Рішення

від 01.10.2020 по справі 910/4434/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020Справа № 910/4434/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг"

до Державного підприємства "Національний Академічний Духовий Оркестр України"

про стягнення 377 840, 00 грн.

Представники:

від позивача: Лавриненко К.Л.

від відповідача: Піроженко О.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національний Академічний Духовий Оркестр України" (далі -відповідач) про стягнення компенсації за порушення авторських прав на музичні твори у розмірі 377 840, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним використанням відповідачем музичних творів: " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (автор ОСОБА_1 ), " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (автор ОСОБА_13), " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (ІНФОРМАЦІЯ_3) (автори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), "ІНФОРМАЦІЯ_5" (автор ОСОБА_10, ОСОБА_11) шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту "ІНФОРМАЦІЯ_9", що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_10 о 20 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.04.2020.

У судовому засіданні 30.04.2020 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 04.06.2020.

03.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та, зокрема, зазначає, що позивач відповідно до Додатку від 18.08.2018 до договору набув виключне право на використання музичних творів, однак позовні вимоги пред`явлені щодо концерту, який відбувся ІНФОРМАЦІЯ_10. Крім того, відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" не є організацією колективного управління, а тому права на укладення авторського договору та збір роялті у нього відсутні.

Також, 03.06.2020 відповідач подав до суду клопотання про залучення третіх осіб, в якому просить залучити до участі у справі Міністерство культури та інформаційної політики України та ОСОБА_7 , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

03.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у компанії Universal music publishing international limited документи, що підтверджують право власності на оспорювані музичні твори.

У судовому засіданні 04.06.2020 судом оголошено перерву до 23.07.2020 о 10:20.

25.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням директора Державного підприємства "Національний Академічний Духовий Оркестр України" у щорічній та додатковій відпустці.

16.07.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив в якій зазначає, що він є особою, яка на законних підставах отримала авторські права на спірні твори, в силу ст. 7 Закону України Про авторське право та суміжні права є суб`єктом авторського права та, зокрема заперечує проти залучення третіх осіб.

У судовому засіданні 23.07.2020, розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення третіх осіб, судом не встановлено яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Міністерства культури та інформаційної політики України та ОСОБА_7 , а тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб.

Також, розглянувши подане відповідачем клопотання про витребування доказів, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 23.07.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/4434/20 призначено на 27.08.2020.

12.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав письмові заперечення, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 27.08.2020 оголошено перерву до 01.10.2020.

10.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав письмову промову до судових дебатів.

28.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав додаткові пояснення, в яких зазначає, що спірні твори не є класичними композиціями, як зазначає відповідач, оскільки оригінали даних творів розміщено та вони доступні на всіх стрімінгових музичних майданчиках з вказівкою на музичний жанр таких творів.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2017 між Unisersal Music Publishing International Limited (далі - видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі - субвидавець) укладено ліцензійний договір, відповідно до якого за умови виплати роялті, що має бути сплачена згідно з цим договором та дотримання субвидавцем взятих на себе за договором зобов`язань, видавець згідно з цим договором надає шляхом ліцензування субвидавцеві на умовах викладених нижче (включаючи, але не обмежуючись, будь-які застереження та обмеження) наступні права на твори та кожен з них в тій мірі, в якій видавець володіє або контролює їх на території, зокрема:

1. (а) право на публічне виконання, демонстрацію, представлення, відтворення творів для виконання чи показу (не включаючи Великі Права );

(b) Великі Права;

(е) право на доведення творів до відома публіки (включаючи, таким чином що представники публіки можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором) будь-якими доступними способами, за допомогою технічних засобів, що існують на даний час або будуть винайдені в майбутньому, провідним або безпровідним шляхом, включаючи, але не обмежуючись: радіо, телебачення, передача по кабелю (будь-то цифрова чи інша), супутник;

(f) право на трансляцію творів включаючи, але не обмежуючись: радіо, телебачення, передача по кабелю (будь-то цифрова чи інша), супутник, а також передавати твори абонентам сервісів трансляції, включаючи але не обмежуючись, передачу по проводу, як з візуальною складовою, так і без неї

2. (а) право записувати, перезаписувати та іншим чином механічно чи в електронному вигляді відтворювати твори, як з візуальною складовою, так і без неї будь-якими способами відомими на даний час чи винайденими в майбутньому (включаючи, але не обмежуючи загального змісту вищевикладеного, на відеодисках чи відокасетах чи схожих пристроях) з метою створення фізичних примірників та продавати, розповсюджувати чи іншим способом обнародувати такі записи, перезаписи та інші вказані відтворення;

3. (а) невиключне право аранжувати та адаптувати твори та перекладати слова на лібрето на мови території. Вказані аранжування, адаптації та переклади будуть власністю видавця чи іншої третьої особи, вказаної видавцем.

Відповідно до п. 2 договору, твори означає, зокрема (а) слова та музику всіх музичних творів, якими володіє, контролює чи управляє видавець безпосередньо через дочірні компанії та/або через третіх осіб на початку строку чи яких набуде (чи які втратить) видавець протягом строку.

Територія означає Україну разом з усіма трансляціями, мультитрансляціями та розповсюдженнями, що здійснюються з неї.

Великі права означає право на надання ліцензій на використання творів чи будь-якого з них в музично-драматичній продукції, будь то в живому виконанні чи у аудіо-візуальному записі такої продукції, завжди за умови отримання попередньої письмової згоди видавця на надання таких ліцензій на великі права.

Відповідно до п. (5) розділу 2 договору, субвидавець має виключне право збирати та отримувати (100 %) загального доходу, надходжень та роялті за використання наданих згідно з цим договором прав.

Згідно п. (1) розділу 5 договору, строком дії договору є період, що починається з 01.01.2017 та закінчується 31.12.2019.

Пунктом (1) розділу 14 договору визначено, що видавець безумовно уповноважує та наділяє субвидавця правом забезпечувати дотримання та захищати всі права на твори та території (включаючи право забороняти незаконне використання на території творів та фонограм) чи то від імені видавця чи субвидавця чи інакше або приєднуватися до видавця чи інших осіб, до яких субвидавець вважатиме за потрібне, як сторона, будь-то позивач чи відповідач, в будь-яких позовах чи процесах, а також подавати будь-які позови від імені чи починати процеси від імені видавця чи субвидавця чи інших осіб, від яких субвидавець вважатиме за потрібне, та проводити і розпоряджатися такими процесами в той же спосіб і в тій же мірі та з тією ж метою та намірами, як би це робили видавець чи будь-яка інша зацікавлена сторона, якби це повноваження не було передано.

Також, 01.01.2017 між Unisersal Music Publishing International Limited (далі - видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі - субвидавець) укладено додаткову угоду до ліцензійного договору, відповідно до якої окремі твори, список яких наведений у додатку до цієї додаткової угоди (додаток), є такими, оскільки про це відомо видавцю, які належать або підконтрольні видавцю, в цілому чи частково, на території і передані ліцензіату за договором.

Крім того, між Unisersal Music Publishing International Limited (видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (субвидавець) укладено додатки до додаткової угоди до ліцензійно договору від 01.01.2017, відповідно до яких сторони підтверджують, що з дати початку договору, твори, наведені нижче, належать видавцю чи контролюються видавцем (в цілому чи в частині) та, в тій частці, якою володіє чи яку контролює видавець, ліцензовані субвидавцю на виключній основі для використання на території, визначеній в договорі, у відповідності з умовами договору, зокрема:

1) ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 );

2) ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_13);

3) ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 );

4) ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10, ОСОБА_11).

31.12.2019 між Unisersal Music Publishing International Limited (далі - видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі - субвидавець) укладено угоду про продовження строку дії ліцензії, відповідно до якої строк, зазначений в основній ліцензії продовжується на наступні три роки з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Отже, на підставі ліцензійного договору від 01.01.2017 позивач набув виключні майнові авторські права на музичні твори: ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_9 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ); ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11) та їх складові частини.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" № 010118 від 01.01.2017 з метою удосконалення системи захисту майнових авторських прав ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" створено комісію з виявлення та фіксації використання музичних творів, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" у складі спеціаліста по зв`язках з громадкістю та пресою ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" ОСОБА_7 , юриста ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" ОСОБА_14.

