Рішення

від 12.10.2020 по справі 640/5372/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/5372/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МК БУДІНВЕСТСЕРВІС

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішень від 18.12.2018р. № 0016131401,

№ 0016141401 та № 0016151401,

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю МК БУДІНВЕСТСЕРВІС звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018р. № 0016131401. № 0016141401 та № 0016151401.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2019р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, позивач зазначив, що проведене за результатами перевірки зменшення витрат та зменшення податкового кредиту ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо позивачем. Акт перевірки не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження позивачем господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що податкові зобов`язання донараховані позивачеві за результатом дослідження первинних документів та бухгалтерського обліку позивача, а позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2020р. замінено відповідача його правонаступником, а саме: Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві замінено на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 12.11.2018р. №16175 та направлення на перевірку від 14.11.2018р. № 1862/26-15-14-01-01 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС (код ЄДРПОУ 34477796) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ АСТІКС (код ЄДРПОУ 40211089) за період лютий 2016 року, ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 41147764) за період червень, липень 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016, 2017 роки.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 27.11.2018р. №727/26-15-14-01-01/34477796 (далі - Акт перевірки) та встановлено порушення вимог:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України; п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за № 27/4248; п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні за № 996-ХІV від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями; п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995р.; п.3 Розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. за № 73 в результаті чого занижено суми податку на прибуток на загальну суму 92 681,00 грн., в т.ч. за 2016 рік у сумі 20 020,00 грн., за 2017 ріку сумі 72 661,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 22 244,00 грн., в тому числі по періодам: за лютий 2016р. на суму 22 244,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 80 734,00 грн., в т.ч. по періодам за червень 2017р. на суму 21 340,00 грн., за липень 2017р. на суму 59 394,00 грн.

18 грудня 2018 року , на підставі висновків Акта перевірки, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0016131401 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 115 851,00 грн. (у т.ч. 92 681,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 23 170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0016141401 , яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 121 101,00 грн. (у т.ч. 80 734,00,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 40 367,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

- № 0016151401 , яким зменшено від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 22 244,00 грн. за березень 2016 року.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України № 9021/6/99-99-11-04-01-25 від 25.02.2019р. податкові повідомлення-рішення від 18.12.2018р. № 0016131401. № 0016141401 та № 0016151401 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями Податкового кодексу України, що були чинними на час здійснення господарської діяльності позивачем у перевіряємий період витрати підприємства були визначені, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Інші витрати за загальними правилами визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК). До складу інших витрат, зокрема, відносились витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пп.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК).

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2017 року Податковий кодекс України набув змін.

Податковим кодексом України у новій редакції визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу(п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Пунктом 139.1.1 та 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України у новій редакції визначено, що фінансовий результат до оподаткування: збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат (крім забезпечення (резерву) витрат на оплату відпусток працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), сформованого відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму коригування (зменшення) забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечення (резерву) на відпустки працівникам, інших виплат, пов`язаних з оплатою праці, та витрат на сплату єдиного соціального внеску, що нараховується на такі виплати), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредит у позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та збільшення позивачу суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток і відповідно застосування штрафних санкцій з цих податків стали господарські операції позивача з ТОВ АСТІКС та ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД .

Як вбачається з матеріалів справи, у період що перевірявся, позивач мав господарські відносини із ТОВ АСТІКС , щодо взаємовідносин з яким в акті перевірки зазначені наступні порушення:

1) з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Донецької області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42016050000000233 від 31.03.2016, за підозрою ОСОБА_1 за ч.2 ст.364, ч.З ст.27, ч.2 ст. 205 КК України, за підозрою ОСОБА4 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 205 КК України, за підозрою ОСОБА 5 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 205 КК України, за підозрою ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 205 КК України, 09.11.2016 р. ОСОБА1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.З ст.27, ч.2 ст.364, ч.2 ст. 205 КК України.

Встановлено, що протягом 2015-2016 років, з метою забезпечення діяльності вказаного конвертаційного центру , ОСОБА 4 та іншими невстановленими на даний час особами у м.Києві, М.Харкові, м.Рівне та інших населене них пунктах зареєстровано низку суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності , якій у своїй фінансово-господарській діяльності проводили транзитні операції, а саме: TOB ПСВ-Енергопроммонтаж (код ЄДРПОУ 38141595).... ТОВ АСТІКС (код ЄДРПОУ 40211089)...та TOB Комінтерн (код ЄДРПОУ 20366128). Всі перелічені комерційні підприємства були створені та зареєстровані з метою забезпечення діяльності механізму конвертації обігових грошових коштів підприємств в готівковий еквівалент та незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для підприємств вигодо набувачів ;

2) згідно даних ІС Податковий блок відносно ТОВ АСТІКС заведено Картку суб`єкта фіктивного підприємництва № 1287/8/26-55-21-03 від 03.04.2017, в якій зазначено, що за результатами вжитих заходів допитано ОСОБА_1 , який повідомив про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві ;

3) згідно аналізу даних ЄРПН виявлено невідповідність номенклатури придбаного товару з реалізованим по ланцюгу постачання за лютий 2016 року.

З огляду на викладене, за наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ АСТІКС господарських операцій по реалізації товару.

Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, 10.02.2016 р. між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС , як Замовником, та ТОВ АСТІКС , як Виконавцем, укладено Договір №МК-0204, відповідно до п.1.1 якого Виконавець бере на себе зобов`язання з виконання наступних монтажних робіт: підключення зенітних ліхтарів системи димовидалення; встановлення сповіщувачів магнітно-контактних; влаштування та налаштування коробок синхронізуючих; проведення кабельно-провідникової продукції до пожежного посту; встановлення шафи автоматики.

Згідно вищезазначеного договору виконання вказаних робіт завершилось 22.02.2016 р., про що сторони договору підписали відповідний акт здачі-прийняття робіт №58.

За фактом настання події - виконання робіт ТОВ АСТІКС була виписана податкова накладна №58 від 22.02.2016 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України 04.03.2016р. за № 9028978044.

29.03.2016р. на виконання вимог п.3.2 вказаного Договору, згідно платіжного доручення №2333 позивачем було оплачено ТОВ АСТІКС виконані роботи на суму 71 880,00 грн.

Матеріали справи містять докази подальшої реалізації виконаних робіт, а саме Договір № 2016-02-01 від 02.02.2016р. між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС та ТОВ Сатурн-К , рахунок-фактура № МК-0203 від 02.02.2016р., акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № МК-004 від 22.02.2016р., платіжне доручення від 05.02.2016р. № 1450, платіжне доручення від 22.02.2016р. № 1566, банківська виписка, податкова накладна № 9 від 08.02.2016р. та квитанція про її реєстрацію в ЄРПН за № 9017469932 від 16.02.2016р., податкова накладна № 16 від 22.02.2016р. та квитанція про її реєстрацію в ЄРПН за № 9029870475 від 05.03.2016р.

Також, 10.02.2016р. між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС , як Замовником, та ТОВ АСТІКС , як Виконавцем, укладено Договір № МК-0203 про створення за замовленням та використання об`єкта права інтелектуальної власності - аудіовізуального твору (відеоролика), відповідно до п.1.1 якого Замовник замовляє та оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов`язання створити за замовленням Замовника об`єкт права інтелектуальної власності, а саме відеоролик (надалі - об`єкт) та передати Замовнику виключні майнові права на об`єкт на умовах, визначених цим договором.

Згідно вищезазначеного договору приймання результатів наданих послуг відбулось 26.02.2016р. та 29.02.2016р., про що сторони договору підписали відповідні акти надання послуг №87 та №57 відповідно.

На підставі події - надання послуг ТОВ АСТІКС було виписано податкові накладні №87 від 26.02.2016р. та №57 від 29.02.2016р., які згідно квитанцій № 9030909148 та № 9028977963 про реєстрацію, були прийняті та зареєстровані органами ДФС України.

29.03.2016 на виконання вимог п.3.1 договору, згідно платіжного доручення №2333, ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС було частково оплачено надані послуги.

Також між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС та ТОВ АСТІКС було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.04.2016р.

Отже, сторонами Договору №МК-0203 від 10.02.2016 р. було належним чином оформлено всі необхідні первинні розрахунково-фінансові документи, які безпосередньо підтверджують виконання робіт ТОВ АСТІКС .

Залишок оплати в розмірі 61 584,00 грн., згідно платіжного доручення № 2344 від 06.04.2016р. було перераховано TOB Агромат-Інвест , як новому кредитору, на підставі Договору про відступлення права вимоги №2016-01 від 06.04.2016р.

Усі розрахунки між Позивачем та зазначеним контрагентом відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, згідно якої по контрагенту ТОВ АСТІКС кредиторська та дебіторська заборгованість на момент проведення перевірки була відсутня.

Судом встановлено, що матеріали справи містять докази подальшої реалізації ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС наданих послуг ТОВ АЙ ЕС ДІ ГРУП , а саме рахунок-фактура № МК-1153 від 10.11.2015р., платіжне доручення № 1221 від 13.11.2015р., банківська виписка за листопад 2015р., рахунок-фактура № МК-0224 від 22.02.2016р., платіжне доручення № 1525 від 25.02.2016р., банківська виписка за лютий 2016 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № МК-008 від 26.02.2016р., податкова накладна № 216 від 13.11.2015р. та докази її отримання ДФС, податкова накладна № 20 від 25.02.2016р. та квитанція про її реєстрацію в ЄРПН за № 9033114146.

Також матеріали справи містять докази подальшої реалізації ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС наданих послуг ТОВ Рона Інжиніринг , зокрема рахунок-фактура № МК-1146 від 03.11.2015р., платіжні доручення № 551 від 03.11.2015р. та № 2231 від 04.11.2015р., банківська виписка за листопад 2015р., податкова накладна № 211 від 03.11.2015р. та докази її отримання ДФС, рахунок-фактура № МК-0225 від 22.02.2016р., платіжне доручення № 66 від 03.03.2016р., банківська виписка за березень 2016р., податкова накладна № 26 від 03.03.2016р. та квитанція про її реєстрацію в ЄРПН за № 9038965176, акт здачі-прийняття робіт № МК-011 від 03.03.2016р.

Судом встановлено, що складені між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС та ТОВ АСТІКС первинні документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачено ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Зауважень до змісту та форми перелічених документів, стану виконання обов`язку з оплати вартості згаданих у цих документах послуг вАкті перевірки податковим органом не викладено.

Як вбачається з матеріалів справи, у період що перевірявся, позивач мав господарські відносини із TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД .

В акті перевірки щодо ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД зазначено, наступні порушення:

1) згідно Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва , АІС Податковий блок TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництво;

2) від оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м.Києві отримано податкову інформацію від 19.12.2017 р. № 7579/8/26-59-21-05 (вх. ГУ ДФС від 19.12.2017 № 67580/7) з копією протоколу допиту директора TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД ОСОБА_2 щодо не причетності до діяльності підприємства (протокол допиту свідка від 23.10.2017);

3) з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що слідчим другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, проводиться досудове розслідування за № 32017100100000090 від 09.10.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, за фактом повторного створення суб`єктів підприємницької діяльності, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

4) допитаний директор та засновник TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД повідомила, що дане підприємство зареєструвала за грошову винагороду буз мети здійснення реальної господарської діяльності.

5) відсутня інформація щодо наявності основних фондів та виробничих потужностей, що унеможливлює надання послуг;

6) неподання звітності до органів ДФС за 2017 рік;

7) у перевіряємому періоді TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД не здійснювало придбання послуг, які були надані на адресу ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС .

З огляду на викладене, за наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД господарських операцій по реалізації товару.

Як встановлено судом, 24.04.2017 р. між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС , як Замовником, та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , як Виконавцем, укладено Договір № 2017/20, відповідно до п.1.1 якого Виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги із адаптації роликів Ceresit та відеоролика Робота консультантів TM Rowenta .

Виконання робіт згідно вищезазначеного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 302 від 09.06.2017р., № 300 від 12.06.2017р., № 301 від 12.06.2017р.

На підставі події - виконання робіт контрагентом TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД були виписані наступні податкові накладні:

- № 302 від 06.06.2017р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України;

- № 300 від 12.06.2017p., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України;

- № 301 від 12.06.2017p., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

Оплата виконаних робіт за Договором № 2017/20 підтверджується платіжним дорученням № 2665 від 23.06.2017р. на суму 128 040,00 грн.

Судом встановлено, що матеріали справи містять докази подальшої реалізації ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС наданих послуг ТОВ НОВІ СТРАТЕГІЇ , а саме рахунки-фактури від 05.05.2017р. № МК-0508 та № МК-0509, акти здачі-прийняття робіт від 12.06.2017р. № МК-0000038 та № МК-0000039, платіжні доручення від 16.06.2017р. № 84 та № 85, банківська виписка, податкова накладна № 106 від 12.06.2017р. та докази її отримання ДФС, податкова накладна № 107 від 12.06.2017р. та докази її отримання ДФС.

Також матеріали справи містять докази подальшої реалізації ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС наданих послуг ТОВ ЕЙ ДЖІ , зокрема договір № МК-2017/12 від 24.04.2017р. про створення за замовленням та використання об`єкта інтелектуальної власності - аудіовізуального твору (відеоролику), рахунок-фактура № МК-04036 від 24.04.2017р., акт здачі-прийняття робіт № МК-0000036 від 09.06.2017р., податкова накладна № 104 від 09.06.2017р. та докази її отримання ДФС, платіжне доручення № 874 від 18.08.2017р.

Також, 03.05.2017р. між ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС (позивач), як Замовником, та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , як Виконавцем, укладено Договір № 2017/21, відповідно до п.1.1 якого Виконавець бере на себе зобов`язання технічного супроводу засобів обчислювальної техніки.

Згідно вищезазначеного договору виконання вказаних робіт відповідно до п. 2 Договір № 2017/21 завершилось 31.07.2017р., про що сторони договору підписали відповідні акти здачі-прийняття робіт № 742, 745, 744, 526.

На підставі події - виконання робіт TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД були виписані податкові накладні:

№ 745 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

№ 742 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України

№ 526 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

№ 744 від 31.07.2017 р., яка, згідно квитанції про реєстрацію, була прийнята та зареєстрована органами ДФС України.

На виконання вимог п.3.1 договору, Позивачем було оплачено надані послуги відповідно до платіжних доручень №2665 від 23.06.2017р., №2692 від 28.07.2017р., №2690 від 10.08.2017р., №2702 від 16.08.2017р., №2703 від 17.08.2017р., №2704 від 17.08.2017р.

Судом встановлено, що матеріали справи містять докази подальшої реалізації ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС наданих послуг ТОВ ЕЙАЙ БІС , а саме: договір № SB.17.064 від 03.05.2017р., акти здачі-прийняття робіт від 30.06.2017р. № МК-0000042 та від 31.07.2017р. № МК-0000048, платіжні доручення від 20.06.2017р. № 2481 та від 27.06.2017р. № 2586, банківська виписка, податкова накладна № 115 від 20.06.2017р. та докази її отримання ДФС, податкова накладна № 112 від 27.06.2017р. та докази її отримання ДФС, розрахунок коригування до податкової накладної № 112.

Також, 17.07.2017 р. між Позивачем, як Замовником, та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , як Виконавцем, укладено Договір № 372, відповідно до п.1.1 якого Виконавець бере на себе зобов`язання встановлення системи охоронної сигналізації та модернізації системи відеоспостереження.

Виконання робіт за Договором № 372 підтверджується Актом здачі-прийняття робіт від 21.07.2017р. № 372. Також TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД було виписано податкову накладну № 372 від 21.07.2017р., яка була зареєстрована ДФС.

В подальшому вказані роботи ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС бути реалізовані ТОВ САТУРН-К , що підтверджується рахунком фактурою № МК-0730 від 17.07.2017р., актом здачі-прийняття робіт № МК-0000043 від 21.07.2017р., платіжним дорученням № 3962 від 18.07.2017р., податковою накладною № 127 від 18.07.2017р., яка була зареєстрована ДФС.

Аналізуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що сторонами Договорів № 2017/20 від 24.04.2017 р. № 2017-21 від 03.05.2017р., № 372 від 21.07.2017 р. було належним чином оформлено всі необхідні первинні розрахуново-фінансові документи, які безпосередньо підтверджують виконання робіт контрагентом позивача - TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД .

Усі розрахунки між Позивачем та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, згідно до якої по контрагенту TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД кредиторська та дебіторська заборгованість на момент проведення перевірки була відсутня.

Складені між Позивачем та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД первинні документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачено ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Зауважень до змісту та форми перелічених документів, стану виконання обов`язку з оплати вартості згаданих у цих документах послуг вАкті перевірки податковим органом не викладено.

Також судом встановлено, що залишок оплати в розмірі 164 004,00 грн. було перераховано 02.10.2017р. TOB Вукс , як новому кредитору, на підставі Договору про відступлення права вимоги № 1 від 02.10.2017р.

Отже, співставлення документів по відносинам ТОВ АСТІКС та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД із документами, які підтверджують подальший рух товару, свідчить, що позивач придбавав товари з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар отриманий від контрагентів мав реальний і товарний характер та був використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Складені ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводи відповідача про неможливість реального виконання контрагентами позивача (по ланцюгу) договірних зобов`язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності не беруться судом до уваги, з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Необґрунтованими є і посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно ТОВ АСТІКС № 42016050000000233 та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД № 32017100100000090 за фактом створення фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, оскільки сам факт наявності такого провадження, без ухвалення відповідного рішення суду, не може бути підставою для висновків про фіктивність суб`єкта підприємницької діяльності.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа 816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Крім того, як вказав Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом , а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Слід зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у вказаних кримінальних справах.

Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності ТОВ АСТІКС та TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки як вбачається з ч.6 ст.78 КАС України саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

Однак, таких вироків суду стосовно вказаних осіб (їх засновників, посадових осіб), які би набрали законної сили і встановлювали відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надано.

Судом встановлено, що в Акті перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві зазначено, що під час перевірки були використані:

- протокол допиту директора TOB САММІТ-АГРО-ТРЕЙД ОСОБА_2

- протокол допиту директора ТОВ АСТІКС ОСОБА_1 .

У зв`язку з чим, ГУ ДФС у м. Києві робить висновки про неможливість вчинення господарських операцій ТОВ МК БУДІНВЕСТСЕРВІС з вказаними контрагентами у перевіряємому періоді.

Стосовно вказаних протоколів допитів свідків, суд зазначає, що протокол допиту свідка співробітником податкової міліції міг бути складений виключно в межах розслідування кримінальної або оперативно-розшукової справи. Але ж оцінюватися встановлені факти щодо наявності або відсутності певних обставин можуть тільки компетентним судом під час розгляду кримінальної справи, а не в межах адміністративної справи окружним адміністративним судом.

Суд вважає, що належним доказом, у даному випадку, повинен бути не протокол допиту, а вирок суду щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України. Між тим, такого вироку суду позивачем не надано.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем на момент складання Акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у вказаних кримінальних справах.

Про обов`язкову наявність вироку відносно контрагента позивача, що набрав законної сили, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, йдеться, зокрема, і в Постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. по справі №2а-15124/11/2670.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів контрагента позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у позивача відсутній обов`язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені у Акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договорів, які укладалися позивачем з вказаними вище контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень представника відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ні кожна окремо, а ні у своїй сукупності, не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ та витрат, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування та задоволення позову.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18 грудня 2018 року № 0016131401, № 0016141401, № 0016151401.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МК БУДІНВЕСТСЕРВІС (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15; код ЄДРПОУ 34477796) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 43141267) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 887,94 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 94 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій