Рішення

від 06.10.2020 по справі 460/3742/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2020 року м. Рівне №460/3742/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Н.З. Минько та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Каленіченко Людмила Степанівна,

відповідача: представник Довгалюк Ірина Леонідівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Зірненський спиртовий завод (далі - позивач, ДП Зірненський спиртовий завод ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2019 року № 0007641401, № 0007651401, № 0007661401 та № 0007671401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ Атмос Інжинірнг та ТОВ Аівент Груп є необґрунтованими та безпідставними. Позивач при перевірці надав всі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичні поставки товару та надання послуг. Дані документи не містять в собі дефектів форми, змісту або походження. Крім того, позивач вказує, що дослідження коентролюючим органом ланцюгів постачань товарів та послуг не повинні мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між Позивачем у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Податковий орган, на переконання позивача, не довів, що відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень контрагента унеможливила реальне виконання останнім правочину. Щодо ненадання сертифікатів якості поставленого товару, то Позивач зазначає, що ненадання цих документів не є свідченням нереальності господарських операцій, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку або податкового обліку, з них не вбачається зміст господарської операції, а тому їх наявність чи відсутність, в тому числі недоліки при складанні, не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів, тим більше, що підприємство безпосередньо при прийомі товару здійснювало аналіз якості поставленого товару, що підтверджується аналізами якості подрібненого зерна кукурудзи, проведеними лабораторією ДП Зірненський спиртовий завод . Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ Атмос Інжинірнг та ТОВ Аівент Груп позивач також вважає необгрунтованим та таким, що не підтверджується жодним доказом, оскільки в Єдиному реєстрі судових рішень не міститься жодного такого рішення. Проведення заходів забезпечення кримінального провадження, у даному випадку це надання дозволу суду на тимчасовий доступ до документів, не вказує на наявність кримінального провадження за ознаками фіктивності ТОВ Аівент Груп . Більше того, станом на день подання адміністративного позову, документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ Аівент Груп , вилучені працівниками СУ ФР ГУ ДФС у Рівненській області, повернуто Позивачу за минуванням потреби. Щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 103 166 грн. за рахунок вивезення барди у кількості 31074 т. протягом січня 2016-грудня 2018 років, Позивач зазначає, що барда - є відходом від виробництва спирту. Барда, яка утворюється як відход від виробництва спирту, і вивозиться на звалище, не є товаром, і як наслідком не є об`єктом оподаткуванню згідно вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. З огляду на наведене, ДП Зірненський спиртовий завод просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.12.2019 позовна заява була залишена без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.12.2019 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15:30 год. 22.01.2020. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідачем - Головним управлінням ДПС у Рівненській області, у строк встановлений судом, подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що відповідно до результатів перевірки, встановлено порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 4 081 447 грн., Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 , що призвело до заниження частини чистого прибутку на загальну суму 2 854 835 грн., в тому числі за 2017р. - 190 485грн., за 2018р. - 2 664 350грн; порушення п.185.1. ст. 185, п.187.1, ст. 187, п.188.1 ст.188 пп. а п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 571 718 грн., в т.ч. за липень 2018р. на суму 146 453 грн., за серпень 2018р. на 425 265 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 на суму 358 053 грн. Вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що прийняті в межах повноважень, наданих чинним законодавством. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 22.01.2020 підготовче засідання відкладено до 19.02.2020.

Усною ухвалою суду від 19.02.2020 було допущено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Рівненській області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Рівненській області та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.03.2020.

Ухвалою суду від 18.03.2020 підготовче засідання відкладено до 22.04.2020.

Ухвалою суду від 27.04.2020, у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, підготовче засідання відкладено до 25.05.2020.

Ухвалою суду від 25.05.2020 підготовче засідання відкладено до 24.06.2020.

Ухвалою суду від 24.06.2020 підготовче провадження у справі закрито. Розгляд справи по суті призначено на 29.07.2020.

Усною ухвалою суду від 29.07.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2020.

Ухвалою суду від 21.09.2020, у зв`язку з участю головуючого судді в підготовці суддів окружних адміністративних судів для підвищення кваліфікації, розгляд справи відкладено на 06.10.2020.

06.10.2020 до суду прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

У судове засідання 06.10.2020 також прибув представник відповідача, який заперечив проти позову та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні 06.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину ухваленого рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

ДП Зірненський спиртовий завод є зареєстрованою юридичною особою, платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору та інших обов`язкових загальнодержавних і місцевих платежів. Основним видом діяльності вказаного господарюючого суб`єкта є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв.

Згідно із статті 20 розділу I, ст.ст. 75,77,82 20 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства Зірненський спиртовий завод з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Її результати оформлені актом від 08.04.2019 №744/17-00-14-01/00375036 (далі акт перевірки).

За висновками акту перевірки ДП Зірненського спиртового заводу встановлено:

- порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 пункту 134.1 статті 134, п.п.140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на суму 4 081 447грн., Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, що призвело до заниження частини чистого прибутку на загальну суму 2 854 835 грн., в тому числі за 2017р. - 190 485грн., за 2018р. - 2 664 350грн.;

- порушення п.185.1. ст. 185, п.187.1, ст. 187, п.188.1 ст.188 пп. а п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.201.7, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 571 718грн., в т.ч. за липень 2018р. на суму 146 453грн., за серпень 2018р. на 425 265грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 на суму 358 053грн.

На підстав зазначеного акту ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкові повідомлення-рішення № 0007641401, № 0007651401, № 0007661401, № 0007671401, № 0007631401, № 0001141305 та № 0001151305 від 07.05.2019 року.

Податкові повідомлення-рішення відповідача № 0007641401, № 0007651401, № 0007661401 та № 0007671401 оскаржені Позивачем до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.

Так, податковим органом в акті перевірки від 08.04.2019 №744/17-00-14-01/00375036 вказано, що позивач займається виробництвом спирту. Сировиною для виробництва спирту є зерно кукурудзи.

В акті перевірки зазначено про реалізацію Позивачем зерна за цінами нижче ціни придбання, зокрема ДП "Зірненський спиртзавод" у листопаді 2016 року було реалізовано кукурудзу для ТОВ ГРОВНЕР ГРУП у кількості 270 000кг на суму 1093500грн. Згідно картки по рахунку 201 Кукурудза за 2016 рік, станом на 01.11.2016року обліковувалось 366812кг кукурудзи на суму 1488729,55грн., списання кукурудзи в листопаді 2016 року проведено в кількості 270 000грн на суму 1085236,89грн., по ціні 4,019грн./1кг, а реалізовано по ціні 3,375грн/кг. Різниця в ціні становить 0,644грн/кг. Отже, в порушення п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, ДП Зірненський спиртзавод занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів на суму 173880грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 34 776грн, в т.ч. за листопад 2016р.на 34776грн.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував висновки Відповідача про встановлення факту реалізації зерна за цінами нижче ціни придбання, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 34 776 грн.

Суд погоджується з доводами Відповідача про встановлення факту реалізації зерна за цінами нижче ціни придбання, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 34 776 грн.

Актом перевірки встановлено, що у 2016 році підприємство здійснювало ремонт спірального теплообмінника F=30м І. Відповідно до Договору №26 від 09.06.2016р. укладеного між ТОВ Вінницький дослідний завод - Виконавець та ДП Зірненський спиртовий завод - Замовник, Виконавець має здійснити ремонт спірального теплообмінника F=30м І. На виконання вказаного договору, ТОВ Вінницький дослідний завод здійснив ремонт (модернізацію) спірального теплообмінника , довівши загальну площу теплообміну до 60м І, згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 30.06.2016р. на суму 330000,0 грн., в т.ч. ПДВ 55000,0 грн. Позивачем включено до загальновиробничих витрат виконані роботи (надані послуги) на суму 275 000,00 грн., які відносяться до капітального ремонту (створення, модернізація) і підлягають включенню до збільшення первісної вартості основних засобів, що призвело до заниження значення у р.02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у сумі за 275000,0 грн. за 2016 рік, в т.ч.: За ІІ квартал 2016р. в сумі 275000,0грн.

Представник позивача не заперечував висновки Відповідача щодо необхідності включення до збільшення первісної вартості основних засобів сум, понесених на модернізацію теплообмінника, а не до загальновиробничих витрат. Суд погоджується з такими висновками Відповідача.

Актом перевірки встановлено факт безоплатної передачі барди населенню, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за січень 2016-грудень 2018 на суму 30 540 грн. ( в розрізі звітних періодів наведено у дод.16 до Акту перевірки).

Представник Позивача в судовому засіданні не заперечував факт безоплатної передачі барди населенню, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 30 540 грн.

Суд погоджується з висновками Відповідача про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 30 540 грн. внаслідок безоплатної передачі барди наседенню.

В акті перевірки вказано про документальне оформлення операцій з постачання кукурудзи від ТОВ Атмос Інжинірнг (код ЄДРПОУ 39737093) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, та операцій з придбання послуг з перевезення в період листопад, грудень 2017 року у ТОВ Аівент Груп (код ЄДРПОУ 39529272), які є нереальними господарськими операціями з постачання товарів.

В акті перевірки вказано ознаки нереальності операцій ТОВ "Атмос інжинірнг" та ТОВ Аівент Груп : відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних; неподання податкової звітності за 2018 рік.; відсутність відомостей щодо наявності у власності нерухомого майна; наявність кримінального провадження за ознаками фіктивності ТОВ Атмос Інжинірнг . Відповідач в акті зазначає про не надання сертифікатів якості поставленого товару, що також свідчить про нереальність господарських операцій.

Однак, суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

ТОВ Атмос інжинірнг належним чином зареєстровано як юридична особа, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Згідно договору поставки від 18.04.2018 №18\04-2018, укладеного між позивачем та ТОВ Атмос Інжинірнг , останній зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець (ДП Зірненський спиртзавод ) зобов`язується прийняти та оплатити кукурудзу.

На виконання даного договору позивачу поставлено зерно кукурудзи у кількості 819,8 тон. по ціні 5200 грн. (з ПДВ) за тону на суму 4 262 960 грн. , у т.ч. ПДВ на суму 710493,33 грн. згідно наступних накладних:

№19 від 18.04.18 у кількості 93,95 т.на суму 488 540 грн. у т.ч. ПДВ 81 423,33;

№21 від 19.04.18 у кількості 43,45 т. на суму 225 940 грн. у т.ч. ПДВ 37 656,67;

№22 від 20.04.18 у кількості 31,78 т. на суму 165 256 грн. у т.ч. ПДВ 27 542,67;

№23 від 22.04.18 у кількості 240,8 т. на суму 1 252 160 грн., у т.ч. ПДВ 208 693,33 грн.;

№30 від 30.04.18 у кількості 190,22 т. на суму 989 144 грн., у т.ч. ПДВ 164 857,33 грн.;

№31 від 02.05.18 у кількості 35,5 т. на суму 184 600 грн., у т.ч. ПДВ 30 766,67 грн.;

№32 від 03.05.18 у кількості 144,6 т. на суму 751 920 грн., у т.ч. ПДВ 125 320 грн.;

№35 від 02.05.18 у кількості 39,5 т. на суму 205 400 грн., у т.ч. ПДВ 34233,33 грн.

По операціях з постачання товару ТОВ Атмос Інжинірнг формувало та реєструвало в Реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит, зокрема податкові накладні на поставку зернам кукурудзи ТОВ Атмос Інжиніринг зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН):

№10 від 18.04.2018, зареєстрована в ЄРПН 14.05.2018, сума ПДВ 81423,33 грн;

№12 від 19.04.2018, зареєстрована в ЄРПН 14.05.2018, сума ПДВ 37656,67 грн; №14 від 20.04.2018, зареєстрована в ЄРПН 10.05.2018, сума ПДВ 27542,67 грн;

№16 від 22.04.2018, зареєстрована в ЄРПН 14.05.2018, сума ПДВ 208693,33 грн;

№20 від 30.04.2018, зареєстрована в ЄРПН 15.05.2018, сума ПДВ 164857,33 грн;

№1 від 02.05.2018, зареєстрована в ЄРПН 17.05.2018, сума ПДВ 30766,67 грн;

№2 від 02.05.2018, зареєстрована в ЄРПН 17.05.2018, сума ПДВ 34233,33 грн;

№3 від 03.05.2018, зареєстрована в ЄРПН 18.05.2018, сума ПДВ 125320 грн;

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у квітні, червні-липні 2018 року на суму 4 262 960 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

ПД №851 від 20.04.2018 на суму 800 000 грн;

ПД №944 від 07.06.2018 на суму 220 000 грн;

ПД №972 від 15.06.2018 суму 500 000 грн;

ПД №1020 від 26.06.2018 на суму 1 740 000 грн;

ПД №1031 від 26.06.2018 на суму 50 000 грн;

ПД №1044 від 13.07.2018 на суму 300 000 грн;

ПД №1070 від 23.07.2018 на суму 400 000 грн;

ПД 1085 від 31.07.2018 на суму 252 960 грн;

Станом на 31.12.2018 дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках ДП Зірненський спиртзавод із ТОВ Атмос інжинірнг відсутня.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Аівент Груп належним чином зареєстровано як юридична особи, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Згідно договору про організацію послуг пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом від 20.11.2017р. укладеного між ТОВ Аівент Груп - Експедитор та ДП Зірненський спиртовий завод - Замовник , Експедитор зобов`язується від свого імені за дорученням та за рахунок Замовника заключати договори з третіми особами для організації перевезень вантажів.

ТОВ Аівент Груп надано позивачу транспортні послуг на суму 304 776 грн., у т.ч. ПДВ 50 796 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг):

- №591 від 29.11.2017 на суму 128 00 грн., у т.ч. ПДВ 21 333,33 грн.;

- №621 від 10.12.2017 на суму 48 000 грн., у т.ч. ПДВ 8 000 грн.;

- № 631 від 30.12.2017 на суму 48 000 грн., у т.ч. ПДВ 8000 грн.;

- №632 від 30.12.2017 на суму 16 776 грн., у т.ч. ПДВ 2796 грн.;

- № 636 від 30.12.2017 на суму 64 000 грн., у т.ч. ПДВ 10 666,67 грн.

Операція з поставки ТОВ Аівент Груп автопослуг на ДП Зірненський спиртовий завод оформлені податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН, та відображені в податковому обліку у листопаді 2017 року та грудні 2017 року відповідно:

- №51 від 22.11.2017 на суму 128 000 грн., у т.ч. ПДВ 21 333,33 грн.;

- №32 від 10.12.2017 на суму 48 000 грн., у т.ч. ПДВ 8 000 грн.;

- №51 від 15.12.2017 на суму 48 000 грн., у т.ч. ПДВ 8 000 грн.;

- 79 від 22.12.2017 га суму 80 776 грн., у т.ч. ПДВ 13 462,67.

Окрім цього, факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними

Позивачем здійснено оплату за надані ТОВ Аівент Груп послуги у листопаді-грудні 2017 року на суму 304 776 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №619 від 11.12.2017; №632 від 12.12.2017; №585 від 22.11.2017; №661 від 15.12..2017; №679 від 22.12.2017.

Станом на 31.12.2018 дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках ДП Зірненський спиртзавод із ТОВ Аівент Груп відсутня.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Абзацом 11 статті 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб`єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та формування податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що господарські операції для визначення витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пп. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із вимогами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Дослідивши документи, надані позивачем, складені на виконання договірних відносин з ТОВ Атмос Інжинірнг та ТОВ Аівент Груп , судом встановлено, що вони відповідають вимогам статті 1 та статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями) та мають силу первинних документів і підтверджують здійснення господарських операцій.

Так, основним видом діяльності позивача є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв- виробництво спирту; основною сировиною для виробництва спирту є зерно кукурудзи. Відповідно і придбання у ТОВ Атмос Інжинірнг товару, а у ТОВ Аівент Груп транспортних послуг з перевезення зерна кукурудзи відбувалося у межах господарської діяльності позивача.

Отже, судом в контексті наведених вище норм чинного законодавства та наданих позивачем до податкової перевірки первинних документів встановлено, що господарські операції позивача були здійснені в межах його господарської діяльності, позивач переслідував ділову мету при їх здійсненні та поніс зміни майнового стану, що в свою чергу, вказує на реальне настання для нього правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Відповідачем не спростовано, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача, як платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мав місце. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти здійснення господарських операцій повністю підтверджені первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З аналізу даної норми вбачається, що при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень перевірці, оцінці та встановленню підлягають виключно ті обставини, які стали підставою для прийняття такого рішення.

У даному випадку підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував акт перевірки, а відтак перевірці та встановленню підлягають обставини, що викладені у ньому.

Контролюючий орган не навів в акті перевірки конкретних обставин щодо нереальності господарських операції, а лише вказав на загальні ознаки нереальності операцій: відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних; відсутність відомостей щодо наявності у власності нерухомого майна; наявність кримінального провадження за ознаками фіктивності ТОВ Аівент Груп , ТОВ Атмос Інжинірнг ; ненадання сертифікатів якості поставленого товару тощо.

Суд критично відноситься до таких висновків, і зазначає наступне.

Ні кількість працівників на підприємстві, ні наявність чи відсутність основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів контрагента не є належним доказом відсутності реальної можливості здійснення саме спірних господарських операцій щодо поставки товарів ТОВ Атмос Інжинірнг та надання транспортних послуг ТОВ Аівент Груп .

Висновок Головного управління ДФС у Рівненській області в акті перевірки про безтоварність господарських операцій у зв`язку з ненаданням позивачем сертифікатів якості поставленого товару суд вважає безпідставним. Ненадання сертифікатів якості поставленого товару не є свідченням нереальності господарських операцій, такі документи не є документами первинного бухгалтерського обліку або податкового обліку, з них не вбачається зміст господарської операції, а тому їх наявність чи відсутність, в тому числі недоліки при складанні, не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів

Зазначені висновки узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12 та від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16.

Висновки контролюючого органу про відсутність здійснення господарської діяльності ТОВ Атмос Інжинірнг , ТОВ Аівент Груп , відсутність реального джерела походження товарів і послуг у ТОВ Атмос Інжинірнг та ТОВ Аівент Груп за даними ЄРПН та інформаційних баз ДФС України суд вважає безпідставними. Наявність аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, на що посилається Відповідач можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності проведено нереальні, безтоварні операції між Позивачем та його контрагентами. Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Про це свідчить, зокрема, і той факт, що створення та регламентація діяльності таких інформаційних систем податкового органу знаходиться поза законодавчою регламентацією та поза судовим контролем. Зазначене позбавляє можливості здійснити безпосередню перевірку наданої інформації відповідно до принципів адміністративного судочинства.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною в постановах Верховного суду від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а; від 29.03.2019 року по справі № 808/3412/16; від 16.09.2020 у справі №520/4150/19.

Суд зазначає, що посилання контролюючого органу на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про кримінальне провадження за ознаками фіктивності ТОВ Атмос Інжиніринг , ТОВ Аівент Груп є неприйнятним, оскільки проведення заходів забезпечення кримінального провадження, у даному випадку це надання дозволу суду на тимчасовий доступ до документів, не вказувало на наявність кримінального провадження за ознаками фіктивності ТОВ Атмос Інжиніринг , ТОВ Аівент Груп . Відповідачем ні в ході перевірки , ні під час судового розгляду в суді не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів наявності таких кримінальних проваджень.

Наявність ухвал про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні не є та не може бути доказом нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів, оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які вказували б на нереальність досліджуваних господарських операцій.

Відповідачем при судовому розгляді справи по суті, подано текст вироку Подільського районного суду м. Києва від 10.07.2020 у справі №758/950/20 з Єдиного реєстру судових рішень. Однак як встановлено судом, даний вирок не набрав законної сили, що підтверджується інформацією із сайту Подільського районного суду щодо поданих апеляційних скарг та Київського апеляційного суду щодо призначення справ до розгляду, наданою Позивачем.

Зазначений вирок не може бути взятий до уваги, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд вважає за необхідне вказати, що відомості, викладені у вироці не є доказом нереальності господарських операцій позивача, і не можуть бути взяті до уваги судом, виходячи з наступного.

Диспозиція статті 205-1 Кримінального кодексу України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців) передбачає внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Так, з вироку Подільського районного суду м. Києва від 10.07.2020 у справі №758/950/20 вбачається, що Особу_1 визнано винним виключно щодо вчинення нею дій щодо підписання завідомо неправдивих відомостей у документах: протоколу №3 загальних зборів учасників ТОВ Атмос Інжиніринг від 15.12.2017, який містить відомості щодо формування статутного капіталу, та договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Атмос Інжиніринг від 15.12.2017.

При ухваленні вироку відносно Особа_1, обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України, не досліджувалась господарська діяльність ТОВ Атмос Інжиніринг та його контрагентів, у вироку відсутній аналіз конкретних господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, не надано жодної правової оцінки доказам, які можуть бути прийняті до уваги податковим органом та адміністративним судом.

Наведений текст вироку не містять жодних відомостей про встановлені обставини вчинення посадовими особами ТОВ Атмос Інжинірнг протиправних дій у період господарських операцій з ДП Зірненський спиртовий завод , отже встановлені цими вироками обставини щодо окремих осіб не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента (позивача), оскільки йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Таким чином, сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, який не набрав законної сили, не може надати підстави для висновку про нереальність господарських операцій, а обставини, встановлені судом при ухваленні вироку не надають відомостей про факти укладання таких угод внаслідок яких у позивача виникали б додаткові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №808/2360/17 (касаційне провадження №К/9901/47560/18) дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України відносно контрагентів платника податків, обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Відповідачем до відзиву на позов долучено копії протоколів допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Однак зазначені копії протоколів є недопустимими доказами, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Зокрема, процедура правильного засвідчення копій документів закріплена відповідно Національного стандарту України, а саме п. 5.27, який затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року №55. Згідно зі стандартом ставити відмітку про засвідчення копії документа дозволено лише словами "Згідно з оригіналом" далі зазначенням посади, підпису особи та її ініціалів і дати, коли засвідчена копія.

Як вбачається з матеріалів справи, жодний документ у вигляді копій протоколів допиту свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не містить повних реквізитів, а саме: назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Із наданих копій протоколів допиту не вбачається їх джерело походження, відомості про те, чи надавався дозвіл слідчим, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження, на їх розголошення Відповідачем не надано .

Крім того, суд відхиляє висновки податкового органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 103 166 грн. за рахунок вивезення барди у кількості 31074 т. протягом січня 2016-грудня 2018 років на звалище.

Відповідно ст. 198.5. Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Барда - є відходом від виробництва спирту. Барда, яка утворюється як відход від виробництва спирту, і вивозиться на звалище, не є товаром, і як наслідком не є об`єктом оподаткуванню згідно вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. Відповідачем в ході перевірки підтверджено факт вивезення барди на звалище.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій з ТОВ Атмос Інжинірнг , ТОВ Аівент Ггруп , не доведено неможливості проведення цих господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, не подано доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином ( ТОВ Атмос Інжинірнг , ТОВ Аівент Груп ).

У ході перевірки контролюючим органом підтверджено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків (ДП Зірненський спиртовий завод ) у ході його господарської діяльності мали місце.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірним правочином, вчинений правочин об`єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірного рішення, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, і підлягають частковому скасуванню.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.

Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, частково надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і частково довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, відзив відповідача частково відхиляється судом як безпідставний і такий, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати на суму 18378,70 грн., сплачені, згідно із платіжного доручення № 1677 від 20.09.2019.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" № 0007641401 від 07.05.2019 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 509516,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "В4" № 0007651401 від 07.05.2019 в частині встановлення суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2018 року на суму 354857,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "Р" № 0007661401 від 07.05.2019.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області форми "П" № 0007671401 від 07.05.2019 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік у розмірі 3806447,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства "Зірненський спиртовий завод" (34609, вул. Зірненська, 7, с. Зірне, Березнівський район, Рівненськ область, код ЄДРПОУ 00375036) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449) судові витрати на суму 18378 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 70 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 жовтня 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля