Рішення

від 13.10.2020 по справі 904/3448/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2020р. Справа № 904/3448/20

За позовом: Приватного підприємства Ласунка-Маркет , м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю КЬЮ.ЕФ.ЕМ Кейтерінг , смт. Слобожанське

Про: стягнення 168 790, 00 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ПП Ласунка-Маркет (позивач) звернувся з позовом до ТОВ КЬЮ.ЕФ.ЕМ Кейтерінг (відповідач) про стягнення 168 790, 00 грн. (в т.ч.: 145 938, 44 грн. - основний борг; 14 884, 88 грн. - пеня; 4 421, 92 грн. - інфляційні втрати та 3 544, 79 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки №15/19 від 20.12.18р. (укладеним між сторонами).

Ухвалою суду від 06.07.20р. було відкрите провадження у справі №904/3448/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ТОВ КЬЮ.ЕФ.ЕМ Кейтерінг ( відповідач) у відзиві на позов просив зменшити розмір неустойки , нарахованої позивачем, посилаючись на тяжке фінансове становище. Також надав контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних, згідно з яким розмір інфляційних втрат склав 3 092, 17 грн. та 3% річних - 3 501, 80 грн.

ПП Ласунка-Маркет (відповідач) своїм правом на подання до суду відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.18р. між ПП Ласунка-Маркет (продавець) та ТОВ КЬЮ.ЕФ.ЕМ Кейтерінг (покупець ) укладено договір №15/19, відповідно до умов якого продавець у період 01.07.19р. - 01.08.20р. здійснив на користь покупця поставку товару на загальну суму 146 018, 16 грн. (що підтверджується відповідними видатковими накладними, а.с.30-116; та не заперечується відповідачем); а покупець повернув частину поставленого товару продавцю на суму 79, 72 грн. (що підтверджується відповідною накладною на повернення №358 від 29.07.19р., а.с.121). та відповідно до пункту 5.1. договору зобов`язався здійснити розрахунки за кожну поставлену партію товару протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту отримання товару на умовах цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок продавця.

Згідно п.5.2. договору оплата вважається виконаною покупцем з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

В п.4.2.1. сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати придбаного за договором товару, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі простроченої суми та пеню в розмірі 1% від суму заборгованості за кожен день прострочення у відповідності до ст.ст.231, 232 ЦК України. (а.с.11-14).

Однак відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив; у зв`язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку на час звернення з цим позовом до суду) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 145 938, 44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував проти наявності у нього заборгованості перед позивачем в розмірі 145 938, 44 грн., без зауважень підписав відповідний акт звірки розрахунків станом на 31.12.19р. (а.с.15). Також відповідач у своєму листі вих.№24-10/09-19 від 24.09.19р. гарантував позивачу оплату за поставлений товар в строк по 31.12.19р. згідно графіку оплати заборгованості , запропонованому самим відповідачем (а.с.19).

Окрім того - позивач відповідно до п. 4.21. договору (з урахуванням обмежень встановлених приписами ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань) та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 14 884, 88 грн. - пені; 4 421, 92 грн. - інфляційні втрати та 3 544, 79 грн. - 3% річних. (а.с.20-22).

Судом перевірено правильність нарахувань , здійснених позивачем, за зазначений позивачем період пені, інфляційних втрат та 3% річних. Порушень нарахувань пені та 3% річних не виявлено. Проте, виявлені порушення нарахувань інфляційних втрат в розмірі 4 421, 92 грн. Внаслідок здійсненого судом перерахунку, розмір інфляційних втрат склав 4 125, 78 грн.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України ). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій

Положення статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року N 18 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене суд , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача: 145 938, 44 грн. - основного боргу; 14 884, 88 грн. - пені; 4 125, 78 грн. - інфляційних втрат та 3 544, 79 грн. - 3% річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, з вищезазначених підстав. Одночасно, враховуючи , що відповідачем не надано належних доказів свого тяжкого фінансового становища та те, що відповідач не оплатив позивачу заборгованість за поставлений товар у терміни, які були раніше встановлені самим відповідачем у листі вих.№24-10/09-19 від 24.09.19р., незначну суму пені; суд не вбачає достатньо правових підстав для зменшення розміру пені .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю КЬЮ.ЕФ.ЕМ Кейтерінг (52005, с. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. Теплична, буд.31; код ЄДРПОУ 37620285) на користь позивача - Приватного підприємства Ласунка-Маркет ( 49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, 14а; код ЄДРПОУ 31929932): 145 938, 44 грн. - заборгованості за договором; 14 884, 88 грн. - пені; 4 125, 78 грн. - інфляційних втрат ; 3 544, 79 грн. - 3% річних та 2 527, 41 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 13.10.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв