Постанова

від 29.06.2021 по справі 910/6838/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6838/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Гогусь В. О.,

за участю представників:

позивача - Черняка І. Ю. (адвоката),

відповідача - Мосунова Ю. А. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Майданевич А. Г., Коротун О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення 12 691 846,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" (далі - ТОВ "Авіабудпрогрес") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (далі -ДП "Завод 410 ЦА") про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі - 12 430 800,00 грн, інфляційного збільшення боргу у сумі - 198 892,80 грн, 3 % річних у сумі - 62 154,00 грн, що разом становить 12 691 846, 80 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив умови договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у ДП "Завод 410 ЦА" утворилась заборгованість.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 (суддя Головіна К. І.) у справі № 910/6838/20 позовні вимоги ТОВ "Авіабудпрогрес" до ДП "Завод 410 ЦА" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ДП "Завод 410 ЦА" на користь ТОВ "Авіабудпрогрес" основний борг в сумі 12 430 800,00 грн, інфляційні втрати в сумі 198 892,80 грн, 3 % річних в сумі 62 154,00 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач не спростував свого обов`язку сплатити позивачу вартість поставленого товару за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 на суму 12 430 800,00 грн. При цьому, враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, за висновком суду, є такими, що заявлені обґрунтовано.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/6838/20 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд, врахував умови оплати товару, які передбачені Специфікацію № 1 до договору, та констатував, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про проведення вхідного контролю товару відповідачем і відповідно про настання строку оплати товару. Суд зазначив, що проведення вхідного контролю товару було неможливим як з об`єктивних причин (вилучення товару правоохоронними органами) так і у зв`язку із діями позивача, який відмовився надати документи, що підтверджують якість товару, та направити свого представника для проходження процедури вхідного контролю товару.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі № 910/6838/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Авіабудпрогрес" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/6838/20 залишити в силі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Авіабудпрогрес" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/16199/18, від 02.07.2019 у справі № 906/796/18, від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17, від 17.07.2019 у справі № 920/618/18, від 16.01.2019 у справі № 915/78/18, від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 30.07.2019 у справі № 910/14179/18, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 05.03.2018 у справі № 5011-66/7999-2012, від 14.08.2018 у справі № 922/3775/17. Крім того, скаржник посилається на порушення норм процесуального права, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Авіабудпрогрес" ДП "Завод 410 ЦА" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. ДП "Завод 410 ЦА" зазначає, що з об`єктивних та незалежних від відповідача причин у ДП "Завод 410 ЦА" не було можливості провести вхідний контроль товару у строки, які встановлені договором купівлі-продажу та чинним законодавством. Крім того, ДП "Завод 410 ЦА" зазначає, що справи, на які посилається ТОВ "Авіабудпрогрес", є відмінними від цієї справи.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.04.2019 між ТОВ "Авіабудпрогрес" (продавець) та ДП "Завод 410 ЦА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в пункті 1.3 договору (качалки ДК 021:2015:34731000-0), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

4.2. Відповідно до пунктів 1.2, 5.4 договору поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою у рамках специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору.

4.3. Згідно з пунктом 1.4 договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною договору.

4.4. Загальна ціна цього договору становить 12 430 800,00 грн (пункт 3.1 договору). Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання договору та передбачена у специфікації до договору з урахуванням умов поставки, протягом дії цього договору зміні в односторонньому порядку не підлягає (пункт 3.2 договору).

4.5. Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться наступним шляхом: покупець направляє продавцю (факсимільним зв`язком) заявку на поставку партії товару в рамках специфікацій (додатків); продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції; покупець згідно з рахунком в рамках специфікацій (додатків), проводить платіж, умови зазначаються у кожній специфікації окремо.

4.6. Відповідно до пункту 6.3.1 договору продавець зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, а покупець зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлені товари (пункт 6.1.1 договору).

4.7. Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами (пункт 10.1).

4.8. Специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість, ціну та умови поставки. Зокрема, погодили, що товаром є качалка, загальною вартістю 12 430 800,00 грн; строки поставки - 5 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця; умови поставки: за рахунок покупця на адресу: м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94; умови оплати - 100 % оплати вартості товару протягом 60 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю товару на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця. Також за якістю, гарантійними строками служби та зберігання, товар має бути новим, з товаром надається паспорт, виданий виробником, якість маркування повинні відповідати вимогам ГОСТ, нормативно-технічній документації.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що на виконання своїх зобов`язань 26.11.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 430 800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними ВН № 128 від 26.11.2019, ВН № 129 від 26.11.2019, ВН № 130 від 26.11.2019, ВН № 131 від 26.11.2019, ВН № 132 від 26.11.2019, ВН № 133 від 26.11.2019, ВН № 134 від 26.11.2019, ВН № 135 від 26.11.2019, ВН № 136 ВІД 26.11.2019, ВН № 137 від 26.11.2019, ВН № 138 від 26.11.2019, ВН № 139 від 26.11.2019, ВН № 140 від 26.11.2019, ВН № 141 від 26.11.2019, підписаними сторонами, та рахунком на оплату № 163 від 19.11.2019.

4.10. Судами зазначено, що вхідний контроль товару відповідач здійснює на підставі Стандарту підприємства "Вхідний контроль продукції. Загальні положення", затвердженого ДП "Завод 410 ЦА" 12.08.2019 (далі - Стандарт).

4.11. Пунктом 8.3.1 Стандарту встановлено, що при проведенні першого етапу вхідного контролю працівники складу зобов`язані викликати інженера ВТК, УМТЗ і спільно з ними перевірити повноту документації, яка надійшла разом з товаром.

4.12. Відповідно до пункту 8.10.3 Стандарту після надходження на склад УМТЗ від постачальника необхідної документації для проведення вхідного контролю завідувач складом викликає інженера ВТК, УМТЗ і виконує подальше приймання продукції згідно з пунктами 8.3.1 - 8.3.3.

4.13. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, констатував, що із тексту зазначеного Стандарту вбачається, що цей документ не містить загальних строків проведення ВТК. Зокрема, пункт 8.16 Стандарту передбачає, що терміни передачі продукції працівниками УМТЗ на вхідний контроль до відповідних підрозділів підприємства, терміни оформлення результатів вхідного контролю підрозділами підприємства не повинні перевищувати 3-х робочих днів на кожному етапі. Таким чином, цей пункт Стандарту встановлює строки проведення ВТК на кожному етапі, проте не містить строків загальної процедури проходження ВТК.

4.14. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду критично оцінила доводи про те, що 3 робочі дні - це строк передачі продукції працівниками Управління матеріально-технічного забезпечення на вхідний контроль до відповідних підрозділів, оскільки в пункті 8.16 Стандарту зазначено, що терміни оформлення результатів вхідного контролю підрозділами підприємства також не повинні перевищувати 3-х робочих днів на кожному етапі.

4.15. Відповідно до пункту 5.7 договору приймання товару по якості проводиться покупцем відповідно до Інструкції № 11-7 від 25.04.1966 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству". Пункт 6 Інструкції № 11-7 передбачає 20 днів з моменту надходження товару на склад отримувача для його приймання за якістю та комплектністю.

4.16. З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач мав провести процедуру ВТК протягом 20 днів з моменту поставки товару. При цьому належним доказом проведення ВТК відповідачем мав бути відповідний Звіт з приймання, який в матеріалах справи відсутній.

4.17. Суд зазначив, що матеріалами цієї справи підтверджується, що проведення ВТК було неможливим у зв`язку із неодноразовим (05.12.2019, 15.04.2020, 08.07.2020) вилученням товару слідчими Управління ДБР в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 62019000000001039. Крім того, в червні 2020 року підприємство відповідача перебувало у стані простою, про що свідчить відповідний наказ ДП "Завод 410 ЦА" від 09.07.2020 № 139.

4.18. Ураховуючи установлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не було проведено ВТК поставленого товару з незалежних від відповідача причин (вилученням правоохоронними органами, простоєм, відмовою позивача направити свого представника для проходження ВТК), а тому термін оплати, передбачений Специфікацією № 1 до договору, не настав.

4.19. Посилання позивача на лист ДП "Завод 410 ЦА" від 20.01.2020 № 16.7-127, який, на думку позивача, підтверджує факт проведення ВТК та поставлення товару належної якості, апеляційний господарський суд визнав безпідставним, оскільки в цьому листі відсутнє будь-яке посилання на "повне і належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару за договором №УМТЗ-19-71/1", а лише зазначалося про факт прийняття продукції за кількістю, без зазначення якості такої продукції та наявності або відсутності супровідної документації.

4.20. Відповідно до умов пункту 2.1 договору продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів. Згідно з пунктом 2.2 договору продавець зобов`язаний на товари, які постачаються за цим договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо), з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК) що підтверджує якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ТУ. Пунктом 9.4 Стандарту передбачено, що для пред`явлення рекламацій викликається постачальник.

4.21. Апеляційний господарський суд установив, що листом від 07.07.2020 № 8-1172 відповідач надіслав позивачу повідомлення про прибуття для проходження вхідного контролю, в якому було зазначено, що товар не відповідає якості та зазначено про відсутність документів, які підтверджують якість товару. В листі від 12.07.2020 року № 17 позивач відмовився надати документи, а також взяти участь у проведенні вхідного контролю.

4.22. Ураховуючи встановлені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в цьому випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що разом із поставленим товаром ним були передані відповідачу документи (сертифікати дозволеної передачі або інші еквівалентні документи), передбачені Повітряним кодексом України та Авіаційними правилами України, які би надали відповідачу право використовувати цей товар за призначенням. Також судом враховано, що на запитання колегії суддів апеляційного господарського суду представнику позивача в судовому засіданні щодо надання документів, які би підтверджували належну якість поставлених товарів, або назвати їх виробника, цей представник заявив про відсутність у нього таких документів та інформації. Тому, за висновком суду, цим спростовуються доводи позивача про те, що разом із товаром були передані всі необхідні супроводжуючи документи. При цьому судом констатовано, що доказів протилежного матеріали справи не містять.

4.23. Крім того, апеляційним господарським судом враховано висновок судової товарознавчої експертизи № 19/13/1-78/СЕ/19 від 16.03.2020, виконаної експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бондарем В. М. та Куцаковим О. А., а також протокол огляду слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами Головного слідчого управління ДБР, проведеного за участю представників ДП "Антонов", у кримінальному провадженні № 62019000000001039, які, за твердженням відповідача, свідчать про поставку позивачем товару неналежної якості, зокрема: не зазначене маркування на втулках, яке має бути нанесене електрографічним способом; відсутнє клеймо маркування лако-фарбового та анодного покриття; нанесено не повний номер деталі; візуально видно відсутність обробки деталі (відсутня слюсарна обробка); під час вимірювання встановлено відхилення деяких розмірів оглядового виробу від креслення; відсутні "ударні" маркування (клеймування), що є обов`язковою умовою виготовлення виробу; відсутнє анодне покриття (виявлено в місцях сколу ЛФП).

4.24. Також суд зазначив, що в акті приймання-передачі від 15.04.2020, протоколі огляду місця події від 15.04.2020, акті приймання-передачі від 16.06.2020, описі речей і документів від 08.07.2020, які наявні в матеріалах справи, зокрема, зазначається про вилучення у відповідача слідчими ДБР майна - Качалки у відповідній кількості та номенклатурними номерами, що відповідають специфікації № 1 до договору №УМТЗ-19-71/1 та видатковим накладним на поставку товару.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна ТОВ "Авіабудпрогрес" не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.3. Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Авіабудпрогрес" до ДП "Завод 410 ЦА" про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі - 12 430 800,00 грн, інфляційного збільшення боргу у сумі - 198 892,80 грн, 3 % річних у сумі - 62 154,00 грн.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є порушення ДП "Завод 410 ЦА" умов договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-17/1 від 15.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

5.6. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.7. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

5.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що договірні відносини, які склалися між сторонами у справі, за своєю правовою природою мають ознаки договору поставки.

5.9. Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.10. Згідно із частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.11. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.12. Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

5.13. Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

5.14. За змістом статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

5.15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Специфікацією № 1 до договору сторони передбачили такі умови оплати товару - 100 % оплати вартості товару протягом 60 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю товару на підставі рахунку, виставленого за заявкою покупця матеріалів справи. Таким чином, обов`язок з оплати товару виникає у ДП "Завод 410 ЦА" після поставки товару та проведення вхідного контролю товару.

5.16. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.17. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.18. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку та скасовуючи це рішення, установив, що ДП "Завод 410 ЦА" не було проведено вхідного контролю поставленого товару з незалежних від відповідача причин (вилученням правоохоронними органами, простоєм, відмовою позивача направити свого представника для проходження ВТК), а тому суд дійшов висновку про те, що термін оплати, передбачений Специфікацією № 1 до договору, не настав.

5.19. ТОВ "Авіабудпрогрес" не погоджується із такими висновками, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в цій справі. Водночас ТОВ "Авіабудпрогрес", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник також посилається на порушення норм процесуального права у передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадках.

5.20. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.21. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/16199/18, від 02.07.2019 у справі № 906/796/18, від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17, від 17.07.2019 у справі № 920/618/18, від 16.01.2019 у справі № 915/78/18, від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, від 30.07.2019 у справі № 910/14179/18, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 05.03.2018 у справі № 5011-66/7999-2012, від 14.08.2018 у справі № 922/3775/17

5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.23. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 910/16199/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Промелектроніка" до ДП "Завод 410 ЦА" про стягнення грошових коштів у сумі 1 119 901,03 грн, з яких: 698 116,86 грн - основний борг; 42 714,13 грн - 3 % річних; 180 073,17 грн - інфляційні втрати і 198 996,87 грн - упущена вигода. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ДП "Завод 410 ЦА" безпідставно не виконує зобов`язання з оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу від 23.09.2016 № УЗ-2016-478/2 та не повертає на адресу ТОВ "Промелектроніка" підписані видаткові накладні. У цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "як правомірно зауважили суди попередніх інстанцій, датою виконання позивачем обов`язку щодо поставки товару за спірними накладними є дата передачі товарів перевізнику. При цьому з огляду на відсутність у договорі умов щодо терміну, в якій відповідач повинен провести вхідний контроль товарів, а також оскільки у договорі фактично не визначено термін оплати товару, такий товар має бути оплачений після отримання його відповідачем".

5.24. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/796/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Торговий Дом "ДНЛ Груп" до ДП "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 1 368 991,43 грн основного боргу, 634,85 грн інфляційних втрат, 16 826,86 грн 3% річних та 193 104,92 грн пені. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням умов договору поставки №ДНЛ-2299 від 31.08.2016 в частині оплати отриманого товару. У цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "судами попередніх інстанцій встановлено, що оскільки п.п. 3.1, 3.4 договору визначено момент поставки продукції та передачі її покупцю підписанням сторонами видаткової накладної, а також перехід права власності на продукцію до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, прострочення ДП "Житомирський бронетанковий завод" за договором поставки починається після спливу 30 днів після підписання видаткових накладних, а не після затвердження (оформлення) акту вхідного контролю. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває прав вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. (Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-848гс-15)".

5.25. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 904/8794/17 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "ВТП Трансекспо" до ТОВ "Капітель-Дніпро" про стягнення 1 050 000,00 грн за придбану фарбу "Defender M Solvent" AK-121 неналежної якості. Позов мотивований поставкою відповідачем лакофарбового матеріалу неналежної якості, внаслідок чого позивач просить господарський суд стягнути вартість отриманого ним товару неналежної якості. У цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "отже, продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару".

5.26. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 920/618/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Промелектроніка" до ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно з договором від 12.09.2017 № 860-17 в сумі 1 818 637,38 грн, з яких: 1 393 114,56 грн основного боргу, 301 489,41 грн пені, 92 149,79 грн інфляційних втрат та 31 883,62 грн. 3% річних позов). При цьому ДП "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Промелектроніка" про стягнення 53 663,41 грн штрафних санкцій (з урахуванням утримання суми неустойки в розмірі 36 401,05 грн), з яких: 14 940,14 грн 0,1% пені та 46 223,80 грн 8% штрафу - за порушення строків поставки продукції; 25 903,89 грн 20% штрафу та 2996,63 грн 0,3% пені - за поставку неякісної продукції, а також відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді. У цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "доказом щодо поставки неякісної або некомплектної продукції відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції (правова позиція, наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 915/78/18)".

5.27. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 915/78/18 , на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом ТОВ "Коприг" до ДП НАЕК "Енергоатом" про стягнення 285 120 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач, на виконання укладеного договору на постачання товару від 04.09.2017 № 53-123-01-17-03610, здійснив відповідачу постачання продукції по накладній від 05.10.2017 № 5634, проте відповідач листом від 06.11.2017 № 07/16218 повідомив, що товар є неякісним і просив його замінити. Позивач відмовив у заміні товару, оскільки строк на приймання продукції за якістю сплинув 31.10.2017 та вважає, що відповідач безпідставно не оплачує поставлений товар. У цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "суди дійшли вірного висновку про те, що, з урахуванням положень ст. 666 Цивільного кодексу України відповідач не був позбавлений права, у разі непередачі позивачем документів, які мають бути передані разом з товаром, встановити розумний строк для їх передання. У даному випадку, доказом щодо поставки неякісної або некомплектної продукції відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, як вірно встановили суди, оскільки сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили саме такий порядок отримання товарно-матеріальних цінностей умовами укладеного договору, що є обов`язковим до виконання".

5.28. Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника про те, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. При цьому Верховний Суд враховує, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, установив, що ДП "Завод 410 ЦА" не було проведено вхідного контролю поставленого товару з незалежних від відповідача причин (вилученням правоохоронними органами, простоєм, відмовою позивача направити свого представника для проходження ВТК), а тому суд дійшов висновку про те, що термін оплати, передбачений Специфікацією № 1 до договору, не настав.

5.29. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків про те, що: "сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір під переважним впливом однієї зі сторін (under the diminant sinfluence of the party), викладених у постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 910/14179/18, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить цим висновкам.

5.30. Поряд із цим, Верховний Суд зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19). Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

5.31. Верховний Суд, проаналізувавши постанови Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 5011-66/7999-2012 за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, від 14.08.2018 у справі № 922/3775/17 за позовом про визнання недійсним іпотечного договору, установив відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог у цій справі та справах на які посилається скаржник, що в свою чергу свідчить про неподібність правовідносин.

5.32. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.33. Скаржник також посилається на порушення судом норм процесуального права, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадках. А саме, на думку скаржника, висновок судової товарознавчої експертизи № 19/13/1-78/СЕ/19 від 16.03.2020, виконаної експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Бондарем В. М. та Куцаковим О. А. не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.

5.34. Розглянувши такі доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

5.35. Верховний Суд зазначає, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

5.36. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.37. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

5.38. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що судом застосовано недопустимі докази у справі.

5.39. Ураховуючи установлені обставини в цій справі, Верховний Суд погоджується з правильним та обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду про те, що термін оплати, передбачений Специфікацією № 1 до договору, не настав. Скаржник у касаційній скарзі протилежного не довів.

5.40. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.40. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права апеляційним господарським судом не підтвердилися, не спростовують висновків суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабудпрогрес" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі № 910/6838/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак