Рішення

від 28.09.2020 по справі 910/6838/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2020Справа № 910/6838/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Лук`янчук Д. Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Авіабудпрогрес

до Державного підприємства Завод 410 ЦА

про стягнення 12 691 846, 80 грн.

за участю представників:

від позивача: Старіков Є. О.

від відповідача: Половінкін О. В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Авіабудпрогрес (далі - ТОВ Авіабудпрогрес , позивач) до Державного підприємства Завод 410 ЦА (далі - ДП Завод 410 ЦА , відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 12 691 846, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 р. в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ Авіабудпрогрес просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 12 430 800,00 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 198 892,80 грн., 3 % річних у сумі 62 154,00 грн., що разом становить 12 691 846, 80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, продовжений на час карантину Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID- 19)" від 30.03.2020 р., надав суду відзив на позов. У відзиві проти позову заперечив, зазначив, що специфікацією до договору сторони визначили порядок оплати товару, зокрема, проходження вхідного контролю товару. Проте, такий вхідний контроль відповідачем не був проведений у зв`язку з вилученням товару слідчими Головного слідчого управління ДБР в межах досудового розслідування кримінального провадження № 62019000000001039, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Тому відповідач вважає, що строк виконання зобов`язання покупця зі сплати вартості товару не настав. Також вказав на поставку товару неналежної якості та без супровідних документів, посилаючись на висновок судової товарознавчої експертизи та протокол огляду слідчого, складені в межах вказаного кримінального провадження.

У підготовчому засіданні позивачем було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні № 62019000000001039, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Розглянувши вказане клопотання суд ухвалою від 06.07.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Cуд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Під об`єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

У той же час, відповідач не надав доказів того, що справа за вказаним кримінальним провадженням розглядається у порядку кримінального судочинства (тобто, судом). За таких обставин суд визнав клопотання позивача про зупинення провадження у справі безпідставним, а тому відмовив у його задоволенні.

У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача свої вимоги підтримав та обгрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Установлено, що 15.04.2019 р. між ТОВ Авіабудпрогрес (продавець) та ДП "Завод 410 ЦА" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3 договору (качалки ДК 021:2015:34731000-0), а покупець прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2, 5.4 договору поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно із заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою у рамках специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.4 договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною договору.

Загальна ціна цього договору становить 12 430 800,00 грн. (п. 3.1 договору). Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена в специфікації до договору з урахуванням умов поставки, протягом дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться наступним шляхом: покупець направляє продавцю (факсимільним зв`язком) заявку на поставку партії товару в рамках специфікацій (додатків); продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно рахунку в рамках специфікацій (додатків), проводить платіж, умови зазначаються у кожній специфікації окремо.

Відповідно до п. 6.3.1 договору продавець зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, а покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами (п. 10.1).

Специфікацію № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та умови поставки. Зокрема, погодили, що товаром є качалка, загальною вартістю 12 430 800,00 грн.; строки поставки - 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця; умови поставки: за рахунок покупця на адресу: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94; умови оплати - 100 % оплати вартості товару протягом 60 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю товару (далі - ВТК) на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця. Також за якістю, гарантійним строкам служби та зберігання, товар має бути новим, з товаром надається паспорт, виданий виробником, якість маркування повинні відповідати вимогам ГОСТ, нормативно-технічній документації.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання своїх зобов`язань 26.11.2019 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 430 800,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними ВН № 128 від 26.11.2019 р., ВН № 129 від 26.11.2019 р., ВН № 130 від 26.11.2019 р., ВН № 131 від 26.11.2019 р., ВН № 132 від 26.11.2019 р., ВН № 133 від 26.11.2019 р., ВН № 134 від 26.11.2019 р., ВН № 135 від 26.11.2019 р., ВН № 136 ВІД 26.11.2019 р., ВН № 137 від 26.11.2019 р., ВН № 138 від 26.11.2019 р., ВН № 139 від 26.11.2019 р., ВН № 140 від26.11.2019 р., ВН № 141 від 26.11.2019 р., підписаними сторонами, та рахунком на оплату № 163 від 19.11.2019 р.

Проте, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати товару не виконав, вартість качалок у визначеній сторонами сумі не сплатив. Отже, у відповідача виникла заборгованість за поставлений, але не оплачений товар, у сумі 12 430 800,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти наявності боргу, вказував на те, що строк, передбачений договором у 60 календарних днів для виконання грошового зобов`язання, проведення ВТК, на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця, не настав, оскільки вхідний контроль відповідачем не було проведено.

Розглянувши вказані доводи ДП "Завод 410 ЦА", суд їх відхиляє, виходячи з наступного.

Дійсно, специфікацією до договору сторони погодили 100 % оплати вартості товару протягом 60 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю товару (далі - ВТК).

Відповідно до п. 5.1 Стандарту підприємства СТП.410.06.14-2019 Вхідний контроль продукції. Загальні положення , затверджений наказом ДП "Завод 410 ЦА" від 12.08.2019 р. (далі - Стандарт), вхідний контроль застосовується для визначення кількісних та/або якісних характеристик матеріалів, запасних частин, компонентів і ЗВТ, що надійшли на підприємство від постачальників, для використання при ремонті, технічному обслуговуванні і модифікації авіаційної техніки.

Згідно з п. 7.2, 7.3 Стандарту вхідний контроль відповідача складається з двох етапів: 1) вхідний контроль продукції, що надійшла на підприємство; 2) вхідний контроль продукції, що надходить з УМТЗ (Управління матеріально-технічного забезпечення) у виробничі підрозділи.

Відповідно до п. 7.5. Стандарту забороняється: а) передача у виробництво і застосування продукції, яка не пройшла вхідний контроль, і продукції із терміном зберігання, що закінчився; б) виконувати вхідний контроль продукції, що надійшла без супровідної документації. У цьому випадку УМТЗ зобов`язане запросити у постачальника необхідну документацію або повернути продукцію постачальнику з пред`явленням санкцій за договором.

Згідно з п. 8.16 Стандарту терміни передачі продукції працівниками Управління матеріально-технічного забезпечення на вхідний контроль до відповідних підрозділів підприємства, терміни оформлення результатів вхідного контролю підрозділами підприємства не повинні перевищувати 3-х робочих днів на кожному етапі.

Як вбачається із матеріалів справи, товар був поставлений відповідачу згідно з видатковими накладними 26.11.2019 р., а тому відповідно до вимог зазначеного Стандарту провести ВТК покупець мав у строк до 29.11.2019 р., чого здійснено не було.

Відповідач вказував, що проведення ВТК було неможливим у зв`язку із неодноразовим (05.12.2019 р., 15.04.2020 р., 08.07.2020 р.) вилученням товару слідчими Управління ДБР в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 62019000000001039. Однак, слід зазначити, що вперше товар був вилучений у відповідача 05.12.2019 р., у той час, як ВТК він повинен був здійснити 29.11.2019 р.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту приймання-передачі від 16.06.2020 р. вилучений товар був повернутий відповідачу 16.06.2020 р. та перебував у нього до 08.07.2020 р. Тобто, у відповідача була можливість провести ВТК товару, що спростовує доводи ДП "Завод 410 ЦА" про неможливість проведення ВТК.

Щодо доводів відповідача про ненадання супровідної документації на товар, необхідної для здійснення покупцем оплати, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.6 договору право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів, якщо не передбачено інше.

Так, згідно з п. 2.2 договору продавець зобов`язаний видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТ, ТУ), видаткову накладну, податкову накладну.

Разом з тим, стаття 666 ЦК України визначає правові наслідки, що настають в разі невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Зокрема, якщо продавець не передає покупцеві документи, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Аналогічні положення містяться у п. 7.5 Стандарту.

Із матеріалів справи вбачається, що доказів відмови покупця від прийняття товару за видатковими накладними від 26.11.2019 р., відповідач не надав, також він не заявив про свої зауваження чи вимоги стосовно наявності будь-яких невідповідностей у супровідних документах на товар чи щодо самого товару, які позивач повинен був усунути.

За таких обставин доводи ДП "Завод 410 ЦА" у цій частині є необгрунтованими.

Щодо доводів відповідача про поставку позивачем неякісного товару, то суд їх також відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач повинен поставити відповідачу товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Відповідно до п. 5.7 договору приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965 р., по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7), з наступними змінами та доповненнями, якщо інше не передбачено договором.

Специфікацією до договору сторонами погоджено, що товар за якістю та гарантійними строками повинен бути новим.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості поставленої продукції, одержувач призупиняє приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника відправника, якщо такий виклик передбачений в договорі.

За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, складається акт про фактичну якість та комплектність товару, в якому зазначається прізвища, ініціали осіб, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в прийманні продукції за якістю та комплектністю; дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) основними та особовими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений, тощо (п. 29 Інструкції П-7).

Згідно з п. 22 Інструкції П-7 для участі у прийманні продукції повинні виділятися особи, компетентні (по роду роботи, за освітою, з досвіду трудової діяльності) у питаннях визначення якості та комплектності для приймання продукції. Відповідно до п. 23 Інструкції П-7 представникові, уповноваженому для участі в прийманні продукції за якістю та комплектністю, видається належно оформлене і завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Відповідно до п. 30 Інструкції П-7 акт повинен бути підписаний усіма особами, які брали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, що містить дані, які не відповідають дійсності.

Якщо між виробником (відправником) і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов`язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншої компетентної організації.

Також відповідно до п. 2.5 договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні або в період гарантійного строку вимогам, передбаченим п. 2.1 договору, або поставки неукомплектованих товарів відповідач складає та направляє позивачу документи про невідповідність товару, щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності, а саме: звіт про невідповідність при прийманні, або дефектний акт, або акт рекламації або інші документи.

Згідно з п. 2.6 договору позивач у строк 14 днів з моменту повідомлення, за власний рахунок здійснює заміну товарів або здійснює допоставку товару якого бракує. Витрати, пов`язані з заміною а також допоставкою товарів несе позивач. У випадку неможливості замінити неякісний товар або поставити недопоставлений товар, якщо товар оплачений, позивач на вимогу відповідача повертає грошові кошти на рахунок відповідача.

Отже, враховуючи наведені положення Інструкції П-7 та умови договору, у разі виявлення факту поставки позивачем неякісного товару саме на відповідача покладений обов`язок письмово викликати представника позивача для участі в прийманні такого товару (повідомлення про виклик має містити певний перелік відомостей), а у випадку якщо позивач не направить представника для участі у прийманні продукції за якістю, то приймання продукції (товару) необхідно проводити за участю представника відповідної галузевої інспекції з якості продукції, або експерта бюро товарних експертиз, або представника відповідної інспекції з якості. І лише у випадку відсутності відповідної інспекції з якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження покупця, або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника на виклик - перевірка проводиться за участю компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості.

При цьому судом встановлено, що 26.11.2019 р. відповідач отримав товар за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 р. та будь-яких заперечень щодо його якісних характеристик не заявив.

Також з матеріалів справи слідує, що для огляду поставленого товару представник позивача не викликався, незважаючи на приписи Інструкції П-7 та п. 2.5 договору, згідно з якими у разі виявлення невідповідності в якості товару, повідомлення представників постачальника про цю обставину є обов`язковим.

У той же час, у матеріалах справи міститься лист ДП Завод 410 ЦА № 16.7-127 від 20.01.2020 р., у якому покупець підтвердив факт поставки товару у повному обсязі, а тому звільнив гаранта (АТ КБ Приватбанк ) від зобов`язань за банківською гарантією № G0419/0876 від 08.04.2014 р., яка забезпечувала належне виконання ТОВ Авіабудпрогрес зобов`язань за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 р., з чого суд робить висновок про відсутність у покупця зауважень до якості поставленого товару.

Щодо посилань відповідача на висновок судової товарознавчої експертизи № 19/13/1-78/СЕ/19 від 16.03.2020 р., виконаної експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бондарем В. М. та Куцаковим О. А., а також протоколу огляду слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління ДБР, проведеного за участю представників ДП Антонов , у кримінальному провадженні № 62019000000001039, які на думку відповідача свідчать про поставку позивачем товару неналежної якості, то суд зазначає, що указаний висновок та протокол слідчих дій були зібрані у якості доказів у межах кримінальної справи, відтак, вони не можуть бути прийняті у якості належних та допустимих доказів під час розгляду господарської справи.

Крім того, зі змісту експертного дослідження неможливо зробити висновок, що експертами досліджувались саме ті качалки, що є предметом договору № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 р., та постачальником яких виступав відповідач.

Також слід зазначити, що у висновку експерти встановили невідповідність досліджуваних качалок технічним умовам заводу виробника - ДП Антонов , однак, доказів того, що качалки за договором № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 р. мали відповідати технічним характеристикам саме цього заводу, умовами договору та специфікацією не передбачено. Так само, і у протоколі огляду не зазначено, що слідчим проводився огляд саме того майна, яке виступало предметом договору № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 р.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував свого обов`язку сплатити належним чином вартість поставленого товару за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 р. на суму 12 430 800,00 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ДП Завод 410 ЦА основного боргу в сумі 12 430 800,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 198 892,80 грн. та 3 % річних у сумі 62 154, 00 грн. за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок сум матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 198 892,80 грн. та 3 % річних у сумі 62 154,00 грн., тобто у заявлених позивачем сумах.

Таким чином позов ТОВ Авіабудпрогрес підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 12 691 846, 80 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238, офіс 30, ідентифікаційний код 39812416) основний борг у сумі 12 430 800 (дванадцять мільйонів чотириста тридцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 198 892 (сто дев`яносто вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн. 80 коп., 3 % річних у сумі 62 154 (шістдесят дві тисячі сто п`ятдесят чотири) грн. 00 коп., судовий збір у сумі 190 377 (сто дев`яносто тисяч триста сімдесят сім) грн. 70 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошені його вступна та резолютивна частини в судовому засіданні 28 вересня 2020 року.

Повний текст рішення складений 12 жовтня 2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.