Ухвала

від 13.10.2020 по справі 915/677/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

13 жовтня 2020 року Справа № 915/677/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши заяву №б/н від 22.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" про забезпечення позову, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" (код ЄДРПОУ 13859385),

юридична адреса: 54003, м. Миколаїв, вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 11

поштова адреса: 54028, м.Миколаїв, вул.12 Поздовжня, 84

до 1-го відповідача: Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 01001, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 73; адреса для листування: 01001, м.Київ, вул.Городецького, 13

до 2-го відповідача: Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м.Київ, вул.Артема, 73

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "ВТБ Банк", 01004, м.Київ, бул.Шевченко/вул.Пушкінська, 8/26

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов Олександр Сергійович, 54001, м.Миколаїв, вул.Московська, 13

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про: - визнання недійсними електронних торгів від 20.03.2015 року

- визнання незаконним та скасування акту №39233770/4 від 15 травня 2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №89 від 18.05.2020 в якій просить суд:

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" строк на оскарження електронних торгів від 20.03.2015, других прилюдних торгів від 05.05.2015 та акту №39233770/4 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про реалізацію предмета іпотеки від 15 травня 2015 року;

- визнати недійсними електронні торги від 20.03.2015 року з продажу нерухомого майна - нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 1563,5 кв.м, що належить ТОВ "Товари Прибужжя" та другі прилюдні торги від 05.05.2015 (лот №59258);

- визнати незаконною та скасувати Акт №39233770/4 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про реалізацію предмета іпотеки від 15 травня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що електронні торги від 20.03.2015 з продажу нерухомого майна - нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 1563,5 кв.м., що належать ТОВ "Товари Прибужжя" та другі прилюдні торги від 05.05.2015 (лот №59258) були проведені з порушенням Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 №656/5 та мають бути визнані недійсними. Вказує, що на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів, державний виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведення прилюдних торгів і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Позивач вважає, що акт №39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки від 15 травня 2015 винесений з порушенням Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 №656/5 та має бути скасований.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.05.2020 позовну заяву №89 від 18.05.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказана ухвала була отримана позивачем 03.06.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 40500115.

05.06.2020 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду від 25.05.2020.2020 надав докази сплати судового збору за подання позовної заяви.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 09.06.2020 по 12.06.2020 включно перебувала у запланованій щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/677/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

24.09.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 13.10.2020 року.

23.09.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою №б/н від 22.09.2019 про забезпечення позову в якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно: державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно стосовно нерухомого майна, скасування державної реєстрації обтяжень на нерухоме майно стосовно нерухомого майна - нежитлових приміщень магазину загальною площею 1563,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно ч.4 ст.140 ГПК України, у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 25.09.2020 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" про забезпечення позову призначено на 13.10.2020 року.

Учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дачу, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином ухвалою суду від 25.09.2020 року.

13.10.2020 року до суду від представника третьої особи ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні позову та у задоволенні заяви про забезпечення позову.

13.10.2020 року до суду від представника відповідача Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Розглянувши заяву №б/н від 22.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" до відповідачів: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - ДП "Інформаційний центр" МЮ України); треті особи, які не заявляють самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "ВТБ Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Димов.О.С, ОСОБА_1., - про: 1) визнання недійсними електронних торгів від 20.03.2015 року з продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1563,5 кв.м, що належать ТОВ "Товари Прибужжя", та других прилюдних торгів від 05.05.2015 (лот № 59258); 2) визнання незаконним та скасування Акту № 39233770/4 про реалізацію предмета іпотеки від 15.05.2015.

В обгрунтування позову позивач посилається на обставини щодо проведення електронних торгів від 20.03.2015 та других прилюдних торгів від 05.05.2015 (лот №59258) з продажу належного позивачу нерухомого майна з порушенням п. 5 розділу 3 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 №656/5 (далі - Тимчасовий порядок), та ст. 43 Закону України "Про іпотеку", а також винесення Акту № 39233770/4 від 15.05.2015 про реалізацію предмета іпотеки з порушенням ст.ст. 47, 49 Закону України "Про іпотеку".

Як зазначає позивач, внаслідок зазначених порушень законодавства ТОВ "Товари Прибужжя" не було обізнаним про дату та час проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, у зв`язку з чим протиправно позбавлене можливості скористатися своїм законним правом на придбання майна з прилюдних торгів. Вказані обставини призвели до того, що торги з реалізації майна ТОВ "Товари Прибужжя" двічі не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, і лише після цього ПАТ "ВТБ Банк" ініціював придбання предмету іпотеки без будь-якої конкуренції за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог. Викладені обставини та порушення процедури реалізації майна, на думку позивача, свідчать про свідоме усунення ТОВ "Товари Прибужжя" від прийняття участі в торгах з реалізації належного йому майна. Звернення ТОВ "Товари Прибужжя" до Господарського суду Миколаївської області з позовом у справі № 915/677/20 спрямоване на відновлення порушеного права позивача на придбання свого арештованого майна на прилюдних торгах та оскарження результатів торгів у випадку порушення при їх проведенні приписів законодавства.

Позивач вказує, що відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-ЕА-2020-03-26-000009-b від 02.04.2020, між АТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 03.07.2020 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого є: нежитлові приміщення магазину, загальною площею 1563,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; з 03.07.2020 право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ОСОБА_1 .

До заяви про забезпечення позову позивачем долучено Інформаційну довідку №215200120 від 07.07.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 233), відповідно до якої 03.07.2020 року о 17:59:37 право власності на нежитлові приміщення магазину загальною площею 1563,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" (код ЄДРПОУ 43692216); підстава для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 03.07.2020, видавник: ОСОБА_1./ТОВ "СЕНДЕР К"; заява співвласника, серія та номер: 2903, виданий 03.07.2020, видавник: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л.; рішення засновника (учасника), серія та номер: 1/2020, виданий 03.07.2020, видавник: ТОВ "СЕНДЕР К".

Із посиланням на викладені обставини позивач зазначає, що достатньо обґрунтованим є припущення, що майно, відновлення права на яке є законним очікуванням позивача (на що і спрямоване звернення до суду з позовом у даній справі), може бути знову відчуженим/переданим в іпотеку/заставу третім особам, що призведе до розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення спору, шляхом передачі права власності на майно або передачі майна в наступні іпотеки іншим особам, які не беруть участь у даному спорі, що як наслідок ускладнить або фактично унеможливить подальше відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 ГПК України визначені заходи забезпечення позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу .

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, тобто, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.

Поряд з цим, судом встановлено факт реєстрації 03.07.2020 року о 17:59:37 права власності на спірне майно - нежитлові приміщення магазину загальною площею 1563,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, за Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" (код ЄДРПОУ 43692216), який не є учасником даної справи (Інформаційна довідка №215200120 від 07.07.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 233)).

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, адже заборона на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомого майна може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНДЕР К" (код ЄДРПОУ 43692216), який не є учасником даної справи, що є недопустимим.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №921/262/20.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 13, 15, 74, 136, 137, 140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви №б/н від 22.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Товари Прибужжя" про забезпечення позову у справі №915/677/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук