Волинь на його користь грошових коштів у сумі 26 900 грн. 00 коп.

Щодо обчислення перебігу строку позовної давності з моменту постановлення рішення суду також зазначено в постанові Верховного Суду №607/5422/16-ц від 20.03.2019.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн. 00 коп. грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.06.2020, предметом якого є зобов`язання адвоката надати клієнту правову допомогу у справі про повернення коштів у розмірі 26 900 грн. 00 коп. згідно з платіжним дорученням №1 від 25.11.2016. За правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10 000 грн. 00 коп. (п. 4.2 договору); орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням виду послуг; рахунок-фактура №000000-5 від 10.07.2020; квитанція №13/07 від 13.07.2020 про отримання від ФОП Мельника М. П. адвокатом Скрипчук О. П. коштів в сумі 10 000 грн. 00 коп. за надання правової допомоги згідно з договором від 01.06.2020; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Скрипчук О. П.; ордер на надання правничої допомоги від 04.09.2020, а також акт №1-0000005 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 01.06.2020.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Таких доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. Між тим, суд дослідив додані до заяви про стягнення фактичних витрат на професійну правничу допомогу докази (рахунки, опис виконаних робіт, акти виконаних робіт) та не встановив недотримання відповідачем (його представником) вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. В даному випадку, сторонами узгоджено фіксований розмір оплати послуг адвоката.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, за відсутності клопотання відповідача про зменшення таких витрат, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства Акватериторія-Волинь (вул.Центральна, 36, с.Рудники, Маневицький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 35979065) на користь Фізичної особи-підприємця Мельника Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

- 26 900 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 2 102 грн. 00 коп. судового збору, 10 000 грн. 00 коп. в повернення витрат на правничу допомогу, а всього: 39 002 грн. 00 коп. тридцять дев`ять тисяч дві грн. 00 коп.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

повний текст рішення

складений 12.10.2020

Суддя М. С. Шум