За результатами виявлення та фіксації використання без дозволу об`єктів виключних майнових авторських прав ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" комісія з моніторингу складає акт фіксації та направляє скаргу особі, яка здійснила неправомірне використання.

Як стверджує позивач, співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" було зафіксовано використання відповідачем музичних творів: ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_9 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ); ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11) шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту ІНФОРМАЦІЯ_9 , що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_10 о 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого надано акт фіксації № 14/09/17 від ІНФОРМАЦІЯ_10 з додатком до нього та відеозапис концерту на компакт-дисках DVD+R: Ахеnt під назвою ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач зазначає, що твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ) - оголошується на концерті на 0:03:53 хв. згідно відеозапису Video007(1); твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_13) - оголошується на концерті на 0:08:26 хв. згідно відеозапису Video007(1); твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) - оголошується на концерті на 0:08:19 хв. згідно відеозапису 2017-09-14-1667; твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) - оголошується на концерті на 0:45:00 хв. згідно відеозапису 2019-09-14-1667.

Тож, позивачем направлено на адресу відповідача скаргу № 715 від 06.10.2017, в якій позивач вимагав припинити використання музичних творів без дозволу правовласника та виплатити відповідну винагороду.

Листом № 715 від 06.10.2017 відповідач надав відповідь на вищезазначену скаргу, в якому повідомив, що згідно змісту концертної програми ІНФОРМАЦІЯ_9 , що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_10, яку здійснював Національний академічний духовий оркестр, музичні твори використовувались шляхом аранжування та просив позивача надати всі документи, які підтверджують майнові права інтелектуальної власності позивача та строки їх дії.

Також, листом від 07.05.2018 № 77 відповідачем було надано відповідь на лист позивача № 819 від 26.04.2018, в якому відповідач зазначає, що не є організатором, постановником та/або продюсером концертної програми, не займається продажем квитків, оскільки відповідно до змісту укладених договорів із замовником (організатором) концертів саме він несе відповідальність за виконання вимог Закону України Про авторське право та суміжні права .

В той же час, суд зазначає, що у матеріалах справи наявний лист ТОВ Марко концерт (організатор заходу ІНФОРМАЦІЯ_9 ) № 1/03 від 02.03.2018, в якому останній зазначає, що відповідно до закону саме виконавець, який використовує об`єкт інтелектуальної власності у вигляді музичних творів несе відповідальність за порушення майнових прав інтелектуальної власності, оскільки організатор заходу лише надає технічні послуги з організації заходу.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Судом встановлено, що на підставі ліцензійного договору від 01.01.2017 позивач набув виключні майнові авторські права на музичні твіори: ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_13); ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ); ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) та їх складові частини.

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_9 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ); ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11) шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту ІНФОРМАЦІЯ_9 , що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_10 о 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1, надано акт фіксації № 14/09/17 від ІНФОРМАЦІЯ_10 з додатком до нього та відеозапис концерту на компакт-дисках DVD+R: Ахеnt під назвою ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У судовому засіданні 27.08.2020 судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації концерту ІНФОРМАЦІЯ_9 , з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається використання відповідачем музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_9 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ); ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) шляхом публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту ІНФОРМАЦІЯ_9 , що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_10 о 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_1.

Так, твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ) - оголошується на концерті на 0:03:53 хв. згідно відеозапису Video007(1); твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_13) - оголошується на концерті на 0:08:26 хв. згідно відеозапису Video007(1); твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) - оголошується на концерті на 0:08:19 хв. згідно відеозапису 2017-09-14-1667; твір під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) - оголошується на концерті на 0:45:00 хв. згідно відеозапису 2019-09-14-1667.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що здійснював використання спірних музичних творів на підставі договору, а тому в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.

Проте, суд не погоджується з такими твердження відповідача з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Марко концерт (далі - замовник) та Державним підприємством "Національний Академічний Духовий Оркестр України" (далі - виконавець) укладено договір № 20170914, умовами якого передбачено, що замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з проведення концерту, а саме забезпечити участь працівників Національного академічного духового оркестру України в концерті, який відбудеться ІНФОРМАЦІЯ_10, ЮБК (Труханів острів) з програмою Джаз на пляжі .

Виконавець надає замовнику узгоджену між сторонами програму концерту, яка є додатком до договору (додаток № 1) - п. 2.3. договору.

Відповідно до п. 6.5. договору, замовник несе повну відповідальність за виконання вимог Закону України Про авторське право та суміжні права в тому числі і щодо проведення, передбачених чинним законодавством України відрахувань організаціям колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Суд зазначає, що у даному випадку позивач зазначає про порушення виключних майнових авторських прав саме шляхом адаптації, аранжування та публічного виконання музичних творів.

Законодавство України з питань авторського права і суміжних прав не містить визначення терміну кавер-версія .

До переліку об`єктів авторського права, який передбачений ст. 8 Закону України Про авторське право і суміжні права , відносяться, зокрема, похідні твори.

Згідно ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , похідний твір - твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом (ч. 2 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права ).

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп`ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп`ютер; 11) імпорт примірників творів.

Частиною 5 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Таким чином, будь-яке використання твору (в тому числі створення кавер-версії), потребує отримання згоди суб`єкта авторського права та виплати винагороди (крім випадків вільного використання, передбачених ст. 21-25 Закону).

Отже, використання похідного твору шляхом публічного виконання, публічного сповіщення, публічної демонстрації, публічного показу тощо можливе тільки за умов попереднього отримання у суб`єкта авторського права дозволу на переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни творів, які виникають при створенні кавер-версії, в порядку, передбаченому законодавством.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази набуття відповідачем та/або Товариством з обмеженою відповідальністю Марко концерт виключних майнових прав на використання спірних музичних творів під час гастрольного заходу - концерту ІНФОРМАЦІЯ_9 , відповідні договори укладені з правовласниками суду не надані, як і відсутні докази укладення Товариством з обмеженою відповідальністю Марко концерт відповідних договорів з організаціям колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав та сплати відрахувань за використання спірних музичних творів.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем дозволу на публічне виконання, публічне сповіщення, публічну демонстрацію, публічний показ, права на переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні способи використання спірних творів.

При цьому, укладений відповідачем договір з Товариством з обмеженою відповідальністю Марко концерт лише підтверджує організацію самого заходу, а не правомірність використання відповідачем спірних музичних творів під час такого заходу.

В той же час, суд звертає увагу відповідача на те, що переробка, адаптація, аранжування та здійснення інших подібних змін творів, які виникають при створенні кавер-версій творів також вимагає отримання додаткового дозволу від правовласника.

При цьому, у своєму листі ТОВ Марко концерт (організатор заходу ІНФОРМАЦІЯ_9 ) № 1/03 від 02.03.2018 зазначив, що відповідно до закону саме виконавець, який використовує об`єкт інтелектуальної власності у вигляді музичних творів несе відповідальність за порушення майнових прав інтелектуальної власності, оскільки організатор заходу лише надає технічні послуги з організації заходу.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем дозволу на публічне виконання, публічне сповіщення, публічну демонстрацію та публічний показ твору, на його переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні способи використання твору, які виникають при використанні твору, відповідні договори у матеріалах справи відсутні.

Щодо твердження відповідача про те, що спірні музичні твори ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_9 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ); ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11) є класичними композиціями, відтак не підпадають під дію виключних прав позивача та музичні твори за договором від 01.01.2017, суд зазначає наступне.

Умовами п. (2) розділу І Договору від 01.01.2017 передбачено, що Твори означає:

(а) слова та музику всіх музичних творів, .якими володіє, контролює чи управляє Видавець безпосередньо чи через дочірні компанії та/або через третіх осіб на початок Строку чи яких набуде (чи які втратить) Видавець протягом Строку (за умови, що будь-які права можуть бути припинені будь-яким Грантором шляхом укладення договору чи інакше);

(b) не зважаючи на універсальність вищевикладеного, Твори не включають: і) будь-які класичні музичні твори (включаючи без обмеження інструментальну та камерну музику, симфонічні та симфонічні хорові твори, оперу і балет, їх заголовки, слова, музику, лібрето, партитури, інтерполяції, збірки та компіляції, а також всі їх аранжування, адаптації, версії, редакції та переклади) незалежно від їх композиторів, разом з будь-якими музичними творами, які не підпадають під класичний або серйозний музичний жанр, але містяться в каталогах, що складаються переважно з класичних або серйозних композицій.

Відповідно до відкритого джерела Вікіпедія , розміщеного в мережі Інтернет, класична музика - неоднозначне поняття, яке вживається, залежно від контексту, в трьох значеннях: значенні якісної оцінки: музика минулого, що витримала випробування часом та має аудиторію в сучасному суспільстві. У вузькоісторичному та музично-теоретичному сенсі: музика другої половини XVIII ст. - початку XIX ст., що традиційно співвідноситься з епохою класицизму.

У типологічному сенсі - т. зв. академічна музика, що наслідує передусім жанри (наприклад, соната, симфонія, опера і т. д.), принципи композиції (зокрема гармонії, форми, фактури тощо), інструментарій (переважно - інструменти симфонічного оркестру), а також традиції виконання, що формувалися в європейській музиці в XVII - поч. XX ст. У XX столітті окремі композитори-академісти (на початку століття - композитори Нововіденської школи, пізніше - авангардисти) вступають в конфлікт з музичною традицією, шукаючи нових форм музичної виразності, проте гострота таких конфліктів є проявом напруженого діалогу з академічною традицією, в той час, як іншим типам сучасної музики - від поп-музики до джазу такий діалог невластивий.

Проте, суд зазначає, що спірні музичні твори є доступними для прослуховування в мережі Інтернет, а також розміщені на музичних майданчиках, зокрема YouTube Music, iTunes, Amazon тощо з вказівкою на музичний жанр, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ) музичний жанр - фьюжн; ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_13) музичний жанр - джаз; ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) музичний жанр - поп-музика; ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) музичний жанр - вокальний поп.

Відповідно до абзацу 3 п. 38 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності , такі зміни твору, як переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору в порядку його використання передбачають створення нового (похідного) твору на основі такого, що вже існує. При цьому право на переробку твору як один із способів використання результату інтелектуальної діяльності може бути передано в числі інших правомочностей в межах передачі виключного майнового права за договором про передання (відчуження) виключного майнового права або надано за ліцензійним (авторським) договором.

Проте, як встановлено судом, позивач не надав відповідачу дозволу на використання музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор: ОСОБА_1 ); ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори: ОСОБА_9 ); ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (автори: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ); ІНФОРМАЦІЯ_5 (автори: ОСОБА_10 , ОСОБА_11) під час концертної програми ІНФОРМАЦІЯ_9 , що відбувся ІНФОРМАЦІЯ_10 шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пп. г п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України Про авторське право і суміжні права , об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб`єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на один музичний твір, суб`єктом якого заявлений позивач.

Разом з тим, згідно п. 51.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2020 року становить 4 723, 00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2 102, 00 гривні.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 2 102,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" заявлено до стягнення з відповідача 377 840, 00 грн. компенсації за використання музичних творів.

В той же, суд зазначає, що позивач належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об`єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про доцільність притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" до Державного підприємства "Національний Академічний Духовий Оркестр України" підлягають задоволенню частково, у сумі 21 020, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових авторських прав підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національний Академічний Духовий Оркестр України" (Узвіз Володимирський, буд. 2 Б, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 05509501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (вул. Заньковецької, буд. 8, кв. 26, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 32381678) 21 020 (двадцять одну тисячу двадцять) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 315 (триста п`ятнадцять) грн. 30 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 12.10.2020

Суддя С. О. Щербаков