Рішення

від 29.09.2020 по справі 918/718/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/718/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-СА" (33024, Рівненська обл., м.Рівне, вул. Соборна, буд.285-А код ЄДРПОУ 40900505)

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕВЕРЕСТ-РІВНЕ" (33016, Рівненська обл., м.Рівне, вул. Є. Коновальця, буд.2А, код ЄДРПОУ 40608226)

за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - власників житлових та нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕДОН , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52

про визнання недійсними рішення загальних зборів

Сторони та треті особи не забезпечили явки у судове засідання своїх повноважних представників.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-СА" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою від 07.10.2019 року до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕВЕРЕСТ-РІВНЕ" (далі ОСББ), в якій просить визнати недійсними Рішення загальних зборів ОСББ, оформлені Протоколом № 1 загальних зборів від 18 липня 2016 року та Протоколом № 3 загальних зборів від 12 грудня 2017 року (далі разом Рішення), якими затверджені щомісячний розмір членських внесків з 2016 та 2018 років.

Позивач вважає вищевказані рішення такими, що порушують його права та інтереси з наступних підстав:

- ані Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", в тому числі і статтею 21, ані статутом ОСББ, не передбачено сплати "членських внесків". Нормами Закону "Про ОСББ" передбачено справляння платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку і аж ніяк не сплату членських внесків. Тому, на думку Позивача, встановлення відповідачем членських внесків є прямим порушення норм чинного законодавства України та статуту ОСББ. У Протоколі № 3 взагалі не вказано цілей чи мети для чого співвласники будинку зобов`язані сплачувати членські внески, відтак у позивача виникають сумніви щодо правомірності діяльності відповідача;

- рішення в частині встановлених ними типів об`єктів нерухомого майна, власники яких зобов`язані оплачувати членські внески, суперечать нормам чинного законодавства України;

- співвідношення житлових приміщень до нежитлових складає 77,96%, відповідно власники житлових приміщень у даному будинку мають домінуюче становище по відношенню до власників нежитлових приміщень. Враховуючи цю обставину, на переконання позивача власники нежитлової нерухомості будинку позбавлені можливості захистити свої права на загальних зборах перед власниками житлових приміщень. Виходячи з цього, приймаючи рішення про застосування різних ставок відрахувань на утримання будинку, Відповідач повинен був мати достатньо вагомі аргументи та розрахунки. Позивач вважає, що співвідношення голосів 77,96% до 22,04% заздалегідь визначає чиї саме права будуть захищені прийнятим рішенням. Для забезпечення справедливості прийнятого рішення, відповідач мав змінити і порядок голосування з цього питання. Позивач наполягає, що протокол № 1 загальних зборів відповідача від 18 липня 2016 року та протокол № 3 від 12 грудня 2017 року мають явно дискримінаційний характер і не можуть бути визнаними правильними та справедливими;

- встановлення різних тарифів для власників квартир та нежитлових приміщень суперечить Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Таку ж саму позицію виклав Північний апеляційний господарський суд та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/6471/18. Суд наголосив, що норми законодавства: ст. 1, ч. 1 та 4 ст. 4, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не розділяють витрат на утримання будинку в залежності від типу нерухомості. Єдиним критерієм, визначеним законодавцем, є частка у загальній площі приміщень. Також суд зазначив, що приймаючи рішення про застосування різних ставок відрахувань на утримання будинку, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку повинно було мати достатньо вагомі аргументи та розрахунки. Таким чином, виходячи з принципу верховенства права, в забезпечення реалізації рівності прав Позивача, як власника нежитлових приміщень щодо утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території за обґрунтованими цінами, на рівні з іншими співвласниками ОСББ, не може встановлювати щодо нежитлових приміщень відмінні від внесків і платежів, встановлених для власників квартир (співвласників житлової нерухомості), оскільки це не буде відповідати принципу справедливості, в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року;

- зазначив, що виходячи зі змісту статті 202 ЦК України, Протоколи № 1 та № 3 є правочинами. Оскільки позивач вважає, що останні суперечать нормам чинного законодавства України та статуту відповідача, вони повинні бути визнані судом недійсними з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.10.2019 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23.10.2019.

У судовому засіданні 23.10.2019 судом було оголошено перерву до 06.11.2019.

05.11.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Вказав, що відповідно до ст. 10 ЗУ "Про ОСББ" та пункту 3 розділу 3 статуту ОСББ до виключної компетенції загальних зборів відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Також, відповідач вказав, що на виконання вимог закону та статуту ОСББ Рішення загальних зборів були оприлюднені у місцях загального користування. Окрім того, 19 липня 2018 року ОСББ надало уповноваженому представнику позивача вимогу про оплату боргу вих. №01-07/443, у якій була вказана адреса за якою Позивач при бажанні мав можливість ознайомитися з рішеннями загальних зборів Відповідача.

08.11.2019 позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого останній не погоджується із наведеним у відзиві. Вказав, що у статті 21 Закону України "Про ОСББ" передбачено вичерпний перелік коштів об`єднання, в якому відсутні членські внески. Вважає, що у вказаній статті відсутній дозвіл об`єднанню встановлювати новий вид платежів чи внесків для співвласників.

У судовому засіданні 06.11.2019 судом було оголошено перерву до 20.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.11.2019 у складі головуючого судді Романюка Р.В., крім іншого, провадження у справі № 918/718/19 закрито.

Однак, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 ухвалу господарського суду Рівненської області від 20 листопада 2019 року у справі №918/718/19 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №918/718/19 для продовження розгляду передано судді Пашкевич І.О.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. від 29.01.2020 прийнято справу № 918/718/19 до свого провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2020.

Розгляд справи у підготовчому засіданні неодноразово відкладався, з підстав зазначених у відповідних ухвалах.

Ухвалою суду від 07.07.2020, зокрема, залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - власників житлових та нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 . Закрито підготовче провадження у справі № 918/718/19. Призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2020.

Ухвалою суду від 27.08.2020 розгляд справи по суті відкладено на 15.09.2020.

У судовому засіданні 15.09.2020 судом було оголошено перерву на 29.09.2020.

29.09.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) - частина перша ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Відповідно до абзацу 4 п. 2 Розділу XIV "Опрацювання та надсилання вихідних документів" Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (зі змінами, наказ ДСА від 24.12.2019 № 1196) передача електронних документів здійснюється із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (ЕЦП).

Однак, надіслане електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи електронного цифрового підпису не містить, в зв`язку з чим не є офіційним документом та не дає можливості ідентифікувати підписувача, а тому не приймається cудом до уваги.

29.09.2020 від представника відповідача надійшли на електронну адресу суду письмові пояснення по справі, які суд не приймає до розгляду, оскільки розгляд справи розпочато по суті, а представником не наведено причин неможливості їх подання в межах строку визначеного ГПК. Крім того, до вказаних пояснень не долучено доказів його відправлення іншим учасникам провадження у справі.

У судове засідання 29.09.2020 сторони та треті особи не забезпечили явки своїх повноважних представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, оскільки чергове відкладення її розгляду призведе до затягування розгляду справи. У учасників справи було достатньо часу для того щоб скористатись своїми процесуальними правами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів, посилаючись на наступне.

Співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 проведено загальні збори, якими прийнято рішення, оформлені Протоколом № 1 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "ЕВЕРЕСТ- РІВНЕ" від 18 липня 2016 року та Протоколом № 3 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "ЕВЕРЕСТ-РІВНЕ" від 12 грудня 2017 року, якими затвердили щомісячний розмір членських внесків з 2016 та 2018 років.

Вказаними протоколами визначена сплата членських внесків для власників нежитлових приміщень "комерційного призначення" в розмірі 4,00 грн. з розрахунку на 1 кв.м площі об`єкта нерухомості.

З липня 2016 року відповідач нараховує щомісячні членські внески для власників нежитлового приміщення другого поверху, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 - позивача за тарифом 4,00 грн.

5 серпня 2019 року відповідачем було надіслано лист-вимогу про оплату боргу (в порядку досудового врегулювання спору), відповідно до якого Позивач зобов`язаний сплатити борг в розмірі 20 616,40 грн. Позивач вказує, що саме з цього листа дізнався та ознайомився із Протоколом № 1.

Крім цього, Відповідачем було подано позовну заяву про стягнення з Позивача заборгованості в сумі 20616,40 грн. на підставі Протоколів № 1 та № 3. Під час розгляду справи № 918/576/19, що перебуває в провадженні Господарського суду Рівненської області. Позивач зазначив, що під час розгляду зазначеної справи вперше ознайомився із Протоколом № 3.

Товариство вважає рішення Відповідача, оформлені Протоколом №1 та Протоколом № З недійсними, такими, що порушують права та інтереси позивача, суперечать нормам чинного законодавства України та статуту відповідача, відтак вони повинні бути визнані судом недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Викладене стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Позивач вказав, що ані Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", ані статутом ОСББ, не передбачено сплати "членських внесків". Нормами Закону "Про ОСББ" передбачено справляння платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку і аж ніяк не сплату членських внесків. Тому, на думку Позивача, встановлення відповідачем членських внесків є прямим порушення норм чинного законодавства України та статуту ОСББ. Зазначає, що у статті 21 Закону України "Про ОСББ" передбачено вичерпний перелік коштів об`єднання, в якому відсутні членські внески. Вважає, що у вказаній статті відсутній дозвіл об`єднанню встановлювати новий вид платежів чи внесків для співвласників.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів ОСББ "ЕВЕРЕСТ-РІВНЕ", викладеного в протоколі № 1 від 18 липня 2016 року затверджено розмір щомісячних внесків: житлових приміщень, приміщень комерційного призначення та нежитлових приміщень (комірок та підвальних приміщень) та дати нарахування членських внесків в розмірі: житлові приміщення - 2,3 грн. в місяць, приміщень комерційного призначення - 4,0 грн. в місяць.

Рішенням загальних зборів ОСББ "ЕВЕРЕСТ-РІВНЕ" викладеного в протоколі № 3 від 12 грудня 2017 року затверджено розмір щомісячних внесків: житлових приміщень - 3,00 грн; приміщень комерційного призначення (нежитлові приміщення) - 4,00 грн.

Товариство є власником нежитлового приміщення другого поверху, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 139,3 кв м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 176244581 від 05.08.2019 року.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі ЗУ "Про ОСББ" або Закон).

Закон спрямовано на сприяння усім власникам приміщень багатоквартирного будинку в реалізації їх прав та виконанні обов`язків щодо спільного утримання будинку.

Тому норми, які встановлюють особливі процедури, спрямовані на реалізацію спільних завдань власників окремих приміщень в частині догляду та обслуговування будинку. ОСББ може сприяти співвласникові у реалізації його обов`язків щодо спільного утримання будинку лише в тому випадку, коли такий співвласник бажає та намагається їх реалізувати, тобто здійснює конкретні дії з метою спільного з іншими співвласниками утримання будинку.

Згідно з положеннями статті 2 ЗУ "Про ОСББ" цей Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами.

Статтею 4 ЗУ "Про ОСББ" встановлено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Згідно з нормами статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників ; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Згідно з приписами статті 12 ЗУ "Про ОСББ" управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

Згідно з нормами статті 15 ЗУ "Про ОСББ" співвласник зобов`язаний зокрема своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до положень статті 16 ЗУ "Про ОСББ" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Статтею 20 ЗУ "Про ОСББ" встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Відповідно до статті 21 ЗУ "Про ОСББ" визначено що, кошти об`єднання складаються з: залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об`єднання; внесків і платежів співвласників ; коштів, отриманих об`єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; коштів, отриманих об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання; добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб; коштів, залучених на умовах кредиту або позики; коштів державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного фінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення багатоквартирного будинку; пасивних доходів; доходів від діяльності заснованих об`єднанням юридичних осіб, що спрямовуються на виконання статутних цілей об`єднання; коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об`єднання.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання.

Згідно зі статтею 22 ЗУ "Про ОСББ" для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Положеннями статті 23 ЗУ "Про ОСББ" визначено, що утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Статуту ОСББ до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, що кореспондує з нормою закріпленою в статті 10 ЗУ "Про ОСББ".

Враховуючи викладене, суд констатує, що прийняті загальними зборами ОСББ рішення щодо встановлення членських внесків відповідають нормам ЗУ "Про ОСББ" та Статуту ОСББ.

Безпідставним є також твердження позивача про те, що рішення в частині встановлених ними типів об`єктів нерухомого майна, власники яких зобов`язані оплачувати членські внески, суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки на переконання суду, оспорюваними рішеннями загальних зборів ОСББ не встановлюються та не можуть встановлюватись типи об`єктів нерухомого майна, які у свою чергу визначені чинним законодавством. Із оспорюваних рішень відповідача вбачається, що останнім встановлено різну плату для власників житлових приміщень, а також для нежитлових приміщень, до яких відповідачем включено комірки та підвальні приміщення, а також інші нежитлові приміщення, які в даних рішеннях названі як комерційні приміщення. Яким саме нормам чинного законодавства суперечить такий поділ для визначення розміру внесків, із позовної заяви не вбачається.

Судом не приймаються також доводи позивача про те, що встановлення різних тарифів для власників квартир та нежитлових приміщень суперечить ЗУ "Про ОСББ" та носить дискримінаційний характер, з огляду на те, що визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів, та у даному випадку порядок, вид платежу та його розмір визначено у відповідності до вимог Закону та статуту ОСББ, а саме рішенням загальних зборів згідно із встановленим порядком голосування на них. Доказів того, що визначений для позивача загальними зборами ОСББ розмір платежів в залежності від його виду як споживача послуг є явно несправедливим чи надмірним до справи не надано.

Крім того, як зазначалось вище рішення, зокрема, про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів.

Так, з рішення загальних зборів ОСББ прийнятого 18.07.2016 вбачається, що на засіданні були присутні 40 співвласників будинку, що складає 81% загальної кількості голосів співвласників будинку, а з рішення загальних зборів ОСББ прийнятого 12.12.2017 - присутні 45 співвласників будинку, що складає 79,32% загальної кількості голосів співвласників будинку. Відтак, зазначені рішення були прийняті за наявності кворуму передбаченого законодавством та статутом ОСББ (п. 8 розділу ІІІ).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 7 розділу ІІІ Статуту ОСББ кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень загальна площа яких становить більше 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Отже, відповідна норма, унеможливлює ситуацію, за якої власники приміщень, площа котрих перевищує половину від загальної, мали б можливість управляти будинком одноосібно. Таким чином у даному випадку використання домінуючою групою власників свого становища для реалізації своїх матеріальних інтересів, про які стверджує позивач, не може відбутись, оскільки кожен співвласник реалізує своє право на голос окремо від інших та під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Матеріали справи не містять доказів, що позивач був позбавлений такого права.

Відповідно до п. 11 розділу ІІІ статуту ОСББ рішення загальних зборів оприлюднюється шляхом розміщення його тексту в місцях загального користування будинку. Відтак позивачем не доведено, що йому не було відомо про прийняті рішення загальних зборів ОСББ, що оскаржуються.

У п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" зазначено, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги вставлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства до ОСББ про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ, оформлених Протоколом № 1 загальних зборів від 18 липня 2016 року та Протоколом № 3 загальних зборів від 12 грудня 2017 року, з наведених у позовній заяві матеріально-правових підстав позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Порушень вимог чинного законодавства, чи прав позивача про які останнім зазначено в позовній заяві, а також дискримінації Товариства, як власника нежитлової нерухомості, прийнятими Рішеннями ОСББ судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлені судом обставини свідчать про недоведеність позивачем його вимог, що виключає можливість задоволення позовних вимог на заявлених в позові правових підставах.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що в задоволенні позову судом відмовлено, суд залишає судовий збір за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2020.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич